03.03.2025 Справа № 756/16305/24
Унікальний № 756/16305/24
Провадження № 2-а/756/59/25
Іменем України
«03» березня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач через свого представника звернувся до суду із вищезазначеним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 10.12.2024 Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що начебто він не з'явився по повістці на 17.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отриманої під особистий підпис 16.08.2024.
ОСОБА_1 уважає, що постанова ухвалена незаконно і необґрунтовано та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 фактичним обставинам справи.
Зокрема позивач стверджує, що після зупинки його автомобіля 10.12.2024 його було доставлено, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де під тиском військових ОСОБА_1 написав, що не з'явився за повісткою, адже перебував в АДРЕСА_1 за місце своєї реєстрації, однак не визнав факт отримання повістки особисто. Вказані пояснення не відповідають дійсності. Насправді ОСОБА_1 не отримував від співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 повістки під свій особистий підпис, і доказів цього до Протоколу додано не було, зокрема корінець з підписом ОСОБА_1 чи відеозапис факту вручення цієї повістки.
До того ж, ОСОБА_1 з'явився 17 серпня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак через відсутність у нього повістки його не пропустили всередину.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб. Зокрема суд ухвалив, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 162 КАС України.
26 лютого 2025 року відповідач через свого представника надав відзив на вказану вище позовну заяву ОСОБА_1 , в якому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з тих підстав, що оспорювана постанова є правомірною.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд убачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд убачає необхідним у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з абз. 2, 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
16 травня 2024 року постановою Кабінету Міністрів України № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період. Цей Порядок визначає, в тому числі процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Абзацом 12 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено термін «оповіщення» - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.
16 серпня 2024 року позивачу ОСОБА_1 була виписана та вручена повістка про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 17.08.2024. Дана повістка вручена і відповідно отримана позивачем 16.08.2024, що підтверджується копією розписки про одержання повістки із підписом позивача про її отримання.
Факт підпису позивача не спростований належними та допустимими доказами.
Однак, 17.08.2024 о 09:00 год. позивач за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув та у супереч вимогам ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не повідомив про причини неявки, які можуть вважатись поважними.
17 вересня 2024 року відповідач звернувся до Оболонського УП ГУНП у м. Києві зі зверненням № 9179/74 щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
10 грудня 2024 року поліцейським УПП в м. Києві капралом поліції Яблонським В. за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено громадянина ОСОБА_1 , якого запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній перебував в розшуку.
10 грудня 2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача складений протокол № 716 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого 10.12.2024 о 15 год 35 хв встановлено факт неявки гр. ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 17.08.2024 на 09:00 год без поважних причин у зв'язку з мобілізацією, що є порушенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У поясненнях та зауваженнях до протоколу позивач ОСОБА_1 підтверджує факт його неявки за отриманою повісткою ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що в той день та час знаходився в іншому місті. Разом з тим, зазначена позивачем обставина в розумінні ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є поважною причиною неприбуття останнього по повістці.
Належних та допустимих доказів того, що вказані вище пояснення були написані позивачем під тиском, суду не надано.
10 грудня 2024 року Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено Постанову № 716 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що останній не з'явився по повістці на 17.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отриманої під особистий підпис 16.08.2024, що є порушенням вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Копію зазначеної постанови позивач отримав в день її складання, про що свідчить його підпис в постанові.
Статтею 283 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Так, серед іншого, постанова повинна містити відомості про особу - порушника, опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення є дані, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо, а також іншими документами.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На вимогу вищевказаних норм законодавства позивачем не надано суду доказів спростування вказаних у спірній постанові відомостей.
Оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, зокрема пояснення сторін, дані, викладені в оскаржуваній постанові та додатки до неї, суд критично ставиться до пояснень позивача щодо відсутності в його діях порушень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема суд уважає, що такі пояснення дані позивачем з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки його пояснення у позовній заяві не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а навпаки спростовуються матеріалами справи.
Про обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП також вказує те, що матеріали справи не містять будь-які дані, які б спростовували доводи, викладені в оскаржуваній постанові. При розгляді справи та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем були належним чином оцінені всі зібрані по справі докази, зокрема враховані пояснення правопорушника, дотримані вимоги ст. 251, 254, 256, 280 КУпАП, правильно визначено статтю, якою нормою закону передбачено відповідальність за вчинення такого правопорушення та застосовано стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 210-1, 247, 251, 254, 256, 280, 283, 284, 293 КУпАП, ст. 9, 76-78, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Белоконна