Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/3198/24
Провадження № 2-а/376/7/2025
27 лютого 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Гіптенко Є.О.
представника позивача Пивоварова В.І.
представника відповідача Коломієць В.О.
розглянувши в місті Сквира Київської області у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті від 07.10.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.10.2024 поштовою кореспонденцією одержано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України від 07.10.2024 року серія АА №00000818. Відповідно до постанови від 07.10.2024 року серія АА №00000818 головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар?я Ігорівна, яка розглянула відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 21 WAGA-WIM35, заводський номер 6, установила: 26.09.2024 о 21 год. 00 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспорт засіб DAF FX 105.460, державний номер НОМЕР_1 . Вказано, що відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів
зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8.000% (3.2 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Згідно з вказаної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн..
Вважає постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.10.2024 року серія АА №00000818 незаконною. Вказав, що відповідачем не взято до уваги, що вантаж перевозився за допомогою автомобіля (тягача) DAF FX 105.460, державний номер НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа контейнеровоза SCHMITZ S 01, державний номер НОМЕР_2 . В особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказано, що цей транспортний засіб: «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР-КОНТЕЙНЕРОВОЗ в 2021 р. ПЕРЕОБЛ.». Перевезення вантажу за допомогою тягача DAF FX 105.460, державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа контейнеровоза SCHMITZ SCS 24, державний номер НОМЕР_2 підтверджується Товарно-транспортною накладною від 26.09.2024 року. Оскаржуваною постановою не повно встановлені фактичні дані, оскільки зафіксовані тільки дані тягача (номерний знак, назва), однак не міститься інформація про причіп/напівпричіп, його номерний знак та назва. Оскаржувана постанова не міститься жодної інформації стосовно допустимих нормативно габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у складі составу (автопоїзду), в даному випадку контейнеровоза. Отже, зазначення відповідачем в оскаржуваній постанові, що позивачу було дозволено рух транспортного засобу при максимальній фактичній масі транспортного засобу 40 тон, а не 44 тони, є помилковим. Зазначає, що у постанові зафіксовано рух тільки вантажного сідлового тягача DAF FX 105.460, державний номер НОМЕР_1 . Однак, постанова не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача DAF XF 105.460. З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причепу - загальний напівпричіп - н/пр-контейнеровоз, отже, згідно з п. 22.5 ПДР допустима загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 000 кг, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
На підставі викладеного просив постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.11.2024 р. (зареєстровано 11.11.2024 вх.№12263/24) через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву у якій просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вказала, що відповідно до пункту 17 Порядку № 1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Вказаними пунктами Порядку №1147 не передбачено фіксування відомостей про напівпричіп. Отже посилання позивача на порушення відповідачем Порядку 1147 не відповідає дійсності. Зазначає, що перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010. Наголошує на тому, що постанова містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку № 1174, а отже її зміст відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП. Також, оскаржувана постанова відповідає додатку 1 Інструкції № 512 (із змінами). У оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Вимоги п.22.5 ПДР стосуються обмежень по загальній масі та/або по окремій масі кожної осі транспортного засобу та не ставляться у залежність від наявності чи відсутності причепу/напівпричепу, оскільки останній приводиться у рух за допомогою тягача. Зазначає, що будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у ньому. Окрім того вказав, що з доданих до протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності фотографій важко встановити склад правопорушення, оскільки вони виконанні у темну пору доби.
У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві. Зазначила, що позивач перевозив сою без відповідного маркування. Вказала, що додані представник позивача докази не дають у повній мірі встановити, що саме ці контейнери він придбав і що саме за допомогою них здійснював перевезення.
Суд, враховуючи доводи сторін, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, приходить до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 07.10.2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар?єю Ігорівною було винесено постанову серії АВ № 00000818 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. (а.с. 19-20).
Відповідно до вказаної постанови 26.09.2024 о 21 год. 00 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460 днз AI7111HO із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,000% (3,2 тон) при дозволенній максимальні масі 40 тон (а.с. 19).
Відповідно до частини другої статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Відповідно до п.п. «б» п. 22.5 "Правил дорожнього руху", затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агенством відновлення, Укр транс безпекою, національною поліцією - 4,35 м), за довжиною автопоїзда - 22 м (для автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м), фактичну масу понад 36 т двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, 40 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, 40 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, 42 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 44 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 ПДР встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 ПДР встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Судом встановлено, що в якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 07 жовтня2024 року серії АВ № 00000818 зазначено: «DAF XF 105.460», реєстраційний номер AI7111HO.
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем (а. с. 23-24).
Судом встановлено, що оскаржувана постанова не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку спеціалізованого напівпричепа контейнеровоза SCHMITZ S 01, приєднаного до сідлового тягача DAF XF 105.460.
Разом з тим, відповідно до Додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (далі - Інструкція № 512), встановлено вимоги щодо зазначення марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу).
Згідно з абзацом 5 пункту 15 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019р. №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» (далі - Порядок №1174) метадані повинні містити дані про фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільнийтранспорт» автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).
З огляду на встановлення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено що, причіп SCHMITZ S 01, реєстраційний номер НОМЕР_3 є спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз в 2021 р. переобладнаний (а. с. 23-24).
З огляду на вказане, суд вказує на безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу DAF XF 105.460 з н/пр.-контейнеровозом.
При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т.
Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причіпу - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз, отже, згідно з п. 22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Суд критично оцінює посилання відповідача про те, що спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер, оскільки доказів цього суду не надали, а судом даних обставин не встановлено.
У Додатку 1 до Інструкції №512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:
- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5ПДР (16 т);
- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях тонна або міліметр), та становить: для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ.
В оскаржуваній постанові у розділі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 6 шт., спарені колеса 3 вісь. Також зафіксована загальна маса транспортного засобу 48000 кг, загальна маса транспортного засобу, що виміряна з урахуванням похибки 43200 кг, що є менше ніж допустима вага перевезення для контейнеровозів - 44 т (а. с. 19).
У той же час ПДР не обмежують рух шестивісьових транспортних засобів у залежності від їх загальної маси. Таких приписів норма пункту 22.5 ПДР не містить.
Окрім того, наявність у транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 шести війсей не відповідає дійсності, оскільки вказаний транспортний засіб цілком очевидно має три вісі.
Оскаржувана постанова від 07.10.2024 року не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.
Можливе недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері, як і ненадання товаротранспортних документів на вантаж при перевезенні його в контейнері, а також інших вимог наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України» не є свідченням того, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п.22.5Правил дорожньогоруху України.
З даних фотофіксації в автоматичному режимі правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом-контейнером, навантаженим вантажем.
З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.
Схожі за змістом обставини встановлені Шостим апеляційним адміністративним судом в постановах від 16.03.2023 у справі № 701/28/23, від 13.04.2023 р. у справі № 708/140/23, від 28.03.2023 р. у справі № 708/130/23.
Суд враховує, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» в редакції Постанови КМ №202 від 23.02.2024..
У той же час, зазначене не обмежує посадову особу Укртрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції №513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів того, що відповідач, на виконання п. 6 Розділу ІІ Інструкції №512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку зокрема виду причіпу позивача, матеріали справи не містять.
При цьому щодо посилання представника відповідача на те, що всупереч вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363, позивачем не було надано доказів перевезення контейнера з відповідним маркуванням, суд зазначає, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що при встановлені технічних характеристик транспортного засобу марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,зі напівпричепом-контейнеровозом SCHMITZ S 01, реєстраційний номер НОМЕР_3 , головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І. повинна була ідентифікувати їх як трьохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) та визначати можливе перевищення ним фактичної маси виходячи із максимально дозволеної у розмірі 44 тони, а не 40 тон, як було враховано нею при проведенні розрахунків.
Зазначена невідповідність вимогам підзаконного нормативно-правового акта при проведенні розрахунків обумовлена тим, що відповідачем у оскаржуваній постанові не встановлено державний номерний знак напівпричепу, внаслідок чого відповідно відповідачем не були встановлені дійсні характеристики таких транспортних засобів та помилково визначена дозволена максимальна маса.
При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справа № 463/1352/16-а.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи представника відповідача, наведені у відзиві, зазначених вище висновків не спростовують і не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова винесена правомірно із дотриманням вимог чинного законодавства.
Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР відсутні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, відтак справу про адміністративне правопорушення слід закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн..
Керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 132-1, ст. ст. 245, 251, 280, 283, 284, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19, 77, 132, 139, 242-246, 250, 268, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар?ї Ігорівни серії АВ № 00000818 від 07 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 605 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 03.03.2025 року.
Суддя І.Г.Батовріна