Справа № 168/786/23
Провадження № 6/168/1/25
26 лютого 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Хаврони О.Й.,
за участю: секретаря Островерхої Т.С.,
боржника ОСОБА_1 , (відповідача)
представника боржника - адвоката Полюхович О.І.,
стягувача ОСОБА_2 , (позивача)
представника стягувача - адвоката Шевчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Стара Вижівка заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі продажу,
28.01.2025 року ОСОБА_1 (відповідач у справі) звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 19.12.2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Заяву обґрунтовує тим, що вказаним рішенням суду з нього на користь позивача ОСОБА_2 стягнуто 569200 грн., а також 10 000 грн. витрат на правову допомогу і судовий збір в розмірі 4769,60 грн. Державний виконавець Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі відкрив виконавче провадження № 75182954 по виконавчому листу в даній справі. Однак виконання рішення суду в повному обсязі, а саме сплата заборгованості одним платежем призведе до дисбалансу інтересів сторін позивача та відповідача, зокрема до негативних наслідків для членів сім'ї відповідача, яких він утримує у співмірності з інтересами позивача. Зокрема на його утриманні перебуває п'ятеро дітей, старший син продовжує навчання і на його утримання він сплачує щомісяця 10 000 грн. вказані обставини істотно утруднюють виконання рішення суду, сплатити одноразово суму боргу він не може. Просить суд розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців.
Заявник ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні заяву підтримали з наведених підстав, додатково пояснили, що в даний час він зупинив підприємницьку діяльність, його середньомісячний дохід становить близько 40 000 грн. Він має побудованим лише цей один об'єкт нерухомості, квартири прийняті в експлуатацію, права власності оформлені на його матір, яка готова їх відчужити в будь який момент та передати позивачу на виконання рішення про стягнення суму боргу, підготував проект мирової угоди на стадії виконавчого провадження, однак позивач відмовляється. Для того, щоб продати іншим покупцям квартири і віддати кошти позивачу, йому необхідний певний час. Пояснив, що не ухиляється від виконання рішення суду. Чекав коли набере законної сили рішення суду і він отримає реквізити від державного виконавця для сплати коштів. Окрім того, він в першу чергу погасив витрати, пов'язані зі стягненням виконавчого збору, судового збору та витрат на правову допомогу під час розгляду справи і судах першої та апеляційної інстанції, а тому на погашення основної суми боргу не вистачало коштів. Окрім того, витрачає кошти на утримання сім'ї.
Позивач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечили щодо заяви, оскільки між сторонами чотири рази укладались додаткові угоди, що свідчить про те, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань. Не вказує з яких джерел буде сплачувати кошти за рішенням суду, зареєстрованого на праві власності майна відповідач не має, лише магазин, який перебуває в іпотеці. Звернули увагу на те, що з моменту ухвалення рішення впродовж десяти місяців відповідач не вжив заходів для виконання рішення. Наявність на утриманні п'яти дітей не звільняє від такого обов'язку, оскільки, беручи зобов'язання по договору, відповідач мав би врахувати і передбачити всі ризики.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 29.12.2023 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Постановою Волинського апеляційного суду від 03.04.2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Старовижівського районного суду Волинської області від залишено без змін.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України Про виконавче провадження є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Старовижівського районного суду від 19.12.2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів заявник по справі посилається на те, що є багатодітним батьком, на даний час офіційно не здійснює підприємницьку діяльність, на що також вплинуло запровадження в Україні воєнного стану, утримує сина, що навчається, сплатив судові витрати та витрати, понесені в виконавчому провадженні.
Відповідач ОСОБА_1 жодних доказів щодо розміру своїх доходів станом на день ухвалення судового рішення, а також станом на день звернення із заявою про розстрочення виконання судового рішення до суду не надав, що унеможливлює встановлення реального матеріального становища відповідача.
Доводи відповідача про те, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти не є підставою для розстрочення виконання рішення суду та не свідчать про складне матеріальне становище відповідача.
Твердження відповідача про його бажання виконати рішення суду не може вважатися аргументом при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, оскільки виконання судового рішення, що набрало законної сили, є обов'язком, а не правом відповідача відповідно до правил ст.129-1 Конституції України. З часу набрання судовим рішенням законної сили 03.04.2024 відповідач не виконував його добровільно, як і не виконує у даний час у примусовому порядку.
Надані до суду докази не свідчать про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, потребу у розстрочці виконання рішення суду, оскільки не підтверджують незадовільне матеріальне становище відповідача.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доведення наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається саме на заявника, який всупереч вимог ч. 3 ст. 12 ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав до суду першої інстанції доказів їх існування.
На підставі суд не вбачає наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення, через недоведеність відповідачем перед судом істотних обставин, за яких суд може вирішувати таке питання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 18, 81, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі продажу, відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст ухвали складений 03.03.2025 року.
Суддя О. Й. Хаврона