Справа №932/11577/24 Провадження № 2-а/932/228/24
28 лютого 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів, -
У листопаді 2024 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов вищезазначений адміністративний позов ОСОБА_1 в якому, з урахуванням заяви від 02.01.2025, позивач просив суд:
-скасувати постанову серії ЕНА №2889618 від 22.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
-стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області кошти у розмірі 4 060.00 грн.;
-вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 22.08.2024 відносно нього, поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону №4 УПП у Львівській області Тремко Н.І. було винесено постанову серії ЕНА №28889618, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.124 КУпАП, за вчинення діяння, що полягало у порушенні п.12.4 ПДР, а саме - перевищення швидкості руху в населеному пункті - с.Новий Милятин (швидкість руху 105 км/год. замість дозволеної - 50 км/год.), у зв'язку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
З огляду на те, що ОСОБА_1 вважає винесену постанову такою, що суперечить закону, оскільки ним не вчинялося інкримінованого діяння, останній вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом. Також виходячи з того, що на виконання вказаної постанови було відкрито виконавче провадження в межах якого стягнуто суму у розмірі 4 060,00 грн., позивач вважав за необхідне ставити вимогу про повернення стягнутих коштів.
Відповідачем - Департаментом патрульної поліції було надано відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім заявлено, що постанову винесено у відповідності до вимог закону, а факт правопорушення було зафіксовано на сертифікований прилад, на підтвердження чого надано: копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки; копію сертифікату перевірки; копію фотокартки на якій відображено державний номерний знак транспортного засобу, швидкість руху дату та час. Також було подано заяву про залишення позову без розгляду.
Позивачем було подано заперечення щодо заяви про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.11.2024, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до копії постанови серії ЕНА №28889618 від 22.08.2024 складеної поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону №4 УПП у Львівській області Тремко Н.І., притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.124 КУпАП, за вчинення діяння, що полягало у порушенні п.12.4 ПДР, а саме - перевищення швидкості руху в населеному пункті - с.Новий Милятин (швидкість руху 105 км/год. замість дозволеної - 50 км/год.), у зв'язку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
На підставі постанови УПП у Львівській області серії ЕНА №28889618 від 22.08.2024 Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 76504644.
20.11.2024 року з рахунку позивача були стягнуті кошти у сумі 4060,00 грн. для погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 76504644.
Постановою державного виконавця від 22.11.2024 року виконавче провадження № 76504644 було закрито у зв'язку із фактичним виконанням.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Частиною 4 статті 122 КУпАП визначено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Тобто, з огляду на природу правопорушення передбаченого ч.4 ст. 122 КУпАП доказом його вчинення є саме вимірювання швидкості руху та здійснення правопорушення у зоні дії встановлених обмежень такої швидкості - у населеному пункті.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З доданого фото порушення вбачається, що швидкість була зафіксована за наступним розташуванням: АД М-06 Київ-Чоп 454 км.
З огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази не містять підтвердження того, що позивач рухався зі швидкістю 105 км/год. у насаленому пункті с.Новий Милятин, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 4 060,00 грн. до якої, як вбачається з матеріалів справи входить не лише сума штрафу, а і витрати пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №826/12003/16, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що якщо вимоги про відшкодування шкоди пов'язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такі вимоги підлягають розгляду за нормами КАС України.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.
Разом з цим, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).
На момент сплати позивачем штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження.
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов'язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.
Згідно висновку до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у постанові від 08.08.2023 прийнятій за результатами розгляду справи №910/5880/21, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди. На ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, які застосували суди першої й апеляційної інстанцій, задовольняючи позов. Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Штраф перерахований до бюджету на підставі постанови про застосування стягнення, яку надалі визнано протиправною та скасовано адміністративним судом, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану.
Таким чином, вимога про стягнення з Управління патрульної поліції у Львівській області коштів у розмірі 4 060,00 грн. задоволенню не підлягає.
Оскільки оскаржувану постанову скасовано, а позивачем на підтвердження сплати судового збору надано належні докази, на його користь відповідно до вимог ст. 139 КАС України, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у сумі 484,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2889618 від 22.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В.Куцевол