Справа № 461/1350/25
Провадження № 2-н/461/255/25
Іменем України
03.03.2025 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду міста Львова Мисько Х.М., розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги за постачання теплової енергії,
ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги за послуги з постачання теплової енергії в сумі 5114 гривень 98 копійок, інфляційні втрати - 60 грн. 51 коп., 3% - річних - 13 гривень 03 копійки, та судовий збір у сумі 302 грн.80 коп.
Дослідивши матеріали заяви прихожу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 1 статті 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 5, ч.7 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 - не значиться.
Відтак, отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання(перебування) фізичної особи, суд відмовляє у видачі судового наказу.
У зв'язку з викладеним суд вирішує, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.163, 165 ЦПК України, суд,-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за постачання теплової енергії.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 03 березня 2025 року.
Суддя Мисько Х.М.