Справа № 761/40857/24
Провадження № 2/761/3543/2025
28 лютого 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Анохін А.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
31 жовтня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді ОСОБА_3 .
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.02.2025 №171/0/15-25 суддю ОСОБА_3 було звільнено у відставку.
Відповідно до ч. 7 ст. 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-376 від 27.02.2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 761/40857/24, провадження № 2/761/3543/2025.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви суд приходить до висновку про те, що зазначені матеріали цивільної справи слід передати за підсудністю, виходячи з наступного.
В позовній заяві позивач просить визнати додатковий строк для прийняття спадщини, яка складається з: гаражу по АДРЕСА_1 , земельної ділянки, кадастровий номер 3221287201:01:081:0155 та садовий будинок (дача), розташовані по АДРЕСА_2 , квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , транспортний засіб: марка DAEWOO, модель LANOS, колір зелений, дата випуску 2007 р., номер реєстрації 25.12.2007 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Така ж правова позиція, викладена й у постанові Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи те, що даний спір виник з приводу визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а саме нерухомого майна, крім цього гаража та квартири, які розташовані на території Печерського району м. Києва.
Таким чином, цивільна справа підлягає передачі за підсудністю на розгляд Печерського районного суду міста Києва, оскільки жодний з обєктів нерухомого майна не знаходиться на території Шевченківського району м. Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 27, 30-32, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя,
Справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини передати на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій АНОХІН