Справа № 760/3029/24
Номер провадження 2-о/404/84/24
24 лютого 2025 року Кіровський районний суд міста Кіровограда
в скла ді: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Солук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як законний представник ОСОБА_6 , про встановлення факту спільного проживання,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання її членом сім'ї ОСОБА_7 , 1975 року народження, загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язаних з захистом Батьківщини. В обгрунтування заяви зазначила, що її батько ОСОБА_7 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та загинув під час виконання обов'язків військової служби по захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_5. Зазначає, що весь час проживала разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільний побут як члени сім'ї, мали взаємні права та обов'язки по утриманню житлового приміщення. Зазначає, що мета звернення до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання, необхідна для отримання грошової допомоги відповідно до законодавства України.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України позовні матеріали направлені до Кіровського районного суду міста Кіровограда (а.с.30-31).
Відповідно до статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 760/3029/24, номер провадження 2-о/404/84/24 між суддями для її розгляду визначено суддю Кулінка Людмилу Дмитріївну.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с.39).
На виконання вимог ухвали судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 березня 2024 року заявником подано заяву (вх. № 13607 від 29.03.2024 року), якою недоліки вказані в ухвалі судді від 21.03.2024 року усунуто не в повному обсязі, проте суд вирішив з'ясувати це під час розгляду справи (а.с.40-41).
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 квітня 2024 року прийнято з Солом'янського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту спільного проживання, до розгляду. Відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження, призначено судове засідання (а.с.42).
Через канцелярію суду Міністерством оборони України подано додаткові пояснення по справі (вх. № 18334 від 25.04.2024 року) в яких останній зазначає, що задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і встановлення статусу члена сім'ї ОСОБА_7 безпосередньо впливатиме на права та обов'язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Зазначає, що заявниця не вказала, що її батько ОСОБА_7 має офіційну дружину - ОСОБА_8 , з якою проживав у місті Кам'янському, Дніпропетровської області. А відтак, заперечують проти задоволення заяви про встановлення факту спільного проживання, у зв'язку з існуванням спору про право (а.с.49-60).
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 серпня 2024 року клопотання Міністерства оборони України (вх. № 18332 від 25.04.2024 року) про залучення до участі у справі заінтересованих осіб, задоволено. Залучено до участі в справі № 760/3029/24 (номер провадження 2-о/404/84/24) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту спільного проживання, в якості заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , 1952 року народження, ОСОБА_3 , 1953 року народження, ОСОБА_4 , 2004 року народження, та ОСОБА_5 , як законного представника ОСОБА_6 , 2016 року народження. Судове засідання відкладено (а.с.73-74).
Заявник в судовому засіданні підтримаоа подану заяву та просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_7 , з підстав зазначених у заяві. В судове засідання призначене на 24 лютого 2025 року заявник не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, причини неявки суду не відомі.
Заінтересована особа Міністерство оборони України в судове засідання не з'явилось, представником заінтересованої особи подано заяву (вх. № 46170 від 08.11.2024 року) про розгляд справи за їх відсутності (а.с.90-94).
Заінтересовані особи ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви (вх. № 2073 від 20.01.2025 року; вх. № 2074 від 20.05.2025 року) в яких зазначають, що в березні 2024 року шлюб укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , розірвано. З січня 2002 року спільне проживання між ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_9 , та донькою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , припинено. В березні 2004 року ОСОБА_7 одружився із ОСОБА_10 , та за час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_4 , в подальшому у вересні 2010 року шлюб між ними розірвано. З 2011 року по 2021 рік ОСОБА_7 проживав спільно з ОСОБА_5 у місті Кам'янському, Дніпропетровської області. За час спільного проживання в них народилась донька ОСОБА_6 . В серпні 2022 року ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_11 , та спільно проживали у місті Кам'янському, Дніпропетровської області, наразі вона померла. А відтак, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , заперечують проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання (а.с.102-105).
Інші учасники справи в судове не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.109-110), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавали.
Розглянувши заяву представника Управління комунальної власності Кропивницької міської ради, та клопотання представника заявника, проаналізувавши норми процесуального права, суд дійшов висновку про таке.
Згідно свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 08 лютого 2023 року виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є, ОСОБА_7 , та ОСОБА_9 (а.с.7).
Відповідно до довідки № 16597 від 19.09.2023 року солдат ОСОБА_7 дійсно в період з 24.02.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військової агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі, Дніпропетровської області (а.с.11).
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2022 року № 8051 «Про результати службового розслідування» загибель військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 вважати таким, що сталося під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с.15-17).
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_4 , роз'яснено ОСОБА_1 , стосовно одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька ОСОБА_7 , що лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.05.2023 року № 7/17138/13 не є відмовою в наданні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із загибеллю батька ОСОБА_7 , а є супровідним листом до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 № 9/д. Причини направлення комісією документів ОСОБА_1 на доопрацювання детально викладені у витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 № 9/д (а.с.10).
За положеннями частин першої, другої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.
Згідно з частиною сьомою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частин першої-другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процессуального кодексу України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав фізичних осіб.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, відповідно від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 179/986/23 (провадження № 61-10086св24), від 23 жовтня 2024 року в справі № 571/916/22 (провадження № 61-2141св24).
При цьому, заявником під час звернення до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання, та під час розгляду справи не надано доказів, ким не визнається її право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю батька. Надана відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 не є відмовою заявнику у призначенні та виплати такої допомоги, а є лише роз'ясненням щодо усунення недоліків в поданих документах.
За частиною другою, четвертою статті 3 Сімйеного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Згідно з частинами першою, другою статті 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» визначено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень абзаців четвертого і п'ятого цього пункту.
Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України "Про Національну поліцію"та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У постанові Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі №175/2319/22 зроблено висновок, що заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту смерті у певний час не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме: виникнення у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, а також права на спадкування за законом майна померлого спадкодавця, що є окремим предметом доказування.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, змін або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, окрім заявника, у загинувшого ОСОБА_7 , ще наявні спадкоємці, які в тому числі мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця і які заперечують факт спільного проживання заявника із ОСОБА_7 .
Таким чином, встановлення факту проживання однією у даній справі вплине на кількість осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно на її розмір для кожної особи, яка має на неї право, тобто встановлення факту пов'язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставою для розгляду такої заяви по суті в порядку позовного провадження.
Частиною шостою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За встановлених у цій справі конкретних обставин, факт спільного проживання не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Керуючись Сімейним кодексу України, статтями 257, 260-261, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву, ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як законний представник ОСОБА_6 , про встановлення факту спільного проживання, залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що за приписами частини шостої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, заявник має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_4; місцезнаходження: АДРЕСА_6;
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , 1952 року народження; місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , 1953 року народження; місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_4 , 2004 року народження; місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_5 , як законний представник ОСОБА_6 , 2016 року народження; місце проживання: АДРЕСА_5 .
Повний текст судового рішення складено 03.03.2025 року.
Суддя Кіровського районного
суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА
Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка
районного суду
м.Кіровограда