04.03.2025
ЄУН 389/138/25
Провадження №2/389/27/25
04 березня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач, 10 січня 2025 року звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року укладеним між останньою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в сумі 15936 грн 20 коп.
Вимоги обґрунтовані тим, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №472541206 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 10000 грн, в свою чергу позичальник не виконувала належним чином умови договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість в загальному розмірі 15936 грн 20 коп., яка складається із заборгованості по кредиту - 6953 грн 00 коп та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 8983 грн 20 коп. Між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено ряд додаткових угод, відповідно до умов яких сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за договором, та строк оплати чергового платежу на наступну кількість днів, вісімдесят шість.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №472541206, враховуючи додаткові угоди від 28 листопада 2019 року та від 31 грудня 2020 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №472541206, враховуючи додаткові угоди до договору факторингу від 03 серпня 2021 року, від 30 грудня 2022 року.
В подальшому, 02 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №02/12/24-У, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал»» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №472541206 на суму 15936 грн 20 коп.
На позовну заяву представником відповідача Брижицькою В.В., 11 лютого 2025 року до суду подано відзив, в якому вона просить відмовити ТОВ «Юніт Капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_1 та вказує наступне.
У позовній заяві (абз. 1 арк. 9) позивач повідомляє суд про те, що між відповідачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладено ряд додаткових угод, відповідно до умов яких сторони дійшли згоди, у зв?язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за договором, та строк оплати наступного чергового платежу на наступну кількість днів: вісімдесят шість. Надані з позовною заявою договір та додаткові угоди спростовують це твердження і не відповідають дійсним обставинам. Згідно п.1.2 договору №472541206 кредит надається (договір укладається) строком на 20 днів від дати отримання кредиту позичальником.
11 березня 2020 року між первісним кредитором та відповідачем укладено додаткову угоду, за якою сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №472541206 від 20 лютого 2020 року на 30 днів, тобто до 11 квітня 2020 року. Угодою було визначено, що на дату її укладання позичальник прийняв зобов?язання сплатити фактично нараховані відсотки за користування кредитом. Відповідно до наданих позивачем розрахунків 11 березня 2024 року відповідач виконала визначений обов?язок та сплатила фактично нараховані відсотки в розмірі 1580 грн. Відповідно до вказаної угоди починаючи з 11 березня 2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,57 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою і додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 11 березня 2020 року.
У подальшому сторонами було підписано додаткову угоду від 15 квітня 2020 року, за якою первісний кредитор надавав відповідачці розстрочку в погашенні заборгованості в сумі 7071 грн 20 коп. на 28 днів, але не продовження строку кредитування як заявляє позивач. Пунктом 5 цієї угоди передбачено, що при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості, визначеного п.3 угоди, дана додаткова угода втрачає чинність з моменту укладення, а договір продовжує діяти без урахування її умов. Враховуючи наведене, додаткова угода від 15 квітня 2020 року втратила чинність з моменту її укладення і не передбачала продовження строку кредитування на 28 днів.
23 квітня 2020 року сторонами було укладено ще одну додаткову угоду про розстрочення заборгованості на 28 днів (не тотожне продовженню строку кредитування). Однак в силу приписів п.5 цієї угоди вона втратила чинність з моменту її укладення через порушення позичальником графіку сплати заборгованості, продовження строку кредитування на 28 днів було нею передбачено і не відбулося.
Враховуючи те, що визначений договором та додатковою угодою від 11 березня 2020 року строк кредитування становив 50 днів, його кінцевою датою є 11 квітня 2020 року. 14 квітня 2020 року відповідачем було сплачено 8437 грн, які первісним кредитором були розподілені таким чином: 3047 грн для погашення тіла кредиту, 5390 грн для погашення нарахованих відсотків. Це підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Таким чином, доказами, наданими позивачем, спростовується твердження про продовження строку кредитування на 86 днів, оскільки загальний строк кредиту згідно договору з урахуванням положень додаткової угоди від 11 березня 2020 року становив 50 днів. Це на 36 днів менше заявленого позивачем строку і відсотки в межах строку кредитування відповідач сплатила у повному обсязі. Крім того, відповідно до наданих розрахунків ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" нарахування відсотків здійснювалося до 29 червня 2020 року, тобто ще 75 днів після спливу строку кредитування.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник позивача вказала, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 28 листопада 2018 року не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов?язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, тобто з 20 лютого 2020 року. На момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року, боргові зобов?язання відповідача за кредитним договором від 20 лютого 2020 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01. Відтак, у ТОВ «Таліон Плюс», як фактора, не виникло право вимоги за зобов?язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. До того ж позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, як і за іншими договорами факторингу. Всі наступні переходи прав вимоги, є похідними і не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал».
