Вирок від 03.03.2025 по справі 758/16024/16-к

03.03.2025 Справа № 758/16024/16-к

№ 1-о/756/4/25

№ 758/16024/16-к

ВИРОК

іменем України

03 березня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі колегії: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю: секретарів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисників засуджених - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,

засуджених - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за заявою ОСОБА_15 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за нововиявленими обставинами стосовно засуджених:

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівці Деражнянського району Хмельницької області, громадянина України, за п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 142; ч. 1 ст. 17 ч. 3 ст. 142; ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 142; ч. 6 ст. 19 ст. 69 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 185; ст. 198 КК України 2001 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить;

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с-ще Совєтський Совєтського району Кримської області, громадянина України, за ч. 4 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч.ч. 5, 6 ст. 19, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до остаточного покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить;

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Колодязне Красногвардійського району Кримської області, громадянина України, за п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93; ч. 3 ст. 142; ч. 1 ст. 17 ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить;

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Львова, громадянина України, за п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93; ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить;

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Золоте Ленінського району Кримської області, громадянина України, за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до остаточного покарання у виді 15 років позбавлення волі;

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Рідне Джанкойського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, за п. «ж», «і» ст. 93; ч. 6 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до остаточного покарання у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі,

ВСТАНОВИВ:

1.Хронологія розгляду справи після ініціювання ОСОБА_15 заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

12 грудня 2016 року до Апеляційного суду м. Києва надійшла заява засудженого ОСОБА_15 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року визначено територіальну підсудність для розгляду вищевказаної заяви за Подільським районним судом м. Києва.

У подальшому, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_15

19 грудня 2019 року Подільським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_15 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, залишено без задоволення.

19 січня 2021 року Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року, заяву ОСОБА_15 направлено на новий судовий розгляд.

Апеляційним судом вказано на передчасність та не належну обґрунтованість висновків Подільського районного суду м. Києва про відсутність нововиявлених обставин.

У подальшому, ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року було змінено підсудність заяви ОСОБА_15 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та передано справу для розгляду до Оболонського районного суду м. Києва.

Після надходження справи до Оболонського районного суду м. Києва заява ОСОБА_15 ухвалою від 23 квітня 2021 року повернута заявнику, оскільки не було усунуто недоліки встановлені судом після вивчення заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

20 вересня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду була скасована ухвала судді Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Водночас, даною ухвалою наголошено на тому, що Оболонський районний суд м. Києва повинен був розглянути заяву ОСОБА_15 за нововиявленими обставинами по суті, а не повторно перевіряти її на відповідність вимогам закону.

18 жовтня 2022 року до Оболонського районного суду м. Києва, на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, повторно надійшла справа за заявою ОСОБА_15 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Матеріали кримінальної справи у якій було ухвалено вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року до Оболонського районного суду не передавались, оскільки вказаний суд знаходиться на тимчасово окупованій території України.

У подальшому, на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року забезпечено участь засуджених ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 під час розгляду справи за заявою засудженого ОСОБА_15 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Даною ухвалою також вживались заходи для встановлення місця перебування та забезпечення участі засуджених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 під час розгляду справи.

2.Вимоги та доводи, викладені у заяві ОСОБА_15 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

У заяві про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_15 вказує на те, що даним вироком його було засуджено за п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 142; ч. 1 ст. 17 ч. 3 ст. 142; ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 142; ч. 6 ст. 19, ст. 69 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 185; ст. 198 КК України 2001 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Водночас, у даній справі, ОСОБА_15 та його захисником встановлено наявність обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі та разом із раніше встановленими обставинами доводять неправильність ухваленого вироку.

Так, згідно з відповідями отриманими на запит адвоката ОСОБА_21 від російської окупаційної адміністрації (так званого Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в м. Севастополі), громадянин ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 15.04.2016 був поставлений на міграційний облік строком до 19.12.2016, останній зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також громадянин ОСОБА_22 притягався до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пояснень ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які були отримані представниками російської окупаційної адміністрації (так званого Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в м. Севастополі), останні впізнали по фотографії ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також вказали його місце проживання. Додатково, ОСОБА_23 надав копію паспорта громадянина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , де останній працював на посаді охоронця в садовому товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Також, як вказує ОСОБА_15 у заяві, ОСОБА_22 правоохоронними органами в розшук не оголошувався як безвісті зниклий, факт смерті останнього документально не зафіксовано, а труп ОСОБА_22 органами досудового розслідування так і не було віднайдено.

