01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" жовтня 2010 р. Справа № 10/032-10/8
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А (Позивач за первісним позовом),
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС», ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21 (Відповідач за первісним позовом),
про стягнення заборгованості, ціна позову 2 001 000,00 (Два мільйони одна тисяча гривень 00 коп.) та
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС», ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21 (Позивач за зустрічним позовом),
до відповідача за зустрічним позовом: Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А (Відповідач за зустрічним позовом),
про визнання недійсним правочину,
за участю представників сторін:
від Позивача за первісним позовом / Відповідача за зустрічним позовом: Сердійчук О.Л., що діє на підставі довіреності №Л-33 від 09 липня 2010 року;
від Відповідача за первісним позовом / Позивача за зустрічним позовом: директор товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»Солошко С.Н., який діє на підставі статуту, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 13 грудня 2008 року,
Згідно позовної заяви Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»№ 22/486 від 16 лютого 2010 року, 20 лютого 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) (надалі за текстом: «Відповідач за первісним позовом») було видано на користь приватного підприємства «Провентус Трейд»прості векселі: серії АА № 0463244 на суму 340 000,00 грн. (надалі за текстом «вексель 1»); серії АА № 0463245 на суму 340 000,00 грн. (надалі за текстом «вексель 2»); серії АА № 0463246 на суму 345 000,00 грн. (надалі за текстом «вексель 3»); серії АА № 0463247 на суму 350 000,00 грн. (надалі за текстом «вексель 4»); серії АА № 0463248 на суму 350 000,00 грн. (надалі за текстом «вексель 5») (разом надалі за текстом «векселі 1-5»). Векселі 1-5 шляхом вчинення на їх зворотному боці передавальних написів -індосаментів та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів між приватним підприємством «Провентус Трейд»та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) (надалі за текстом: «Позивач за первісним позовом») передані приватним підприємством «Провентус Трейд»до Позивача за первісним позовом. З позиції Позивача за первісним позовом, вексельні зобов'язання Відповідача за первісним позовом передбачають сплату власнику векселів в день настання дати платежу: по векселю 1 -суми векселя в розмірі 340 000,00 грн. та нарахованих відсотків за ставкою 16% річних за період, починаючи з 06 лютого 2009 року, дата платежу визначена Відповідачем за первісним позовом як 05 лютого 2010 року; по векселю 2 -суми векселя в розмірі 340 000,00 грн. та нарахованих відсотків за ставкою 16% річних за період, починаючи з 06 лютого 2009 року, дата платежу визначена Відповідачем за первісним позовом як 05 лютого 2010 року; по векселю 3 -суми векселя в розмірі 345 000,00 грн. та нарахованих відсотків за ставкою 16% річних за період, починаючи з 06 лютого 2009 року, дата платежу визначена Відповідачем за первісним позовом як 05 лютого 2010 року; по векселю 4 - суми векселя в розмірі 350 000,00 грн. та нарахованих відсотків за ставкою 16% річних за період, починаючи з 06 лютого 2009 року, дата платежу визначена Відповідачем за первісним позовом як 05 лютого 2010 року; по векселю 5 -суми векселя в розмірі 350 000,00 грн. та нарахованих відсотків за ставкою 16% річних за період, починаючи з 06 лютого 2009 року, дата платежу визначена Відповідачем за первісним позовом як 05 лютого 2010 року.
05 лютого 2010 року керуючись умовами зазначеного зобов'язання Позивачем за первісним позовом було пред'явлено Відповідачу за первісним позовом емітовані Відповідачем за первісним позовом векселі для платежу. Як вказує Позивач за первісним позовом, Відповідач за первісним позовом відмовився отримувати вказані документи та відмовився оплатити пред'явлені Позивачем за первісним позовом Відповідачу за первісним позовом векселі.
05 лютого 2010 року Позивачем за первісним позовом направлено на адресу Відповідача за первісним позовом Акт пред'явлення векселів до платежу з вимогою оплати векселів 1-5 та сплати відсотків нарахованих на суму векселів відповідно до умов їх розміщення. Суми векселів разом із нарахованими відсотками Відповідач за первісним позовом Позивачу за первісним позовом не сплатив.
Згідно Позовної заяви № 28/486 від 16 лютого 2010 року, керуючись положеннями п. 7 ст. 164 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 198, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 38, ст. ст. 48, 53, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, ст. ст. 1, 54, 55, 56, 57, ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, Позивач за первісним позовом просить стягнути з Відповідача за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом заборгованість по простим векселям 1-5 в сумі 2 001 000,00 грн., з яких: 340 000,00 грн. -сума емітованого Відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463244; 54 400,00 грн. -відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06 лютого 2009 року по простому векселю серії АА № 0463244; 340 000,00 грн. -сума емітованого Відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463245; 54 400,00 грн. -відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06 лютого 2009 року по простому векселю серії АА № 0463245; 345 000,00 грн. -сума емітованого Відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463246; 55 200,00 грн. -відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06 лютого 2009 року по простому векселю серії АА № 0463246; 350 000,00 грн. -сума емітованого Відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463247; 56 000,00 грн. -відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06 лютого 2009 року по простому векселю серії АА № 0463247; 350 000,00 грн. -сума емітованого Відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463248; 56 000,00 грн. -відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06 лютого 2009 року по простому векселю серії АА № 0463248, а також стягнути з Відповідача за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року порушено провадження у справі № 10/032-10 та призначено останню до розгляду на 16 березня 2010 року.
В судовому засіданні 16 березня 2010 року представник Відповідача за первісним позовом не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі Позивачем за первісним позовом виконано частково, Відповідачем за первісним позовом відзиву на позовну заяву № 28/486 від 16 лютого 2010 року не надано, інших вимог ухвали суду не виконано. Розгляд справи відкладено ухвалою суду від 16 березня 2010 року відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 06 квітня 2010 року, зобов'язано Позивача за первісним позовом подати до офіційного друкованого органу оголошення про виклик до суду відповідача за первісним позовом, а також повторно зобов'язано Позивача та Відповідача за первісним позовом надати докази по справі.
На виконання ухвали Господарського суду Київської області від 16 березня 2010 року по справі № 10/032-10 Позивачем за первісним позовом в газеті «Київська правда»від 23 березня 2010 року № 32 (22522) опубліковано (с. 3) оголошення про виклик в суд товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС», як відповідача в судове засідання 16 квітня 2010 року на 11 годин 30 хвилин по справі № 10/032-10 за позовом акціонерного банку «Банк «Регіонального розвитку»про стягнення заборгованості за векселями в сумі 2 001 000,00 грн.
В судове засідання 15 квітня 2010 року представник Відповідача за первісним позовом не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог попередніх ухвал суду по справі не виконано. В судовому засіданні 15 квітня 2010 року позов первісного позивача - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»задоволено повністю, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) 1 725 000,00 грн. -заборгованості по простим векселям, 276 000,00 грн. -заборгованості по відсоткам, нарахованих на вексельну суму, 20 010,00 грн. -витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 27 квітня 2010 року Господарським судом Київської області видано Наказ по справі №10/032-10 про примусове виконання зазначеного рішення.
21 травня 2010 року до Господарського суду Київської області надійшло клопотання директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»Соломки С.А. про ознайомлення з матеріалами справи №10/032-10 та зняття копій, що було фактично здійснено ним 26 травня 2010 року.
18 червня 2010 року від директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»Соломки С.А. до Господарського суду Київської області надійшла Касаційна скарга до Вищого Господарського Суду України на рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2010 року по справі № 10/032-10 з проханням скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2010 року по справі № 10/032-10 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на ст. 13 Закону України «Про обіг веселів в Україні», ст. ст. 42, 43, 53, п. 1 ст. 77, п. 3 ст. 84, 107-1111, 1119-10 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2, 3 п. 1 постанови Пленуму від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судове рішення».
