08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/247/25
381/5947/24
03 березня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року представник ТОВ «Споживчий Центр» Ларіонов К.О. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 21876,11 грн та судових витрат в розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №14.04.2023-100001358, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 56 днів, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.04.2023 року.
Взяті на себе зобов'язання позивач виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої обов'язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув кредит та проценти за користування кредитом на загальну суму 21876,11 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8076,11 грн - проценти за користування кредитом 1800,00 грн - комісія.
Вказане стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 27січня 2024 року о 09 годині 30 хвилин без виклику учасників справи.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до правил ст. 178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
03 лютого 2025 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, у якому посилається на Закон №2120-ХI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо дії норм на період воєнного стану №2120-ХI, відповідно до якого було внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнивши його пунктом 18. Згідно з яким, у період дії воєнного стану, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. просить зменшити розмір відсоткової ставки до нуля, не заперечує проти сплати тіла кредиту. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання ( невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позичальником).
Також відповідач просить суд при ухваленні рішення врахувати військовий стан, втрату нею роботи та те, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років і виховує трьох малолітніх дітей; має скрутний матеріальний стан через несплату аліментів батьком дітей на їх утримання. Просить зменшити відсоткову ставку до нуля та пропонує сплату тіла кредиту.
10 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що кредитний договір не передбачає нарахування неустойки за порушення зобов'язання, а тому зазначений відповідачем у відзиві Закон не є застосовним до спірних правовідносин. Щодо тяжкого матеріального стану відповідача повідомляє, що електронним цифровим підписом вона підписала пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтвердила укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 12000,00 грн, отже акцептувала умови договору. Водночас відповідач здійснила заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: 29.04.2023 провела часткову оплату по кредиту на суму 1500,00 грн. Вважає, що ОСОБА_1 не надала відповідних доказів, що вказують на причинно-наслідковий зв'язок обставин, викладених у відзиві, з неможливістю виконання грошового зобов'язання. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви та відповіді на відзив представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, суд вирішує справу, відповідно до правил частини п'ятої статті 279 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В судовому засіданні 26.02.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 03.03.2025.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справа, суд встановив таке.
14.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.04.2023-100001358.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 56 днів.
Пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту 14.04.2023 підписано електронним цифровим підписом відповідача та отримано на рахунок кошти у вказаному розмірі, тобто акцептовано умови договору. Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:
- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії);
- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;
- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.
Позичальник підписав паспорт споживчого кредиту.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 14.0242023-100001358 від 14.04.2023 року, з яким вона попередньо уважно ознайомилась. Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.
При оформленні кредиту ОСОБА_1 заповнила анкету позичальника.
Для підписання і укладення цього правочину введений код з смс-повідомлення, яке надіслане на номер телефону відповідача.
Відповідно до заявки від 14.04.2023 року, сума кредиту 12000,00 грн, строк, на який надається кредит - 56 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 08.06.2023 року, за процентною ставкою «економ» 1,2%, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «економ», та за процентною ставкою «стандарт» 1,5 %, яка застосовується протягом всього строку, на який надано кредит окрім першого чергового періоду та періоду «економ».
Згідно з п. 3.1. Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Відповідно до п. 3.2. договору, Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 4.3. Договору, днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. Договору, Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Відповідно до квитанції Liqpay (ID платежу 2279567405) від 14.04.2023 року, банк здійснив видачу грошових коштів за договорм № 14.04.2023-100001358 в розмірі 12000,00 грн, отримувач картка/рахунокVisa 414962*29, платник «Швидкий кредит», сайт sgroshi.com.ua.
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 21876,11 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8076,11 грн - проценти за користування кредитом, 1800,00 грн - комісія.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що в обгрунтування вимог позову позивач посилається на те, що пропозицію про укладення кредитного договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість з відповідача, підписано електронним цифровим підписом відповідача та отримано на рахунок кошти у вказаному розмірі, тобто акцептовано умови договору.
Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Кредитор свої зобов'язання за договором виконав та надав позичальнику кредит в обумовленому договором розмірі.
Позичальник свої обов'язки за вказаним договором не виконала та не повернула отримані кошти і проценти за користування кредитом.
Водночас суд встановив, що на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, позивач надав суду паперову паспорту споживчого кредиту, який містить реквізити кредитора та факсимільне відтворення підпису кредитодавця, без зазначення посади, прізвища, ім'я та по батькові уповноваженого працівника, до повноважень якого віднесено підписання з клієнтами договорів та інших документів від імені ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (а.с.13-16).
