01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" листопада 2010 р. Справа № 21/234-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Чудове життя», м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Бровари
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача: Красотіна С.М. (директор); Свиридовський О.А. (довіреність від 21.07.2010р.)
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство «Чудове життя»(далі-ПП «Чудове життя»/позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1/відповідач) про визнання недійсним договору оренди №10/09 від 01.10.2009р.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2010р. порушено провадження у справі №51/218 та призначено справу до розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. матеріали даної справи направлено для подальшого розгляду по суті за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2010р. справу №51/218 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №21/234-10 та призначено її до розгляду на 17.11.2010р.
В судове засіданні 17.11.2010р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд
01.10.2009р. ПП «Чудове життя»(далі-орендар) та ФОП ОСОБА_1 (далі-орендодавець) підписано договір оренди №10/09 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 1.2, 2.7, 7.1, Договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає у оренду офісно-складське нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, перший поверх. Загальна площа орендованого приміщення 90 м2.
Приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2002р., зареєстрованого у Київському бюро технічної інвентаризації 17.05.2002р. за №000589.
Після закінчення строку оренди або припинення дії договору приміщення має бути поверненим орендодавцю у належному стані з урахуванням нормального зносу.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року.
Посилаючись на те, що Договір не містить істотних умов, наявність яких визначена статтями 189, 284 Господарського кодексу України, позивач просить суд визнати Договір недійсним з підстав ст. 207 ГК України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 175, 173, 181 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Приписами статей 189 та 284 ГК України визначено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається зі змісту Договору, а саме у розділі 3 «Орендні платежі»сторонами визначено порядок і терміни сплати орендної плати і відшкодування комунальних витрат.
Втім, у п. 3.1 «Розмір орендної плати»не визначено її розмір.
Пунктами 1.1 Договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає у оренду офісно-складське нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, перший поверх. Загальна площа орендованого приміщення 90 м2.
Приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2002р., зареєстрованого у Київському бюро технічної інвентаризації 17.05.2002р. за №000589.
Інших відомостей, щодо об'єкта оренди у Договорі не зазначено, як і не визначено вартість майна, що передається в оренду.
До того ж, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 14.05.2002р., зареєстрованого у Київському бюро технічної інвентаризації 17.05.2002р. за №000589, загальна площа нежилого приміщення складає 142,7 м2, у той час як за спірним договором в оренду передається лише нежиле приміщення площею 90 м2. Проте, будь-якої інформації про те, яка саме частка від загальної площі нежилого приміщення передається в оренду, як-то план приміщень, кімнат, тощо, у Договорі не визначено.
Відповідно до приписів ст. 284 ГК України істотною умовою договору оренди є, зокрема, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Водночас, умовами Договору, а саме п. 2.7, передбачено лише, що після закінчення строку оренди або припинення дії договору приміщення має бути поверненим орендодавцю у належному стані з урахуванням нормального зносу. Сам порядок повернення орендованого майна Договором не передбачений, як і не визначено які документи є доказами повернення з оренди орендованого майна.
Крім того, як вбачається зі змісту Договору сторонами не визначено ані порядок викупу майна, що орендується, ані порядок використання амортизаційних відрахувань.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Оскільки судом встановлено, що умовами Договору не визначено об'єкт оренди; розмір орендної плати з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, які за своєю правовою природою у відповідності до вимог ст. 284 ГК України є істотними умовами, суд дійшов висновку про у відповідності до ст. 181 ГК України про неукладеність Договору.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Водночас, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
За таким обставин, оскільки судом встановлено факт неукладеності Договору, тому вимога позивача про визнання Договору недійсним задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2010р. у справі №14/172/17.
Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 54, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 175, 181, 189, 193, 207, 284 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 22.11.2010р.