Зокрема, свою Касаційну скаргу Відповідач за первісним позовом мотивує наступним: Відповідач за первісним позовом заперечує прийняти рішення та вважає, що мало місце порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права; справу розглянуто господарським судом за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Зокрема, Відповідач за первісним позовом вказує, що при винесенні ухвали від 16 березня 2010 року Господарський суд, керуючись Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року №1428-р Київ «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2010 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме», яке зобов'язує подати оголошення окрім друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, також в друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, яким є на 2010 рік газета «Урядовий кур'єр», - зобов'язав Позивача подати оголошення лише до друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, яким для Київської області є «Київська правда», проте не виконав вимоги Розпорядження про публікацію в друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. З позиції Відповідача за первісним позовом, в порушення ч. 2, 3 п. 1 постанови Пленуму від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судове рішення», вимог ст. ст. 42, 43, п. 1 ст. 77, п. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України місцевий суд не забезпечив повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи. Поряд з цим, згідно з зазначеною апеляційною скаргою Відповідача за первісним позовом, при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, зокрема, не погоджуючись з тим, що судом в рішенні встановлено, що : «прості векселі на яких ґрунтуються позовні вимоги Позивача заповнені з дотриманням норм законодавства та мають усі необхідні реквізити, визначені у вексельному законодавстві, не мають дефекту форми, та будь-яких інших підстав, які б позбавляли б їх вексельної сили», Відповідач за первісним позовом вказує, що подані до матеріалів справи копії векселів не відповідають вимогам згідно ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні», згідно якої зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення та підписанням відповідного до вказаного Закону. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін»із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами вказаного Закону. Відповідач за первісним позовом підкреслює, що законодавством, що регулює вексельні відносини не передбачено можливості написання на векселі будь-яких інших записів, ніж ті, що передбачені, в тому числі не передбачено написання на векселі нарахування відсотків. Поряд з цим, Відповідач за первісним позовом вказує на те, що як вбачається з копій векселів поданих до матеріалів справи, такі векселі не містять закреслення дати платежу, не містять дати внесення змін до векселя та не містять надання згоди держателем векселя, а отже не можуть, на думку Відповідача за первісним позовом, вважатися такими, що заповнені з дотриманням норм законодавства та мають усі необхідні реквізити, зазначені у вексельному законодавстві, не мають дефекту форми, та будь-яких інших підстав, які б позбавляли їх вексельної сили. На підставі наведеного Відповідач за первісним позовом внесені зміни щодо строку та відсотків вважає недійсними.
Ухвалою Вищого Господарського Суду України від 29 липня 2010 року по справі №10/032-10 касаційну скаргу прийнято до провадження, відновлено строк для подання касаційної скарги, розгляд скарги призначено на 12 серпня 2010 року.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 12 серпня 2010 року по справі №10/032-10, з підстав, що матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом належним чином виконано обов'язок повідомити сторони про час та місце розгляду справи (Судом вбачається, що повідомлення в газеті «Київська правда» від 23 березня 2010 року було розміщено на газетній сторінці після відкладення розгляду справи господарським судом 16 березня на 06 квітня і послідуючим відкладенням розгляду справи на 15 квітня 2010 року, що не відповідає дійсним обставинам справи), Рішення господарського суду Київської області від 14 квітня 2010 року скасовано, касаційну скаргу задоволено, постановлено справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21 серпня 2010 року по справі №10/032-10/8 справу №10/032-10 прийнято до провадження суддею Скутельником П.Ф. та присвоєно їй номер №10/032-10/8; розгляд справи призначено на 30 серпня 2010 року, витребувано у сторін докази по справі.
30 серпня 2010 року у судове засідання представники Позивача, відповідача за первісним позовом не з'явились; до господарського суду Київської області надійшло Клопотання від Позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи в зв'язку з відсутністю можливості направити представника для представництва інтересів Позивача по праві 10/032-10/8 з причин його участі у розгляді справи, що розглядається Центральним районним судом м. Сімферополя АРК 30 серпня 2010 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 30 серпня 2010 року розгляд справи відкладено на 17 вересня 2010 року відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язано сторони повторно подати витребувані раніш документи, нові докази по справі, зобов'язано позивача до офіційного друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження дати оголошення про виклик до суду Відповідача.
На виконання ухвали Суду відповідне оголошення розміщено в газеті «Урядовий кур'єр»від 14 вересня 2010 року № 169 (4320), с. 14.
16 вересня 2010 року від представника Відповідача за первісним позовом надійшло Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
16 вересня 2010 року в судовому засіданні від представника Відповідача за первісним позовом надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відпусткою керівника, ознайомленням з матеріалами справи 16 вересня 2010 року та необхідністю належної підготовки до розгляду справи. Витребувані попередніми ухвалами Суду по справі документи сторонами в повному обсязі не надано.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року клопотання Позивача за первісним позовом задоволено, розгляд справи відкладено на 24 вересня 2010 року відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України; повторно витребувано документальні докази по справі.
23 вересня 2010 року до господарського суду Київської області від Відповідача за первісним позовом надійшла Заява № 24/09-2010 від 23 вересня 2010 року про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, в якій вказує, що на підставі рішення господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року по справі № 10/032-10 було винесено наказ, з яким Позивач за первісним позовом звернувся до ВДВС Бородянського РУЮ, яке на підставі цього наказу відкрило виконавче провадження. Постановою Вищого Господарського Суду України від 12 серпня 2010 року рішення господарського суду Київської області від 15 квітня 2010 року було скасовано, справа передана на новий розгляд до господарського суду Київської області, однак виконавче провадження, відкрите на підставі зазначеного рішення господарського суду Київської області від 15 квітня 2010 року не закрите, в зв'язку з чим Відповідач за первісним позовом просить винести ухвалу про зупинення стягнення за наказом господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року у справі № 10/032-10 та про витребування у ВДВС Бородянського РУЮ наказ господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року у справі № 10/032-10; визнати наказ господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року по справі № 10/032-10 таким, що не підлягає виконанню; направити на адресу ВДВС Бородянського РУЮ ухвалу про зупинення стягнення за наказом господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року у справі №10/032-10 та про витребування у ВДВС Бородянського РУЮ наказ господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року у справі № 10/032-10; направити на адресу ВДВС Бородянського РУЮ ухвалу про визнання наказу господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року у справі №10/032-10 таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні 24 вересня Відповідачем за первісним позовом надано Відзив на позовну заяву АБ «Банк регіонального розвитку»по справі 10/032-10/8 в якому Відповідач за первісним позовом заперечує позовні вимоги Позивача, вважає, що вони не підлягають задоволенню з підстав наявності в векселях дефекту форми, оскільки внесення змін до тексту векселя було здійснено з порушенням вимог ч. 1-2 ст. 13 Закону «Про обіг векселів в України». Зокрема, вказаним положенням передбачено, що зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону; держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону. Відповідач вважає, що на векселях старий реквізит не закреслений, не зазначено дати внесення змін до тексту векселя, відсутня належним чином оформлена згода векселедавця на внесення змін до тексту векселя. Виходячи з наведеного Відповідач за первісним позовом вважає, що векселі 1-5 є такими, що не мають вексельної сили, та з таких підстав у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.
Разом з цим, у судовому засіданні 24 вересня 2010 року Відповідачем за первісним позовом подано Клопотання про витребування доказів від 24 вересня 2010 року: оригінал та копії довіреності Позивача за первісним позовом №1539 від 20 вересня 2004 року, оригінали векселів 1-5 та надано Клопотання про приєднання доказів по справі № 10/032-10/8, які витребовувались у Відповідача за первісним позовом Ухвалою господарського суду від 30 серпня 2010 року.
У судовому засіданні Позивач надав суду оригінали векселів 1-5.
Розглянувши подані сторонами документи, докази по справі господарський суд Київської області:
- Ухвалою від 24 вересня 2010 року по справі № 10/032-10/8 ухвалив: заяву Відповідача за первісним позовом про визнання наказу господарського суду Київської обласі таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково; визнати наказ господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року у справі № 10/032-10 таким, що не підлягає виконанню; витребувати у ВДВС Бородянського РУЮ наказ господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року у справі № 10/032-10; у решті вимог, викладених у заяві Відповідача за первісним позовом від 23 вересня 2010 року відмовити.
- Ухвалою про відкладення розгляду справи від 24 вересня 2010 року по справі № 10/032-10/8 Клопотання Відповідача за первісним позовом про витребування у Позивача доказів задоволено частково; витребувано у Позивача оригінал та належним чином засвідчену копію Довіреності АБ «Банк регіонального розвитку»від 20 вересня 2004 року № 1539; у решті вимог, викладених у Клопотанні Відповідача за первісним позовом від 24 вересня 2010 року відмовлено; розгляд справи на підставі ст. 22, 38, 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 01 жовтня 2010 року.
