Справа № 932/33/25
Провадження № 1-кп/932/4/25
04 березня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12024042150000219 від 25.12.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Моринці, Звенигородського району, Черкаської області, громадянина України, українця, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який групи інвалідності має, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей на має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024042150000219 від 25.12.2024 щодо ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Судом встановлено, що 07.12.2024 приблизно о 17 год. 55 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «Єва №48», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Первозванівська, 3Б, достовірно знаючи, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, строк якого продовжено до теперішнього часу, побачив на полицях магазину різного виду косметичні товари, які визначив об'єктом свого злочинного посягання та у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Далі, ОСОБА_5 перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, взяв з полиць магазину товар, який належить ТОВ «РУШ», а саме:
-Versage Bright Crystal туалетна вода жіноча 50 мл. у кількості 1 шт., вартістю 4199 грн;
-Дав лосьйон для тіла з кокосовою олією і мигдальним молочком 250 мл., у кількості 1 шт., вартістю 141 грн;
-Аміго шкарпетки чоловічі середні спорт білі в кількості 3 шт., загальною вартістю 105 грн, чим спричинив матеріальну шкоду ТОВ «РУШ» на загальну суму 4445 грн.
Після чого, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, не маючи наміру сплачувати на касі грошові кошти за обраний товар, направився до виходу з магазину, минуючи касову зону та утримуючи товар при собі, з місця вчинення ним злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив ТОВ «РУШ» матеріального збитку на загальну суму 4445 грн.
Умисні ді ОСОБА_5 , що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України.
03 березня 2025 року між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Відповідно до зазначеної угоди про визнання винуватості ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щиро покаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину. Під час судового провадження зобов'язується беззастережно визнати свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185КК України, щиро покаятися.
Враховуючи викладене, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробувальним строком, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та на її підставі призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене покарання. Прокурор у судовому засіданні разом із угодою про визнання винуватості надав суду згоду від представника потерпілого ТОВ «РУШ» на укладення угоди про визнання винуватості, у якій він зазначив, що погоджується на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, узгоджене сторонами. Відповідно до вказаної згоди представник потерпілого ТОВ «РУШ» просив проводити розгляд кримінального провадження за його відсутності.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суду, що він розуміє характер кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вину визнає, йому зрозумілі умови, необхідні для вирішення питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості згоден, угоду підтримав та просив її затвердити.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Частиною 4 ст. 469 КПК України також передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2025 року було відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості укладеної 27 грудня 2024 року, укладеної між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 474 КПК України, повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Свою винуватість у вчиненні кримінального провадження в суді визнав беззастережно та щиро розкаявся.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення та вид покарання. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Крім того, суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд встановив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.
Отже, дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст. 468-470 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 . Тому, підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, які передбачені ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Враховуючи викладене, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою судом не встановлено.
Таким чином, угоду про визнання винуватості слід затвердити, визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання, встановивши 1 (один) рік із покладенням на останнього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 п. 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосовувався, підстави для застосування запобіжного заходу відсутні.
Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись, ст.100, 124, 314, 370, 374, 469, 473-475, ч.15 ст.615 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 03.03.2025, укладену між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024042150000219 від 25.12.2024.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання, встановивши 1 (один) рік із покладенням на останнього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 п. 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 360 (триста шістдесят) гривень 00 копійок - за проведення судово-товарознавчої експертизи.
Речові докази:
- туалетну воду Versage Bright Crystal, об'ємом, 50 мл. упаковану до спец. пакету ICR0059687, яку передано під зберігальну розписку ОСОБА_6 - вважати повернутою потерпілому;
- лосьон для тіла «Dove» обійми ніжності масло ши та пряна ваніль, об'ємом 250 мл., упакованого до спец. пакету RIC2224313, який передано під зберігальну розписку ОСОБА_6 - вважати повернутим потерпілому;
- DVD-R - диск з відеозаписом від 07.12.2024 з відео камери, яка належить ТОВ «РУШ», магазину «Єва» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники мають право на отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1