Справа № 161/9970/24
Провадження № 2/161/699/25
21 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Романюка Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Експрес» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, -
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Експрес» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2025 року вказана позовна заява залишена без розгляду за заявою позивача.
27.01.2025 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про повернення судового збору, вказуючи на те, що в ухвалі суду від 22 січня 2025 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому, позивач ОСОБА_1 є особою, що звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». У зв'язку з чим просив стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Експрес» 1514,00 грн. судового збору, сплаченого товариством за подання до суду заяви про скасування заочного рішення суду від 16.10.2024 року.
Крім того, представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про стягнення з позивача понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., оскільки вважає дії позивача необґрунтованими та недобросовісними при зверненні останнього до суду та під час розгляду справи, а саме: позивач невірно вказав належного відповідача та невірно зазначив номер телефону і електронну адресу відповідача.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 257 ч.1 п.5 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно роз'яснень п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
За змістом ч. 9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити: які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими; чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду; чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України слідує, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, ст. 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.
Разом з тим в відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі N 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі N 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі N 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі N 521/3011/18.
Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Серед іншого слід зауважити, що у цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами.
Отже, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв'язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено та жодних доказів, які вказували на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано та в заяві не зазначено.
З огляду на обставини справи, суд прийшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України, а тому в задоволенні його клопотання про стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Щодо вимог про повернення судового збору, то суд приходить до наступного.
Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2024 року скасовано заочне рішення суду від 16.10.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Експрес» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій.
При подачі заяви про скасування заочного рішення у даній справи, відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 1514,00 грн., що підтверджується квитанцією 0106-1288-6877-8589 від 11.09.2024 року (а.с. ).
Частиною 5 ст. 141 України визначено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.02.2019 року (а.с. 4).
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ТзОВ «Луцьк-Експрес» про повернення судового збору є підставною та підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 133, 141 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Експрес» про стягнення понесених судових витрат за надання правничої допомоги - відмовити.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Експрес» про повернення судового збору - задовольнити.
Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Експрес» 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції 0106-1288-6877-8589 від 11.09.2024 року за подання до суду заяви про скасування заочного рішення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 26 лютого 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк