Справа № 209/1649/25
Провадження № 3/209/415/25
03 березня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Левицька Н.В.розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який працює керівником ТОВ «УКРСПЕЦПІДРЯД», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП,-
26 лютого 2025 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської областіз Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 8215/04-36-04-14-11/41137510 від 17 лютого 2025 року встановлено, що при проведені камеральної перевірки ТОВ «УКРСПЕЦПІДРЯД» виявлено несвоєчасне подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по Податковим деклараціям з податку на додану вартість: за вересень 2024 року № 9311903111 від 21.10.2024, граничний термін сплати 30.10.2024, дата фактичної сплати 31.10.2024, сума податкового боргу що сплачено 66937, 04 грн, за жовтень 2024 року № 935170493 від 20.11.2024, граничний термін сплати 03.12.2024, дата фактичної сплати 31.10.2024, сума податкового боргу, що сплачено 60094,38 грн, про що складено акт камеральної перевірки від 21.01.2025 № 3233/04-36-04-14/41137510; порушено п. 57.1 ст 57 та п.203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями). Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, враховуючи, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, беручи до уваги, що присутність особи при розгляді справ, передбачених ст. 163-2 КУпАП, обов'язковою законодавцем не визначена, і ОСОБА_1 був повідомлений у встановленому законом порядку про судове засідання, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутність особи, яка притягується до відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як і в Конституції, так і в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), йдеться про застосування принципу презумпції невинуватості у справах про притягнення до відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення мають аналогічний склад, а їх відмежування один від одного проводиться за ступенем суспільної небезпеки, тому з урахуванням принципу верховенства права, презумпція невинуватості діє у всіх випадках звинувачення людини (суб'єкта приватного права) державою, в тому числі, і в разі притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011, заява № 21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015).
Диспозиція ч.1 ст.163-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення, зокрема, полягає в порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини.
Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Тому дані обставини, з урахуванням положень ст.256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення, та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, з вказаних норм вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Натомість, як встановлюється з фабули протоколу про адміністративне правопорушення від 17 лютого 2025 року № 8215/04-36-04-14-11/41137510 керівником ТОВ «УКРСПЕЦПІДРЯД» несвоєчасно подано платіжне доручення на перерахування належної до сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по Податковим деклараціям з податку на додану вартість: зокрема вересень 2024 року терміном сплати 30.10.2024, дата фактичної сплати 31.10.2024 та за жовтень 2024 року, граничний термін сплати 03.12.2024, дата фактичної сплати 31.10.2024.
За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи.
Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Встановлені судом обставини, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги як належні та допустимі докази.
З огляду на викладене, враховуючи, що суд розглядає справу виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення та беручи до уваги досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Виходячи із змісту ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н.В. Левицька