В судовому засіданні 01 жовтня 2010 року Позивачем за первісним позовом надано Додаткові пояснення до позовної заяви, в яких Позивач за первісним позовом вказує на те, що строк сплати за векселями, набутими у власність в результаті укладення з приватним підприємством «Провентус Трейд»договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-1-3103 від 31 березня 2008 року та вчинення на зворотному боці векселів передавальних написів -індосаментів, - був встановлений 05 лютого 2009 року. 06 лютого 2009 року на прохання Відповідача за первісним позовом між Позивачем та Відповідачем за первісним позовом була укладена додаткова угода про зміну терміну платежу по емітованим Відповідачем за первісним позовом векселям, зокрема, термін оплати було встановлено 05 лютого 2010 року та на вексельну суму нараховуються 16% річних з 06 лютого 2009 року, крім того, вказаною угодою були внесені зміни до тексту простих векселів. Поряд з цим, розглядаючи заперечення Відповідача за первісним позовом відносно дефекту форми векселів Позивач зазначає, що вважає, що векселі містять всі реквізити, що передбачені ст. ст. 75, 76 Уніфікованого закону, векселі заповнені з дотриманням вимог зазначених статей по положень ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»та вважає, що відсутність дати внесення змін в текст векселя, стосовно зміни строку платежу, не є дефектом форми векселя; Позивач зазначає, що як вбачається з тексту векселів, перший строк платежу (05 лютого 2009 року) зроблено в графі строку платежу, а зміни щодо строку платежу (але не раніше 06 лютого 2010 року) зроблені вже на самому бланку векселя та скріплені підписами посадових осіб та печаткою Відповідача за первісним позовом, виходячи з чого, зміни строку платежу, з позиції Позивача за первісним позовом, були внесені вже після заповнення бланку векселя, що жодним чином не впливає на форму векселя; векселі заповнені з дотриманням всіх вимог ст. ст. 75, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07 червня 1930 року, і не містять дефекту форми, та будь-яких інших підстав, які б позбавляли їх вексельної сили. Позивач акцентує на тому, що векселі містять підпис керівника, скріплений печаткою, що вказує, з позиції Позивача за первісним позовом, на підтвердження юридичною особою -емітентом повноважень особи, як підписала вексель, а також своїх зобов'язань за векселем. Поряд з цим Позивач за первісним позовом наголошує на тому, що згода векселедержателя на внесення змін та прийняття нових умов виконання вексельного зобов'язання, підтверджується Угодою про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року, яка скріплена підписами посадових осіб та печатками сторін.
В судовому засіданні 01 жовтня 2010 року Відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про витребування нових доказів у Позивача, а саме: рішення правління акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», яке уповноважує заступника голови правління акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1 підписати договір купівлі-продажу цінних паперів від 31 серпня 2008 року №Д-1-3103 та угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року.
Розглянувши заявлене Клопотання, господарський суд Київської області Ухвалою від 01 жовтня 2010 року клопотання Відповідача про витребування у Позивача доказів задоволено повністю, розгляд справи на підставі ст. ст. 22, 38, 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 11 жовтня 2010 року.
04 жовтня 2010 року Відповідачем за первісним позовом, - товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) (надалі також за текстом: «Позивач за зустрічним позовом») подано Зустрічний позов (вих. № 04/10-2919 від 04 жовтня 2010 року) до про визнання недійсним правочину до Позивача за первісним позовом, - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А (надалі також за текстом: «Відповідач за зустрічним позовом»).
Згідно Зустрічного позову № 04/10-2010 від 04 жовтня 2010 року, Угода про зміну терміну платежу (на підставі якої Позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення відсотків, нарахованих на вексельну суму) укладена 06 лютого 2009 року укладалась між ТОВ ФК «ІНТЕРФІНСЕРВІС»та АБ «Банк регіонального розвитку»в особі заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності № 1539 від 20 квітня 2009 року.
Посилаючись на положення статуту АБ «Банк регіонального розвитку», - п.п. 13.1., 13.4, на довіреність № 1539 від 20 квітня 2009 року АБ «Банк регіонального розвитку», ч. 2 ст. 203, ст. ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 22, 54, 56, 57, 60 Господарського процесуального кодексу України, Позивач за зустрічним позовом вважає, що Угода про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року є недійсною як така, що укладена не уповноваженою особою з боку АБ «Банк регіонального розвитку» та просить визнати недійсним правочин -Угоду про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року, що був укладений між ТОВ ФК «ІНТЕРФІНСЕРВІС»та АБ «Банк регіонального розвитку»; стягнути з АБ «Банк регіонального розвитку»судові витрати, сплачені ТОВ ФК «ІНТЕРФІНСЕРВІС», - державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зокрема, позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом мотивовано наступним: Позивач акцентує увагу на повноваженнях Правління Відповідача, зокрема на п. 13.1. статуту АБ «Банк регіонального розвитку», згідно якого «правління банку є колегіальним виконавчим органом Банку, здійснює управління поточною діяльністю Банку …., правління банку вирішує всі питання поточної діяльності Банку, за винятком тих, які віднесені цим Статутом до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Банку»; згдно п. 13.4. Статуту АБ «Банк регіонального розвитку»«правління правомочне вирішувати всі питання оперативного керівництва поточною діяльністю Банку; до компетенції правління належить … розпорядження всім майном і коштами Банку, забезпечення їх ефективного використання і збереження;…». Водночас, Позивач вказує на те, що згідно Довіреності АБ «Банк регіонального розвитку»№ 1539 від 20 вересня 2004 року ОСОБА_1 був уповноважений виконувати від імені Банку наступні юридичні дії: «1. Представляти інтереси Банку (в тому числі листування) у взаємовідносинах з законодавчими, виконавчими, контролюючими та правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами. 2. Підписувати необхідні заяви, клопотання та інші документи, вести справи в усіх слідчих та судових установах, судах, господарських та третейських судах з усіма правами, наданими законному позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнавати або змінювати позов, укладати мирову угоду, оскаржувати рішення суду, господарського і третейського судів, подавати виконавчі листи та накази до стягнення, одержувати присуджене майно та кошти. 3. Підписувати платіжні доручення, чеки та інші платіжні документи, отримувати грошові кошти та інші матеріальні цінності, підписувати господарські договори. 4. Підписувати і представляти необхідні документи від Банку у відповідності до вимог здійснення звітності перед податковими органами, органами статистики і Національного банку України (територіального управління Національного банку України) та іншими державними органами. 5. Здійснювати всі необхідні дії в цілях збереження майна, грошових коштів та інших матеріальних цінностей Банку. 6. У межах своєї компетенції видавати розпорядження, накази та давати вказівки, обов'язкові для підпорядкованих підрозділів та працівників Банку. 7. Видавати довіреності працівникам Банку на отримання товарно-матеріальних цінностей за угодами, укладеними уповноваженими особами Банку. 8. Підписувати кредитні договори, договори по операціях з цінними паперами, договори купівлі-продажу, залучення валюти як національної, так й іноземної, депозитні договори, договори поруки, гарантії, застави, страхування, а також вчиняти інші правочини, пов'язані з діяльністю «Банку»відповідно до переліку операцій та прав, визначених в Статуті банку та банківській ліцензії. 9. Підписувати внутрішньобанківські платіжні документи (в тому числі, але не виключно касові, матеріальні), що стосуються діяльності структурних підрозділів, керівництво яких покладено на ОСОБА_1 на підставі наказів Голови Правління або рішень Правління Банку». Виходячи з наведеного, з позиції Позивача за зустрічним позовом рішення про укладення Угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року повинно було прийматися правлінням АБ «Банк регіонального розвитку», а не Заступником Голови правління АБ «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1., оскільки довіреністю № 1539 від 20 вересня 2004 року, з позиції Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 відповідними повноваженнями наділений не був; ОСОБА_1 міг підписати вищезазначену угоду лише за умови прийняття уповноваженим органом (Правлінням АБ «Банк регіонального розвитку») відповідного рішення. Позивач припускає, що так як в тексті вказаної Угоди міститься посилання лише на довіреність № 1539 від 20 квітня 2009 року, то «відповідного рішення Правління просто не існує».
В судовому засіданні 11 жовтня 2010 року розглянувши матеріали справи, зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНЕРФІСЕРВІС»до акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України Ухвалою суду від 11 жовтня 2010 року розгляду справи відкладено на 14 жовтня 2010 року, витребувано у Позивача документальні докази по справі, зокрема: оригінал та належним чином засвідчену копію рішення правління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», яке уповноважує заступника голови правління акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1 підписати договір купівлі-продажу цінних паперів від 31 березня 2008 року № Д-1-3103 та угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року, та документів, які підтверджують посадове становище заступника Голови Правління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку».
В судовому засіданні 14 жовтня 2010 року від сторін -Позивача за первісним позовом та Відповідача за первісним позовом надійшло Клопотання про продовження строку вирішення спору визначеного ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на підставі ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою суду від 14 жовтня 2010 року строк розгляду справи № 10/032-10/8 продовжено на п'ятнадцять днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, - до 04 листопада 2010 року. Відповідач за зустрічним позовом відзиву на зустрічну позовну заяву не надав. Поряд з цим, в судовому засіданні 14 жовтня 2010 року дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність витребування у Позивача за первісним позовом нових доказів. На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України Ухвалою суду від 14 жовтня 2010 року витребувано у Позивача та Відповідача за первісним позовом низку доказів по справі, розгляд справи відкладено до 15 жовтня 2010 року.
В судовому засіданні по справі 15 жовтня 2010 року Позивачем за первісним позовом на виконання ухвали суду від 14 жовтня 2010 року надано низку доказів, серед яких в тому числі копії: статутів Позивача за первісним позовом в редакціях від 31 серпня 2004 року, від 24 липня 2007 року, протоколу № 5 засідання спостережної ради акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»від 10 жовтня 2003 року, наказів по особовому складу № 140-к від 26 листопада 2003 року про вступ ОСОБА_5 на посаду Голови правління АБ «БРР», № 112 -к від 10 жовтня 2003 року про вступ ОСОБА_5 на посаду в.о. Голови правління АБ «БРР», свідоцтво Національного Банку України про реєстрацію Банку від 14 жовтня 1991 року, банківської ліцензії Національного Банку України № 107 від 24 грудня 2001 року, додатків до Дозволу Національного Банку України № 107-3 від 06 жовтня 2009 року, № 107-2 від 21 жовтня 2004 року, Положення «Про правління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», затвердженого Спостережною Радою АБ «Банк регіонального розвитку»15 січня 2007 року та інші документи; Відповідачем за первісним позовом надано низу доказів, в тому числі копії: договору доручення № Б/22-1/08 від 18 лютого 2008 року, договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/22-2/08 від 18 лютого 2008 року.
Окрім зазначеного, в судовому засіданні 15 жовтня 2010 року представник Відповідача за зустрічним позовом заявив, що не погоджується з зустрічним позовом.
Суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення, оголошення рішення призначено на 18 жовтня 2010 року.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши подані докази, суд -
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність»№2121-III від 07 грудня 2000 року, право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають: кредитори банку; Національний банк України. При підготовці справи до розгляду суддя отримує обгрунтований висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку або рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Національний банк України зобов'язаний надати один із зазначених документів протягом місяця з дня отримання запиту суду.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 713 від 02 грудня 2009 року «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», з 07 грудня 2009 року відносно Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»: відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Банку; призначено ліквідатором Банку -фізичну особу ОСОБА_2; з 07 грудня 2009 року припинено повноваження тимчасового адміністратора ОСОБА_3, правління, спостережної ради і загальних зборів Банку; постановлено ліквідатору Банку з дня призначення забезпечити охорону та збереження майна (активів), бухгалтерської та іншої документації Банку, під час здійснення процедури ліквідації Банку дотримуватися законодавства України, нормативно-правових актів Національного Банку України та умов договору про ліквідацію Банку, виконувати передбачені обов'язки та повноваження.
Відповідно до п.п. 2, 4, 6, 9, 10, 11, 16 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до повноважень ліквідатора з дня його призначення належать: виконання функції з управління та розпорядження майном банку; виконання повноваження органів управління банку; пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи; заявлення в установленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів; заявлення відмови від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; вжиття заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
20 лютого 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) (Відповідачем за первісним позовом») було видано на користь приватного підприємства «Провентус Трейд»прості векселі: серії АА № 0463244 на суму 340 000,00 грн. (вексель 1), серії АА № 0463245 на суму 340 000,00 грн. (вексель 2), серії АА № 0463246 на суму 345 000,00 грн. (вексель 3), серії АА № 0463247 на суму 350 000,00 грн. (вексель 4), серії АА № 0463248 на суму 350 000,00 грн. (вексель 5).
В судовому засіданні 24 вересня 2010 року на вимогу Суду Позивачем було надано для дослідження оригінали векселів 1-5.
З метою з'ясування питання про наявність вексельних зобов'язань суд провів дослідження оригіналів векселів серії АА № 0463244 на суму 340 000,00 грн. (вексель 1), серії АА № 0463245 на суму 340 000,00 грн. (вексель 2), серії АА № 0463246 на суму 345 000,00 грн. (вексель 3), серії АА № 0463247 на суму 350 000,00 грн. (вексель 4), серії АА № 0463248 на суму 350 000,00 грн. (вексель 5), в результаті якого судом встановлено:
Пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про обіг веселів в Україні»від 05 квітня 2001 року 2374-III, зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
Відповідно до п.п. 1-3 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року 3480-IV, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі; особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Згідно п.п. 1, 4 ст. 163 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання; цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам; правовий режим цінних паперів визначається господарським кодексом та іншими законами.
Статтєю 164 Господарського кодексу України у п.п. 7, 8 передбачено, що суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам; до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 196 Цивільного кодексу України, обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом; документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.
Суд звертає увагу на те, що Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року №508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України»затверджено «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», яке згідно п.п. 1.1. встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті, у п.п. 1.2. визначено терміни що мають істотне значення у вирішення спору, наступним чином:
- акцепт векселя - напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату;
- акцептант векселя - юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи на себе зобов'язання здійснити платіж за переказним векселем під час настання строку платежу; векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель;
- векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав;
- вексель простий - вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю); індосамент, передатний напис, жиро - особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи;
- індосамент, передатний напис, жиро - особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи;
- індосамент векселя безоборотний - форма індосаменту, за якої індосант перед своїм підписом робить напис: "без обороту на мене" або інше рівнозначне застереження. Це дає індосанту змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою;
- індосант - юридична або фізична особа, яка володіє векселем і здійснює передатний напис (індосамент);
- право регресу - право зворотної вимоги. Законний векселедержатель має право в разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягнути кожного, хто поставив свій підпис на векселі, до відповідальності та вимагати сплати вексельної суми від кожного з них;
- пред'явлення векселя для платежу - дія, під час якої векселедержатель (особа з вексельними повноваженнями) пред'являє векселедавцю (акцептанту) вексель до платежу (оплати);
- протест - офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків;
- трасант - векселедавець переказного векселя;
- індосамент векселя безоборотний - форма індосаменту, за якої індосант перед своїм підписом робить напис: "без обороту на мене" або інше рівнозначне застереження. Це дає індосанту змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою;
- індосамент векселя бланковий - форма передавання векселя, за якої юридична або фізична особа, яка передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя. Бланковий індосамент стає передатним індосаментом, виконаним на ім'я визначеної особи завдяки такому запису над індосаментом: "заплатити за наказом такої-то особи" або здійсненню іншого рівнозначного напису;
- цесія - поступка вимоги або передавання вимоги в зобов'язанні іншій особі.
Відповідно до абз. 1-4 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»від 05 квітня 2001 року 2374-III, векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені); вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах; вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами; підписи скріплюються печаткою.
Відповідно до ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року, Простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Відповідно до абз. 1 ст. 76 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року (надалі за текстом також: «Конвенція»/ «Уніфікований закон»), документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті (простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця; простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). До простого векселя також застосовуються інші положення, серед яких: застереження про відсотки (стаття 5).
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів.
Відповідно до п.п. 1-6, 8.3., 8.5 Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 листопада 2001 р. N 338, вексельні бланки типової форми виготовляються двох видів: прості та переказні; вексельні бланки після обрізки мають розмір 297 х 105 мм. Допуски в розмірах полів та розмірах вексельних бланків за висотою та шириною становлять ± 1 мм, за косиною - 1 мм.; вексельні бланки за текстом і розташуванням реквізитів повинні відповідати формам зразків, наведених у додатках 1 і 2. Гарнітура та кегль шрифту тексту повинні бути підібрані таким чином, щоб текст добре читався на фоні графічного оформлення; зворотний бік вексельного бланка не задруковується; у правому нижньому куті вексельні бланки мають містити такі вихідні дані: повна, скорочена або умовна назва виробника; місце і рік випуску; номер замовлення; тираж у примірниках; вексельні бланки одного виду повинні мати наскрізне нумерування, виконане захисною фарбою; нумерація включає серію з двох літер та семизначний номер. Літери серій встановлюються окремо для бланків простого та переказного векселів; вексельні бланки одного виду повинні мати однаковий дизайн і виготовлятися із застосуванням однакових технологій та засобів захисту. Простий вексель: а) фарбою блакитного кольору надруковано антисканерну сітку; б) у місцях, призначених для заповнення, надруковані растрові точки фарбою блакитного кольору; в) фарбою чорного кольору надруковано лінію мікротексту "простий вексель"; г) фарбою, не видимою при денному світлі, що набуває зеленого свічення при дії УФ-випромінення, надруковано слова "простий вексель"; дизайн вексельних бланків, окрім інших елементів, повинен включати такі графічні (штрихові) елементи захисту: фонові захисні гільйошні та антисканерні сітки з розміром позитивних ліній 50 - 70 мкм, негативних - 70 - 90 мкм. Кількість захисних фонових сіток - не менше 2; допускається використання однієї фонової дво-, чотириколірної захисної сітки, якщо вона виконана з орловським поділом кольорів; для захисту бланків векселів використовується голографічний захисний елемент.
Додатком 2 до вищезазначеного Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків встановлено наступну форму простого векселя:
«ПРОСТИЙ ВЕКСЕЛЬ Серія N
(валюта) (сума цифрами)
(місце складання) (дата складання)
_____________________________________________________________.
_____________ 20 р. ми заплатимо проти цього простого векселя наказу
(найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений)
(валюта) (сума словами)
Підлягає сплаті в ________________
(місце платежу)
(найменування банківської
установи)
підпис і точна адреса векселедавця
ідентифікаційний номер (код)».
