Справа № 189/2988/24
2/189/166/25
іменем України
27.02.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ВАЗ, модель - 21104, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік випуску 2006; присудити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, а саме грошові кошти в сумі 45000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 30.12.2016 року. Наразі у провадженні Жашківського районного суду знаходиться цивільна справа про розірвання шлюбу.
У період перебування у шлюбі, а саме 08.10.2022 року сторони придбали автомобіль марки ВАЗ, модель - 21104, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік випуску 2006 згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ, НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 1247 від 08.10.2022 року.
До цього часу позивачка та відповідач не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема, вищезазначеного автомобіля.
Позивачка зазначила, що оскільки автомобіль було придбано в період шлюбу, то він належить їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності. Так як автомобіль є неподільною річчю і зареєстрований на відповідача, позивачка має намір отримати грошову компенсацію замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на майно в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також зазначила, що згідно з даними веб-сайту AUTO.RIA та калькулятора розрахунку вартості транспортного засобу, орієнтована вартість аналогічного автомобіля, який був придбаний сторонами у власність під час перебування ними у шлюбі, наразі становить близько 90000,00 грн.
Ухвалою суду від 18.12.2024 року відкрите провадження у справі і справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони в судові засідання, призначені на 23.01.2025 року та 27.02.2025 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивачка подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву, заяв та клопотань до суду не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Судом встановлено, що 30 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований Покровським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №105. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с.8 копія).
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя »вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній технічний паспорт на транспортний засіб, правовстановлюючий документ на підставі якого був зареєстрований легковий автомобіль марки ВАЗ, модель - 21104, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік випуску 2006, докази придбання чи інших підстав набуття права власності на транспортний засіб.
Позивачкою не доведено належними доказами, що нею та відповідачем в період шлюбу було придбано транспортний засіб - марки ВАЗ, модель - 21104, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік випуску 2006.
Положеннями ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Однак, позивачкою не було подано до суду клопотання про витребування доказів, зокрема, правовстановлюючих документів на спірний автомобіль.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК (2947-14) та ст. 372 ЦК (435-15). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляди справи.
Згідно підпункту «а» пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до пункту 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 року, ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон № 2658-ІІІ) доказом дійсної вартості нерухомого майна є складений суб'єктом оціночної діяльності звіт про оцінку майна.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом № 2658-ІІІ.
Згідно із ч. 4 ст.3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону № 2658-III).
Оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Однак, всупереч зазначеним положенням, ОСОБА_1 в обґрунтування вартості спірного автомобіля позивачка додала до позову роздруківки з веб-сайту AUTO.RIA, зазначивши орієнтовану вартість аналогічного автомобіля, який був придбаний сторонами у власність під час перебування ними у шлюбі, яка наразі становить близько 90000,00 грн., що не є належним доказом вартості спірного майна.
За таких обставин судом встановлено, що позивачкою не надано доказів на існування спірного майна та щодо оцінки того майна на час звернення з позовом до суду, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Судові витрати у вигляді понесеного судового збору - покласти на позивача ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 03.03.2025 року.
Суддя: О.В. Чорна
27.02.2025