Таким чином, на думку ОСОБА_15 , наведені докази вказують на те, що ОСОБА_22 живий, а відтак, він не міг бути причетним до вбивства даної особи.

У зв'язку із цим, ОСОБА_15 просить скасувати вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині засудження ОСОБА_15 за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року та ч. 2 ст. 307 КК України по епізоду умисного вбивства ОСОБА_22 та постановити новий вирок, яким виправдати його за вказані діяння.

У подальшому, захисником засудженого в доповнення до заяви ОСОБА_15 надано відеозапис здійснений 12.03.2017 невстановленою особою на якому зафіксовано спілкування з чоловіком, який представився ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У ході спілкування, особа, яка представилась ОСОБА_22 , повідомляє, що він, його брат та батько увесь цей час проживали в Придністров'ї. Батько та брат на даний час залишаються в Тирасполі, а він з 2014 року проживає в Криму, працює охоронцем в кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9», що за адресою: АДРЕСА_1. Дана особа повідомляє, що є раніше судимим та перебував під адміністративним наглядом.

Також, захисником засудженого надані фотознімки на яких зафіксований чоловік, якого ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (мешканці Автономної Республіки Крим) впізнають як ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

3.Обставини встановлені вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року.

За вироком суду, після звільнення з місць позбавлення волі у вересні 1996 року ОСОБА_25 приїхав до мешканця м. Євпаторії Автономної Республіки Крим - ОСОБА_28, де познайомився з ОСОБА_26 .

Оскільки всім необхідні були гроші, між ними відбулася розмова про можливість кого-небудь пограбувати. ОСОБА_26 повідомив, що в нього є знайомий працівник обмінного пункту у м. Євпаторії - ОСОБА_27 , якого і можна пограбувати. У зв'язку із тим, що ОСОБА_26 був знайомий із ОСОБА_27 , то він і ОСОБА_28 запропонували ОСОБА_25 підібрати людей для вчинення злочину у м. Красногвардійську Автономної Республіки Крим, а вже потім обговорити план нападу. ОСОБА_25 погодився і залучив до участі в цьому злочині ОСОБА_15, ОСОБА_30 та іншу особу (у порушенні кримінальної справи стосовно якої відмовлено).

ОСОБА_15 , ОСОБА_25 та ОСОБА_30 зустрілися з ОСОБА_28 і ОСОБА_26 та домовились про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_27 .

Ранком 24 жовтня 1996 року ОСОБА_26 і ОСОБА_28 приїхали у смт Красногвардійське і повідомили ОСОБА_25 , ОСОБА_15 і ОСОБА_30 , що ОСОБА_27 на роботі.

Останні троє та інша особа на автомобілі під керування ОСОБА_15 поїхали до м. Євпаторії, в якому знаходились ОСОБА_28 і ОСОБА_26 , і по приїзду зупинились поруч із будинком, в якому мешкав ОСОБА_28 . Уточнивши план нападу і розподіливши ролі, за яким ОСОБА_32 - співмешканка ОСОБА_26 повинна була, знаючи ОСОБА_27 , запропонувати йому золоті вироби, нібито, для здачі, і у такий спосіб, показати потерпілого нападникам. Після чого, ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 та інша особа мали ввійти до бару, відібрати у ОСОБА_27 гроші, а ОСОБА_28 та ОСОБА_26 повинні були забезпечити їх від'їзд, чекаючи у машині в обумовленому місці.

ОСОБА_26 , підвізши Полухіну до бару, в якому мав знаходитися ОСОБА_27 , повернувся і повідомив учасників злочинної групи, що потрібно їхати.

ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 та інша особа під'їхали до місця події і розподіливши ролі, почали спостерігати за ОСОБА_32 і ОСОБА_27 .

Коли останні та з ними ОСОБА_33 зайшли до бару, ОСОБА_15 , ОСОБА_25 та інша особа пішли за ними, а ОСОБА_30 залишився на вході спостерігати за оточуючою обстановкою.

У барі ОСОБА_25 зупинився біля продавця бару ОСОБА_29, нейтралізуючи її дії. ОСОБА_15 підійшов до ОСОБА_27 з ОСОБА_32, представився працівником відділу боротьби з економічними злочинами, показавши посвідчення, і висунув ОСОБА_27 вимогу, віддати все, що в нього є, поклавши на стіл. Коли ОСОБА_27 запитав, у чому справа, інша особа вдарила його кулаком по голові, а ОСОБА_15 тут же вдарив головою по обличчю, спричинивши перелом носа, а потім сильно вдарив ребром долоні по тілу, а коли ОСОБА_27 вже лежав на підлозі - наніс йому декілька ударів ногами і кулаками.

