Справа № 383/1427/24
Номер провадження 2/383/90/25
26 лютого 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області складі:
головуючої судді - Адаменко І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кареліної Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Телятник Н.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області, справу №383/1427/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кіровоградської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Пузир В.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кіровоградської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, в обґрунтування якого вказує, що він та відповідач ОСОБА_2 перебували з 23.01.2015 року у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15.11.2022 року шлюб між ними розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 16.12.2022 року. Від зазначеного шлюбу вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розірвання шлюбу безперервно та постійно проживає разом із ним за адресою їх реєстрації місця проживання, а саме АДРЕСА_1 . Разом з тим вказує, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.06.2024 року його вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком, відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини з ним та відібрано дитину від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав. Таким чином, з осені 2022 року він виховує та утримує свою малолітню доньку самостійно. Відповідачка проживає за межами території України та має нову сім'ю й дитину від іншого шлюбу. Оскільки він має намір отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, встановлених абзацом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років, йому необхідно встановити цей факт у судовому порядку. На цій підставі звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.11.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кіровоградської області Телятник Н.В. в судовому засіданні не заперечила проти заявлених позовних вимог.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань не подав.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв та клопотань про розгляд справи без її участі та відзив до суду не подала.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, свідків, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції у Кіровоградській області 14.07.2015 року (а.с.11 зворот).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15.11.2022 року у справі №383/937/22. Вказане рішення набрало законної сили 16.12.2022 року (а.с.10 зворот - 11).
З копії Витягу з реєстру територіальної громади №2022/002175296 від 19.12.2022 року виданого Бобринецькою територіальною громадою встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
З акта обстеження умов проживання службою в справах дітей виконкому Бобринецької міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 27.05.2024 року будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина забезпечена всім необхідним, має свою кімнату, наявні необхідні меблі та шкільне приладдя. Родина веде звичайний спосіб життя, скарг до служби в справах дітей щодо неналежної поведінки членів родини не надходило (а.с.21).
З довідки директора Комунального закладу «Центр культури та дозвілля» без номера та дати вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у комунальному закладі «Центр культури та дозвілля», відвідує хореографічний гурток, завжди охайно одягнена, доглянута, засобами для навчання забезпечена у повному обсязі. Батько дитини ОСОБА_1 з початку навчання дитини (в 2023-2024 роках) одноособово спілкується із педагогами, супроводжує ОСОБА_3 до гуртка виключно батько. Крім цього, матір дитини ОСОБА_2 у позашкільному житті дитини участі не бере (а.с.20).
З довідки лікаря педіатра І.Шевченко виданої ФОП « ОСОБА_4 » від 30.05.2024 року вбачається, що позивач з осені 2022 року по теперішній час самостійно забезпечує дитину необхідним медичним доглядом, постійно турбується про стан її здоров'я та регулярно приводить доньку на медичний огляд та обстеження, які проводяться без участі її матері дитини (а.с.22).
З довідки «Бобринецького ліцею №1» Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 23.05.2024 року № 198 встановлено, що ОСОБА_3 навчається в 3-Д класі КЗ «Бобринецький ліцей №1». Регулярно відвідує заняття, охайно одягнена, засобами для навчання забезпечена батьком у повному обсязі. З початку 2022 року та по даний час виключно ОСОБА_1 забезпечує навчання дитини, спілкується із педагогами щодо успішності навчання своєї доньки, цікавиться шкільним життям дитини, супроводжує її до школи та у зворотньому напрямку (а.с.20 зворот).
З характеристии КЗ «Бобринецький ліцей №1» Бобринецької міської ради Кіровоградської області за №197 від 23.05.2024 року, виданої на ученицю 3-Д класу ОСОБА_3 , 2015 року народження, вбачається, що дівчинка добре інтелектуально розвинена, виявляє логічне та творче мислення, чудово оперує образним мисленням, має хист до малювання. Добре сприймає на слух тексти та може з легкістю відтворити почуте. Також, встановлено, що ліцей відвідує тільки тато, зокрема класні батьківські збори, батько залучається до вирішення організаційних питань класу, користується авторитетом серед інших батьків. Разом з тим, зазначено, що протягом навчання у третьому класі дівчинка взагалі змінила ставлення до матері, відгукується про неї дуже холодно, неохоче (а.с.22 зворот- 23).
Судом також встановлено, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.06.2024 року у справі №383/382/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відібрано малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав.
З копії листів Головного центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 02.02.2024 № 19-7777/18/24 та від 30.07.2024 року № 19-52481/18/24 слідує, що ОСОБА_2 перебуває за межами території України (а.с.23 зворот - 24).
Рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 31 жовтня 2024 року № 567 затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 17.10.2024 року за №04-11/1557/02 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_1 (а.с.62-69).
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_5 , яка суду показала, що ОСОБА_2 протягом двох останніх років не проживає разом з дитиною ОСОБА_3 , якою опікується батько, позивач у справі.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 надав суду аналогічні покази.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20) вказано, що розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18, (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У заяві про встановлення такого юридичного факту обов'язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі №462/5368/16-ц зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог, тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
У даній справі позивач просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені ст. 150 СК України, а їх права щодо виховання дитини закріплені у ст. 151 СК України.
Так, за приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За положеннями ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 157 СК України визначає порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини.
Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Закон не передбачає обов'язку підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні шляхом встановлення юридичного факту в судовому порядку. Натомість, такий факт може бути підтверджений за рішенням суду в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
За змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Одним із таких спорів може бути спір про позбавлення батьківських прав.
Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
Саме по собі встановлення даного факту самостійного виховання дитини батьком не несе для позивача жодного юридичного наслідку щодо вирішення його прав та обов'язків.
У справах позовного провадження юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування юридичного факту у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03.11.2021 року у справі №691/1237/20 (провадження №61-14225св21) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, проте позивачем не заявлено таких вимог, натомість безпідставно заявлено у позовному провадженні позовну вимогу про встановлення факту самостійного виховання батьком дитини, який належить до предмету доказування та не вирішується у резолютивній частині судового рішення, а лише в мотивувальній його частині.
З цього слідує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Також суд звертає увагу. що з огляду на встановлений статтею 65 Конституції України конституційний обов'язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, надаючи оцінку доводам і доказам у цій справі стосовно самостійного виховання і утримання одним з батьків дитини, суд має обережно застосовувати таку процедуру, не допускаючи ситуацій, за яких виникав би сумнів у пред'явленні позовів військовозобов'язаних / військовослужбовців з метою штучного створення умов та обставин, які могли б бути підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та / або звільнення з військової служби на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За положеннями ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, тому на цій підставі суд відмовляє йому в задоволені в позову повністю.
Суд також звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості у належний спосіб захистити своє порушене право звернувшись до суду з відповідними вимогами, у тому числі й про позбавлення батьківських прав відповідача.
На підставі ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 51, 76-82, 89, 141, 175, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
ОСОБА_1 в задоволені позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кіровоградської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 04.04.2005 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04055239, місцезнаходження: вул. Незалежності, 80, м. Бобринець Кіровоградська область, п.і. 27200.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 04.03.2025 року.
Суддя І. М. Адаменко