Справа № 161/3590/25
Провадження № 3/161/1513/25
03 березня 2025 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Ліванської Республіки, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягався, фізичної особи-підприємця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, -
17.02.2025 року близько 12:00, ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_3 , а саме: словесно ображав її, погрожував їй та виганяв з будинку, чим заподіяв шкоди її психічному здоров'ю.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Одночасно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595994 від 17.02.2025 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на адресу суду надійшли також адміністративні матеріали за ознаками вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595920 від 17.02.2025 року, ОСОБА_2 , 17.02.2025 року близько 12:00, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру стосовно своєї неповнолітньої падчерки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим заподіяв шкоди її психічному здоров'ю.
Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
Так, про судове засідання, призначене на 03.03.2025 року о 10:00, ОСОБА_2 був повідомлений смс-сповіщенням, сформованим у АСДС Луцького міськрайонного суду Волинської області (електронною судовою повісткою), яке було отримано останнім 25.02.2025 року, тобто не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді (а.с. 37).
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП не передбачається обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими судом, а саме:
-протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595920 та серії ВАД № 595994 від 17.02.2025 року, складеним щодо ОСОБА_1 за ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1, 19);
-електронним рапортом ст. інспектора ЧЧ ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. Ляшук О.А. від 17.02.2025 року (а.с. 2);
-письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 17.02.2025 року в яких остання повідомила про обставини вчинення її співмешканцем ОСОБА_5 стосовно неї та її неповнолітньої доньки домашнього насильства психологічного та економічного характеру (а.с. 5);
-протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 від 17.02.2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним домашнього насильства (а.с. 6);
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 17.02.2025 року, в яких останній підтвердив, що 17.02.2025 року близько 12:00, за адресою: АДРЕСА_1 , між ним та його співмешканкою ОСОБА_3 відбувся конфлікт, в ході якого він виганяв її з дому (а.с. 7);
-письмовими поясненнями неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.02.2025 року, в яких остання підтвердила факт вчинення ОСОБА_5 домашнього насильства стосовно її матері ОСОБА_3 (а.с. 8);
-терміновими заборонними приписами стосовно кривдника серії АА № 648065 та серії АА № 648067 від 17.02.2025 року, яким ОСОБА_6 було заборонено в будь-який спосіб контактувати із ОСОБА_3 та неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9, 10).
Об'єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, як надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у суду немає, усі вищевказані докази у своїй сукупності в повній мірі узгоджуються між собою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП з огляду на таке.
Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вищевказана норма містить відсилку на положення ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), який, у свою чергу, визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595920 від 17.02.2025 року, ОСОБА_6 інкримінують вчинення 17.02.2025 року близько 12:00, за адресою: АДРЕСА_1 , домашнього насильства психологічного та економічного характеру стосовно своєї неповнолітньої падчерки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без зазначення дій останнього та у чому такі полягали.
Тобто, через відсутність конкретизації діяння, яке ставиться особі у вину, суд позбавлений можливості визначити наявність або відсутність в діях особи події та складу інкримінованого правопорушення.
Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства», «Schenk v. Switzerland»).
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Із аналізу Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 року № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 року № 3/02-18) слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є основним доказом, який фіксує факт вчинення відповідного правопорушення, а решта матеріалів (доказів) є похідними від нього.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
З аналізу вищевказаної норми законодавства слід зробити висновок, що неможливо притягнути особу до відповідальності на підставі доказів, які викликають сумніви та, в свою чергу, не встановлюють беззаперечності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що при оформленні адміністративних матеріалів не дотримано вимог Закону, у протоколі про адміністративне правопорушення не міститься конкретизації діяння, яке ставиться особі у вину, у зв'язку із чим такий не може бути взятими за основу доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП правопорушенні, надані докази не можуть бути взятими до уваги для доведення винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому суд, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не може виходити за межі наданих йому повноважень, оскільки відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
При накладенні стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.
Враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративні стягнення в межах санкцій статей, за якими він притягується до адміністративної відповідальності, у виді штрафу в розмірі 340 грн., який передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, керуючись ст. ст. 7, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів, що становить 340 (триста сорок) грн.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі несплати штрафу протягом 15 днів в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст. 173-2 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська