04.03.2025 Справа № 756/16274/24
Унікальний № 756/16274/24
Провадження № 2-а/756/57/25
Іменем України
«04» березня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач через свого представника звернувся до суду із вищезазначеним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 10.12.2024 Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що начебто він не перебуває на військовому обліку.
ОСОБА_1 уважає, що постанова ухвалена незаконно і необґрунтовано та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 фактичним обставинам справи.
Зокрема позивач стверджує, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб. Зокрема суд ухвалив, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 162 КАС України.
26 лютого 2025 року відповідач через свого представника надав відзив на вказану вище позовну заяву ОСОБА_1 , в якому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з тих підстав, що оспорювана постанова є правомірною.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд убачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд убачає необхідним у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Як убачається з матеріалів справи, 10.12.2024 уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході виконання покладених на них завдань під час перевірки у позивача ОСОБА_1 документів було виявлено, що останній не перебуває на обліку у жодному територіального центрі комплектування та соціальної підтримки України.
Згідно з п. 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, та пояснень наданих самим позивачем, останній на військовому обліку станом на день винесення оспорюваної постанови не перебуває, тим самим порушує вимоги ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та пункту 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
10 грудня 2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача складений протокол № 717 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якого 10.12.2024 о 15 год 40 хв встановлено, що гр. ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У поясненнях та зауваженнях до протоколу щодо причин підстав не перебування на обліку, позивач зазначив, що має проблеми зі здоров'ям, а саме проблеми із зором та нирками. Однак, зазначені позивачем обставини не звільняють останнього від виконання ним обов'язку щодо уточнення даних та обов'язку перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.
10 грудня 2024 року Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено Постанову № 717 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що останній не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Копію зазначеної постанови позивач отримав в день її складання, про що свідчить його підпис в постанові.
Статтею 283 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Так, серед іншого, постанова повинна містити відомості про особу - порушника, опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення є дані, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо, а також іншими документами.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На вимогу вищевказаних норм законодавства позивачем не надано суду доказів спростування вказаних у спірній постанові відомостей.
Оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, зокрема пояснення сторін, дані, викладені в оскаржуваній постанові та додатки до неї, суд критично ставиться до пояснень позивача щодо відсутності в його діях порушень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема суд уважає, що такі пояснення дані позивачем з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки його пояснення у позовній заяві не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а навпаки спростовуються матеріалами справи.
Про обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП також вказує те, що матеріали справи не містять будь-які дані, які б спростовували доводи, викладені в оскаржуваній постанові. При розгляді справи та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем були належним чином оцінені всі зібрані по справі докази, зокрема враховані пояснення правопорушника, дотримані вимоги ст. 251, 254, 256, 280 КУпАП, правильно визначено статтю, якою нормою закону передбачено відповідальність за вчинення такого правопорушення та застосовано стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП. Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 210, 247, 251, 254, 256, 280, 283, 284, 293 КУпАП, ст. 9, 76-78, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Белоконна