"08" листопада 2010 р.Справа № 9/70-1681
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", бульв. Т. Шевченка, 18, м.Київ, в особі Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. В.Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46001
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Т", вул. Кривоноса, 3/76, м. Тернопіль, 46018
про cтягнення заборгованості в сумі 1 412 грн. 57 коп., з яких: 1 365 грн. 87 коп. - основний борг; 46 грн. 70 коп. - пеня.
За участю представника :
позивача: Козачок С.І. -довіреність №18-02/42 від 14.10.2010р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
В порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 08.11.2010р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач -Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", бульв. Т. Шевченка, 18, м.Київ в особі Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. В.Чорновола, 1, м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Т", вул. Кривоноса, 3/76, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 1 412 грн. 57 коп.
Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : договору №49/31-342/18 від 29.03.2010р., Акту приймання-передачі майна від 01.04.2010р., розрахунку плати оренди нерухомого майна, та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 26.10.2010 р. З метою правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 26.10.2010р. на 08.11.2010р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування та заперечення по справі, а відповідачу забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання 08.11.2010 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Одночасно, подав суду заяву про збільшення та уточнення позовних вимог від 05.11.2010р. №18-09/692 (вх.№18676(н) від 05.11.2010р.), в якій зазначає, що при подачі позовної заяви до позовних вимог не включено орендну заборгованість за вересень 2010р., а оскільки, згідно п.3.1 договору зобов'язання по оплаті орендної плати виникають у відповідача після 27 числа наступного місяця, тобто, жовтня 2010р., в зв'язку з чим позивач збільшив позовні вимоги на суму 284,59 грн. (нарахування за вересень 2010р.), що складається з 227,15 грн. орендної плати та 56,78 грн. експлуатаційних витрат. Таким чином, з врахуванням заяви про збільшення та уточнення вимог, заявлена до стягнення з відповідача сума склала 1650,46 грн. основного боргу та 46,70 грн. пені.
Суд, розглянувши подану позивачем заяву, прийняв її як таку, що подана в порядку ст.22 ГПК України. Враховуючи зазначене, у справі має місце нова ціна позову і позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1697 грн. 16 коп. (1650 грн. 46 коп. основного боргу та 46 грн. 70 коп. пені.).
Відповідач участі поважного представника в судових засіданнях 26.10.2010р. та 08.11.2010р. не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення ухвал суду, які знаходяться у матеріалах справи.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як вбачається із поданої позовної заяви, між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендних платежів за надане в оренду нерухоме майно, відповідно до Договору №49/31-342/18 про оренду нерухомого майна (далі - договір), укладеного 29 березня 2010р. між ВАТ “Укртелеком” в особі Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. В.Чорновола, 1, м. Тернопіль, як Орендодавцем (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Т", вул. Кривоноса, 3/76, м. Тернопіль, як Орендарем (далі - відповідач).
За умовами даного договору, Орендар передає, а Орендодавець бере у строкове платне користування місце на стійці (далі - майно), розташованій в м.Тернополі на першому поверсі п'яти поверхового будинку №4 по вул. Чорновола, висотою 1U (Юніт) для розміщення технологічного обладнання зв'язку. Орендар користується майном протягом строку дії цього договору, яким також передбачено, що повернення майна Орендодавцеві відбувається не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за Актом передачі-приймання.
Укладеним договором, Орендар та Орендодавець передбачили порядок надання послуг, коригування нарахування орендних платежів та проведення розрахунків.
У відповідності до п.3.1. вказаного договору сторони погодили, що орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (договірною ціною) на підставі його внутрішніх актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Разом з тим, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 216,19 грн. з ПДВ (20%) за 1U (Юніт), експлуатаційні витрати -54,03 грн. з ПДВ (20%). Згідно п.3.2.1. розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.
З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з договору найму (оренди), які регулюються положеннями глави 58 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як стверджує позивач ним свої зобов'язання за договором виконано належним чином, зокрема, в підтвердження, факту надання в строкове платне користування частини технологічної стійки висотою 1U (Юніт), розташованого в м. Тернополі на першому поверсі п'ятиповерхового будинку №4 по вул. Чорновола, позивачем надано суду Акт приймання-передачі майна від 01.04.2010 року, підписаний представниками позивача та відповідача.
Проте, як стверджує позивач у порушення зазначених умов договору відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані послуги, внаслідок чого станом на 12.10.2010р. його заборгованість становить 1650,46 грн. основного боргу, що підтверджується розрахунком заборгованості за період з квітня 2010р. по серпень 2010р. включно, виставленими відповідачу позивачем рахунків за вказаний період, а також долученими, в процесі розгляду спору, заявою від 05.11.2010р. № 18-09/692 та рахунком №719 від 30.09.2010р. за вересень 2010р.
При цьому з поданих позивачем доказів, зокрема, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що борг по орендній платі склав в квітні 2010р. -272,65 грн.; в травні 2010р. -272,65 грн.; в червні 2010 р. - 272,65 грн. ; в липні 2010 р. -272,65 грн. ; в серпні 2010 р. -275,27 грн. та в вересні 2010 р. - 284,59 грн.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем надано суду докази того, що відповідачем порушено умови договору, при цьому відповідачем на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати належним чином доведеним існування заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 1650 грн. 46 коп.
Щодо стягнення штрафних санкцій, то судом встановлено наступне.
Виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 546-551 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як вбачається з п.8.2. Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасного перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в сумі простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим. Таким чином, згідно представленого суду розрахунку, позивачем нараховано відповідачу пеню за квітень 2010р. -17,54 грн., за травень 2010р. -13,02 грн., за червень 2010р. -9,06 грн., за липень 2010р. -5,33 грн., за серпень 2010р. -1,75 грн., всього 46,70 грн.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 46 грн. 70 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вище зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ, в особі Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 1650 грн. 46 коп. основного боргу та 46 грн. 70 коп. пені.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В свою чергу, із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.
Відтак, державне мито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 901-903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Т", вул. Кривоноса, 3/76, м. Тернопіль (ідент. код 33589378), п/р 26004300004101/980 Банк ТФ "Сведбанк", МФО 338857 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", бульв. Т.Г. Шевченка, 18, м. Київ, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м.Тернопіль (ідент. код 01188052), р/р №26002313 в ТОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Тернополя, МФО 338501 -1650 (одну тисячу шістсот п'ятьдесят) грн. 46 коп. основного боргу, 46 (сорок шість) грн. 70 коп. пені, 102 (сто дві) державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 15.11.2010р.