08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-о/381/43/25
381/930/25
Іменем України
03 березня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,
У лютому 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Дьячук Н.В. звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасового окупованій території в смт Любимівка Каховського району Херсонської області ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Любимівка Каховського району Херсонської області помер батько заявниці ОСОБА_2 , про що 13 лютого 2025 року видана довідка про смерть № С-00212 та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 органами незаконної влади на тимчасово окупованій території України.
З грудня 1976 року по день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що після повномасштабного вторгнення росії на територію України, російські війська окупували смт Любимівка Каховського району Херсонської області і встановили свій режим, батько заявниці не зміг покинути окуповане селище, де згодом і помер.
Вказує, що отримати свідоцтво про смерть батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості, оскільки смерть відбулася на тимчасово окупованій території України, де неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті, відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Встановлення факту смерті має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану України факту смерті її батька та видачі свідоцтва про смерть, яке їй необхідне для реалізації майнових та особистих немайнових прав.
Вказане стало підставою для звернення заявника до суду з цією заявою.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження на 03.03.2025.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою заінтересованій особі запропоновано подати письмові пояснення щодо заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.
Заявник та представник заявника - адвокат Дьячук Н.В. у судове засідання не6 з'явилися, про місце, день та час розгляду справи повідомленя належним чином. Представник заявника подала до суду заяву про розгляд справи за її та заявника відсутності, вимоги заяви підтримала повністю та просить їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, за змістом якої не заперечував проти задоволення заяви та просив розглядати справу за його відсутності.
Перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , відповідно до відомостей свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 17).
Відповідно до відомостей паспорта громадянина України, з грудня 1976 року ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України, російські війська окупували селище Любимівка Каховського району Херсонської області і встановили свій режим.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 року № 309 селище Любимівка Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 є тимчасово окупованою територією.
Заявниця стверджує, що її батько не зміг покинути окуповане селище Любимівка та продовжував проживати у вказаному населеному пункті.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого органом, що іменує себе новотроїцьким районним відділом запису актів цивільного стану Управління ЗАГС Херсонської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: російська федерація, Херсонська область, Каховський район, смт Любимівка (а.с.23).
Згідно з довідкою про смерть №С-00212, виданою органом, що іменує себе новотроїцьким районним відділом актів цивільного стану управління ЗАГС Херсонської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Медичний документ, що підтверджує факт смерті особи на тимчасово окупованій території України, виданий діючим сьогодні медичним закладом на тимчасово окупованій території України, за формою та змістом не відповідає вимогам законодавства України, а тому не може бути підставою для проведення реєстрації смерті особи в органах РАЦС Міністерства юстиції України.
Свідоцтво про смерть видане незаконними (окупаційними) органами, які знаходяться на території, непідконтрольній державній владі. У зв'язку з цим вказане свідоцтво не може вважатись легітимним на території України.
Встановлення цього факту для заявника має юридичне значення, оскільки необхідне для реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану України факту смерті її батька та видачі свідоцтва про смерть, яке їй необхідне для реалізації майнових та особистих немайнових прав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (ч. 2 ст. 317 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 2-3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.
Документи, які видані органом, що створений на тимчасово окупованій території у порядку, непередбаченому законами України, відповідно до ч. 3 ст. 9 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсними і не створюють правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Частинами 3-4 ст. 49 ЦК України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров'я України №545 від 08 серпня 2006 року (далі - Інструкція №545).
Відповідно до Інструкції №545, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.
Президент України Указом «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 ввів в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і який триває на час розгляду цієї справи.
З огляду на це спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану), але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи державної влади, які можуть зафіксувати факт смерті.
Верховний Суд у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 виклав висновки щодо застосування відповідних норм права, які, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд враховує, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави ? члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини»
(Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах
«Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Отже, суд може застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
З огляду на це, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
Суд встановив, що батько заявниці був зареєстрований та проживав до дня смерті в селищі Любимівка Каховського району Херсонської області.
Вказаний населений пункт з 24.02.2022 є тимчасово окупованою територією, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 року № 309.
Факт смерті батька заявника підтверджується довідкою про смерть та свідоцтвом про смерть, що видані органами/установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, які створені та функціонують нелегітимно (окупаційною владою).
Встановлення факту смерті батька має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану України факту його смерті та видачі свідоцтва про смерть.
Отже, цей факти породжує для заявника юридичні наслідки, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Заявник позбавлена можливості в інший спосіб встановити та довести факт смерті свого батька, оскільки чинне законодавство не передбачає інший порядок його встановлення; заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Виходячи з встановлених у справі фактичних обставин, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про те, заявник довела факт смерті її батька.
Докази, які б свідчили про зворотнє у матеріалах справи відсутні.
У суду немає підстав ставити під сумнів істинність факту, про встановлення якого завниця просить суд.
З урахуванням вказаного, а також того, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують наведені у заяві обставини, суд вважає наявними правові підстави для задоволення цієї заяви.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Оскільки заявник звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з цією заявою відповідно до вимог закону, судові витрати в цій справі слід компенсувати за рахунок держави,
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в селищі Любимівка Каховського району Херсонської області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повне судове рішення складене 03.03.2025 року.
Реквізити учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 33258077, місцезнаходження: Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, 2.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК