Справа № 210/192/25
Провадження № 3/210/239/25
іменем України
19 лютого 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
14 січня 2025 року у провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, надійшов Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 105414 від 29.07.2024 року складений відносно ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 105414 складеного 29.07.2024 року о 14 год. 24 хв., інспектором взводу № 2, роти № 1, батальйону № 2 полку ПП в м. Кривому Розі Дніпропетровської області старшим лейтенантом поліції Лавренко А.І., що 29.07.2024 року о 13 годині 18 хвилин в м. Кривому Розі, в Саксаганському районі, по проспекту Миру, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 аа з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначена стану сп'яніння відмовився. Факт руху зафіксований на відео реєстратор 70mai, спілкування зафіксована на нагрудний відео реєстратор 477969 477292, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення 09 серпня 2024 року надійшов до провадження Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Постановою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року матеріали вказаної справи направлено до Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, для направлення належного суду, з посиланням на факт того, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на території Металургійного району м. Кривого Рогу.
Вказаний матеріал надійшов на адресу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області лише 14 січня 2025 року, що підтверджується відміткою вхідної канцелярії.
ОСОБА_1 в судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Поза межами судового засідання, 22 січня 2025 року на адресу суду від адвоката Нащокіна С.О. надійшло клопотання про закриття провадження по вказаній справі, в обґрунтування чого захисник Король В.С. зазначив, що патрульним поліції були відсутні законні причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , посилання інспектора поліції на п. 3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліції не підтверджено жодним доказом». Крім того, вказав, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння взагалі не проводився, ознаки вказані формально. Щодо зазначеної в протоколі ознаки сп'яніння у вигляді тремтіння пальців рук, захисник повідомив, що ОСОБА_1 має вади здоров'я, має третю групу інвалідності, був інвалідом з дитинства, про вказані обставини повідомив співробітників поліції. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, проте співробітники поліції почали надавати йому помилкові роз'яснення, зазначивши, що відмова від проходження медичного огляду водій відсторонюється від керування лише на один, а вразі проходження медичного огляду наслідки будуть іншими.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про їх невідповідність фактичним обставинам та порушенню працівниками поліції інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджений Наказом МВС України від 07.11.2015 р. №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853.
В протоколі серії ЕПР1 № 105414 складеного 29.07.2014 року вказано, що водій керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння.
Згідно ст. ст. 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено чіткий перелік підстав зупинення працівниками поліції автомобілів. Ця стаття Закону не дозволяє інспектору зупиняти будь-які автомобілі та будь-коли, а лише при наявності конкретних законних підстав.
Відповідно до долученого до матеріалів справи рапорту вбачається, що 14.12.2024 року було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Зокрема, пунктом 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Таким чином, аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право зупинити транспортний засіб за наявності підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував підставу зупинення транспортного засобу, зупинка не може вважатися законною.
Разом з тим, як вбачається із переглянутого судом відеозапису, що причини зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 була зазначена саме п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», проте які саме дії чи обставини свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення .
Співробітниками патрульної поліції під час складання вказаного матеріалу не було надано доказів наявності підстав для зупинки транспортного засобу які б свідчили про причетність водія транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Тобто, на думку суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-яких порушень правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Такі висновки суду, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
Також слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП, особи які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування транспортним засобами.
Таким чином, поліцейський може відсторонити особу від керування авто у випадку, коли у нього є підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого). Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Якщо поліцейський відстороняє водія від керування авто, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування авто. Фактично на практиці у разі відсторонення водія від керування транспортним засобом, вона передається знайомим, родичам або пасажирам водія, які мають можливість керувати нею.
Зазначене вище також дублюється у спеціальному акті в п.1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, водій, стосовно якого у поліцейських є достатні підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, підлягає відстороненню від керування цим авто та огляду на стан сп'яніння.
Разом з тим, у матеріалах справи немає жодних доказів того, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, проте на вказані обставини посилається інспектор патрульної поліції під час складання протоколу.
Крім того, у п. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Відповідно до п. 2-4 вищевказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння. Разом з тим, поліцейським до матеріалів справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 .
При цьому, слід зазначити, що лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.
Враховуючи викладене, для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом (водія), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, обов'язковими для доведення у своєму взаємозв'язку та сукупності підлягають наступні обставини: законність вимоги щодо проходження огляду на стан сп'яніння; дотримання процедурного (процесуального) порядку пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння; факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження такого огляду; а також факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом.
В разі недоведеності будь-якої з вищевказаних обставин в діях особи не може бути встановлено склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1№ 105414 від 29.07.2024 року у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, проте з відеозапису, наданого працівниками поліції, суду неможливо пересвідчитись, яким чином співробітник патрульної поліції встановив наявність вказаних ознак наркотичного сп'яніння у водія ОСОБА_1 . На відеозапису зафіксовано, що поліцейський не вчинював жодних дій, направлених на виявлення вказаних ознак.
Це в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені вимоги порядку проходження огляду на стан сп'яніння щодо ОСОБА_1 працівниками поліції були порушені, тобто порушено процедуру зазначених в законі дій працівниками поліції, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ є порушенням права на захист. Достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння у поліцейських не було, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на проходження медичного огляду вписані ознаки, які не підтверджуються жодними доказами.
Щодо ознаки яка візуально вбачається з дослідженого у судовому засіданні відео запису, виражене тремтіння пальців рук, суд зазнає, що ОСОБА_1 на відео повідомив співробітників поліції, що тремтіння пальців рук у нього постійне так як він має 3 групу інвалідності, інвалідність з дитинства, вроджений порок розвитку обох кінцівок з різким стійким порушенням функцій верхніх та нижніх кінцівок, вказані обставини підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема Довідкою МСЕК про встановлення ОСОБА_1 інвалідності з дитинства безстроково та медичного висновку №2 на дитину-інваліда з дитинства віком до 18 років.
З наданого відеозапису взагалі не можливо встановити, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, поведінка останнього не є сумнівною, є адекватною для подій зафіксованих в протоколі, щодо зіниць очей, суд зазначає, зо будь-яких дій для перевірки реагування зіниць очей не світло співробітниками поліції здійснено не було.
При цьому, з даних, що містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського на диску, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я після спілкування з інспекторами поліції під час прямування до медичного закладу, при цьому, із відеозапису не проглядається, що працівники поліції роз'яснювали водієві процедуру проведення огляду на місці та в лікарні, а також наслідки відмови від проходження огляду. Також, із відеозапису встановлено, що працівниками поліції не було роз'яснено водієві, що в разі його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, він порушить вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, з долученого до справи поліцейським відеозапису вбачається, що у порушення вимог п. 2-4 Інструкції ознаки наркотичного сп'яніння поліцейським фактично не встановлювалися і ОСОБА_1 не повідомлялися, без жодних мотивувань та обґрунтувань йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Ці обставини вказують на необґрунтованість вимоги поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, оскільки лише при наявності у особи, яка керувала транспортним засобом ознак сп'яніння, останній повинен на вимогу останнього пройти відповідний огляд.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакцій проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, встановлено, що працівниками поліції, в даному випадку, при вчиненні дій, пов'язаних з направленням ОСОБА_1 на огляд на стан наркотичного сп'яніння, були недотримані вимоги вищевказаної Інструкції, оскільки останньому не було роз'яснено процедуру проведення огляду на місці та в лікарні, а також наслідки відмови від проходження огляду.
Зважаючи на викладене, протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зважаючи, що працівниками поліції не дотримано вимог вищевказаних нормативних актів щодо направлення особи на огляд на стан наркотичного сп'яніння, а відмова особи від огляду, за умови недотримання поліцейськими такого порядку, виключає настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також працівника поліції було складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак формальне складення працівником поліції направлення на огляд не є достатньою підставою забезпечення можливості проведення такого огляду, що свідчить про передчасність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які б підтверджували обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а також факт виявлення у ОСОБА_1 будь-яких ознак наркотичного сп'яніння, в матеріалах справи відсутні.
Так, згідно положень ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведені вище обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
При цьому, суд враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Відповідно до стаття 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки належних, допустимих та несуперечливих доказів вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247 п.1, 251, 252, 283, 284 КУпАП України, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-3 КУпАП.
Суддя: Н. Ю. Вікторович