Справа № 761/4144/23
Провадження № 2/761/3491/2025
03 березня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу,
ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Мамаєва Д.Ю. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Український Дата-Центр», в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Український Дата-Центр» про зупинення дії трудового договору №3-К від 15 березня 2022 року.
В мотивування позову вказував, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах та займав посаду технічного директора. 29 липня 2022 року позивач відправив відповідачу поштою заяву про звільнення з 29 липня 2022 року на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із тим, що відповідач не здійснював свій обов'язок щодо виплати заробітної плати. Проте відповідач вказаний лист проігнорував, а вказаний лист було повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання на пошті. Крім того, вказана заява також направлялась директору та засновнику підприємства засобами електронного зв'язку. Проте 14 листопада 2022 року позивач отримав від відповідача поштою лист про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників з 05 січня 2023 року від 02 листопада 2022 року та копію наказу №3-К від 15 березня 2022 року «Про призупинення трудового договору» на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року. Вказаний Закон на момент видачі наказу «Про призупинення трудового договору» не набрав законної сили. Крім цього, відповідач не ознайомлював позивача з цим наказом. Вказані обставини зумовлюють незаконність наказу «Про призупинення трудового договору».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2023 року справу передано на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.
Ухвалою судді від 07 лютого 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 21 лютого 2023 року справу прийнято до свого провадження, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).
Ухвалою від 17 липня 2023 року вказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 26 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 16 січня 2024 року заяву Мамаєва Д.Ю. про відвід головуючого судді у цій справі визнано необґрунтованою, передано заяву про відвід судді на розгляд іншому судді, у відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою суду від 19 січня 2024 року у задоволенні заяви про відвід головуючій судді Матвєєвій Ю.О. відмовлено.
Ухвалою судді від 25 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу Мамаєва Д.О. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді від 01 травня 2024 року продовжено представнику позивача Мамаєву Д.Ю. процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 09 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді від 22 листопада 2024 року прийнято до провадження позовну заяву, призначено судове засідання.
Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначав, що позивач при зверненні з позовом пропустив трирічний строк звернення позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України. Оспорюваний наказ відповідач видав для забезпечення життя і здоров'я працівників. Більш того, відповідачем було видано наказ 25 березня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» №4-К у зв'язку з тим, що м. Київ відносився до території активних бойових дій. 25 березня 2022 року в телефонному режимі позивачу було повідомлено про вказані накази, проте останній відмовився з ними знайомитися.
Позивач направив суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, доводи позову, а також вказував на дотримання ним строку позовної давності, оскільки оскаржуваний наказ отримав 14 листопада 2022 року та в суд звернувся 03 лютого 2023 року, тобто в межах строку позовної давності.
У свою чергу відповідач звернувся до суду із запереченнями на відповідь, в якому зауважив, що підставою для введення простою щодо позивача було порушення останнім трудової дисципліни у виді прогулу більше трьох годин протягом робочого дня з 27 квітня 2020 року до 30 квітня 2020 року. Крім того позивач не повідомив відповідача про простій з його вини. ОСОБА_4 у період відпусток ОСОБА_7 тимчасово виконувала обов'язки директора на підприємстві відповідача. Крім того, зауважують на випадковість надіслання оскаржуваного наказу позивачу, а також на існування наказу №4-К від 25 березня 2022 року, від якого позивач відмовився ознайомлюватися. Позивач не довів факт направлення відповідачу поштою заяву про звільнення, зважаючи на те, що відповідач не знав і не міг знати про існування вказаної заяви. Більш того на той час трудові відносини були призупинені зі всіма працівниками, що могло зумовити також про неможливість отримання вказаного листа. Надсилання цього листа у месенджери відповідача не передбачено чинним законодавством, а відповідні скріншоти (подані позивачем) підроблені. Позивач з 17 березня 2020 року не виконував свої обов'язки та на роботі не з'являвся.
Позивач звернувся до суду з додатковими письмовими поясненнями, в яких зазначив, що протягом всього часу сумлінно виконував свої обов'язки, і не знав про існування щодо нього простою, що підтверджується наданими копіями електронного листування. Наголошує, що простій не може бути оголошено через невиконання позивачем своїх обов'язків. Вказує на відсутність у ОСОБА_7 повноважень та можливості підписувати оскаржуваний наказ.
Відповідач звернувся до суду з запереченнями на зазначені додаткові пояснення, зазначивши про такі пояснення не передбачені ЦПК України, неможливість на цій стадії розгляду справи вказувати нові фактичні обставини та на нові докази
Представники сторін в судове засідання не з'явились, направили суду заяву про розгляд справи в їх відсутність. Представник позивача адвокат Мамаєв Д.Ю. наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача адвокат Мироненко М.Д. просила залишити позов без задоволення.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши письмові аргументи сторін, приходить до наступних висновків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) № 26-к від 29 березня 2019 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 01 квітня 2019 року на посаду директора технічного.
Відповідно до опису цінного листа № 0209109397225 ОСОБА_1 направлено попередження ТОВ «Український Дата-Центр» про наступне вивільнення (звільнення) у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників у порядку ст. 49-2 КЗпП України вих. № 01-02/11/22 від 02 листопада 2022 року, копію наказу про скорочення чисельності та штату працівників № 4-с від 02 листопада 2022 року та копію наказу про призупинення дії трудового договору №3-к від 15 березня 2022 року.
Згідно з попередженням ТОВ «Український Дата-Центр» про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників № 01-02/11/22 від 02 листопада 2022 року, ОСОБА_1 попереджений про те, що у зв'язку з прийняттям наказу про скорочення чисельності та штату працівників № 4-с від 02 листопада 2022 року на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України посада «директор технічний» (на якій перебуває ОСОБА_1 ) буде скорочена з 05 січня 2023 року, а тому його буде звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У цьому листі також зазначено про відсутність інших вакантних посад. Крім того, у цьому листі вказано про призупинення трудового договору на підставі наказу № 3-к від 15 березня 2022 року.
Наказом ТОВ «Український Дата-Центр» № 4-с віл 02 листопада 2022 року вирішено, зокрема, починаючи з 05 січня 2023 року скоротити чисельність і штат працівників Товариства, а саме посаду директора технічного.
Наказом ТОВ «Український Дата-Центр» № 4-К від 15 березня 2022 року, оголошено призупинення трудових відносин відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ, зокрема, з ОСОБА_1 директором технічним. Призупинення діє з 25 березня 2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану. Призупинення діє з 15 березня 2022 року, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Наказом ТОВ «Український Дата-Центр» № 4-К від 25 березня 2022 року, у зв'язку з призупиненням роботи ТОВ «Український Дата-Центр» через введення в Україні воєнного Указом Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022, виїздом за межі міста частини працівників, неможливістю забезпечити працівників роботою та виконання такої роботи оголошено призупинення трудових відносин відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ, зокрема, з ОСОБА_1 директором технічним. Призупинення діє з 25 березня 2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до Акту ТОВ «Український Дата-Центр» №3 від 25 березня 2022 року ознайомити ОСОБА_1 з наказом ТОВ «Український Дата-Центр» № 4-К від 25 березня 2022 року в дату його прийняття неможливо через його простій, який тривав з 01 травня до 24 березня 2022 року. Засобами телефонного зв'язку ОСОБА_1 було запрошено для ознайомлення з вказаним наказом, проте він повідомив, що не збирається з'являтися на роботу та відмовляється від ознайомлення з наказом № 4-к від 25 березня 2022 року.
Згідно з відповіддю Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 22/9.1-2309-23 від 09 березня 2023 року з додатками, м. Київ є територією активних бойових дій.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року, останній звертався до ТОВ «Український Дата-Центр» та просив звільнити його з 29 липня 2022 року з посади директора технічного.
З поштового конверту убачається, що ОСОБА_5 направляв лист-конверт ТОВ «Український Дата-Центр», який повернувся за зворотною адресою через закінчення терміну зберігання.
Стаття 42 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
За приписами статей 58, 94 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Проте Закон № 2136-ІХ було опубліковано в газеті Голос України 23 березня 2022 року, відповідно набув чинності 24 березня 2022 року.
Зважаючи на те, що відповідач 15 березня 2022 року вирішив оголосити призупинення трудових відносин на підставі Закону № 2136 від 15 березня 2022 року, який на той момент не набрав чинності, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про незаконність наказу про призупинення дії трудового договору. Вказана підстава є безумовною для скасування оскаржуваного наказу, а тому Суд не приймає до уваги інші доводи.
Водночас доводи відповідача про те, що існує аналогічний наказ ТОВ «Український Дата-Центр» від 25 березня 2022 року не спростовує незаконність наказу про призупинення дії трудового договору від 15 березня 2022 року.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, відповідно до приписів ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що отримав оскаржуваний наказ 14 листопада 2022 року. Водночас на спростування цих тверджень відповідач інших належних та допустимих доказів не надав. При цьому, посилання відповідача на акт ТОВ «Український Дата-Центр» №3 від 25 березня 2022 року є безпідставний, оскільки цей акт стосується виключно наказу ТОВ «Український Дата-Центр» № 4-к від 25 березня 2022 року
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Задовольняючи позов, суд також вирішує питання про розподіл судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за домовленістю ОСОБА_6 та адвоката Мамаєва Д.Ю. вартість послуг з наданням професійною правничої допомоги становить 25000 грн, враховуючи участь представника в суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, на виконання домовленостей адвокат Мамаєв Д.Ю. надав позивачу такі послуги: зустріч, консультація, узгодження правової позиції - 3 години, що становить 3000 грн; отримання документів для позову, виготовлення копій - 2 години, що становить 2000 грн; підготовка позову - 8 годин, що становить 8000 грн, участь у судових засіданнях у місцевому суді - 8 годин, що становить 8000 грн, в апеляційному суді - 4 години, що становить 4000 грн.
Розмір витрат заявника на правову допомогу є обґрунтованим та співмірним із критеріями, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Беручи до уваги вимоги ст.ст. 11, 133-141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд покладає витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 25000 грн. на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 265, 273, ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» про призупинення дії трудового договору №3-К від 15 березня 2022 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» (ЄДРПОУ 39972409, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 77, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 25000 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
03 березня 2025 року