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Дослідивши оригінали векселів 1-5 суд встановив, що векселі станом на дату видачі (складені 20 лютого 2008 року) серії АА № 0463244 на суму 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., серії АА № 0463245 на суму 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., серії АА № 0463246 на суму 345 000,00 (Триста сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн., серії АА № 0463247 на суму 350 000,00 (Триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., серії АА № 0463248 на суму 350 000,00 (Триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., видані товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) - Відповідачем за первісним позовом, було належним чином видано на користь приватного підприємства «Провентус Трейд». Перелічені векселі 1-5 мають силу простих векселів, виготовлені на належно виготовленому бланку, містять всі реквізити встановлені переліченими нормативно-правовими актами, відповідають за формою цінному паперу - простому векселю, відповідають переліченим вимогам нормативно-правових актів, в тому числі ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року, Закону України «Про обіг векселів в Україні», Положенню про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 листопада 2001 р. N 338, Додатку 2 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків та іншим наведеним вимогам викладених нормативно-правових актів, векселі 1-5 є належним підтвердженням безумовного грошового зобов'язання.
На дату видачі векселів 1-5 видані із строком платежу: на визначену дату, якою було встановлено 05 лютого 2009 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Векселі 1-5 видані для оформлення грошового боргу за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б/22-2/08 від 18 лютого 2008 року, укладеного приватним підприємством «Провентус Трейд», який виступав Продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Східно-Європейська Інвестиційно-Інноваційна Компанія (Ліцензія ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку -діяльність з торгівлі цінними паперами: брокерська діяльність серії АВ №318207 від 17 квітня 2007 року), яке виступало «Торговцем за Договором», що діяло на підставі Договору доручення № Б/22-1/08 від 18 лютого 2008 року від імені та за дорученням товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(Покупець за договором № Б/22-2/08 від 18 лютого 2008 року); загальна вартість пакету цінних паперів за вказаним договором -2 503 000,00 грн., що є більшою сумою за загальну суму, на яку видано векселі 1-5; умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів встановлена п. 4.1. договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/22-2/08 від 18 лютого 2008 року, згідно якого Покупець зобов'язаний провести розрахунки за договором № Б/22-2/08 від 18 лютого 2008 року шляхом видачі простого векселя; факт прийому-передачі цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б/22-2/08 від 18 лютого 2008 року підтверджено актом приймання-передачі цінних паперів до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/22-2/08 від 18 лютого 2008 року; «Східно-Європейська Інвестиційно-Інноваційна Компанія (Ліцензія ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку -діяльність з торгівлі цінними паперами: брокерська діяльність серії АВ №318207 від 17 квітня 2007 року) здійснювала купівлю цінних паперів від імені, на користь та за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»на підставі Договору доручення № Б/22-1/08 від 18 лютого 2008 року, що підтверджено також звітом повіреного про виконання Договору доручення № Б/22-1/08 від 18 лютого 2008 року, актом прийому-передачі виконаних робіт від 28 лютого 2008 року до Договору доручення № Б/22-1/08 від 18 лютого 2008 року.
Згідно абз. 2 п.п. 1 ст. 163 Господарського кодексу України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Статтєю 164 Господарського кодексу України у п.п. 7 передбачено, що суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам; до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
Згідно п.п. 1, 3, 5, 6 ст. 197 Цивільного кодексу України, передання прав за цінним папером права, посвідчені цінним папером, можуть належати: пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника), особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір), особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання; Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права; за передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання).
Відповідно до абз. 1 ст. 11, абз. 1 ст. 12 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту; індосамент повинен бути безумовним; будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною.
Відповідно до абз. 1 ст. 13 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі); він повинен бути підписаний індосантом.
Статтєю 14 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі у абз. 1 передбачено, що індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.
Відповідно до абз. 1 ст. 15 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.
Відповідно до абз. 1 ст. 16 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Згідно абз. 7 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
Відповідно до п.п. 12.1. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», купівля та продаж векселів здійснюються банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору.
31 березня 2008 року був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Д1-3103 між приватним підприємством «Провентус Трейд», який виступив продавцем та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(діяв на підставі Ліцензії ДКЦП та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами: дилерська діяльність серії АВ № 362317 від 12 жовтня 2008 року), який виступив покупцем, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець оплатити цінні папери, векселедавцем яких є ТОВ «ФК «ІНТЕРФІНСЕРВІС», дата погашення -05 лютого 2009 року: прості векселі: серії АА № 0463244, - номінальна вартість 340 000,00 грн., серії АА № 0463245, - номінальна вартість 340 000,00 грн., серії АА № 0463246, - номінальна вартість 345 000,00 грн., серії АА № 0463247, - номінальна вартість 350 000,00 грн., серії АА № 0463248, - номінальна вартість 350 000,00 грн. (п.п. 1.1. вказаного договору); п.п. 2.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів № Д1-3103 від 31 березня 2008 року передбачено, що право власності за договором на цінні папери переходить до покупця з моменту отримання цінних паперів. Факт переходу права власності на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів № Д1-3103 від 31 березня 2008 року від підприємства «Провентус Тейд»до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»підтверджено актом від 31 березня 2008 року прийняття-передачі цінних паперів до Договору № Д1-3103 від 31 березня 2008 року.
На підставі дослідження оригіналів векселів 1-5 судом встановлено, що на зворотному боці векселів 1-5 наявні індосаменти (передатні записи на звороті векселів 1-5) та наявний підпис індосанта (на момент вчинення передаточного напису - приватне підприємство «Провентус Трейд») -уповноваженої особи індосанта -Директора приватного підприємства «Провентус Трейд»ОСОБА_4, скріплена печаткою індосанта. Індосамент вчинено безоборотний з зазначенням «без обороту не мене»та є передатним. Індосаменти по векселях 1- 5 вчинено у належний спосіб у відповідності з вимогами абз. 1 ст. 13, с. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі. Індосамент є не датованим.
Відповідно до абз. 1 ст. 16 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання строку платежу. Однак індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслідки звичайної цесії. Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.
Учасниками провадження термін вчинення індосаменту не оспорювався; перехід права власності на векселі 1-5 на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів № Д1-3103 від 31 березня 2008 року з їх фактичною передачею підтверджує факт вчинення індосаменту на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.
Таким чином, векселі 1-5 шляхом вчинення на їх зворотному боці передавальних написів -індосаментів та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів між приватним підприємством «Провентус Трейд»та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(Позивачем за первісним позовом) були передані приватним підприємством «Провентус Трейд»Позивачу за первісним позовом - Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»; позивач є останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів. Ряд вексельних індосаментів є послідовним. Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»є власником векселів 1-5 та вважається їх законним держателем.
Причиною виникнення спору є різна позиція сторін щодо Угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року, укладену між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом, згідно якої вказані сторони дійшли згоди внести зміни до тексту простих векселів 1-5 щодо терміну оплати та встановити умову нарахування 16 % річних з 06 лютого 2009 року, зокрема, п.п. 2. вказаної угоди встановлено: «Сторони дійшли згоди внести зміни до тексту простих векселів, вказаних в п. 1 цієї Угоди, щодо терміну оплати -«Дата платежу 05 лютого 2010 р. На вексельну суму нараховується 16% річних з 06 лютого 2009 року». Внесення змін здійснюється в приміщенні АБ «БРР»за адресою: с. Київ, вул. Дегтярівська, 8-1.», керуючись якою Позивач за первісним позовом пред'явив Відповідачу за первісним позовом векселі 1-5 для платежу, а Відповідач відмовився отримувати векселі 1-5 та оплатити пред'явлені до сплати векселі 1-5. Позивачем було направлено поштою Відповідачеві Акт пред'явлення векселів до платежу з вимогою оплатити векселі та відсотки, нараховані на суму векселів, в загальній сумі 2 001 000,00 грн. Відповідач за первісним позовом внесені зміни щодо строку та відсотків вважає недійсними, вказуючи, що подані до матеріалів справи копії векселів не відповідають вимогам згідно ст. 13 Закону України «Про обіг векселів». (Відповідач вказує на те, що векселі не містять закреслення дати платежу, не містять дати внесення змін до векселя та не містять надання згоди держателем векселя, а отже не можуть на думку Відповідача за первісним позовом, вважатися такими, що заповнені з дотриманням норм законодавства та мають усі необхідні реквізити, зазначені у вексельному законодавстві, не мають дефекту форми, та будь-яких інших підстав, які б позбавляли їх вексельної сили). Поряд з цим, Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24 вересня 2010 року з цих же міркувань вказує, що вважає, що векселі 1-5 є такими, що не мають вексельної сили, та з таких підстав у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено. Відповідач за первісним позовом доказів оплати векселів 1-5 суду не надав.
Детально дослідивши матеріали справи, доводи сторін суд встановив:
Згідно п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтєю 203 Цивільного кодексу України у п.п. 1-5 встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких належать: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтєю 654 Цивільного кодексу України у п. 1 встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтєю 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.
Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до п.п. 2.12. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», унесення змін до тексту векселя здійснюється за ініціативою векселедержателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до пунктів 2.9 (для фізичних осіб) та 2.10 (для юридичних осіб) цього Положення.
(п.п. 2.10. : підпис на векселі (переказному або простому) від імені юридичної особи здійснюють власноручно керівник та головний бухгалтер або уповноважені ними особи. Підписи скріплюються відбитком печатки).
Відповідно до п.п. 3.6. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», Банк має забезпечувати документальне оформлення руху векселів, з якими він здійснює будь-які операції, а саме: складання і належне оформлення контрагентами за операціями з векселями (клієнт банку і банк) первинних документів (реєстрів, розписок, повідомлень, доручень, заявок, актів тощо).
Дослідивши оригінали векселів 1-5, суд встановив: зміни до векселів 1-5 здійснені з порушеннями вимог ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»: 1) старий реквізит дати платежу «05 лютого 2009 року»на вимогу вказаної норми не закреслено; 2) новий реквізит написаний без зазначення дати внесення змін; 3) не додержана в повному обсязі вимога ч. 2 ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»: не одержано письмову згоду держателя векселя, - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін", відсутня дата внесення змін та підписи уповноважених осіб, скріплені печаткою згідно з вимогами Закону України «Про обіг векселів в Україні». (Відповідно до ч. 2 абз. 2 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами; підписи скріплюються печаткою.). Допущено й порушення вимоги п.п. 2.12. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України»: старий реквізит дати платежу «05 лютого 2009 року»на вимогу вказаної норми не закреслено; новий реквізит написаний без зазначення дати внесення змін; відсутні підписи керівника та головного бухгалтера Банку, скріплені печаткою.
Як зазначено, ст. 203 Цивільного кодексу України у п.п. 4 встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких належать: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; згідно п. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Цивільним кодексом України у п.п. 1, 2 ст. 196 передбачено, що обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом; документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.
Відсутність низки перерахованих та встановлених судом обов'язкових реквізитів внесення змін до векселя становить порушення форми, встановленої для правочину, яким вносяться змін до векселя, що є порушенням п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що внесення змін до векселів 1-5 здійснено з порушенням п.п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, з порушенням ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні», п.п. 2.12. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року №508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України»та є недійсним. Правочин (правочини) з внесення змін до тексту векселів 1-5 «дата платежу 05 лютого 2010 року»- з продовження строку векселів з встановленням 16 % річних на вексельну суму з 06 лютого 2009 року, шляхом укладення Угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року та вчинення написів на векселях 1-5 є недійним з підстав порушення вказаних в даному абзаці правових норм, недодержання форми внесення змін до векселів 1-5.
Пунктом 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд окремо звертає увагу на наступне.
Згідно положення ст. 5 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року, у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата. Відповідно до ч. 2 ст. 77 цієї ж Конвенції, до простого векселя також застосовуються такі положення як застереження про відсотки (стаття 5 Конвенції).
Як зазначалось, згідно до п.п. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року 3480-IV, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); згідно п.п. 7 ст. 164 Господарського кодексу України векселями є боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Як було встановлено судом, векселі 1-5 були належним чином видані 20 лютого 2008 року, мають силу простих векселів; належним чином були індосовані, - шляхом вчинення на їх зворотному боці передавальних написів -індосаментів та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів між приватним підприємством «Провентус Трейд»та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»були передані приватним підприємством «Провентус Трейд»Позивачу за первісним позовом - Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»; позивач є останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів. Ряд вексельних індосаментів є послідовним; Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»є власником векселів 1-5 та вважається їх законним держателем.
Господарським кодексом України у ст. 193 передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 198 Цивільного кодексу України, особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером; відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.
Згідно абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», у разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 зазначеного Уніфікованого закону (Ст. 17: особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що грунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.
Відповідно до ст. 42 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, якщо переказний вексель не пред'явлений для платежу протягом строку, встановленого статтею 38, то кожний боржник має право внести його суму у депозит компетентного органу влади за рахунок на страх і ризик держателя.
Відповідно до абз. 1, 2, 3, 4 ст. 44 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі); протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня; протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті; протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі.
Відповідно до п.п. 1.2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року №508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», протестом є офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків.
Згідно позовної заяви Позивача за первісним позовом № 22/486 від 16 лютого 2010 року та доданих до неї доказів, 05 лютого 2010 року Позивач пред'явив Відповідачу емітовані останнім векселі для платежу та надав рахунки сум, що підлягали сплаті; Відповідач отримати вказані документи відмовився, відмовився оплатити пред'явлені йому документи. Позивачем 05 лютого 2010 року було відправлено поштою на адресу Відповідача Акт пред'явлення векселів до платежу.
Згідно матеріалів справи Позивачем надано копію Акта пред'явлення векселів до платежу від 05 лютого 2010 року, факт відправлення якого Відповідачу за первісним позовом підтверджено фіскальним чеком № 1559 від 05 лютого 2010 року (УЖППЗ «Укрпошта»КМД, Київ 50, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 6). У відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях Відповідач за первісним позовом факту одержання Акта пред'явлення векселів до платежу від 05 лютого 2010 року не заперечував; доказів сплати векселів 1-5 Позивачу за первісним позовом та внесення Відповідачем за первісним позовом суму векселів 1-5 у депозит компетентного органу влади суду не надано.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що надсилання Акту пред'явлення векселів 1-5 від 05 лютого 2010 року Позивача Відповідачу, є протестом Позивача за первісним позовом до Відповідача за первісним позовом, - офіційно засвідчена вимога щодо здійснення зобов'язань, що випливають з векселів 1-5 і свідченнях невиконання цих вимог Відповідачем.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт.
Згідно абз. 1-3 ч. 1 Ст. 53 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.
Згідно ст. 78 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем;
Згідно абз. 4 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», у разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.
Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.
У зв'язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.
Статтєю 257 Цивільного кодексу України у п. 1 встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п. 3 ст. 276 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Статтєю 70 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі «Позовна давність», яка згідно ст. 77 застосовується й до простого векселя, встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Строк позовної давності не сплив.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог Позивача за первісним позовом до Відповідача за первісним позовом в частини стягнення заборгованості по векселям 1-5: серії АА № 0463244, номінальною вартістю 340 000,00 грн., серії АА № 0463245, номінальною вартістю 340 000,00 грн., серії АА № 0463246, номінальною вартістю 345 000,00 грн., серії АА № 0463247, номінальною вартістю 350 000,00 грн., серії АА № 0463248, - номінальною вартістю 350 000,00 грн. у сумі номінальної вартості векселів 1-5, що становить 1 725 000,00 (Один мільйон сімсот двадцять п'ят тисяч гривень 00 коп.) грн.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши подані докази за зустрічним позовом про визнання недійсним правочину товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) (Позивач за зустрічним позовом) до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А (Відповідач за зустрічним позовом), суд встановив:
Відповідно до матеріалів справи 06 лютого 2009 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»в особі заступника Голови Правління ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності № 1539 від 20 вересня 2004 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»в особі директора Соломки С.А. було укладено «Угоду про зміну терміну платежу»(надалі за текстом «Угода»).
Довіреність № 1539 видана 20 вересня 2004 року (надалі за тексом «Довіреність № 1539») Головою Правління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»Яценко Іриною Михайлівною на Заступника Голови Правління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1, якою уповноважено останнього на вчинення низки юридично значимих дій від імені Банку, в тому числі: 1. Представляти інтереси Банку (в тому числі вести листування) у взаємовідносинах із законодавчими, виконавчими, контролюючими та правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами; 2. Підписувати необхідні заяви, клопотання та інші документи, вести справи в усіх слідчих та судових установах, судах, господарських та третейських судах з усіма правами, наданими законному позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнати або змінювати позов, укладати мирову угоду, оскаржувати рішення суду, господарського і третейського судів, подавати виконавчі листи та накази до стягнення, одержувати присуджене майно та кошти; 3. Підписувати платіжні доручення, чеки та інші платіжні документи, отримувати грошові кошти та інші матеріальні цінності, підписувати господарські договори; 8. Підписувати кредитні договори, договори по операціях з цінними паперами, договори купівлі-продажу, залучення валюти як національної, так й іноземної, депозитні договори, договори поруки, гарантії, застави, страхування, а також вчиняти інші правочини, пов'язані з діяльністю «Банку»відповідно до переліку операцій та прав, визначених в Статуті банку та Банківській ліцензії. Довіреність дійсна до припинення її дії.
Причиною виникнення спору є позиція Позивача за зустрічним позовом, який вважає, що рішення про укладення зазначеної Угоди про зміну терміну платежу повинно було прийматися Правлінням АБ «Банк регіонального розвитку», а не Заступником Голови правління АБ «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1, в зв'язку з чим, Угода про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року є недійсною як така, що укладена не уповноваженою особою з боку АБ «Банк регіонального розвитку».
