01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" листопада 2010 р. Справа № 22/179-10
За позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», Київська обл., м. Боярка
про стягнення 101805,61 грн.
Суддя Третьякова О.О.
Представники :
від Позивача: Слюсар М.О., довіреність №92/10 від 28 грудня 2009 року;
від Відповідача: Богдан С.В., довіреність №06/2 від 05 січня 2010 року.
Обставини справи :
До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулась дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - Позивач) до дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(далі - Відповідач) про стягнення 101805,61 грн., що складає 87784,42 грн. основного боргу; 8356,29 грн. пені; 1626,82 грн. 3% річних та 4038,08 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлений Позивачем природний газ за Договором поставки природного газу №849-06/09-1888 від 01 грудня 2009 року (далі -Договір).
Ухвалою господарського суду Київської області від 02 вересня 2010 року порушено провадження у справі № 22/179-10 та призначено її до розгляду на 22 вересня 2010 року.
Через загальний відділ суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1545 від 20 вересня 2010 року (за вх. суду №11121 від 21 вересня 2010 року), згідно якого Відповідач просив провадження в частині стягнення 87784,42 грн. основного боргу на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити, так як основна заборгованість перед Позивачем за Договором погашена в повному обсязі, на підтвердження чого Відповідач надав платіжне доручення №68 від 15 вересня 2010 року на суму 8661,00 грн. та платіжне доручення №87 від 15 вересня 2010 року на суму 79123,42 грн. А також Відповідач заперечує в частині в вимог щодо стягнення на корить Позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування вищезазначеного Відповідач посилається на пункт 3 статті 551 Цивільного кодексу України, та зауважує, що прострочка оплати за поставлений природний газ згідно Договору виникла не з вини Відповідача, а через несвоєчасний та низький рівень оплати населенням та релігійними організаціями (споживачами) послуг з газопостачання. Крім того, Відповідач зазначає, що дочірнє підприємство «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»перебуває у скрутному фінансовому становищі на підтвердження чого додає баланс підприємства за 2009 рік.
В судовому засіданні 22 вересня 2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 10 листопада 2010 року о 11:15 год.
Через загальний відділ суду від Відповідача надійшла заява №1902 від 29 жовтня 2010 року (за вх. суду № 13060 від 29 жовтня 2010 року) про зменшення розміру неустойки, заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22 вересня 2010 року строк вирішення спору у справі №22/179-10 продовжено на 15 днів до 16 листопада 2010 року.
Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки природного газу № 894-06/09-1888 від 01 грудня 2009 року (далі -Договір), за умовами якого Позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність Відповідачу в 2009 році природний газ, надалі -газ, за наявності його обсягів, а Відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (пункт 1.1. Договору).
Відповідно пункту 3.3. Договору не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, відповідач зобов'язується надати Позивачу два примірники акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою Відповідача, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Сторони в пункті 6.1. Договору погодили, що оплата за газ проводиться Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач в грудні 2009 року поставив Відповідачу природний газ в загальному об'ємі 61,271 тис.куб.м. загальною вартістю 87784,42 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за грудень 2009 року, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.
Відповідач своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, оплату своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 87784,42 грн.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що станом на день вирішення спору Відповідач погасив основний борг за поставлений природній газ за Договором в розмірі 87784,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 68 від 15 вересня 2010 року на суму 8661,00 грн. та № 87 від 15 вересня 2010 року на суму 79123,42 грн.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне провадження у справі № 22/179-10 в частині стягнення 87784,42 грн. основної заборгованості припинити.
Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором, Позивачем заявлено до стягнення 1626,82 грн. 3% річних та 4038,08 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних нараховані Позивачем за загальний період прострочення з 11 січня 2010 року по 25 серпня 2010 року на 87784,42 грн. заборгованості за 226 днів прострочення в сумі 1626,82 грн.
Враховуючи кінцеві терміни виконання зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за Договором, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за вказаний період:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
87784.4211.01.2010 - 24.08.20102263 %1630.63
Оскільки вірна сума 3% річних за вказаний період за розрахунком суду становить 1630,63 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1626,82 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Інфляційні втрати нараховані Позивачем за січень 2010 року 2009 року на 87784,42 грн. заборгованості в сумі 1580,12 грн., за лютий 2010 року на 87784,42 грн. заборгованості в сумі 1667,90 грн., за березень 2010 року на 87784,42 грн. заборгованості в сумі 790,06 грн. Всього Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача інфляційних втрат в сумі 4038,08 грн.
Враховуючи кінцеві терміни виконання зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за Договором, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за наступні періоди:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.01.2010 - 31.01.201087784.421.0181580.1289364.54
01.02.2010 - 28.02.201087784.421.0191667.9089452.32
01.03.2010 - 31.03.201087784.421.009790.0688574.48
Оскільки розрахунок інфляційних втрат Позивача є вірним та відповідає вимогам законодавства, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 4038,08 грн. інфляційних втрат.
Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню в сумі 8356,29 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, як це передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг); штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частини 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 Договору він зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Сторони встановили в пункті 7.6. Договору, що неустойка нараховується Позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку позову, вимога про стягнення пені в сумі 8356,29 грн. заявлена за загальний період з 25 лютого 2010 року по 25 серпня 2010 року, тобто за шість місяців, що передували зверненню з відповідною вимогою до суду.
Зокрема, пеня нарахована Позивачем за загальний період прострочення з 25 лютого 2010 року по 25 серпня 2010 року на 87784,42 грн. заборгованості за 181 день прострочення в сумі 8356,29 грн.
Враховуючи кінцеві терміни виконання зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за Договором, період нарахування пені, заявлений Позивачем, а також положення пункту 7.6. Договору, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
87784.4225.02.2010 - 07.06.201010310.2500 %0.056 %*5078.27
87784.4208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*1370.88
87784.4208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*1349.23
87784.4210.08.2010 - 24.08.2010157.7500 %0.042 %*559.17
Вірна сума пені за вищевказані періоди за розрахунком суду становить 8357,86 грн., однак суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних, тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 8356,29 грн. пені є правомірною та обґрунтованою.
Проте суд враховує, що Відповідач є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги. Причиною несвоєчасної оплати за використаний газ є те, що Відповідач отримував природний газ для вироблення та постачання комунальних послуг населенню, а також те, що споживачі несвоєчасно розраховуються за спожиті послуги. В діях Відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від Позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням оплати комунальних послуг, що призвело в свою чергу до того, що Відповідач опинився в скрутному фінансовому становищі, про що також свідчить баланс підприємства за 2009 рік.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та конкретні обставини справи, зокрема, щодо фінансового становища Відповідача, повне погашення Відповідачем основного боргу, а також те, що за прострочення виконання грошового зобов'язання з Відповідача стягнуто 3% річних та інфляційні втрати, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні даного спору пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України і зменшити належну до стягнення з Відповідача суму пені з 8356,29 грн. до 4178,15 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 4178,15 грн. пені, 1626,82 грн. 3% річних та 4038,08 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не спростованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а провадження у справі № 22/179-10 в частині вимог Позивача про стягнення з Відповідача 87784,42 грн. основного боргу підлягає припиненню.
З огляду на те, що основна заборгованість Відповідачем погашена після звернення Позивача з позовом до суду, а також те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 17, код 19412538) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) 4178,15 грн. (чотири тисячі сто сімдесят вісім гривень п'ятнадцять копійок) пені; 1626,82 грн. (одну тисячу шістсот двадцять шість гривень вісімдесят дві копійки) 3% річних; 4038,08 грн. (чотири тисячі тридцять вісім гривень вісім копійок) інфляційних втрат; 1018,06 грн. (одну тисячу вісімнадцять гривень шість копійок) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі № 22/179-10 в частині стягнення з дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 17, код 19412538) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) 87784,42 грн. (вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні сорок дві копійки) основного боргу припинити.
4. В інших вимогах в позові відмовити.
5. Копію рішення надіслати сторонам.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Третьякова О.О.
Повне рішення складено «30»листопада 2010 року.