Справа № 372/2384/24
Провадження № 2-164/25
(ЗАОЧНЕ)
03 лютого 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.,
при секретарі Буртовій О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Міський житловий центр» про визначення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю та поділ особових рахунків,
В травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є співвласником частки квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 10.07.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. за реєстровим номером №3273. Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї від 17.04.2024 року №1714 у спірній квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На даний час між співвласниками склалися складні стосунки і вони не можуть дійти згоди щодо порядку користування спірною квартирою, оскільки відповідач замінив в дверях замок та перешкоджає доступу до квартири, за вказаною адресою позивач та його малолітній син не проживають, оскільки не мають фактичного доступу до квартири, у сторін виникають спори щодо оплати комунальних послуг. У зв'язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визначити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,06 кв.м.: житловою площею 17.6 кв.м., виділивши їй у користування ОСОБА_1 частину житлової кімнати площею 17.6 кв.м. відповідно до часток співвласників та у користування ОСОБА_2 частину житлової кімнати площею 17.6 кв.м. відповідно до часток співвласників, в загальному користуванні позивача та відповідача залишити кухню площею 8,7 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею1,0 кв.м., та коридор 4,2 кв.м., балкон площею 0,96 кв. м.; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міський житловий центр» розподілити особовий рахунок на ім'я ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються у квартиру, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
14.08.2024 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
22.10.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду
Позивача подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв, клопотань або відзиву до суду не направила.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .
Суд, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками квартири та мають у спільній частковій власності по частині квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яку придбали на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. за реєстровим номером №3273.
Згідно технічного паспорту, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , однокімнатна, має загальну площу 35,06 кв.м., у тому числі одна кімната площею, 17,6 кв.м., кухня площею 8,7 кв.м., ванна кімната площею 2,6 кв.м., вбиральня площею1,0 кв.м., та коридор 4,2 кв.м., балкон площею 0,96 кв. м.
Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17.04.2024 року №1714 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.037.2021 року Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) народився ОСОБА_3 , актовий запис № 70. Батьком дитини записаний ОСОБА_1 , матір'ю ОСОБА_4
Як вбачається з позовної заяви сторони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак співвласники квартири не можуть дійти домовленості у користуванні квартирою та оплаті рахунків за житлово-комунальні послуги, відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою та відмовляється сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги, що стало причиною звернення позивача до суду з вимогою визначити порядок користування приміщенням даної квартири та розділити особові рахунки по сплаті житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Встановлення порядку користування приміщеннями квартири між співвласниками, відповідно до змісту статей 319, 358 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та не змінює розміру часток належних на праві власності кожному із співвласників.
За положеннями ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпоряджатись своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.
Як убачається із матеріалів справи, домовленості між сторонами, щодо користування спірною квартирою не досягнуто.
Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою домовленість щодо користування майном, між співвласниками та наймачами. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 своєї постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири.
У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Також в ст. 391 ЦК України, вказується, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, квартири або її частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов'язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України)
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Однак позивачем не надано жодного доказу, що відповідач змінив замки, чим перешкоджає доступу до квартири, та не сплачує комунальні платежі.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач до суду не подав, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними.
Будь - яких доказів неможливості подання зазначених доказів до суду позивачем не надано.
Крім цього, відповідно до статті 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За змістом статей 47, 48 ЖК Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі. Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
З урахуванням того, що на день звернення з даним позовом в спірному житлі зареєстровано три особи, двоє співвласників та член одного з їх сімей та відповідно до вимог ст. 150 ЖК України який наділений нарівні з власниками часток у квартирі проживати та користуватися спірним жилим приміщенням; розмір жилої площі, що припадає на одну особу складає 5,86 кв. м (17,6 кв. м : 3 = 5,86 кв. м ), що значно менше визначеної ст. 47 ЖК України норми, суд приходить до висновку, що позовна вимога про встановлення порядку користування задоволенню не підлягає, оскільки це призведе до значного погіршення житлових умов проживання осіб, що користуються спірним жилим приміщенням, та не враховує балансу інтересів співвласників квартири, в тому числі, що стосуються передбачених законом їх житлових прав.
Також не підлягає і задоволенню позовна вимога про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Міський житловий центр» розподілити особовий рахунок на ім'я позивача на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки не підтверджена жодними доказами наявності існування спору між позивачем та третьою особою, яка повинна бути зазначена в якості співвідповідача. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач до суду не подав, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними, і в їх задоволенні слід відмовити повністю.
На підставі викладеного і керуючись 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Міський житловий центр» про визначення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю та поділ особових рахунків, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В. Потабенко