Справа № 486/379/25
Провадження № 2/486/584/2025
27 лютого 2025 року м. Південноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Далматової Г.А., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» про визнання протиправним та скасування наказів,
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» про визнання протиправним та скасування наказу №133/01-01 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису» від 10 грудня 2024 року, підписаного директором КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Луповим С.І. та наказу №04/01-01 від 08 січня 2025 року «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скороченням штату», підписаного в.о. директора КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Дзюбенко Л.П.
Свою позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що зазначені накази видані з грубим порушення норм та приписів КЗпП України, у спосіб фактичного зловживання своїми службовими обов'язками з боку директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 , а також з метою помсти.
Відповідно до статей 1, 3 ЦК України та статей 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Таким чином, не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 127/9454/20 (провадження № 61-13св22) вказано, що « […] відмовляючи у задоволенні вимог, що стосуються наказу від 17 січня 2020 року, яким скорочено посаду начальника виробничо-технічного відділу ПУКБ МО України, виходив із того, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства. Такий висновок апеляційного суду є правильним з огляду на те, що право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд не може вдаватись в доцільність скорочення чисельності або штату працівників. І власник має право на свій розсуд вносити зміни в штатний розпис, зменшувати чисельність одних посад, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності, або збільшити чисельність інших посад. Оскільки підприємство або установа вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду».
Аналогічний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 357/5084/21 (провадження № 61-12494св23), а також від 18 квітня 2024 року у справі № 607/18789/22.
Що стосується попередження про майбутнє звільнення, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Тобто, саме по собі попередження про майбутнє звільнення не може свідчити про порушення прав позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому заява підлягає розгляду в суді, якщо серед іншого захист цієї вимоги законом не забороняється.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/12901/17-ц зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
У даному ж випадку ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даною заявою просить скасувати накази, вчинені підприємством, в ході виконання своєї діяльності, при тому, що суд не може вдаватись в доцільність скорочення чисельності або штату працівників.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 186, 260 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» про визнання протиправним та скасування наказів.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Г.А. Далматова