Всебічно та детально дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно до п.1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до п.п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину належить умова, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтєю 239 Цивільного кодексу України встановлено: правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Статтєю 244 Цивільного кодексу України у п. 1-2 встановлено: представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.
Статтєю 246 Цивільного кодексу України встановлено: довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Цивільного кодексу України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Статтєю 207 Цивільного кодексу України у абз. 2 п. 2 встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довереністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скрпілюється печаткою.
Статтєю 238 Цивільного кодексу України у п. 1 встановлено: представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Пунктами 1, 4 ст. 57 Господарського кодексу України встановлено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання; Статут суб'єкта господарювання повинен містити низку відомостей, серед яких відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами; підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 82 Господарського кодексу України, установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут (аналогічного змісту норма встановлена ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»(Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту)); установчі документи господарського товариства повинні містити низку відомостей, серед яких відомості про вид склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів.
Статтєю 154 Цивільного кодексу України у п. 1, 2 встановлено: установчим документом акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: … склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.
Положеннями п.п. 1, 2 статті 89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства; посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.
Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно п.п. 1, 3, 10 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу; для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства; особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.
Статтєю 161 Цивільного кодексу України у п. 1, 2 встановлено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом; виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства; виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень; виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
Законом України «Про господарські товариства»(в редакції від 19 лютого 2004 року, що діяла станом на дату видачі довіреності) у ст. 47, п.п. ст. 48 передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства. Згідно абз. 1 ст. 48 вказаного Закону, Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.
Відповідно до ст. ст. 36, 41 Закону України «Про господарські товариства», затвердження статуту належить до компетенції установчих зборів акціонерного товариства, а внесення змін до нього, - загальних зборів товариства, - вищого органу акціонерного товариства.
Суд звертає увагу на те, що 17 вересня 2008 року був прийнятий Закон України "Про акціонерні товариства" 514-VI, однак згідно з п. 1 розділу XVII зазначеного закону «Прикінцеві та перехідні положення», цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування (29.10.2008 р.), крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.
Відповідно до п.п. 1-3 ст. 205 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Угода на підставі Довіреності 1539 укладена 06 лютого 2009 року. Відповідно станом на дату укладення Угоди, вказаний Закон не діяв.
Судом встановлено, відповідно до статуту Відповідача за зустрічним позовом в редакції, затвердженої Загальними зборами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»Протоколом № 3 від 05 липня 2004 року, державну реєстрацію статуту проведено 31 серпня 2004 року, яка діяла на момент видачі довіреності № 1539: органами управління Банку є Загальні збори Банку, Спостережна рада Банку, Правління Банку. Рішення, прийняті органами управління і посадовими особами Банку, обов'язкові для виконання всіма працівниками Банку (п. 10.1. Статуту); Правління Банку є колегіальним виконавчим органом Банку, здійснює управління поточною діяльністю Банку, Правління Банку вирішує всі питання поточної діяльності Банку, за вийнятком тих, які віднесені цим Статутом до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної Ради банку; Правління діє на підставі Положення, що затверджується Спостережною Радою Банку (п. 13.1. Статуту); до компетенції Правління належить: організація та здійснення керівництва поточною діяльністю Банку, забезпечення виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Банку; розпорядження всім майном і коштами Банку, забезпечення їх ефективного використання і збереження. Загальними зборами Банку Голову Правління наділено повноваженнями згідно Статуту (п. 13.7. Статуту), зокрема, Голова Правління: керує роботою Правління Банку, несе персональну відповідальність за ефективність діяльності Банку, виконання покладених на Банк завдань; без довіреності діє від імені Банку, представляє його перед усіма юридичними і фізичними особами, в державних і недержавних органах, як на території України, так і за її межами, проводить переговори, укладає правочини (угоди, договори, довіреності) та здійснює інші юридичні дії від імені Банку; видає накази, розпорядження та інші нормативні документи з питань діяльності Банку, розпоряджається майном і коштами Банку згідно з діючим законодавством; розподіляє обов'язки між членами Правління та керівництвом структурних підрозділів; встановлює їх повноваження; 7) підписує затверджені у встановленому цим статутом порядку внутрішні нормативні документи Банку, затверджує положення, правила, процедури та інші внутрішні документи Банку, крім тих, що відносяться до виключної компетенції Правління, Спостережної Ради чи Загальних Зборів акціонерів Банку; здійснює інші функції, що необхідні для забезпечення діяльності Банку (п. 13.7. Статуту); згідно п. 13.8. Статуту Голова Правління вправі передати частину зазначених вище повноважень членам Правління шляхом видання відповідної довіреності чи наказу; Голова Правління вправі доручати виконання завдань, вирішення окремих питань своїм заступникам, керівникам структурних підрозділів....».
Судом встановлено, що до виключної компетенції Загальних зборів, Спостережної ради, Правління згідно ст. ст. 11, 12, 13 вказаного статуту не належать питання укладення правочинів на умовах, аналогічних укладенню Угоди.
Виходячи з вищенаведеного, Голова Правління правомірно видав довіреність № 1539. Статутом не встановлено обмеження щодо прийняття рішень щодо укладення правочинів Головою правління одноособово.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 13.4. зазначеного Статуту, Голова Правління призначається на невизначений термін і звільняється Спостережною Радою Банку. Персональний та кількісний склад Правління визначається Спостережною Радою Банку.
Судом встановлено, що довіреність 153 підписана Головою Правління Акціонерного Банку «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_5 29 вересня 2004 року та скріплена печаткою Акціонерного Банку «Банк регіонального розвитку».
Факт перебування по посаді Голови Правління ОСОБА_5 станом на дату видачі довіреності 1539 підтверджено довідкою №14976/03 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 10 грудня 2003; Проколом № 5 засідання Спостережної Ради Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»від 10 жовтня 2003 року; наказом № 112-к від 10 жовтня 2003 року по особовому складу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку; повідомленням Головного управління по м. Києву і Київській області Національного Банку України від 25 листопада № 09-315/21141 про погодження призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»; наказом № 140-к від 26 листопада 2003 року по особовому складу про заступання ОСОБА_5 на посаду Голови Правління банку.
Факт призначення ОСОБА_1 на посаду Заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»підтверджено протоколом № 2 засідання Спостережної Ради Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»від 10 червня 2004 року; наказом № 107 к від 20 вересня 2004 року по особовому складу про призначення ОСОБА_1 на посаду Заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»на підставі рішення Комісії Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ від 09 вересня 2004 року № 0414, листа Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області № 09-315/16761 від 16 вересня 2004 року.
Укладання Угоди відбулось 06 лютого 2009 року. Станом на 06 лютого 2009 року діяла редакція статуту Відповідача за зустрічним позовом, затверджена Загальними зборами акціонерів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»- Протоколом № 3 від 03 липня 2008 року (надалі за текстом «Статут 2008 р.»).
Зважаючи на положення ст. 238 Цивільного кодексу України, згідно якого представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, суд встановив, що відповідно до Статуту 2008 р. до компетенції Голови Правління п.п. 13.7 віднесено: Голова Правління без довіреності діє від імені Банку, представляє його перед усіма юридичними і фізичними особами, в державних і недержавних органах, як на території України, так і за її межами, проводить переговори, укладає правочини (угоди, договори, довіреності) та здійснює інші юридичні дії від імені Банку; видає накази, розпорядження та інші нормативні документи з питань діяльності Банку, розпоряджається майном і коштами Банку згідно з діючим законодавством; розподіляє обов'язки між членами Правління та керівництвом структурних підрозділів; встановлює їх повноваження; здійснює інші функції, що необхідні для забезпечення діяльності Банку (п. 13.7. Статуту); згідно п. 13.8. Статуту 2008 р. Голова Правління вправі передати частину зазначених вище повноважень членам Правління, шляхом видання відповідної довіреності чи наказу. Голова Правління вправі доручати виконання завдань, вирішення окремих питань своєї заступникам, керівникам структурних підрозділів, філій…, окремим співробітникам Банку.
Статут 2008 р. діючий на момент укладення Угоди та чинне законодавство станом на 06 лютого 2009 року не містило спеціальних обмежень укладання Головою Правління правочинів або розпорядження майном Банку. ОСОБА_1 діяв на підставі та в межах довіреності № 1539 від імені Банку у якості Заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку», будучі уповноваженим Головою Правління на вчинення юридично-значимих дій в межах повноважень Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку».
До виключної компетенції Загальних зборів, Спостережної ради, Правління згідно ст. ст. 11, 12, 13 вказаного статуту 2008 року не належать питання укладення правочинів на умовах, аналогічних укладенню Угоди. Повноваження Голови Правління, встановлене Загальним зборами акціонерів, зокрема щодо укладення правочинів (угод, договорів, довіреностей), розпорядження майном банку Статутом 2008 р. не обмежено.
