Справа № 173/3667/24
Провадження №2/173/383/2025
іменем України
03 березня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верхньодніпровського районного суду в Дніпропетровської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомадвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
03 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2024 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради. За період спільного проживання у сторін народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 04 жовтня року виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради про, що зроблено актовий запис № 37. На даний момент позивачка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною та не має можливості працювати. Сімейне життя між позивачкою та відповідачем не склалось сторони припинили шлюбні відносини, подружжя не проживає разом, не спілкується та спільне господарство не веде. Відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги на утримання спільної дитини та дружини, позивачці відомо, що останній знаходиться в Україні та працює на постійній роботі має стабільний дохід, а тому вимушена звернутись з вказаним позовом до суду.
Згідно з інформацією виконавчого комітету Верхівцевської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в реєстрації не значиться.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Представник позивача - адвокат Позняков В.Г. надав заяву в якій просить справу розглядати без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, просив ухвалити заочне рішення.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, однак ним не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції. Судова кореспонденція повернулась на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, на сайті Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області 03 лютого 2025 року розміщено оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 11 статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
За приписами ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 , про що виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 33.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , видного 04 жовтня 2024 року виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради, актовий запис № 37 ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . ЇЇ батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2 статті 182 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини.
Згідно зі ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 цього Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 80 СК України у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 2, 4 ст. 84 СК України).
Під час судового розгляду встановлений та доведений доказами той факт, що малолітня ОСОБА_4 проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Мати дитини має право на стягнення аліментів, а батько дитини зобов'язаний та може надавати таку допомогу. Крім того, мати ОСОБА_1 знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, не працює. Натомість відповідачем не надано доказів неможливості сплачувати аліменти через стан здоров'я або наявність на його утриманні інших осіб.
Враховуючи вимоги закону, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їх малолітньої дитини у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку в розмірі 1/6 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позовної заяви, а саме з 03.12.2024.
Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280, 354-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов адвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 03.12.2024, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку в розмірі 1/6 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позовної заяви, а саме з 03.12.2024.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 03.03.2025 року.
Суддя О.А. Кожевник