Справа № 761/46858/24
Провадження № 2/761/4223/2025
20 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
12.12.2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 448 918,57 грн., грошову компенсацію за невикористані 32 дні щорічної відпустки у розмірі 23 022,32 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 90 447,75 грн.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що з 07.12.1989 року по 31.12.2023 року позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем. На момент звільнення позивача не здійснено виплату заборгованості із заробітної плати в сумі 448 918,57 грн., що підтверджується довідкою, виданою відповідачем.
Крім того, не виплачено суми грошової компенсації за невикористані 32 дні щорічної відпустки, що зазначені в наказі про звільнення позивача. Згідно із розрахунком позивача така компенсація становить 23 022,32 грн.
Оскільки в день звільнення позивача не було проведено розрахунок, позивач вважає, що є законом передбачені підстави для стягнення середнього заробітку в сумі 90 447,75 грн.
Так як зазначені суми не виплачені на момент звернення до суду з позовом, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.
03.01.2025 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить позовні вимоги щодо компенсації за невикористані 32 дні щорічної відпустки задовольнити в сумі 12 671,36 грн. та 46 989,80 грн. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Як зазначено у відзиві, позивач не вірно розрахував компенсацію за невикористані 32 дні щорічної відпустки, а тому згідно з розрахунком підприємства мають бути задоволені вимоги в сумі 12 671,36 грн.
Також представник зазначає, що позивачем не вірно розраховано середній заробіток. Згідно із інформацією підприємства, середньоденна заробітна плата становить 361,46 грн., а тому за шість місяців з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року середній заробіток становить 46 989,80 грн. (130 робочих днів х 361,46 грн.).
Відповідь на відзив до суду не надходила
В судове засідання сторони не з'явились. Позивач звернувся до суду із заявою про слухання справи в його відсутність та просив задовольнити заявлені вимоги. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін.
Вивчивши матеріали справи, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем з 07.12.1989 року по 31.12.2023 року та звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України), що підтверджується записами в трудовій книжці та копією наказу №540-к/тр від 29.12.2023 року.
Як зазначено в наказі про звільнення, фінансово-бухгалтерському відділу необхідно було провести остаточний розрахунок з позивачем та виплатити йому грошову компенсацію за період роботи з 07.12.2021 року по 31.12.2023 року за 32 календарні дні.
Частина 1 статті 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частина 1 статті 115 КЗпП України визначає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Крім того, стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що на момент звільнення йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 448 918,57 грн., що підтверджується довідкою №729 від 11.07.2024 року підписаною В.о. директора ДП «Науково-дослідний інститут «КВАНТ».
Відповідач у відзиві не вказав будь-яких заперечень щодо існування вказаної заборгованості. Крім того, відповідач підтвердив, що на момент розгляду справи судом вказана заборгованість не була сплачена.
А тому оскільки відповідач в порушення положень діючого законодавства при звільненні позивача не здійснив виплату заборгованості по заробітній платі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 448 918,57 грн.
Стаття 74 КЗпП України визначає, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч.1 ст.75 КЗпп України).
Водночас стаття 83 КЗпП України визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Також позивач зазначив при зверненні до суду з позовом, що йому при звільненні не було виплачено компенсацію за 32 дні відпустки що становить 23 022,32 грн.
Відповідач не заперечуючи той факт, що позивачу на даний час не виплачено зазначену компенсацію вказав, що позивач не вірно нарахував компенсацію, яка згідно розрахунків роботодавця становить 12 671,36 грн.
Порядок нарахування компенсації за невикористану відпустку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Позивач не надав суду інформацію про здійснені виплати протягом відповідного періоду та здійснив розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки на підставі інформації Пенсійного фонду України (форма ОК-5).
Водночас суд не може взяти до уваги проведені позивачем розрахунки на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу надану Пенсійним фондом України (форма ОК-5), оскільки вони не підтверджують наявність заборгованості по заробітній платі та не визначають її розмір.
Вказані висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18) та у постанові від 31 травня 2021 року, справа № 242/3051/18.
Позивач не спростував розрахунок проведений роботодавцем. А тому, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 12 671,36 грн., згідно розрахунків відповідача.
Стаття 117 КЗпП України визначає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, суд на підставі положень статті 117 КЗпП України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за шість місяців (з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року включно) в сумі 58 373,90 грн. (449,03 грн. х 130 робочих днів) (суми вказані без відрахування податків та зборів).
Суд враховуючи зазначений вище висновок Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18) та у постанові від 31 травня 2021 року, справа № 242/3051/18, приймає до уваги при розрахунку середнього заробітку довідку, надану роботодавцем.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогуу сумі 6 000,00 грн. необхідно зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію договору №52 про надання професійної правничої допомоги від 10.12.2024 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 11.12.2024 року; копію рахунку на оплату №101224 від 10.12.2024 року та копію виписки щодо руху коштів ФОП, яка підтверджує оплату рахунку №101224 від 10.12.2024 року у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Водночас, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проаналізувавши зміст перелічених документів, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено відповідними доказами обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості у своїй сукупності, однак враховуючи, що позов був задоволений частково, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ДП «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 5 547,00 грн.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 988,44 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» (ЄДРПОУ 14308138, адреса: м.Київ, вул.Івана Федорова, буд.4) про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 448 918 (чотириста сорок вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 57 копійок, грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 12 671 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят одна) гривна 36 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 58 373 (п'ятдесят вісім тисяч триста сімдесят три) гривни 90 копійок, судовий збір в сумі 1 211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 547,00 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» на користь держави судовий збір в сумі 3 988,44 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула