01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" листопада 2010 р. Справа № 21/204-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Реал Естейт», Київська обл., с. Крюківщина
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», Київська обл., с. Крюківщина
про звернення стягнення на заставлене майно
за участю представників:
від позивача: Ванжа О.А. (довіреність №4689 від 02.11.2009р.)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі-ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Реал Естейт»(далі-ТОВ «Інфініті Реал Естейт»/відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»(далі-ТОВ «Інфініті»/третя особа) про звернення стягнення на заставлене майно за договором №090930-23/З від 18.01.2010р. для погашення 286 193,05 грн. заборгованості третьої особи перед позивачем, з яких: 274 883,80 грн. заборгованості за договором №080404-30/ФЛ-Ю-А від 04.04.2008р., 8 536,01 грн. пені, 1 885,47 грн. 3% річних та 587,77 грн. інфляційних втрат.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2010р. порушено провадження у справі №21/204-10 та призначено її до розгляду на 13.10.2010р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 13.10.2010р., 25.10.2010р. та 08.11.2010р. розгляд даної справи відкладався на 25.10.2010р., 08.11.2010р. та 24.11.2010р. відповідно.
В судовому засіданні 24.11.2010р. представником позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позивач зменшує позовні вимоги та просить суд звернути стягнення на заставлене майно за договором №090930-23/З від 18.01.2010р. для погашення 279 261,48 грн. заборгованості третьої особи перед позивачем, з яких: 269 033,31 грн. заборгованості за договором №080404-30/ФЛ-Ю-А від 04.04.2008р., 8 242,62 грн. пені, 1 740,07 грн. 3% річних та 245,48 грн. інфляційних втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.
В судові засідання 13.10.2010р., 25.10.2010р., 08.11.2010р. та 24.11.2010р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
04.04.2008р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(далі-лізингодавець) та ТОВ «Інфініті»(далі-лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №080404-30/ФЛ-Ю-А (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 2.1, 3.1 та 18 Договору передбачено, що предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувачу на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 даного договору за умовами належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.
Лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, які включають, зокрема, винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в п. 3.4.1-3.4.5 Договору.
Договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія Договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач свої обов'язки за Договором в виконав належним чином.
17.05.2008р. сторонами підписано Акт прийому-передачі майна за Договором, відповідно до якого лізингодавець передав автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 року випуску, державний номер АА 1351 ВО. Вартість майна на момент передачі становить 529 074,87 грн.
Додатковою угодою №1 до Договору сторони погодили розмір та строки сплати лізингових платежів за ним.
30.09.2009р. між лізингодавцем та лізингоодержувачем укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони домовились, що сума заборгованості по винагороді (комісії) лізингодавцю за Договором становить 274 883,80 грн. і лізингоодержувач зобов'язується погасити її згідно графіку сплати заборгованості по винагороді (комісії).
У додатку №1 до додаткової угоди від 30.09.2009р. сторони погодили розмір та порядок сплати 274 883,80 грн. заборгованості, відповідно до якого остання сплата мала відбутись 27.07.2010р.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної сплати заборгованості по винагороді (комісії) належним чином не виконав, сплативши 5 850,11 грн., внаслідок чого за ним утворилось 269 033,31 грн. заборгованості за Договором по сплаті винагороди (комісії) протягом грудня 2009р.-липня 2010р.
Факт часткової сплати відповідачем винагороди (комісії) за додатковою угодою від 30.09.2009р. до Договору підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з поточного рахунку позивача за період з 08.05.2009р. до 19.10.2010р.
Наявність 269 033,31 грн. заборгованості лізингоодержувачу по сплаті винагороди (комісії) за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №3172 від 08.09.2010р., яка підписана генеральним директором і головним бухгалтером ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та скріплена відбитком печатки Товариства.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»(далі-Закон), за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувачу на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Приписами пунктів 2, 16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до п. 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, які включають, зокрема, винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в п. 3.4.1-3.4.5 Договору.
Пунктом 2.3 додаткової угоди від 30.09.2009р. до Договору передбачено, що сума заборгованості по винагороді (комісії) лізингодавцю за Договором становить 274 883,80 грн. і лізингоодержувач зобов'язується погасити її згідно графіку сплати заборгованості по винагороді (комісії).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У додатку №1 до додаткової угоди від 30.09.2009р. сторони погодили розмір та порядок сплати 274 883,80 грн. заборгованості, відповідно до якого остання сплата мала відбутись 27.07.2010р.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що станом на день прийняття рішення лізингоодержувач (третя особа) частково сплатив заборгованості по винагороді (комісії), розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, зазначений факт сторонами не спростований, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності 269 033,31 грн. заборгованості по винагороді (комісії) за грудень 2009р. -липень 2010р. за Договором.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної сплати заборгованості по винагороді (комісії) (27 числа кожного місяця протягом жовтня 2009р.-липня 2010р.), позивачем заявлено вимогу про стягнення:
- 8 242,62 грн. пені, нарахованої за періоди: з 28.12.2009р. по 27.06.2010р. на 2 915,24 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2009р.; з 28.01.2010р. по 27.07.2010р. на 2 908,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у січні 2010р.; з 28.02.2010р. по 27.08.2010р. на 7 901,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у лютому 2010р.; з 28.03.2010р. по 01.09.2010р. на 7 853,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у березні 2010р.; з 28.04.2010р. по 01.09.2010р. на 7 805,24 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у квітні 2010р.; з 28.05.2010р. по 01.09.2010р. на 7 756,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у травні 2009р.; з 28.06.2010р. по 01.09.2010р. на 116 423,08 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у червні 2010р.; з 28.07.2010р. по 01.09.2010р. на 115 468,79 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у липні 2010р.;
- 1 740,07 грн. 3% річних, нарахованих за періоди: з 28.10.2009р. по 14.09.2010р. на 2 928,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у жовтні 2009р.; з 28.11.2009р. по 14.09.2010р. на 2 921,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у листопаді 2009р.; з 28.12.2009р. по 14.09.2010р. на 2 915,24 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2009р.; з 28.01.2010р. по 14.09.2010р. на 2 908,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у січні 2010р.; з 28.02.2010р. по 14.09.2010р. на 7 901,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у лютому 2010р.; з 28.03.2010р. по 14.09.2010р. на 7 853,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у березні 2010р.; з 28.04.2010р. по 14.09.2010р. на 7 805,24 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у квітні 2010р.; з 28.05.2010р. по 14.09.2010р. на 7 756,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у травні 2009р.; з 28.06.2010р. по 14.09.2010р. на 116 423,08 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у червні 2010р.; з 28.07.2010р. по 14.09.2010р. на 115 468,79 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у липні 2010р.;
- 245,48 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди: з 01.01.2010р. по 14.09.2010р. на 2 915,24 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2009р.; з 01.02.2010р. по 14.09.2010р. на 2 908,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у січні 2010р.; з 01.03.2010р. по 14.09.2010р. на 7 901,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у лютому 2010р.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди від 30.09.2009р. до Договору за порушення сплати заборгованості по винагороді (комісії) лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню відповідно до умов п. 11.2.1 Договору та/або чинного законодавства України.
Пунктом 11.2.1 Договору передбачено, що за порушення обов'язку своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених Договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.
Враховуючи, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вищезазначених норм Закону та положень Договору становить 8 190,19 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 8 242,62 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 190,19 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що лізингоодержувачем (третьою особою) 30.10.2009р. та 03.12.2009р. сплачена заборгованість по винагороді (комісії), яка за Графіком мала бути сплачена 27.10.2009р. та 27.11.2009р., суд здійснював обрахунок 3% річних за наступні періоди: з 28.10.2009р. по 29.10.2009р. на 2 928,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у жовтні 2009р.; з 28.11.2009р. по 02.12.2009р. на 2 921,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у листопаді 2009р.; з 28.12.2009р. по 14.09.2010р. на 2 915,24 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2009р.; з 28.01.2010р. по 14.09.2010р. на 2 908,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у січні 2010р.; з 28.02.2010р. по 14.09.2010р. на 7 901,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у лютому 2010р.; з 28.03.2010р. по 14.09.2010р. на 7 853,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у березні 2010р.; з 28.04.2010р. по 14.09.2010р. на 7 805,24 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у квітні 2010р.; з 28.05.2010р. по 14.09.2010р. на 7 756,91 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у травні 2009р.; з 28.06.2010р. по 14.09.2010р. на 116 423,08 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у червні 2010р.; з 28.07.2010р. по 14.09.2010р. на 115 468,79 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у липні 2010р.
Враховуючи, що арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вищезазначених норм Закону та положень Договору становить 1 739,75 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 1 740,07 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 739,75 грн.
Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 652,27 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення 245,48 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Водночас, 18.01.2010р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(далі-заставодержатель) та ТОВ «Інфініті Реал Естейт»(далі-заставодавець) укладено договір застави майна (майнова порука) №090930-23/З (далі-Договір застави), відповідно до якого у випадку невиконання або порушення третьою особою умов Договору та додаткових угод до нього в тому числі додаткової угоди від 30.09.2009р., заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами у повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, відшкодування збитків, включаючи пеню та штрафні санкції.
Предметом застави являється офісно-побутовий розбірний контейнер «Транспак 20», 2007 року випуску з набором з'єднання контейнерів (3 одиниці), вартістю 264 769,50 грн. (п. 1.1 Договору застави).
Приписами статей 572-574 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору застави заставодавець набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, зокрема, порушення будь-якого зобов'язання за Договором з боку третьої особи. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом ; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, встановлення судом факту неналежного виконання лізингоодержувачем (третьою особою) своїх обов'язків за Договором і враховуючи передбачене право заставодержателя (позивача) на задоволення вимог за рахунок заставленого майна (п. 1.4 Договору застави), суд дійшов висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на заставлене майно -офісно-побутовий розбірний контейнер «Транспак 20», 2007 року випуску з набором з'єднання контейнерів (3 одиниці), вартістю 264 769,50 грн. для погашення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат ТОВ «Інфініті»перед ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»за Договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Разом з позовними вимоги позивач просить суд встановити спосіб реалізації заставленого за договором №090930-23/З від 18.01.2010р. майна шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про встановлення способу реалізації заставленого майна - офісно-побутового розбірного контейнера «Транспак 20», 2007 року випуску з набором з'єднання контейнерів (3 одиниці), вартістю 264 769,50 грн., шляхом проведення публічних торгів.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 34, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 572-574, 589-590, 612, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Звернути стягнення на заставлене майно - с офісно-побутовий розбірний контейнер «Транспак 20», 2007 року випуску з набором з'єднання контейнерів (3 одиниці), вартістю 264 769,50 грн. для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32619605) перед Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33880354) за договором фінансового лізингу №080404-30/ФЛ-Ю-А від 04.04.2008р., у розмірі: 269 033 (двісті шістдесят дев'ять тисяч тридцять три) грн. 31 коп. заборгованості по винагороді (комісії), 8 190 (вісім тисяч сто дев'яносто) грн. 19 коп. пені, 1 739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 75 коп. 3% річних та 245 (двісті сорок п'ять) грн. 48 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Реал Естейт»(08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Мічуріна, 10/А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35519543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 Г, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33880354) 2 792 (дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 09 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Встановити спосіб реалізації заставленого майна - офісно-побутового розбірного контейнера «Транспак 20», 2007 року випуску з набором з'єднання контейнерів (3 одиниці), вартістю 264 769,50 грн., шляхом проведення публічних торгів.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 26.11.2010р.