Справа № 161/22395/24
Провадження № 2/161/897/25
17 лютого 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Луцької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги, обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.07.1997 року набула у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який належав її матері ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої приватної власності на житловий будинок від 08.08.1972 року.
Вказує, що у зв'язку із незначною площею вказаного будинку та збільшення членів її сім'ї, на підставі дозвільних документів, за період з 1997 року по 2003 рік, нею було збудовано зблокований (до існуючого успадкованого житлового будинку) індивідуальний житловий будинок садибного типу. 26.09.2024 року ПП «Пілон-С» виготовлено технічний паспорт на зблокований житловий будинок та надано звіт про проведення технічного обстеження вказаного будинку на предмет його надійності та безпечної експлуатації.
Зазначає, що 26.08.2024 року внаслідок падіння уламків та вибуху безпілотника типу «Шахед», належний їй успадкований будинок, був пошкоджений та не придатний до проживання. Разом з тим, зблокований житловий будинок, який був збудований поряд з пошкодженим будинком, залишився не ушкодженим, придатним для проживання та в якому на даний час вона проживає.
У зв'язку з такими обставинами, вона звернулася до Луцької міської ради щодо оформлення права власності на збудований зблокований житловий будинок садибного типу, однак, їй повідомлено про неможливість оформлення права власності за відсутності правовстановлюючих документів на право власності, які вона може оформити за наявності зареєстрованого права на будинок.
Відтак, вказує, що в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити право власності на вказаний будинок, а тому вважає, належним та ефективним способом захисту своїх прав та інтересів є звернення до суду з даним позовом.
На підставі наведеного, просить суд визнати за нею право власності на зблокований житловий будинок садибного типу, загальною площею 116,3 кв.м., житловою площею 85,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05.12.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків у ній зазначених.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 10.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 21.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача до судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача Луцької міської ради до судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності. При вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Суд вважає за можливим провести розгляд справи у відсутності учасників справи по наявних матеріалах справи.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_2 , належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, житловою площею 27,7 кв.м, по АДРЕСА_1 . Згідно архівних виписок з погосподарської книги за 1955-1957 роки, спадкодавець та члени її родини користувалися земельною ділянкою площею 0,41 га станом на 01.01.1955 - 1956 роки та 0,51 га, в тому числі 0,01 га під будівлями, 0,01 га під жилими будівлями станом на 01.01.1957 рік. Хата збудована в 1953 році (а.с. 12-13).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Луцької міської ради, видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки (добудова до власного житлового будинку по АДРЕСА_1 ) (а.с. 6-11).
Судом також встановлено, що в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ОСОБА_1 успадкувала житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Разом з тим, на підставі дозвільних документів, що були отримані спадкодавцем, за період з 1997 року по 2003 рік, позивач збудувала зблокований (до існуючого успадкованого житлового будинку) індивідуальний житловий будинок садибного типу загальною площею 116,3 кв.м, житловою площею 85,9кв.м, однак, не зареєструвала право власності на нього у встановленому законом порядку.
Із рішення Луцької міської ради №73/37 від 29.04.2015 року, вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Судом встановлено, що 26.08.2024 року, внаслідок падіння уламків та вибуху безпілотника типу «Шахед», належний ОСОБА_1 успадкований будинок, був пошкоджений та непридатний до проживання (а.с. 67). Вказані обставини, також підтверджуються витягом з ЄРДР щодо відкриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 438 КК України, а саме нанесення ракетного удару 26.08.2024 року збройними силами рф по житлових будинках, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до руйнування даних об'єктів та поранення осіб (а.с. 70).
У зв'язку із зазначеними подіями, 26.09.2024 року на замовлення ОСОБА_1 , ПП «Пілон-С» виготовлено технічний паспорт на зблокований житловий будинок садибного типу та надано звіт про проведення технічного обстеження вказаного будинку на предмет його надійності та безпечної експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного технічного обстеження об'єкта (зблокований житловий будинок (літ. А-2) з прибудовою (літ.а) загальною площею - 116,3 кв.м, житловою площею - 85,9 кв.м, кількість поверхів - 2 (в тому числі один мансардний поверх)), встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації та згідно ДСТУ-Н.Б.В.12-18:2016, стан несучих та огороджувальних конструкцій відноситься до категорії технічного стану «2» - задовільний (а.с. 15-50).
В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Луцької міської ради щодо реєстрації права власності на збудований індивідуальний житловий будинок садибного типу. Проте, їй було повідомлено про неможливість оформлення права власності згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 року №158, за відсутності правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку, які вона може оформити, за наявності зареєстрованого права на будинок (а.с. 68-69).
Вирішуючи питання можливого захисту права позивача на спірне майно, суд зазначає наступне.
Повномасштабне вторгнення рф на територію України 24.02.2022 року значно розширило коло осіб, які потребують захисту від збройної агресії проти нашої держави.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на захист порушених прав та законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, держава зобов'язана надавати ефективний правовий захист особам, чиї права та свободи порушені, як внаслідок дій органів публічної влади, так і дій приватних осіб, що виконують публічні функції.
Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.
У свою чергу, Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Сильвер проти Сполученого Королівства» визначає критерії ефективності засобів правового захисту. Зазначені вимоги включають забезпечення доступу до судового захисту для відшкодування збитків та компенсації, а також гарантію ефективного захисту через правозахисні інституції, незалежно від їх судового чи позасудового характеру. Ефективний правовий захист враховує системність і взаємодію різних правозахисних процедур відповідно до національного законодавства та діяльності публічних органів.
Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23 лютого 2023 року № 2923-IX (далі - Закон №2923-ІХ), визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
У відповідності до п. 3. ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону №2102-ІХ, компенсація за знищений об'єкт нерухомого майна надається шляхом передачі у власність отримувачу компенсації об'єкта нерухомого майна, відновленого в рамках реалізації місцевих програм відновлення на заміну знищеного об'єкта нерухомого майна. Компенсація за знищений будинок садибного типу, садовий або дачний будинок, об'єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки) надається за вибором отримувача компенсації в один із способів, визначених частиною першою цієї статті.
Отже, зазначеним законом передбачений захист прав постраждалих осіб, внаслідок руйнування їхнього майна.
У даному випадку, належне позивачу майно частково зруйноване, проте решта будинку, що була нею добудована у встановленому законом порядку, залишилась цілою.
Оскільки, спірне майно знаходиться на земельній ділянці, що виділена для будівництва, і такий будинок, згідно висновку експерта, можливо безпечно експлуатувати, то суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту буде ефективним для відновлення порушеного права, так як позивач, не має для проживання іншого житла, а визнання права власності на це майно, не порушує прав інших осіб.
Окрім того, внаслідок часткового руйнування майна, від атаки збройних сил агресора, позивач позбавлена можливості оформити право внасності на це майно в позасудовому порядку, в тому числі, у відповідності до вимог вищезазначеного Закону №2102-ІХ.
В ході розгляду справи, відповідачем також не надано будь-яких належних та допустимих доказів порушення прав інших осіб, в тому числі територіальної громади м. Луцька, у разі задоволення позову.
За таких обставин, порушене право позивача підлягає судовому захисту на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 391 ЦК України, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Луцької міської ради, підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 317, 319, 328, 391 Цивільного кодексу України, суд, Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23 лютого 2023 року № 2923-IX, суд,- -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на зблокований житловий будинок садибного типу, загальною площею 116,3 кв.м, житловою площею 85,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Луцька міська рада, код ЄДРПОУ - 34745204, адреса місця проживання: 43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19.
Повне рішення суду складено 27 лютого 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.