Єдиний унікальний номер: 379/345/25
Провадження № 2/379/232/25
про залишення позовної заяви без руху
03 березня 2025 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Шабрацький Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Служба у справах дітей та сім'ї Таращанської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення піклувальника,
27.02.2025 неповнолітній ОСОБА_1 звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Служба у справах дітей та сім'ї Таращанської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення піклувальника, в якому просив суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття; призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Г.О. Шабрацькому.
Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет дотримання процесуального законодавства під час звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що вона не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України.
Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Однак, в позовній заяві не викладені конкретні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відповідно до вимог ст.164 СК України, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Відповідно до ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
У позовній заяві позивач не зазначає доказів, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги. До заяви позивач також не додає таких доказів.
Згідно з положеннями ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до п. 1.2 Правил опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Однак, всупереч вказаних вище вимог, до позовної заяви не додано висновок відповідного органу опіки та піклування про доцільність призначення третьої особи ОСОБА_3 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява також не містить відомостей щодо звернення позивача до відповідного органу опіки та піклування для отримання вказаного висновку та/або неможливості його отримання, що в подальшому надавало б право позивачу звернутися з відповідним клопотанням до суду.
Аналогічні висновки містяться в Узагальненні ВСУ від 11.12.2008 «Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми».
Окрім того, на обґрунтування вимоги про призначення піклувальником позовна заява не містить зазначення достатніх доказів на підтвердження відсутності обмежень в призначенні третьої особи піклувальником, встановлених ст. 64 ЦК України, п. п. 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 та ст. ст.244,212 СК України, якими визначено обставини, що унеможливлюють призначення особи опікуном, серед яких опікунами не можуть бути особи: обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; були засуджені за злочини; за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду; є особами без громадянства.
Відсутність всіх викладених вище обставин має бути підтверджена відповідними фактичними даними, зокрема: довідками про відсутність судимостей, відомостями суду та органу опіки та піклування про відсутність даних про визнання особи, що бажає бути призначеною опікуном, недієздатною або обмежено дієздатною, сертифікатами обласних наркологічної та психіатричної лікарень про те, що особа, що бажає стати опікуном, не перебуває на обліку та не лікується у вказаних лікувальних закладах, відомостями про те, що така особа раніше не була опікуном чи піклувальником та з її вини опіку чи піклування не було припинено та вказана особа не позбавлена батьківських прав.
Згідно з положеннями ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
При цьому, жодного доказу, що підтверджує факт того, що третя особа ОСОБА_3 є братом неповнолітнього ОСОБА_1 , у позові не зазначено та до позовної заяви не додано.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Служба у справах дітей та сім'ї Таращанської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення піклувальника - залишити без руху.
Надати строк для усунення викладених у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяГ. О. Шабрацький