Справа № 159/7555/24
Провадження № 3/159/152/25
27 лютого 2025 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г., з участю захисника Лисюка В.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділу організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКПП НОМЕР_1 , проживає : АДРЕСА_1 , працює: водієм ПП «Вокар -логістик»;
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №879534 від 06.11.2024 року о 17 год. 35 хв. по вул.Скоропадського (Смірнова), буд.2, м. Ковель, Волинської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «FIAT FIORINO» д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому Законом порядку в медичному закладі охорони здоров'я Ковельське МТМО. Висновок лікаря №608 від 06.11.2024, чим порушив вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 з протоколом не погодився, пояснив, що 06.11.2024 року близько 18 год. по вул. Незалежності , 117, м. Ковель Волинська область до нього прийшли працівники поліції та повідомили його про те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. На що він категорично не погодився, зазначив, що 06.11.20204, точної години не пам'ятає, керував автомобілем «FIAT FIORINO» в м. Ковелі, та у нього із водієм іншого транспортного засобу виникла сутичка. Після того, він приїхав до свого товариша і щоб зняти нервове напруження випив стакан віскі. Через деякий час, точно не пам'ятає, до нього підійшли поліцейські і повідомили, що він керував у стані алкогольного сп'яніння, на що він категорично, неодноразово повідомляв поліцейських, що не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. На вимогу поліцейського пройшов огляд у лікарні на стан алкогольного сп'яніння, хоча водієм не був.
В судовому засіданні захисник адвокат Лисюк В. з протоколом не погодився, вказуючи на те, що докази скоєння ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутні, просить закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що належні та допустимі докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. На відео з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 біля кафе працівники поліції пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він категорично повідомляє, що водієм не був.Враховуючи викладене просив закрити провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Лисюка В.В., свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши наявні письмові докази, відеозаписи, дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог статті 7 Кодексу, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв'зку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 252 Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статей 245,280 Кодексу завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення їх в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Так, відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Тобто підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу є наявність одночасно двох умов: перебування особи в стані сп'яніння та керування нею в такому стані транспортним засобом.
Відповідно до частини першої статті 251 Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з положеннями КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
З досліджених в ході розгляду справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №879534 від 06.11.2024 вбачається, що відео розпочинається, постфактум, з того моменту, що поліцейський біля кафе «Піззато» пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовляється пройти освідування пояснюючи, що не є водієм, а є простим перехожим. Після чого, на неоноразові наполягання поліцейських, ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. На вказаному відео ОСОБА_1 неодноразово наголошував поліцейським, що не керував транспортним засобом, проте такі доводи не були взяті працівниками поліції до уваги.
Допитані судом свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказали, що 06.11.2024 року перебували разом в автомобілі, на перехресті вул. Незалежності-вул.Смірнова, м. Ковель, коли зненацька на дорозі виник конфлік із водієм транспортного засобу «FIAT FIORINO» д.н.з. НОМЕР_2 . Під час цього, ОСОБА_3 зателефонував та викликав в поліцію. На запитання суду: «Чи перебував водій у стані алкогольного сп'яніння?» свідки не змогли ствердно підтвердити, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 був збуджений, поводив себе неадекватно. Запаху алкоголю від ОСОБА_1 вони не відчували. Після чого вони роз'їхались.
Інших об'єктивних доказів, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння за кермом автомобіля судом не встановлено.
Таким чином, судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був водієм та перебував за кермом у стані алкогольного сп'яніння, показаннями свідків у суді факт перебування ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не підтвердився.
Пояснення ОСОБА_1 щодо перебігу подій не спростовані, доказів на спростування позиції останнього суду не надано.
Суд, приходе до висновку про відсутність складу правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 130 Кодексу в діях ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ст.247 Кодексу обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 01.11.1996 за № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
При цьому, статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною поки її вину не доведено згідно закону.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже належних та достатніх доказів вчинення особою цього адмінправопорушення суду не надано.
Тому вважаю, що винуватість особи не є доведеною з огляду на принцип доведеності «поза розумним сумнівом».
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.13 р., заява № 36 673/04) у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
За відсутності належних та допустимих доказів провини особи, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч.1 статтею 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного та керуючись статтями 247, 251-252, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя,-
постановив:
Провадження у справі № 159/7555/24 (провадження № 3/159/3662/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Г. Шишилін