29.11.10
Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47
Іменем України
24 листопада 2010р. справа №14/141
За позовом: Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул.Шолуденка,1, м. Київ, 04116
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
Про стягнення 2011грн. 83коп.
Суддя Книш Н.Ю.
Від позивача: Іванов П.О. головний юрисконсульт, довіреність №277П від 15.09.10р.
Від відповідача: не з'явився
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1800,00грн. за поставлений природний газ згідно договору №Чг-262 від 01.02.10р., 179,39грн. пені за період з 06.04.10р. по 04.10.10р., 32,44грн. три відсотки річних за період з 11.03.10р. по 04.10.10р.
У поданих письмових запереченнях проти позовної заяви від 22.10.10р. відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 13.04.10р. №141/1 та протоколу засідання правління НАК «Нафтогаз України»від 12.04.10р. №62 прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі», в той же час у позовній заяві вказане ДП «Нафтогазмережі», а не комісія з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі», що позовна заява підписана начальником юридичного управління ДП «Нафтогазмережі»Мицько Р.М., який діє на підставі довіреності, підписаної головою комісії з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі»Мелашенко А.В., яка нотаріально не завірена, що позивач не надав документів, які підтверджують повноваження Мелашенко А.В. як голови комісії з припинення, що позивачем у даній справі слід вважати комісію з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі», а його представником -особу, яка діє на підставі довіреності від імені юридичної особи. Відповідач вважає, що позовна заява не має юридичного змісту. По суті заявлених позовних вимог відповідач у запереченні зазначив, що сума позову є неузгодженою та необґрунтованою, що ним не було подано заявки на поставку газу та не було проведено попередньої оплати за газ, і у позивача взагалі не було підстав для поставки природного газу, що у позовній заяві не виділені поточні та попередні покази газового лічильника, не зазначені тарифи, які використовував позивач для проведення нарахувань за надані послуги, тому встановити відповідність проведених нарахувань неможливо, що позивач не провів звірку розрахунків з відповідачем, та відповідно до п.9.1 договору позивач не провів з відповідачем переговори і консультування для вирішення даного спору.
Представником позивача подано письмове пояснення №37/3030 від 17.11.10р., в якому зазначено, що поставку природного газу відповідачу було здійснено за договором поставки природного газу №Чг-262 від 01.02.10р., укладеним строком на 2 місяці з 01.02.10р. по 31.03.10р., що наказом Мінпаливенерго України від 13.04.10р. №141/1 прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі»шляхом його реорганізації -приєднання до ДК «Газ України», що згідно ст.60 ГК України та відповідно до статуту ДП «Нафтогазмережі»після прийняття рішення щодо припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі»усі права по управлінню підприємством переходять до голови ліквідаційної комісії. В поясненні також позивачем повідомлено, що наказом Мінпаливенерго України від 15.07.10р. №289 Мелашенко А.В. призначено головою комісії з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі», яким начальнику юридичного управління ДП «Нафтогазмережі»Мицько Р.М. було видано довіреність від 31.08.10р. №272П, в тому числі на право підпису позовних заяв.
Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки ухвала про відкладення розгляду справи була направлена на адресу (АДРЕСА_1), яка вказана позивачем в позовній заяві, а відповідачем у письмовому запереченні від 22.10.10р., та отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням №01819980.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив про сплату відповідачем боргу у сумі 1800,00грн. після порушення провадження у справі.
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, Міністерство палива та енергетики України видало наказ №141/1 від 13.04.2010р. «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до якого прийнято рішення про припинення діяльності Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України») шляхом його реорганізації -приєднання до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», про утворення комісії з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»у складі згідно з додатком та головою комісії з припинення діяльності призначено Зубова С.Є. Наказом Міністерства палива та енергетики України №289 від 15.07.10р. внесено зміни до наказу №141/1 від 13.04.10р. та головою комісії з припинення діяльності призначено Мелашенко А.В., директора ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України».
Довіреністю №272П від 31.08.10р. ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»в особі голови комісії з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»Мелашенко А.В. уповноважило Мицька Р.М., крім іншого представляти інтереси ДП «Нафтогазмережі»в судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах, підписувати всі процесуальні та інші документи, в тому числі позовні заяви.
Відповідно до ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в господарському процесі -позивачами та відповідачами можуть бути підприємства, установи , організації, інші юридичні особи ( в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Оскільки, комісія з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»не має статусу юридичної особи, а тому відповідно до приписів ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України не може бути стороною в господарському процесі, тобто в даній справі - позивачем.
Відповідно до ч.1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною особою позивача або його представником, повноваження якого, відповідно до приписів ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, підтверджується довіреністю від імені підприємства. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства.
Приписи Господарського процесуального кодексу України не встановлюють обов'язковість нотаріального посвідчення довіреності на представника юридичної особи, яка видала таку довіреність.
Позовна заява №37/2835 від 08.10.10р. підписана уповноваженим представником позивача, а саме начальником юридичного управління Р.М.Мицько, повноваження якого підтверджуються довіреністю №272П від 31.08.2010р., яка видана юридичною особою - ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України».
Враховуючи вищезазначене суд доходить висновку про безпідставність тверджень відповідача, що позовна заява ДП «Нафтогазмережі» не має юридичного змісту.
Відповідно до Положення про Чернігівську філію Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»остання є відокремленим підрозділом ДП «Нафтогазмережі»та не є юридичною особою. За зобов'язаннями філії відповідальність несе ДП «Нафтогазмережі». Філія має право укладати договори та додаткові угоди до них на постачання, розподіл, реалізацію, транспортування природного газу, реалізовувати іншу продукцію та товари.