Відповідно до п. 13.1. Статуту 2008 р., Правління діє на підставі Положення, що затверджене Спостережною Радою Банку.
Відповідно до Положення про правління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», затвердженого Спостережною Радою АБ «Банк регіонального розвитку»15 січня 2007 року, зокрема п.п. 3.3. до компетенції Правління належить: розпорядження всім майном і коштами Банку, забезпечення їх ефективного використання і збереження (п.п. 3.3.7); прийняття рішень про випуск Банком цінних паперів облігацій, ощадних сертифікатів та інших цінних паперів), у випадках, передбачених чинним законодавством, у національній та іноземній валюті (п.п. 3.3.12), прийняття рішень про придбання Банком акцій, що ним випускаються (3.3.13), прийняття рішень про надання бланкових кредитів, крім рішень щодо надання незабезпечених міжбанківських кредитів, які мають право приймати посадові особи яким делеговане право укладення відповідних угод. (33.16), ухвалення рішень щодо надання кредитів першим керівникам або іншому управлінському персоналу Банку (3.3. 17).
Пунктом 5.8. Положення визначено особливості прийняття рішень щодо проведення кредитних операцій щодо здійснення яких приймається рішення Правлінням, зокрема: з метою обмеження кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами надання Банком кредиту, позики чи поручительства здійснюються: а) особі, яка належить до перших керівників Банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії, поручительства) цій особі перевищує еквівалент 5 000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним банком, - за спільним письмовим рішенням Правління та Спостережної Ради Банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів).
Аналіз Положення про правління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», затвердженого Спостережною Радою АБ «Банк регіонального розвитку»15 січня 2007 року є підставою для висновку про відсутність спеціальних обмежень, встановлених уповноваженим органом щодо укладення Головою Правління правочинів аналогічних за змістом укладеній Угоді щодо продовження термінів дії угоди та встановлення додаткових відсоткових ставок по вексельним зобов'язанням.
До компетенції Голови Правління відповідно до п. 4.2. вказаного Положення віднесено: керування роботою Правління Банку (4.2.1.). Згідно зазначеного Положення, Голова правління діє від імені Банку, представляє його інтереси перед усіма юридичними і фізичними особами…, укладає правочини (угоди, договори, довіреності) та здійснює інші юридичні дії від імені Банку; (4.2.2); розпоряджається майном і коштами Банку згідно з діючим законодавством (4.2.3); розподіляє обов'язки між членами Правління та керівництвом структурних підрозділів, встановлює їх повноваження, затверджує посадові інструкції всіх працівників банку (4.2.7.); здійснює інші функції, що необхідні для забезпечення діяльності Банку (4.2.11.). Голова Правління вправі передати частину своїх зазначених в п. 4.3. повноважень членам Правління шляхом видання відповідної довіреності чи наказу, Голова правління вправі доручати виконання завдань, вирішення окремих питань своїм заступникам, керівникам структурних підрозділів (4.4.).
Довіреністю № 1539 визначено право уповноваженої особи підписувати господарські договори, договори по операціях з цінними паперами, вчиняти інші правочини, пов'язані з діяльністю Банку відповідно до переліку операцій та прав, визначених в Статуті банку та Банківській ліцензії.
Аналіз наведених документів по справі дає підстави для висновку про відсутність в установчих документах Відповідача за зустрічним позовом наданих суду у якості доказів по справі умов обов'язковості прийняття рішення Правлінням АБ «Банк регіонального розвитку»про укладення угод щодо продовження строків по вексельним зобов'язанням, встановленню додаткових відсотків за вексельним зобов'язанням, також необхідності уповноваження таким рішенням Правління Голови Правління банку на вчинення зазначених дій; суд дійшов висновку про правомірність укладення правочинів такого роду Головою Правління АБ «Банк регіонального розвитку»від імені Відповідача за зустрічним позовом та правомочність уповноваження Головою Правління Банку ОСОБА_5 станом на дату видачі довіреності № 1539 на вчинення досліджуваних дій Заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку» ОСОБА_1; а також дійшов висновку про правомочність підписання від імені Відповідача за зустрічним позовом Угоди від 06 лютого 2009 року ОСОБА_1. на підставі довіреності № 1539 (суд зауважує, що в даному разі дає правову оцінку виключно правомочності підписання Угоди Заступником Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»).
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтвердженими іншими засобами доказування.
На підстави наведеного суд дійшов висновку про те, що Позивачем за зустрічним позовом у справі не доведено факту відсутності повноважень у Заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1. на укладання Угоди та обов'язковості прийняття рішення про укладення Угоди Правлінням АБ «Банк регіонального розвитку».
Право на здійснення банківської діяльності, банківських операцій по організації купівлі-продажу цінних паперів від свого імені (уключаючи андеррайтинг) Відповідачем за зустрічним позовом підтверджено: Свідоцтвом № 29 Національного Банку України про реєстрацію банку Акціонерний банк «Регіонального розвитку», дата реєстрації 14 жовтня 1991 року; банківською ліцензією № 107, виданої Національним Банком України Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»24 грудня 2001 року, додатком до Дозволу № 107-2 від 21 жовтня 2004 року Національного Банку країни, яким передбачено перелік операцій, які має право здійснювати Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку», серед яких здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).
Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року №508 Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, зокрема п.п. 3.2., 3.5. Банк самостійно приймає рішення про організаційне проведення операцій з векселями, бути суб'єктами вексельного права, тобто брати на себе всі права й обов'язки, що випливають із змісту векселя, мають право банки зі статусом юридичної особи.
Вищевикладене дає підстави для висновку суду про відсутність законних підстав для визнання недійсною Угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року у судовому порядку з підстав відсутності повноважень у Заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1 на укладання вказаної Угоди. Позовні вимоги Позивача за первісним позовом є необґрунтованими.
Статтєю 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх заперечень.
В даному випадку, Позивачем за первісним позовом у справі не доведено правомірність та наявність законних підстав відстрочення терміну оплати по векселях 1-5 з нарахуванням 16% річних на вексельну суму з 06 лютого 2009 року (правомірність змін до векселів 1-5 на підставі Угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року та написів на векселях 1-5); Позивачем за первісним позовом у справі доведено правомірність стягнення з Відповідача за первісним позовом заборгованості по векселях 1-5 у сумах виданих векселів 1-5, - у загальні сумі 1 725 000,00 грн.; Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту відсутності повноважень у Заступника Голови Правління АБ «Банк регіонального розвитку»ОСОБА_1 на укладання Угоди про зміну терміну платежу від 06 лютого 2009 року.
З урахуванням вищенаведеного, за результатом оцінки доказів, поданих сторонами господарського процесу, суд доходить висновку про необґрунтованість частини позовних вимог Позивача за первісним позовом, які в частини не відповідність їх чинному законодавству, та про необгрунтованість позовних вимог Позивача за зустрічним позовом в повному обсязі, у зв'язку з чим, позовні вимоги Позивача за первісним поговором щодо стягнення заборгованості за векселями 1-5 підлягають задоволенню у частині; позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню в повному обсязі, внаслідок чого, Позивачу за первісним позовом у задоволенні позову слід відмовити у частині позовних вимог, Позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області,
1. За первісним позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) до Відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21):
1.1. задовольнити частково вимоги Позивача за первісним Позовом - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) до Відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) заборгованості по простим векселям: серії АА №0463244, серії АА №0463245, серії АА №0463246, серії АА № 0463247, серії АА № 0463248 в сумі 1 725 000,00 (Один мільйон сімсот двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.), з яких:
- 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463244 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463245 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 345 000,00 (Триста сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463246 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 350 000,00 (Триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463247 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 350 000,00 (Триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463248 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
1.2. Стягнути з Відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) на користь Позивача за первісним позовом, - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) заборгованість по простим векселям: серії АА №0463244, серії АА №0463245, серії АА №0463246, серії АА № 0463247, серії АА № 0463248 в сумі 1 725 000,00 (Один мільйон сімсот двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.), з яких:
- 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463244 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463245 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 345 000,00 (Триста сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463246 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 350 000,00 (Триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463247 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
- 350 000,00 (Триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463248 (дата складання 20 лютого 2008 р.);
1.3. Стягнути з Відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) на користь Позивача за первісним позовом, - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) господарські витрати у вигляді державного мита пропорційно
задоволеним позовним вимогам у сумі 17 250,00 (Сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп.) грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 203,44 (Двісті три гривні 44 коп.) грн.
В іншій частині первісного позову відмовити.
2. За зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А):
2.1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача за зустрічним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) до Відповідача за зустрічним позовом -Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) повністю.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Повернути Позивачу за первинним позовом - Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) оригінали простих векселів: серії АА №0463244, серії АА №0463245, серії АА №0463246, серії АА № 0463247, серії АА № 0463248 після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 жовтня 2010 року.