14 лютого 2025 року на відзив на позовну заяву надано відповідь, в якій зазначено, що п.4.2 кредитного договору передбачено, що строк дії цього договору, вказаний в п.1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов?язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором. Відповідно до п.4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Отже, кредитодавець має право нараховувати відсотки до моменту повного повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором. Але кредитодавець проявив лояльність та нараховував відсотки до 29 червня 2020 року. Тому твердження відповідача щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування, є хибним та вводять суд в оману. Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов?язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов?язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов'язання. Кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року передбачено розмір прострочених відсотків та конкертну процентну ставку, яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору. Отже нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору та погодився з ними підписавши кредитний договір.
Також у відповіді на відзив позивач вказав, що ним долучено всі наявні документи, які підтверджують перехід прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» та усіма іншими договорами факторингу.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №472541206 у формі електронного документу з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно з п.1.3,1.4 або п.1.5 цього договору.
Згідно з п.1.2 договору кредит надається (договір укладається) строком на 20 днів від дати отримання кредиту позичальником.
У п.1.3 договору вказано, що на період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,79 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Згідно з п.1.4 договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов?язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Відповідно до п.1.5.договору базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п.1.2 договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4. цього договору.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що позичальник зобов?язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно з п.1.3 цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 цього договору.
Відповідно до п.1.7, розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п.1.2. цього договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід?ємною частиною цього договору (додаток №1 до Договору).
У пункті 4.2 договору вказано, що строк дії цього договору, вказаний в п.1.2 договору продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим договором та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів.
Сторони погодилися, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (п.4.3.договору).
Відповідно до п.4.4 договору, з урахуванням положень п.1.3, п.1.4 та п.1.5 цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 289,14 відсотків річних за дисконтною ставкою або 622,20 відсотків річних за базовою ставкою.
Застосування перерахування дисконтної процентної ставки на базову процентну ставку не є зміною істотних умов договору (п.4.5 договору) (а.с.27-29).
Також умовами кредитного договору передбачено, що товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою (п. 2.1.1.6. кредитного договору).
Додатком №1 до договору №472541206 від 20 лютого 2020 року, його невід'ємною частиною, є графік розрахунків, який також підписаний електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором та в якому вказаний термін платежу - 11 березня 2020 року, сума кредиту 10000 грн 00 коп, нарахований процент - 1580 грн 00 коп, до сплати разом - 11580 грн 00 коп. У разі користування кредитом понад строк, вказаний п.1.2 договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому договором (а.с. 30).
Крім того, ОСОБА_1 була заповнена заявка на отримання грошових коштів в кредит від 20 лютого 2020 року на офіційному веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вона вказла бажану суму грошових коштів, бажаний строк кредитування, свої персональні дані, номер картки та іншу інформацію, яка дала можливість ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» прийняти рішення про видачу кредиту (а.с. 39).
Отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року, в сумі 10000 грн 00 коп. підтверджується платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року та довідкою №11/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк» про перерахування на картку відповідача грошових коштів у вказаній сумі (а.с.49,50 -52).
Отже, судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Стороною відповідача не заперечується факт укладання вказаного кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.
11 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №472541206 від 20 лютого 2020 року про наступне: 1. Сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, подовжити строк, на який був наданий кредит за договором, на наступну кількість днів: тридцять. 2.На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. 3.Починаючи з 11 березня 2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,57 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно додаткової угоди. 4. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини мід сторонами з 11 березня 2020 року. 5.Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання (а.с. 31).
15 квітня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №472541206 від 20 лютого 2020 року про наступне: 1.У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору №472541206 від 20 лютого 2020 року та звернення позичальника, товариство надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 7071 грн 20 коп на 28 днів. 2.Загальна сума заборгованості, вказана в п.1 додаткової угоди, є фіксованою, а будь-які нарахування по договору призупиняються. 3.Позичальник сплачує товариству суму заборгованості, вказану у п.1 додаткової угоди, частками в розмірі не менше ніж 50% від її загальної суми за наступним графіком: 29 квітня 2020 року - 2526 грн 00 коп; 13 травня 2020 року - 3535 грн 20 коп.(а.с. 32).
23 квітня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №472541206 від 20 лютого 2020 року, згідно з якою: 1.У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору №472541206 від 20 лютого 2020 року та звернення позичальника, товариство надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 8016 грн 80 коп на 28 днів. 2. Загальна сума заборгованості , вказана в п.1 додаткової угоди, є фіксованою, а будь-які нарахування по договору призупиняються. 3.Позичальник сплачує товариству суму заборгованості, вказану у п.1. додаткової угоди, частками в розмірі не менше ніж 50% від її загальної суми за наступним графіком: 07 травня 2020 року - 4009 грн 00 коп, 21 травня 2020 року 4007 грн 80 коп. (а.с. 33).
Укладення вказаних додаткових угод відповідачем не заперечується, при цьому представник відповідача вказує, що укладені 15 квітня 2020 року та 23 квітня 2020 року додаткові угоди до кредитного договору, виходячи з їх змісту не є додатковими угодами про продовження строку кредитування і не продовжують строк дії кредитного договору, а надають позичальку право на розстрочку погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, з чим погоджується і суд.
При цьому, укладеною між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем додатковою угодою від 11 березня 2020 року дійсно продовжено строк кредитного договору №472541206 від 20 лютого 2020 року на 30 днів починаючи з 11 березня 2020 року зі сплатою позичальником за користування кредитом 1,57 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою.
Отже, з урахуванням умов додаткової угоди від 11 березня 2020 року кредит за кредитним договором від 20 лютого 2020 року відповідачу надалися на строк 50 днів, добто кінцевою датою його повернення є 11 квітня 2020 року.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.3 вказаного договору визначення «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором, що передбачено п. 8.2. договору (а.с. 53-56).
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 59).
31 грудня 2020 року між ними укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в якій вказаний договір факторингу викладено в новій редакції, продовжено строк його дії до 31 грудня 2021 року, дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01 (а.с.60-64).
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с.65).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2023 року (а.с. 66).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2024 року (а.с.67).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №85 від 23 червня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 15227 грн 00 коп., з яких заборгованість по основному боргу - 6953 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 8274 грн 00 коп (а.с.68-70).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цих договором.
Згідно з п.1.3. договору зазначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
У п.2.2. договору вказано, що разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором.
Відповідно до п.8.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с.71-73).
У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу, востаннє до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін (а.с.76,77).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 від ТОВ«Таліон Плюс» до ТОВ«ФК «ОнлайнФінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму вже 15936 грн 20 коп., з яких заборгованість по основному боргу - 6953 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 8983 грн 00 коп. (а.с.78-81).
02 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №02/12/24-У.
Згідно з п.1.1. договору факторингу фактор зобов'ячався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.2 вказаного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників, підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.82-86).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02/12/24-У від 02 грудня 2024 року, ТОВ «Юніт Капітал» прийнято право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року в сумі 15936 грн 20 коп., з яких заборгованість по основному боргу - 6953 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 8983 грн 20 коп.(а.с. 87-89).
Вказаний реєстр боржників прийнято актом прийому - передачі реєстру боржників від 02 грудня 2024 року, який є невід'ємною частиною договору факторингу (а.с. 90).
Із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року, сформованого первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що заборгованість відповідача нараховано станом на 23 червня 2020 року у сумі 15227 грн 00 коп., з яких заборгованість по основному боргу - 6953 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам складає 8274 грн 00 коп. та нарахована за період з 20 лютого 2020 року до 23 червня 2020 року. При цьому, відповідачем 11 березня 2020 року сплачено відсотки за кредитом в сумі 1580 грн 00 коп та 14 квітня 2020 року було сплачено 3047 грн 00 коп тіла кредиту та 5390 грн 00 коп відсотків. Відсотки у період з 20 лютого 2020 року до 11 березня 2020 року нараховувалися 0,79% в день, починаючи з 12 березня 2020 року та до 10 квітня 2020 року відсотки нараховані з розрахунку 1,57% за кожний день, у подальшому з 16 квітня 2020 року та до 23 червня 2020 року відповідачу нараховувалися відсотки. з розрахунку 1,67 % в день (а.с.91-94).
Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року, сформованого ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що заборгованість відповідача станом на 31 серпня 2023 року нарахована вже на суму 15936 грн 20 коп., з яких заборгованість по основному боргу - 6953 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам - 8983 грн 20 коп. нарахована за період з 20 лютого 2020 року до 29 червня 2020 року (а.с.95).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року наданою ТОВ «Юніт Капітал», ОСОБА_1 станом на 06 грудня 2024 року має непогашену заборгованість у сумі 15936 грн 20 коп., з яких: прострочене тіло - 6953 грн 00 коп., прострочені відсотки - 8983 грн 20 коп. (а.с.96).
Отже, всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на день відступлення права вимоги 23 червня 2020 року та ТОВ «Таліон Плюс» станом на день відступлення права вимоги 31 серпня 2023 року донараховані відсотки за прострочення виконання зобов'язань. ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст. 11 ЦКУкраїни, зокрема, з договорів.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1ст. 638 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до частин 1 - 3 ст.207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової (у тому числі електронної) форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст. 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.12 ст.11 Закону № 675-VIII.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналізвказаних нормзаконодавства даєпідстави длявисновків, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовомувигляді.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
Крім того, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом частин 1,2 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Отже, одним з правових наслідків укладення договору факторингу є заміна кредитора у грошових зобов'язаннях третіх осіб перед клієнтом.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Суд вважає, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надано належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, про те, що на момент укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 не виникло зобов'язання за укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору від 20 лютого 2020 року №472541206, яке могло бути передано, виходячи з наступного.
Як зазначалося вище, відповідно до положень частини 1 статті 1077, частин 1 та 2 статті 1078 ЦК України ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, виходячи із положень ст.1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.
Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).
Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з'явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вчинено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, за яким право вимоги за кредитним договором укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 20 лютого 2020 року №472541206 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №85 від 23 червня 2020 року, з урахуванням додаткових угод до договору факторингу.
Після чого, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01, відповідно до якого право вимоги за договором кредиту укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 20 лютого 2020 року за №472541206 перейшло до ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 31 серпня 2023 року №11, з урахуванням укладених додаткових угод до договору факторингу
У подальшому між ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу від 02 грудня 2024 року №02/12/24-У, та на підставі реєстру боржників до вказаного договору факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором від 20 лютого 2020 року.
Тобто, право вимоги позивача до відповідача за кредитним договором перейшло внаслідок послідовного укладення договорів факторингу та додаткових угод до них.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).
За такого відсутність у матеріалах справи доказів здійснення факторами оплати за відступлені права вимоги на що вказує представник відповідача не свідчать про недоведеність фактів відступлення права грошової вимоги за кредитним договором 472541206 від 20 лютого 2020 року.
Зі змісту виконаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року в останній день строку дії кредитного договору - 11 березня 2020 року сплатила лише відсотки за кредитом в сумі 1580 грн 00 коп, які були нараховані їй з розрахунку 0,79% в день (дисконтна процентна ставка погоджена сторонами кредитного договору), а тіло кредиту залишилося не погашено. Після чого, додатковою угодою їй було продовжено строк кредитного договору, на тридцять днів, тобто до 11 квітня 2020 року, та 14 квітня 2020 року вона на погашення кредиту сплатила 3047 грн 00 коп тіла кредиту та 5390 грн 00 коп відсотків, які були нараховані по 14 квітня 2020 року. При цьому, з 12 березня та до 10 квітня 2020 року відсотки нараховувалися з розрахунку 1,57% в день від суми кредиту за (дисконтна процентна ставка погодженя додатковою угодою від 20 лютого 2020 року укладеною між сторонами кредитного договору). Таким чином, станом на 14 квітня 2020 року відповідачем сплачено всі відсотки нараховані за період строку кредитування, а тіло кредиту погашено частково на суму 3047 грн 00 коп.
Тобто позивач прострочила виконання умов кредитного договору, не сплатила в обумовлений строк договору заборгованість за тілом кредиту в сумі 6953 грн. Зазначена заборгованість існує і наразі, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за цим рішенням.