01.02.10 року між Чернігівською філією ДП «Нафтогазмережі»та відповідачем -ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) було укладено договір поставки природного газу №Чг-262, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі), а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 договору.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає покупцеві в період з 01.02.10р. по 31.03.10р. газ в обсязі до 3,0тис.куб.м., в тому числі по місяцях: лютий -до 1,5тис.куб.м, березень -до 1,5тис.куб.м.
Відповідно до п. 11.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.10р. і діє в частині поставки газу до 31.03.10р. включно, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до позовної заяви була подана копія договору поставки природного газу №Чг-262 від 01.02.10р. з періодом поставки з 01.02.10р. по 30.04.10р., який за своїм змістом ідентичний договору поставки природного газу №Чг-262 від 01.02.10р. з періодом поставки з 01.02.10р. по 31.03.10р. У поданому письмовому поясненні №37/3030 від 17.11.10р. позивач пояснює, що здійснював відповідачу поставку природного газу по договору №Чг-262 від 01.02.10р. з періодом поставки з 01.02.10р. по 31.03.10р., а інший примірник договору був помилково залучений до матеріалів позовної заяви. З огляду на викладене суд приймає до уваги твердження позивача, щодо поставки відповідачу природного газу по договору №Чг-262 від 01.02.10р. з періодом поставки з 01.02.10р. по 31.03.10р.
У п. 5.1. договору сторони обумовили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 2020,25грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ за ставкою 2% - 40,41грн.; податок на додану вартість за ставкою 20% - 412,13грн., тариф на послуги з транспортування 1000куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 122,00грн., крім того ПДВ 20% - 24,4грн. До сплати за 1000куб.м природного газу -2619,19грн., в т.ч. ПДВ 436,53грн.
За умовами п.4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06р. №605, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.09р. №36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірника акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу у лютому та березні 2010р. природний газ в загальному обсязі -0,913тис.куб.м. на суму 2391,32грн., що підтверджується двостороннім актом №ОУ-0000230 від 28.02.10р. передачі-приймання природного газу у лютому 2010р. в обсязі - 0,527тис.куб.м. на суму 1380,31грн. та двостороннім актом №ОУ-0000569 від 31.03.10р. передачі-приймання природного газу у березні 2010р. в обсязі -0,386тис.куб.м. на суму 1011,01грн.
Окрім того, факт поставки позивачем, як постачальником, відповідачу природного газу по договору №Чг-262 від 01.02.10р. у кількості 0,527тис.м.куб. у лютому 2010р., у кількості 0,386тис.м.куб у березні 2010р., та отримання його відповідачем також підтверджується відповідно зведеним Реєстром фактично реалізованих обсягів природного газу комунально-побутовим та промисловим споживачам у лютому 2010 року по Чернігівській філії ДП «Нафтогазмережі»(з ресурсу НАК «Нафтогаз України») по газорозподільним мережам ВАТ «Чернігівгаз»(пункт 46), зведеним Реєстром фактично реалізованих обсягів природного газу по газорозподільним мережам ВАТ «Чернігівгаз»у березні 2010р. (пункт 10 по Козелецькому району), копії яких додані до матеріалів справи.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем у лютому-березні 2010 року здійснена поставка природного газу відповідачу у кількості 0,913тис.м.куб на суму 2391,32грн. по договору №Чг-262 від 01.02.10р.
Згідно п.6.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач за умовами договору зобов'язався здійснити оплату отриманого природного газу у лютому 2010р. у строк до 10.03.2010р., а за спожитий природний газ у березні 2010р. - у строк до 10.04.10р.
Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу у визначений договором строк не виконав, при цьому частково здійснивши перерахування коштів у сумі - 591,32грн., що підтверджується копією виписки банку від 07.05.10р. у сумі 380,31грн. та копією виписки по особовому рахунку за 13.08.10р. у сумі 211,01грн., які додані позивачем до матеріалів справи. Заборгованість відповідача на день подання позову становила 1800,00грн.
Після порушення провадження у справі відповідач здійснив повне погашення боргу, що підтверджується копіями платіжного доручення від 22.11.10р. та картки рахунку 361, які передані позивачем по факсу до матеріалів справи.
Оскільки, заборгованість в сумі 1800,00грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1800,00грн. підлягає припиненню.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 32,44грн. три відсотки річних за період з 11.03.10р. по 04.10.10р.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, суд, дослідивши наведений позивачем розрахунок, доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 32,44грн.
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України -штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п.9.3 договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Позивач просить стягнути з відповідача 179,39грн. пені за період з 06.04.10р. по 04.10.10р.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивач звернувся до суду за захистом порушених відповідачем прав 15.10.2010р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до суду, а тому з огляду на приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умови договору -п.9.3, суд доходить висновку, що пеня за порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу підлягає стягненню за період з 15.04.10р. по 04.10.10р. у сумі 169,98грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 169,98грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 32,44грн. В решті позову відмовити. Провадження по справі в частині стягнення боргу в сумі 1800,00грн. підлягає припиненню.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102,00грн. та 234грн.90коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1800грн. 00коп. боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Райффайзенбанк «Аваль», МФО 380805, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка,1, м. Київ, п/р 260093011122 в Філії ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 34821777) 169грн.98коп. пені, 32грн.44коп. три відсотки річних, 102грн. 00коп. державного мита та 234грн.90коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Суддя Н.Ю.Книш
Повний текст рішення підписано 29.11.2010р.