29.11.10
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62
проспект Миру, 20
Іменем України
”25” листопада 2010 року справа № 11/155
Позивач: Чернігівська обласна спілка споживчих товариств
проспект Перемоги, 139, м. Чернігів
Відповідач: Державне підприємство „Чемерський спиртовий завод”
вул. Промислова, 10, с. Чемер, Козелецький район, Чернігівська область
Про стягнення 15011,97 грн. заборгованості
Суддя Бобров Ю.М.
Представник позивача: Гвоздь К.С. - головний юрисконсульт, довіреність № 06-22/118 від 01.06.2010 р.
Представник відповідача: не з'явився.
Позивачем -Чернігівською обласною спілкою споживчих товариств подано позов до Державного підприємства „Чемерський спиртовий завод” про стягнення 15 011,97 грн. заборгованості за неналежне виконання договору № 96 від 23.12.2008 р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити.
Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. На день прийняття рішення, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами і без участі представника відповідача в судовому засіданні.
Представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечує.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 23 грудня 2008 р. між Чернігівською обласною спілкою споживчих товариств (далі -Власник) та Державним підприємством „Чемерський спиртовий завод” (далі -Користувач) був укладений договір № 96 на право строкового платного користування під'їзною залізничною колією (надалі -Договір), відповідно до якого Власником було надано Користувачеві право платного користування частиною під'їзної залізничної колії, яка є власністю позивача для забезпечення подачі вагонів і цистерн, що надходять Користувачу від колій Укрзалізниці до власних колій Користувача.
Відповідно до п. 9, Договір набирає чинності з 01 жовтня 2008 року і діє до 31 грудня 2009 року, а також вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна з сторін не заявить іншій стороні про його припинення.
Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.
Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили розмір щомісячної плати за право користування майном Власника, що становило 736,81 грн.
Додатковою угодою № 01 від 09.08.2010 р. сторони узгодили зменшення платежів за Договором, тобто з 01 вересня 2010 р. плата за користування частиною під'їзної залізничної колії довжиною 160 метрів становить 100,00 грн. плюс ПДВ на цю суму, в розмірі, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5 Договору, вказаний у п. 4.5 Договору платіж (з урахуванням його індексації), Користувач зобов'язався сплачувати самостійно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Власника в строк не пізніше 15 числа поточного місяця, тобто того місяця, за який здійснюються рахунки.
Однак відповідач, в порушення умов Договору, оплату за користування частиною під'їзної залізничної колії своєчасно та в повному обсязі не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 06-22/209 від 10.11.2009 р. з вимогою сплатити 8372,05 заборгованості. У відповіді на претензію від 23.11.2009 р. відповідач зобов'язався сплатити заборгованість в грудні 2009 р., однак сплатив лише 500,00 грн. у серпні 2010 р.
Згідно акту звірки розрахунків від 06.10.2010 р., підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача станом на 06.10.2010 р. становила 14 891,97 грн.
Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 011,97 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати виконаних робіт, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Чемерський спиртовий завод” (17036, Чернігівська область, Козелецький район, с. Чемер, вул. Промислова, 10, р/р 26000300001098 в ВАТ „Банк Демарк” м. Чернігів, МФО 353575, код 00375355) на користь Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (14038, м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, п/р 26001302831686 в філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк” в м. Чернігів, МФО 353456, код 01775660) 15 011,97 грн. заборгованості, 150,12 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита і 236,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду у судах.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 25.11.2010р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Ю.М. Бобров
Повне рішення складено 29.11.2010р.