Разом з цим, з наданого розрахунку заборгованості також вбачається, шо позивачу продовжувалася нараховуватися заборгованість за відсотками починаючи з 15 квітня 2020 року та до 23 червня 2020 року, з розрахунку: 6953 (заборгованість за тілом кредиту)*1,70 (базова процентна ставка)/100=118,20 (сума за один день користування кредитом за базовою процентною ставкою. Всього, за вказаний період (поза межами строку кредитного договору) первісним кредитором нараховано заборгованість за відсотками на суму 8274 грн 00 коп.
У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» нараховано заборгованість за період з 24 червня 2020 року до 29 червня 2020 року на суму 709 грн 20 коп. виходчи з того ж розрахунку, який наведено вище.
У постанові від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на обов'язковість висновків Верхового Суду щодо застосування норм права, нарахування та стягнення процентів за користування відповідачем кредитом на підставі та в розмірі, встановленому п.3 додаткової угоди від 20 лютого 2020 року до кредитного договору №472541206 від 20 лютого 2020 року, поза визначеним договором строк, суперечило б вимогам закону.
Водночас до спірних правовідносин після спливу строку правомірного користування кредитом застосовуються положення ч.2 ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На такий випадок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у п.4.3 кредитного договору дійшли згоди, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. З урахуванням положень цього договору позичальник сплачує товариству проценти за прострочення виконання зобов'язань за базовою процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту.
Таким чином, з 15 квітня 2020 року до 23 червня 2020 року (до дня укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс»), що становить 70 календарних днів, ТОВ «Манівео швидка Фінансова Допомога» мало право нараховувати проценти згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України та п.1,4, 4,3, п.4,4 кредитного договору в такому розмірі: 6953/100х1,7х70 = 8274 грн
З наявного у справі розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що у зазначений період, у зв'язку з неповерненням відповідачем у справі кредиту в обумовлений строк, кредитор нараховував проценти саме згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України та договором: 6953/100х1,7х70 = 8274 грн, але вказав їх у загальній графі розрахунку - «Проценти».
Сам по собі недеталізований розрахунок не спростовує права кредитора на отримання процентів від простроченого боргу відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за спеціально обумовленою сторонами в договорі на такий випадок процентною ставкою.
Те, що позивач у позовній заяві не посилався на ч.2 ст.625 ЦК України, як підставу виникнення права грошової вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до відповідачки, яка надалі була передана ТОВ «Таліон Плюс», а потім позивачу, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, тобто у захисті порушеного права.
ТОВ «Таліон Плюс» також правомірно нарахована заборгованість за відсотками відповідачу за період з 24 червня 2020 року до 29 червня 2020 року на суму 709 грн 20 коп. в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.
Право первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на проценти згідно з ч.2 ст.625 ЦК України виникло на час укладення ним договору факторингу з ТОВ «Таліон Плюс» і передано останньому, а згодом позивачу.
Відтак, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню нарахована заборгованості за відсотками за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року укладеним між останньою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в сумі 8983 грн 20 коп.
Таким чином, заявлені позовні вимоги на суму 15936 грн 20 коп. суд задовольняє у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердженнянадання позивачу правничої допомоги суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024-001 від 03 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (а.с.97-99); копію протоколу погодження вартості до договору про надання правничої допомоги №03/12/2024-001 від 03 грудня 2024 року (а.с.100) із переліком послуг та їх вартість, які надає адвокатське бюро «Тараненко та партнери»; копію додаткової угоди №10 від 03 грудня 2024 року додоговору про надання правничої допомоги №03/12/2024-001 (а.с.101-102); акт прийому-передачі наданих послуг до договору №03/12/2024-001 з якого вбачається, що вартість послуг надана адвокатським бюро «Тараненко та партнери» при подачі даної позовної заяви становить 6000 грн.
Відтак, з наданих документів вбачається, що загальна вартість наданих послуг з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 становить 6000 грн.
Проаналізувавши детальний опис виконаних робіт, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на правничу допомогу у заявленому розмірі.
Також, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Керуючись ст.2,4,12,13, 81,89, 141, 223, 259, 263 - 265, 274, 354 ЦПК України суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №472541206 від 20 лютого 2020 року у сумі 15936 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (швсть тисяч) грн 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місце знаходження: вулиця Рогнідинська, буд.4 А, офіс 10, місто Київ, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.В. Берднікова