Надана паперова копія електронної пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) датованої 14.04.2023 та паперова копія електронної заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору (оферти), датована 14.04.2023, містить електронний підпис кредитодавця, - підписаний КЕП ОСОБА_2 без зазначення посади, прізвища, імені та по батькові працівника, до повноважень якого віднесено підписання з клієнтами договорів та інших документів від імені ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та містить електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використанняодноразового ідентифікатора.
Також представником позивача до позовної заяви додано підтвердження укладення кредитного договору, датовано 14.04.2023, без підпису відповідача.
Отже, суд встановив, що при укладенні договору позивач застосував факсимільний підпис кредитодавця.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України, використання під час вчинення правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення договорів, вчинення інших господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між ними письмовій угоді, в якій погоджуються використання факсиміле і зразки справжнього (особистого власноручного підпису) та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору.
До позовної заяви такі докази представник позивача не додав, у договорі відсутня згода сторін на використання факсимільного підпису, додаткову угоду про це представник позивача також не надав.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач схвалив правочин та докази про те, що відповідач вчинив будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, зокрема й повна або часткова сплата кредитних коштів, їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.
Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
З огляду на це суд приходить до висновку про те, що позивач не довів на підстав належних та допустимих доказів факт укладання між сторонами кредитного договору та додатків до нього, а також погодження умов надання кредиту.
Водночас за змістом поданого до суду відзиву на позовну заяву відповідач не заперечила отримання нею від позивача кредитних коштів, також вона не заперечила щодо вказаної суми отриманого кредиту.
Крім цього, у відповіді на відзив позивач зазначив про те, що 29.04.2023 відповідач здійснила оплату в розмірі 1500,00 грн в рахунок часткового виконання зобов'язання за цим договором кредиту.
З огляду на це суд дійшов висновку про те, що оскільки вказані обставини відповідач фактично визнала у поданому до суду відзиві та не заперечувала їх дійсність, тому факт отримання кредитних коштів і невиконання боржником обов'язку щодо їх повернення є доведеним та не заперечується сторонами.
Однак, вказане не спростовує не доведення позивачем належними, достатніми та допустимими доказами обставини, які свідчать про взаємне погодження сторонами умов користування кредитом, зокрема розміру та порядку нарахування процентів за ним.
Крім цього, на підтвердження розміру позовних вимог позивач не надав розрахунок заборгованості, щодо унеможливлює перевірку судом відповідність дійсності сум, що зазначені у позові до стягнення.
При цьому суд враховує, що лише у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву позивач зазначив про часткове здійснення відповідачем проплати на виконання договору кредиту та повідомив суду, що ця сума вирахувана з загальної суми заборгованості.
В позовній заяві зазначена лише загальна сума боргу та її складові (бог, проценти) без обгрунтування того, за якими правилами та виходячи яких критеріїв ці суми нараховані.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим він не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй заяві до суду позивач просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
За цих обставин суд дійшов висновку про недоведенняпозивачем порушення своїх прав та наявність підстав для їх захисту в частині вимог про стягнення з відповідача на його користь процентів, оскільки на підтвердження таких вимог не надано неналежні докази, а надані докази не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності.
Отже, в цій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.
Вирішуючи цю справу, суд враховує практику суду апеляційної інстанції щодо оцінки вказаних доказів (постанова Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі № 367/6541/24). Хоча рішення апеляційного суду не є обов'язковими для суду першої інстанції, суд бере до уваги, що забезпечення єдності судової практики та однакове застосування закону є завданням всіх судів.
Водночас щодо доводів відповідача про застосування до спірних правовідносин Закону №2120-ХI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо дії норм на період воєнного стану №2120-ХI суд зазначає таке.
Вказаним законом Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 навів тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Однак у цій справі позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) за порушення виконання кредитних зобов'язань. Позовні вимоги обмежуються виключно стягненням тіла кретиту, процентів за користування ним та комісії за надання кредиту, що свідчить про незастосовність до спірних правовідносин п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що відповідач не повернув у добровільному прядку отримані та використані кошти, суд приходить до висновку про те, що така заборгованість підлягає стягненню судом з відповідача на користь позивача.
При цьому суд бере до уваги, що відповідач здійснила часткову проплату в рахунок повернення отриманого кредиту в розмірі 1500,00 грн, а тому стягненню підлягає 10500,00 грн (12000,00 грн - 1500,00 грн).
В іншій частині позов не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.04.2023-100001358 від 14.04.2023 року у розмірі 10500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 03.03.2025.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Сніжана АНАПРІЮК