08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/649/25
381/496/25
28 лютого 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
29.01.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду розірвано. Від подружнього життя мають доньку ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач з 2024 року добровільно матеріальну допомогу не надає. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі частини заробітку відповідача, щомісячно, до повноліття дитини.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2025 року дана справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання позивач не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву в якій позовні вимоги підтримала, справу просила розглянути в її відсутність.
В судове засідання відповідач не з'явився, через канцелярію суду подав заяву в якій справу просив розглянути в його відсутність та стягувати аліменти в розмірі частини його заробітку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що 21.12.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб Фастівським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Київській області, актовий запис № 408. Від подружнього життя мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається з довідки ВК Фастівської міської ради Київської області від 28.01.2025 року, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації, разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; нормативно-правовий акт № 475/97-ВР від 17.07.1997 Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина 3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні спору суд виходить з засад рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, а саме, що кожен з подружжя рівною мірою несе обов'язки по її утриманню і повинен їх виконувати, а тому суд вважає правильним і справедливим покладення обов'язку по утриманню дитини в рівних долях на кожного з батьків.
За таких обставин, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, визначаючи розмір аліментів в розмірі частини заробітку відповідача на утримання дитини до її повноліття, оскільки позивач не обґрунтувала заявлений нею до стягнення розмір аліментів та не надала доказів на підтвердження правильності і справедливості визначеного нею розміру аліментів саме в розмірі частини доходу відповідача.
Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За подання позову до суду про стягнення аліментів позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної вимог, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню судовий збір у дохід держави у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць суд допускає до негайного виконання відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України.
Керуючись ст. 4,12,13,76-82,141,258,259,263,265,268,430 ЦПК України, на підставі ст. 180,182-184,191 Сімейного Кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер - НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер - НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 29.01.2025 року.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер - НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей