Справа № 761/7543/25
Провадження № 1-кс/761/5625/2025
26 лютого 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000643 від 27.06.2023, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000643 від 27.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за підозрою ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до відомостей, які зазначені в матеріалах Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, встановлено, що до протиправної діяльності причетний працівник ПрАТ «СПКТБ «Запоріжгідросталь», з 2023 року - ПП «ПРОЕКТГІДРОСТАЛЬ» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПКК НОМЕР_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
18.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/5918/25 проведено обшук житлової квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон марки «Apple», моделі «iPhone XS», ІМЕІ НОМЕР_2 ; жорсткий диск WD 1TB S\N WCC4J1PZEZVK.
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також враховуючи, що вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на вилучене майно.
Учасники у судове засідання не з'явилися.
Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя ухвали здійснювати розгляд справи без їх участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000643 від 27.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за підозрою ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
18.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/5918/25 проведено обшук житлової квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон марки «Apple», моделі «iPhone XS», ІМЕІ НОМЕР_2 ; жорсткий диск WD 1TB S\N WCC4J1PZEZVK.
Оскільки вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. постановою слідчого від 18.02.2025 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22023000000000643 від 27.06.2023.
Дане клопотання направлено засобами поштового зв'язку 20.02.2025, а отже прокурором не пропущено строк звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку майно.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на нього є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як постанова про визнання вказаного майна речовим доказом так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене за результатами проведення обушку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «Apple», моделі «iPhone XS», ІМЕІ НОМЕР_2 ;
- жорсткий диск WD 1TB S\N WCC4J1PZEZVK.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1