Справа № 210/5818/24
Провадження № 2/210/252/25
іменем України
28 лютого 2025 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, заподіяної відповідачем під час виконання трудових обов'язків, суд
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення моральної шкоди, заподіяної відповідачем під час виконання трудових обов'язків, посилаючись на те, що він сумлінно та добросовісно з 02.10.2007р. по 17.10.2023р. пропрацював на підприємстві Відповідача - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на ш. «Артема», дільниці N?28 підземним підривником. Я виконував роботи по ліквідації заторів гірничої маси, включаючи проведення підривних робіт з застосуванням вибухових матеріалів.
Умови моєї праці належали до шкідливих умов, оскільки за підсумками атестації робочих місць я маю право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
17.10.2023 року був звільнений з підприємства за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію за ст. 38 К3пП України.
В останні роки праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» стан мого здоров?я почав погіршуватися, а перед звільненням з роботи погіршувався дуже суттєво. Причину мого різкого погіршення стану здоров?я я не знав, але постійно звертався за лікарською допомогою та проходив постійні курси лікування.
При проходженні обстеження в ДУ УкрНІІ проммдецини у лікарів інституту виникли підозри, що можливим погіршенням мого здоров?я моя робота на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг . Був зроблений запит в інспекцію праці, щодо умов праці в яких я працював. На вказану вимогу була надана Інформаційна довідка про умови моєї праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг.
Отримавши Інформаційну довідку умов моєї праці від Південно-східного межригіонального управління державної служби з питань праці лікувально-експертної комісією ДУ УкрНІІ проммдецини було встановлено, що я тривалий час працював у шкідливих умовах праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг, де постійно мале місце перевищення норм праці, які були набагато вищими за гранично допустимими нормами.
В Інформаційній довідці умов моєї праці зазначені всі умови моєї праці, зазначені в розширеному вигляді умови в яких я працював так, мається перевищення гранично допустимих норм -
- Еквівалентний рівень шуму складає 96 дБА при ГДР 80 дБА.
- концентрація кремнію діоксину кристалічного за вмісту в пилу від 10% до 70%, становила 3,8 мг/м3 при нормативному значенні 2.0 мг/м3).
Умови праці відносилися:
- за хімічними факторами в повітрі робочої зони - до 3 класу «ШКІДЛИВІ»,
- ??по пилу до З класу «ШКІДЛИВІ»,
- ??по мікроклімату до 3 класу «ШКІДЛИВІ»,
- ??по шуму до класу «ШКІДЛИВІ» ,
- ??по важкості праці до класу «ШКІДЛИВІ»,
- По напруженості до 3 класу «ШКІДЛИВІ».
21.02.2024р. ДУ УкрНІІ проммедицини були встановлені захворювання - за діагнозом: 1. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (II ст..) 2.ХОЗЛ ІІ ст.. група Е, фаза загострення, прикореневий пневмосклероз. ЛН ІІ ст..
Позивач пройшов освідчення в Обласній медико-соціальній експертній комісії (надалі МСЕК) і 18.06.2024р. на безстроковий термін було встановлено 45% втрати професійної працездатності.
Позивача МСЕКом визнано інвалідом 3 групи.
Встановлення ступеня втрати професійної працездатності та інвалідності на безстроковий термін, протипоказання - важка праця в умовах виробничого пилу та шуму, рекомендовано - спостерігатися у лікарів, медикаментозне лікування, забезпечення лікарськими засобами.
Після встановлення мені професійних захворювань, до відповідача був направлений запит щодо проведене розслідування причини виникнення у мене професійних захворювань.
Відповідачем була створена комісія до складу якої увійшли представники:
?державної служби з питань праці,
??лікувально-діагностичного центру ТОВ «Медіком Кривбас»
??представники відповідача ( інспекції охорони праці, профспілки»,
?Пенсійного фонду.
Вказана комісія провела розслідування та скрала Акт розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (надалі Акт розслідування).
У 18 пункті Акту розслідування ... описані усі причини отримання мною профзахворювань являється:
??Хімічні фактори. Концентрація кремнію діоксину кристалічного за вмісту в пилу від 10% до 70%, в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2,2-2,5 разів (4,4-5,0 МГ МЗ при гранично допустимій нормі 2.0 МГ М3).
??Фізичні фактори: Еквівалентний рівень шуму на 10-12 ДБА перевищував гранично-допустимий рівень (90-92 дБА при ГДР 80 дБА).
Отже, внаслідок отримання професійного захворювання Позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується.
В зв'язку з вищевикладеним позивач переносить моральні страждання пов'язані з ушкодженням здоров'я, а тому просить суд стягнути з відповідача на його користь 420000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову повністю, додатково зауваживши, що позивач при пред'явленні позову про стягнення моральної шкоди має довести в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю Відповідача її заподіяно, з яких міркувань виходив Позивач визначаючи розмір шкоди, та якими доказами він це підтверджує.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що, відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім'я ОСОБА_1 , вказано, що останній працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 02.10.2007 року по 17.10.2023 року.
17.10.2023 року був звільнений з підприємства за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.
По факту професійного захворювання позивача було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.04.2024 року, де п. 17 вказано: «хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи підривником (підземним) шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» в період з 02.10.2007 по 18.10.2023, ОСОБА_1 проводив комплекс робіт з ліквідації заторів гірничої маси, включаючи проведення підривних робіт із застосуванням вибухових матеріалів.
Також працював:
з 01.06.1999 по 02.08.2002 - підземним кріпильником дільниці N? 9 шахти «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
з 02.08.2002 по 23.09.2007 - підземний підривник дільниці N? 10 шахти «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізорудком».
Під час виконання своїх трудових обов'язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на ОСОБА_1 діяли шкідливі виробничі фактори такі як шум, пил.
В пункті 18 вказаного Акту вказано: «причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): Шум: - Еквівалентний рівень шуму складає 96 дБА при ГДР 80 дБА. Пил: - концентрація кремнію діоксину кристалічного за вмісту в пилу від 10% до 70%, становила 3,8 мг/м3 при нормативному значенні 2.0 мг/м3.
Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №144485 ОСОБА_1 було встановлено 45% втрати професійної працездатності з 06.05.2024 р. до 01.06.2026 р. та третю групу інвалідності.
Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №573617 ОСОБА_1 протипоказана важка праця в умовах виробничого пилу, шуму.
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
В наслідок отримання професійного захворювання, останнє спричиняє позивачу фізичні страждання: задишку, загальну слабкість, кашель, болі за грудиною, зниження суху, шум у вухах, стійкій біль та обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта, порушену ходу, заніміння кінцівок. Через стан здоров'я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, йому протипоказана важка праця, довга хода, переохолодження.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Крім того, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
З трудової книжки позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено, що позивач переважний час своєї трудової діяльності працював у відповідача, та хронічні захворювання отримав, зокрема і через роботу в шкідливих умовах при виконанні ним трудових обов'язків та на території підприємства відповідача ПАТ «АМКР».
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною професійного захворювання позивача є шум, пил.
Крім того, внаслідок професійного захворювання позивач неодноразово звертався за медичною допомогою, що підтверджується медичними висновками та виписками.
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 230 000,00 (двісті тридцять тисяч) грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з відповідача, з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2300,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, заподіяної відповідачем під час виконання трудових обов'язків задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Piг» м. Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, буд. № 1, код ЄДРПОУ 24432974, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , 230 000,00 (двісті тридцять тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 2300,00 (дві тисячі триста гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Н. А. Літвіненко