Справа № 991/1733/25
Провадження № 2-з/991/9/25
27 лютого 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Олійник О.В.,
суддів Саландяк О.Я., Широкої К.Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Ярошенко Т.М.,
розглянувши заяву прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки Ігоря Володимировича про забезпечення позову до подання позовної заяви,
26.02.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви особою, яка може набути статусу позивача, - державою Україна в особі прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки Ігоря Володимировича до осіб, які можуть набути статусу відповідачів, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів на суму 3 910 000 грн, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної 24.07.2021 за 2 380 000 грн та проданої 20.08.2024 за 3 910 000 грн; - і стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вартості цього активу та доходу, отриманого від його реалізації.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Олійник О.В., суддів Саландяк О.Я., Широкої К.Ю.
Заява обґрунтована посиланням на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тривалий час обіймають посади в митних органах України, тобто є особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Вони є подружжям із 04.02.1989, а ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
24.07.2021 ОСОБА_2 , діючи як представник ОСОБА_3 за довіреністю від 23.07.2021, придбала за договором купівлі-продажу квартиру площею 103,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 2 380 000 грн.
20.08.2024 зазначений об'єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу квартири був проданий за ціною 3 910 000 грн.
Прокурор у заяві навів обставини, які дають йому підстави стверджувати про набуття 24.07.2021 вказаного активу на ім'я ОСОБА_3 та коштів від його подальшого відчуження 20.08.2024 в розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України за дорученням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та останні мають можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
При цьому зазначив, що зібрані документи вказують на необґрунтованість активу вартістю 2 380 000 грн. З метою об'єктивного встановлення відповідної різниці до уваги взято законні доходи як ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , так і особи, яка набула актив як титульний власник, тобто матері останньої - ОСОБА_3 . Проведений аналіз відомостей про законні доходи цих осіб та про їхні видатки, здійснені з банківських рахунків, про задекларовані суми заощаджень вказують на те, що квартира вартістю 2 380 000 грн не могла бути придбана ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за рахунок законних доходів.
У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви прокурор зазначив, що відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 152 ЦПК України протягом 10 днів пред'явить позов про визнання необґрунтованими активів на суму 3 910 000 грн, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної 24.07.2021 за 2 380 000 грн та проданої 20.08.2024 за 3 910 000 грн; - і стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вартості цього активу та доходу, отриманого від його реалізації.
Посилаючись на ч. 1 ст. 149 ЦПК України, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладенням арешту на інші активи відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які відповідають вартості активів, які є предметом спору. Обґрунтував це тим, що у випадку задоволення судом позову про визнання активів необґрунтованими та стягнення їхньої вартості в дохід держави, виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 буде неможливим, так як вони отримують незначний дохід, порівняно із вартістю необґрунтованих активів. Виконати це рішення за рахунок інших активів (без застосування заходу забезпечення позову) також може бути складно, так як передбачаючи можливість прийняття судом негативного для відповідачів рішення, вони можуть відчужити належні їм активи. Наявність ризику відчуження іншого належного відповідачам майна пов'язує із тим, що квартира, яку прокурор вважає необґрунтованим активом, була продана 20.08.2024 після початку моніторингу способу життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та направлення (із липня 2024 року) більшості запитів у рамках моніторингу способу життя зазначених осіб.
У зв'язку з наведеним прокурор просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на таке майно відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 :
- квартиру (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), загальною площею 64,5 кв. м, реєстраційний номер: 2647094726040, вартістю 125 800 грн, власник - ОСОБА_2 ;
- квартиру (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), загальною площею 135,1 кв. м, реєстраційний номер: 2055227151101, вартістю 510 000 грн, власник - ОСОБА_2 ;
- житловий будинок (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), загальною площею 284,6 кв. м, реєстраційний номер: 2970073451120, вартістю 138 808 грн, власник - ОСОБА_1 ;
- гараж № НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ), загальною площею 17,4 кв. м, реєстраційний номер: 2841613051100, вартістю 8 000 грн, власник - ОСОБА_1 ;
- земельну ділянку (кадастровий номер 0524985500:04:002:0073), загальною площею 2,1627 га, реєстраційний номер: 1966279105249, вартістю 28 980 грн, власник - ОСОБА_1 ;
- земельну ділянку (кадастровий номер 5122983800:01:002:0514), загальною площею 0,2018 га, реєстраційний номер: 430133051229, власник - ОСОБА_1 .
Розгляд заяви
Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Прокурор як представник особи, яка може набути статусу позивача, просив розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посилаючись на те, що перші двоє упродовж тривалого часу є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, добре обізнані з вимогами антикорупційного законодавства, тому передбачають наслідки визнання активів необґрунтованими. Актив (квартира), який є предметом спору, було реалізовано невдовзі після початку проведення НАЗК моніторингу способу життя відповідачів. У разі повідомлення осіб, які можуть набути статусу відповідачів, про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, останні з метою збереження належних їм активів можуть вжити заходів з їх відчуження на користь інших осіб, що може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову та призвести, у випадку задоволення позову, до неможливості виконання рішення суду.
Зважаючи на наведені обставини, з урахуванням відомостей про відчуження 20.08.2024 з боку ОСОБА_3 квартири через місяць після початку надсилання НАЗК запитів про надання інформації до різних органів, установ та підприємств у рамках моніторингу способу життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення осіб, які можуть набути статусу відповідачів.
Прокурор Кожем'яка І.В. у судове засідання не з'явився, однак 27.02.2025 надіслав клопотання, в якому просив провести розгляд заяви про забезпечення позову за його відсутності та зазначив, що заяву підтримує в повному обсязі і просить задовольнити, на підтвердження викладених у заяві доводів додав диск з матеріалами моніторингу способу життя відповідачів та копію свідоцтва про спадщину за заповітом на підтвердження вартості одного з об'єктів нерухомості.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України Вищий антикорупційний суд розглядає справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.
Отже, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви надійшла від належного суб'єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, що допускається і до пред'явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах збереження умов для реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у майбутній справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, представник особи, яка може набути статусу позивача, крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, повинен навести в достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а в разі звернення із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
У заяві про забезпечення позову прокурор вказує на обставини, які, на його переконання, свідчать, що ОСОБА_3 придбала 24.07.2021 за 2 380 000 грн та в подальшому продала 20.08.2024 за 3 910 000 грн квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за дорученням своїх зятя ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_2 , які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, і останні можуть прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (спочатку квартирою, а після її продажу - отриманими коштами). При цьому прокурор стверджує, що жодна із вказаних осіб на день придбання цього майна не мала для цього необхідних законних доходів. Відомості про доходи осіб, до яких прокурор має намір пред'явити позов, були зібрані за максимально можливий період із різних джерел - державної податкової служби, Пенсійного фонду України, місць роботи відповідачів, банківських установ, декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які подали ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України. Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Наведене вказує на наявність спору між сторонами, а також зв'язок між обраними представником особи, яка може набути статус позивача, заходом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, оскільки в разі задоволення позову вартість необґрунтованого активу або інші активи відповідача, що відповідають вартості необґрунтованих активів, стягуються в дохід держави.
Надані прокурором на компакт-диску в електронній формі документи містять відомості про ті обставини, на які послався прокурор у заяві про забезпечення позову.
Так, надані територіальними органами Державної митної служби України відповіді із копіями документів (зокрема автобіографій, наказів про призначення, переведення на посади) свідчать, що: ОСОБА_1 упродовж понад 24 років проходить службу в митних органах, (згідно з наказом від 12.12.2019 № 65-о обіймав посаду начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби, згідно з наказом від 13.07.2021 № 92-о обіймав посаду начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці Держмитслужби); ОСОБА_2 понад 31 рік проходить службу в митних органах (згідно з наказами від 14.02.2020 № 77-о, від 30.06.2021 № 28-о обіймала посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці Держмитслужби). Тобто відповідно до положень підпунктів «в» та «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» і п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у шлюбі із 04.02.1989, що підтверджує відповідний актовий запис про шлюб.
Згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 є близькою особою ОСОБА_2 та ОСОБА_1
14.02.2020 ОСОБА_3 видала довіреність за № 207 на ОСОБА_2 щодо розпорядження всім рухомим та нерухомим майном. 23.07.2021 ОСОБА_3 видала ще одну довіреність за № 1128 на ОСОБА_2 , якою уповноважує останню бути її представником з усіма необхідними повноваженнями з питань управління та розпорядження (продаж, міна, оренда) належними їй рухомим та нерухомим майном, з питань придбання (купівля, отримання в дар) та оформлення будь-якого рухомого чи нерухомого майна.
24.07.2021 ОСОБА_2 , діючи від імені своєї матері ОСОБА_3 , уклала договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103,8 кв. м, житловою площею 40,7 кв. м, за ціною 2 380 000 грн.
Згідно з інформацією ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 . За цим особовим рахунком наявний особистий кабінет, через який споживачем передаються показники приладу обліку електричної енергії (логін: ІНФОРМАЦІЯ_5, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер телефону: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ). Електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 та номер телефону: НОМЕР_3 вказані ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до відомостей від ОСББ «Нова Аркадія» договір про надання послуг з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у будинку від 01.08.2021 укладено між ОСББ «Нова Аркадія» та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої на підставі довіреності від 23.07.2021 за № 1128 діяла ОСОБА_2 . Відомості щодо сплати внесків і платежів співвласників по особовому рахунку № НОМЕР_5 (кв. АДРЕСА_6 ) за період з 24.07.2021 по 19.07.2024 (дату направлення запиту) містять інформацію про платників. Так, 07.08.2021, 08.08.2021, 07.09.2021 оплату здійснював ОСОБА_5 (попередній власник вказаної квартири); 08.11.2021, 07.12.2021, 24.12.2021, 28.01.2022, 04.03.2022, 12.04.2022, 10.05.2022, 07.06.2022, 13.07.2022, 15.08.2022, 23.09.2022, 13.10.2022, 10.11.2022, 16.12.2022, 26.01.2023, 07.02.2023, 06.03.2023, 31.03.2023, 17.05.2023, 15.07.2023, 15.08.2023 - платник ОСОБА_1 ; 12.09.2023, 18.10.2023, 14.11.2023, 13.12.2023, 04.01.2024, 11.03.2024, 12.04.2024, 20.05.2024, 12.07.2024 - зазначена ОСОБА_3 , однак перелічені платежі проводилися з банківського рахунка ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк».
Інформація, отримана від АТ КБ «ПриватБанк», свідчить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали оплату за житлово-комунальні послуги вказаної квартири на рахунок ТОВ «Управдом» 13.04.2023, 13.12.2023, 04.01.2024.
ОСОБА_3 постійно проживає в м. Подільськ Одеської обл., а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у м. Одесі. ОСОБА_3 до 28.11.2019 набувала право власності на інше рухоме і нерухоме майно, частину з якого подарувала ОСОБА_2 та її дітям. До серпня 2024 року ОСОБА_3 не продавала нерухоме майно згідно з відповідними державними реєстрами. На запити НАЗК ОСОБА_3 не були надані підтверджуючі документи щодо походження коштів для придбання квартири за 2 380 000 грн. Наведені відомості, а також близький родинний зв'язок між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , видача довіреностей ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , сплата за житлово-комунальні послуги за вказаною квартирою ОСОБА_1 , дають підстави вважати, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , могла бути придбана в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Отже, наведені обставини вказують на ознаки з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прямого чи опосередкованого вчинення щодо такого активу дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження ним у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.
20.08.2024 ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу квартири продала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 3 910 000 грн.
Різниця між ціною продажу і купівлі квартири становить 3 910 000 грн - 2 380 000 грн = 1 530 000 грн, що становить розмір доходу від квартири, яку прокурор вважає необґрунтованим активом.
У пункті 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України закріплений термін «законні доходи», що означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Зібрані відомості про джерела і розмір доходів, про витрати ОСОБА_3 можуть вказувати на те, що станом на 24.07.2021 вона не мала фінансових заощаджень із офіційних джерел, які би дозволили їй купити квартиру за 2 380 000 грн.
Загалом дохід ОСОБА_3 за період з 1998 по серпень 2021 року, згідно з даними ДРФОПП та Пенсійного фонду України, склав 532 280,18 грн. При цьому вона в цей період здійснювала придбання ряду транспортних засобів (зокрема, 11.08.2021 автомобілю за 650 000 грн) та об'єктів нерухомого майна (у 2004 році квартири в Києві, яку подарувала онуку; у 2006 році квартири в Одесі, яку подарувала дочці; 30.08.2021 квартири в Києві за ціною 3 085 450 грн, яку сплатила повністю до підписання договору - п. 10 договору).
Відомості про законні доходи, грошові активи (заощадження) та про витрати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за 2020 і 2021 роки також вказують на недостатність фінансових активів для придбання 24.07.2021 квартири за 2 380 000 грн без залучення додаткових фінансових джерел, які не були задекларовані.
З огляду на вказані в деклараціях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за 2020 рік, за 2021 рік відомості про рівень доходів і витрат осіб, до яких може бути пред'явлений позов, різниця між вартістю набутого активу та законними доходами кожного із них перевищує мінімальну межу виміру - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (1 003 500 грн), та не перевищує межу, встановлену ст. 368?5 КК України.
Такі відомості дають достатні підстави вважати, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 380 000 грн, та дохід від її продажу в сумі 1 530 000 грн, можуть бути предметом майбутнього позову держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання активу (квартири) необґрунтованим та стягнення його вартості і доходу, отриманого від такого активу, у дохід держави.
При цьому суд цілком свідомий того, що питання обґрунтованості позовних вимог вирішуватиметься за результатами розгляду майбутнього позову відповідно до ст. 291 ЦПК України.
Зважаючи на обставини відчуження ОСОБА_3 квартири, що могла бути предметом спору, через незначний час після початку розсилання НАЗК запитів про надання інформації в рамках моніторингу способу життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для проведення перевірки з приводу обґрунтованості набуття ними майна, суд припускає, що особи, до яких може бути пред'явлено позов, до його подання або під час судового провадження можуть вжити заходи для відчуження третім особам іншого наявного в них майна, яке відповідає вартості активів, що прокурор вказує як необґрунтовані, і на яке може бути звернене стягнення, у разі задоволення позовних вимог.
Ураховуючи те, що: (1) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була відчужена іншій особі, до якої прокурор не має наміру пред'являти позов, (2) доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які можуть набути статус відповідачів, є в рази меншими в порівнянні із ціною майбутнього позову, (3) зазначені особи мають на праві власності інші об'єкти нерухомого майна, - суд вважає, що відсутність арешту на інші активи осіб може значно ускладнити або унеможливить виконання рішення суду про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави в разі задоволення позову, з яким має намір звернутись прокурор.
У заяві прокурор просить накласти арешт на два об'єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_2 (квартири в АДРЕСА_7 ), та на чотири, що належать ОСОБА_1 (житловий будинок в Одеській області, гараж в м. Одесі, дві земельні ділянки площею 2,1627 га і 0,2018 га). До заяви додані правовстановлюючі документи на такі об'єкти нерухомості та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими підтверджено право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відповідні об'єкти нерухомості.
Як було вказано вище, у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 3 ст. 292 ЦПК України), та вжиття судом заходу забезпечення має в цілому бути співмірним і достатнім для того, щоб забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У доданих до заяви прокурора документах наявні відомості про вартість об'єктів нерухомості (окрім земельної ділянки кадастровий номер 5122983800:01:002:0514, загальною площею 0,2018 га, інформація про вартість якої відсутня) станом на дату їх набуття у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Така вартість, вочевидь, не відповідає ціні відповідного майна станом на день звернення із заявою про забезпечення позову.
Так, вартість квартири в м. Івано-Франківськ у 125 800 грн була станом на 10.08.2017 і стосувалась майнових прав на квартиру на стадії будівництва багатоквартирного будинку. Вартість квартири у АДРЕСА_3 , загальною площею 135,1 м2, у 510 000 грн зазначена сторонами договору дарування від 16.03.2020.
Вартість житлового будинку (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), загальною площею 284,6 м2, у сумі 138 808 грн зазначена у свідоцтві про право на спадщину за заповітом станом на 25.07.2011. Вартість гаража була визначена в сумі 8 000 грн станом на 28.09.2000 у договорі про інвестування його будівництва. Вартість земельної ділянки, кадастровий номер 0524985500:04:002:0073, загальною площею 2,1627 га (рілля, Чернівецький район Вінницької області), у сумі 28 980 грн вказана у свідоцтві про право на спадщину за заповітом станом на 28.10.2019 і є оціночною.
У постанові від 04.10.2023 у справі № 991/2396/22 Верховний Суд вказав на те, що у справах про визнання активів необґрунтованими і стягнення їх в дохід держави чи вартості таких активів відповідна вартість необґрунтованих активів підлягає стягненню із відповідачів у частках, оскільки законом не встановлено випадків виникнення солідарного зобов'язання для стягнення необґрунтованих активів чи їхньої вартості із декількох відповідачів.
Ураховуючи відсутність відомостей про актуальну мінімальну ринкову вартість майна, на яке прокурор просить накласти арешт, вимоги пропорційності, а також що в разі задоволення позовних вимог, з якими має намір звернутись прокурор, стягнення має здійснюватись із обох відповідачів у частках від задоволеної суми позову (у цьому випадку максимально по 3 910 000 грн / 2 = 1 955 000 грн), суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним та спроможним забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову буде накладення арешту на два об'єкти нерухомого майна (один з яких належить ОСОБА_1 , а другий - ОСОБА_2 ), які за своєю вартістю на даний час є співставними із загальною ціною позову, що прокурор має намір заявити до вказаних осіб. Такими об'єктами нерухомого майна, на переконання суду, є квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 135,1 кв. м, реєстраційний номер: 2055227151101, належна ОСОБА_2 , а також житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 284,6 кв. м, реєстраційний номер: 2970073451120, належний ОСОБА_1 .
Накладення арешту на інші зазначені у заяві прокурора об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , буде явно надмірним та суперечитиме законній меті забезпечення позову, що визначена в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Отже, наданими суду відомостями підтверджуються: існування спору між особами, які можуть стати сторонами; зв'язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги; існування ризиків неможливості та істотного ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення майбутніх позовних вимог держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви прокурора про забезпечення позову і накладення арешту на нерухоме майно, вартість якого відповідає вартості активів, щодо яких прокурор має намір заявити позов.
Такий захід забезпечення позову здатний досягнути мети, задля якої він застосовується, і попередити виникнення ситуації, коли рішення суду, у разі задоволення позову, не можливо буде виконати або його виконання буде істотно ускладненим.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19). Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном, у той час як заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у даному випадку не розглядається.
Так як правомочність розпорядження включає в себе можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі шляхом знищення, видозмінення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам тощо, накладення арешту на майно включає в себе заборону його відчужувати.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Проте в цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки особи, за якими майно зареєстроване на праві власності та які можуть набути статусу відповідачів, не обмежуються у праві володіння та користування майном та, як наслідок, відсутні підстави вважати, що власникам будуть завдані збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
За наведених обставин заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки Ігоря Володимировича про забезпечення позову до подання позовної заяви державою Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задовольнити частково.
Накласти арешт на інші активи, які відповідають вартості спірних активів, а саме:
- квартиру (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), загальною площею 135,1 кв. м, реєстраційний номер: 2055227151101, власник - ОСОБА_2 ;
- житловий будинок (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), загальною площею 284,6 кв. м, реєстраційний номер: 2970073451120, власник - ОСОБА_1 .
У іншій частині вимог заяви відмовити.
Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також органам реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.
Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_8 );
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_8 ).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.
Роз'яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повна ухвала складена 03.03.2025.
Головуючий суддя О.В. Олійник
Судді О.Я. Саландяк
К.Ю. Широка