У цей час, інша особа нанесла сильний удар ОСОБА_34 .

У свою чергу ОСОБА_25 схопив зі столу ОСОБА_27 гроші у національній валюті і вибіг на вулицю, а ОСОБА_15 сумку ОСОБА_27 із коштами у розмірі 7 000 доларів США, що по курсу НБУ становило 12 474 грн., і також втік із приміщення та сів до таксі, де його чекали ОСОБА_30 і ОСОБА_25 .

Доїхавши до місця, де стояла машина ОСОБА_15, всі четверо сіли до неї. На околиці міста учасники злочинної групи поділили гроші між собою.

За висновком судово-медичної експертизи, ОСОБА_27 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток носа, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

2 березня 1997 року ОСОБА_25 повторно, за попередньою змовою з двома іншими особами, справа щодо одного з яких виділена в окреме провадження, а щодо іншого закрита у зв'язку із амністією, на автомобілі, належному першій із цих осіб, з метою крадіжки автомобіля прибули у смт Нижнєгірське Автономної Республіки Крим і стали шукати, де можна викрасти машину.

Виявивши на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 автомобіль ВАЗ 2106, який належав ОСОБА_35 , ОСОБА_25 зламав дверці, а інші особи стежили в цей час за оточуючою обстановкою. Відігнавши машину у смт Красногвардійське, її поставили у гараж ОСОБА_37 , пізніше розкомплектували на запчастини, частину з яких ОСОБА_15 і ОСОБА_37 залишили собі, а решту збули.

Внаслідок крадіжки ОСОБА_35 була заподіяна значна шкода на суму 5 320 грн.

У ніч на 12 серпня 1997 року ОСОБА_15 за попередньою змовою із ОСОБА_25 повторно з метою крадіжки приїхали в район кооперативних гаражів с. Петрівки Красногвардійського району Автономної Республіки Крим. Проламавши стіну, проникли в гараж ОСОБА_38 , в якому ставив машину підприємець ОСОБА_39 .

Оскільки товару в машині не виявилось, ОСОБА_15 і ОСОБА_25 зняли 2 колеса, вартістю 240 грн., і з місця події втекли.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року, військове містечко № 1 у АДРЕСА_3 , на якому розташовані землі військового полігону, були виведені із загальнодержавної власності і передані у власність Автономної Республіки Крим, а листом Фонду держмайна від 29 березня 1996 року, 500 га цієї землі відведені у користування підсобному господарству Азовського лікеро-горілчаного заводу Джанкойського району.

З 5 березня 1996 року робітниками підсобного господарства АЛГЗ Джанкойського району були прийняті ОСОБА_19 та ОСОБА_41 , які також виконували роботу з охорони території.

У цьому господарстві ОСОБА_19 тримав свій особистий скот, який доглядали брати ОСОБА_20 і ОСОБА_43 , та ОСОБА_44 .

У період з квітня до серпня 1996 року ОСОБА_19 у невстановлених осіб придбав вогнепальну зброю і боєприпаси до неї, зокрема, два автомати «АК 74» та «АК 74-У» з глушником, шість пістолетів, гранату РГД-5 з двома запалами, 970 патронів калібру 5,45 мм, 405 патронів - 9 мм, 195 патронів - 7,62 мм, а всього 1 570 патронів.

Всередині травня 1996 року ОСОБА_19 на території АДРЕСА_10 від начальника складу ПММ військової частини ОСОБА_45 через ОСОБА_41 отримав 10 літрів збройового мастила, яким змастив зброю і боєприпаси та запакував їх для тривалого зберігання.

Вдома у с. Призрачному Джанкойського району ОСОБА_19 зберігав пістолет марки «ПМ» і 21 патрон калібру 9 мм.

Решту зброї і набоїв ОСОБА_19 у вересні 1996 року перевіз для зберігання у недобудовану дачу підсобного робітника господарства ОСОБА_47 .

У квітні-травні 1997 року на кошарі підсобного господарства ОСОБА_19 незаконно збув ОСОБА_18 45 патронів калібру 5,6 мм, які останній незаконно зберігав за місцем свого проживання у с. Рідне Джанкойського району, де вони були вилучені 13 березня 1999 року.

Крім того, всередині листопада 1997 року ОСОБА_19 незаконно збув 33 патрони ОСОБА_49 , який незаконно зберігав їх у будинку чабанів на кошарі підсобного господарства, де вони були вилучені 20 березня 1997 року.

Весною 1997 року ОСОБА_19 передав ОСОБА_15 на тимчасове зберігання у с. Кременівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим два атипових пістолети і 653 патрони, один з яких ОСОБА_15 потім було перевезено у Кіровоградську область для вчинення розбійного нападу на ОСОБА_50 17 липня 1999 року цей пістолет був зданий у міліцію ОСОБА_51 . Інший пістолет та 7 бойових патронів ОСОБА_15 незаконно збув ОСОБА_25 .

Всередині січня 1999 року ОСОБА_19 , дізнавшись про те, що ОСОБА_15 затриманий міліцією, забрав з дачі два мішки зі зброєю і боєприпасами та перевіз їх у підсобне господарство Азовського лікеро-горілчаного заводу, де попросив ОСОБА_41 допомогти сховати зброю.

ОСОБА_52 вони закопали зброю на колишньому військовому полігоні, де вона була знайдена за участю ОСОБА_41 при відтворені обстановки і обставин події.

На початку 1997 року на території підсобного господарства ОСОБА_19 вирішив організувати збір трав, до участі в якому були запрошені ОСОБА_53 , ОСОБА_54 і ОСОБА_55 . Останній на кошарі зустрівся з ОСОБА_56 , якого знав раніше.

У процесі розпиття спиртних напоїв впродовж ночі, ранком 9 липня 1997 року між ОСОБА_55 і ОСОБА_18 виникла сварка з приводу взятої ОСОБА_55 у ОСОБА_18 рушниці. Вириваючи один в одного рушницю, відбувся неконтрольований постріл, яким було вбито ОСОБА_62 , котрий вийшов на сварку.

Про необережне вбивство ОСОБА_62 повідомили ОСОБА_19 , і за вказівкою останнього, труп ОСОБА_62 було доставлено на берег озера Сиваш, де його прив'язали до виноградних стовпів і затопили.

Тривала відсутність вдома ОСОБА_62 , стурбувала його сім'ю, у зв'язку із чим у вересні 1997 року його брат - ОСОБА_22 став шукати можливості потрапити у підсобне господарство ОСОБА_19 , про що стало відомо останньому. Про це ОСОБА_19 повідомив ОСОБА_15 і з метою приховання раніше вчиненого вбивства ОСОБА_62 , обидва вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_22 .

Знаючи, що ОСОБА_22 зловживає наркотиками, вирішили скористатися цим фактом і для вбивства ОСОБА_22 використати смертельну дозу наркотика.

З метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_22 , ОСОБА_19 і ОСОБА_15 до участі у вчиненні злочину залучили ОСОБА_25 і ОСОБА_68 , а також братів ОСОБА_18 .

20-21 вересня 1997 року ОСОБА_19 приїхав на підсобне господарство і привіз із собою 2 каністри з бензином, які передав братам ОСОБА_18. Він же проінструктував, що через день чи два ОСОБА_15 привезе на кошару ОСОБА_22 , а вони повинні підібрати стару воронку від вибуху, заготовити на ній автопокришки, щоб потім на них покласти труп, облити бензином і спалити.

Він же попередив братів, що коли ОСОБА_22 буде цікавитися, де його брат, то всі повинні сказати, що поїхав з ОСОБА_19 і скоро буде.

23 вересня 1997 року ОСОБА_19 зустрівся зі ОСОБА_15 і вони обговорили план вбивства ОСОБА_22 .

При цьому він передав ОСОБА_15 300 г. сухої макової соломки, яку незаконно зберігав, для виготовлення передозованого опію. На кошарі, куди ОСОБА_15 мав привезти ОСОБА_22 і дати йому опій, їх мали чекати брати ОСОБА_72 , заздалегідь попереджені про те, що робити з трупом.

Одержавши соломку, ОСОБА_15 , порадившись з ОСОБА_25 , повезли макову соломку у с. Данилівку Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, де мешкав ОСОБА_73 , який повинен був виготовити передозований опій.

Останній виготовив наркотичний засіб і добавив у нього для посилення наркотичного ефекту невстановлені пігулки, який він передав ОСОБА_15 , а той, у свою чергу, придбав в аптеці шприц. ОСОБА_22 , якого посадили в машину ОСОБА_15, почав цікавитися, де його брат ОСОБА_26 , на що ОСОБА_15 відповів, що той на кошарі і запропонував туди поїхати.

Того ж дня приблизно о 18 годині ОСОБА_15 привіз на кошару ОСОБА_22 і останній, не виходячи із машини, запитав, де його брат, на що брати ОСОБА_72 відповіли, що ОСОБА_26 поїхав із ОСОБА_19 і вони скоро повернуться.

У цей час, ОСОБА_15 запропонував ОСОБА_76 вжити наркотик і передав йому флакончик з опієм і шприц.

ОСОБА_22 ввів опій у вену, після чого йому стало погано, він впав, став стогнати і хрипіти.

Побачивши це, ОСОБА_15 сказав, що все це довго тягнеться і слід допомогти ОСОБА_76 , тобто, добити його. ОСОБА_20 взяв металеву монтировку і разом з братом ОСОБА_18 підійшли до ОСОБА_22, який лежав на землі.

ОСОБА_18 , тримаючи потерпілого за одяг, припідняв його, а ОСОБА_20 двічі сильно вдарив ОСОБА_22 спочатку по спині, а потім у шию, після чого ОСОБА_86 помер.

Труп потерпілого брати ОСОБА_18 загорнули у поліетилен і завантажили на візок, куди також поставили каністри з бензином. ОСОБА_15 і брати ОСОБА_72 привезли труп до заздалегідь заготовленої воронки, облили бензином і спалили.

24 вересня 1997 року до підсобного господарства повернувся ОСОБА_19 з ОСОБА_41 і, оглянувши місце знищення трупа, ОСОБА_19 наказав братам ОСОБА_18 вигребти попіл, залишки кісток і все викинути в озеро Сиваш, що ними і було зроблено. За вказівкою ОСОБА_19 того ж дня брати ОСОБА_72 повторно зачистили місце знищення трупа.

ОСОБА_41 , якому було відомо про вчинення умисного вбивства ОСОБА_86 , взяв участь у прихованні слідів злочину, тобто у заздалегідь необіцяному його прихованні.

ОСОБА_19, дізнавшись, що ОСОБА_86 цікавиться, куди поділися його сини - ОСОБА_26 і ОСОБА_84 , з метою приховання їх вбивства разом із ОСОБА_15 розробив план вчинення умисного вбивства ОСОБА_86 з розподілом ролей.

Цим планом передбачалося, що ОСОБА_15 і ОСОБА_25 , шляхом обману, привезуть ОСОБА_86 на підсобне господарство, а ОСОБА_19 подумає, як його вбити.

26-27 вересня 1997 року ОСОБА_19 приїхав на кошару і попередив братів ОСОБА_18 , що через день-два ОСОБА_15 привезе до них ОСОБА_86 і його труп слід спалити тим же способом, що і ОСОБА_22 , приготувавши для цього 4-5 гумових покришок і бензин.

28 вересня 1997 року ОСОБА_19 ще раз приїхав на кошару, щоб перевірити, як брати ОСОБА_72 приготувалися до знищення трупа і завіз бензин.

29 вересня 1997 року ОСОБА_15 і ОСОБА_25 запропонували ОСОБА_86 з'їздити з ними на підсобне господарство під приводом того, що туди буде завезено 500 стаканів макової соломки і нею потрібно розпорядитися, з чим ОСОБА_86 погодився. З ними поїхав і ОСОБА_16 .

По дорозі на кошару вони заїхали у с. Прозрачне Джанкойського району до ОСОБА_19, де останній передав ОСОБА_15 пістолет марки «ПМ» і два магазина з набоями та ще 5 набоїв того ж калібру і повідомив при цьому, що там їх чекають брати ОСОБА_72 , а він приїде пізніше.

Приїхавши на кошару, у процесі вживання спиртних напоїв, в якому ОСОБА_86 відмовився брати участь, ОСОБА_15 вихопив із-за поясу пістолет «ПМ» і на відстані 3,5-4 метри став стріляти у спину ОСОБА_86 , доки не відстріляв всі патрони.

Зарядивши пістолет другим магазином, ОСОБА_15 передав його ОСОБА_25 і останній, підійшовши ближче до ОСОБА_86 з метою його умисного вбивства почав робити цілеспрямовані постріли в ОСОБА_86 , також відстрілявши всі набої.

ОСОБА_15, зарядивши пістолет 4-ма набоями, передав його ОСОБА_89 , котрий провів всі постріли у ОСОБА_86 , після чого пістолет повернув ОСОБА_15 .

Останній знову зарядив пістолет набоєм, що залишився, і передав ОСОБА_18 для контрольного пострілу, який той зробив в голову ОСОБА_86 .

Після цього ОСОБА_15 , ОСОБА_25 і ОСОБА_73 поїхали до ОСОБА_19 і доповіли, що вбили ОСОБА_86 та повернули йому пістолет. Про це чув ОСОБА_41 , який знаходився у будинку ОСОБА_19 , бачив як тому передали пістолет і розплющену кулю.

У цей час, брати ОСОБА_72 на кошарі завантажили труп ОСОБА_86 і повезли до воронки, де лежали 5 покришок від коліс літака. На них поклали труп, ОСОБА_18 облив його бензином і підпалив, після чого з братом повернувся на кошару, куди незабаром приїхали ОСОБА_19 і ОСОБА_41 . Останні підійшли до місця знищення трупа і ОСОБА_19 дав вказівку ОСОБА_49 , щоб залишки спалення він зібрав і відвіз в озеро Сиваш.

ОСОБА_41 , якому було відомо про умисне вбивство ОСОБА_86 , вчинив заздалегідь необіцяне приховування злочину.

Наприкінці жовтня чи в перших числах листопада 1997 року ОСОБА_19 запропонував ОСОБА_15 вчинити розбійний напад на колишнього головного бухгалтера Азовського лікеро-горілчаного заводу Джанкойського району ОСОБА_91 та її брата - ОСОБА_92 . Він повідомив ОСОБА_15, що у ОСОБА_93 - тещі молодшого брата ОСОБА_19, є цінності, які знаходяться у трьох літровій скляній банці, заритій на подвір'ї будинку АДРЕСА_4 , де проживає мати ОСОБА_93 - ОСОБА_94 . Щоб полегшити пошук банки, ОСОБА_19 передав ОСОБА_15 металошукач.

Він попередив ОСОБА_15, що за цю інформацію, якщо цінності будуть знайдені, йому, ОСОБА_19, належить половина.

Про вчинення нападу на ОСОБА_95 , ОСОБА_15 переговорив з ОСОБА_25 , а той запропонував взяти в ньому участь ОСОБА_96 і ОСОБА_89 . Напад вирішили вчинити 7 листопада 1997 року. При цьому, ОСОБА_15 передав ОСОБА_96 і ОСОБА_89 спортивні шапочки для виготовлення з них масок, а також гумові медичні рукавички. Було вирішено їхати на машині ОСОБА_97 , який мав забезпечити швидкий відхід.

Заздалегідь розподіливши ролі, ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_73 , ОСОБА_96 і ОСОБА_97 8 листопада 1997 року в 00 годин приїхали у смт Азовське Красногвардійського району. ОСОБА_97 залишився чекати в машині, забезпечуючи своєчасний відхід названим особам.

Проникнувши на присадибну ділянку ОСОБА_100 , ОСОБА_73 , ОСОБА_96 і ОСОБА_25 надягнули маски, а ОСОБА_15 на подвір'ї за допомогою металошукача почав шукати банку.

Оскільки пошук нічого не дав, ОСОБА_25 , ОСОБА_96 і ОСОБА_73 розбили вікно і з ліхтариком проникли у житло ОСОБА_92. Побачивши сестер ОСОБА_92, які спали, ОСОБА_25 , ОСОБА_73 і ОСОБА_96 розірвали постільну білизну і халат, зв'язали ними жінок і почали вимагати гроші, на що ОСОБА_101 відповіла, що грошей у неї немає.

Погрожуючи застосуванням ножа, ОСОБА_73 і ОСОБА_96 продовжували вимагати гроші, а ОСОБА_25 , у цей час, пішов шукати гроші і цінності в іншу кімнату, куди потім пішов і ОСОБА_73 . ОСОБА_96 в цей час увімкнув електропраску і став прикладати її до п'яток ОСОБА_100 , заклеївши їй рот скотчем. Не витримавши болю, ОСОБА_92 повідомила, що всі коштовності закопані на подвір'ї біля собачої будки. Про це ОСОБА_96 сказав ОСОБА_25 , а той повідомив ОСОБА_15. Після цього ОСОБА_73 заволодів шкіряною курткою, вартістю 680 грн., захопив з холодильника дві пляшки горілки, а ОСОБА_25 виніс з оселі автомагнітолу, вартістю 150 грн.

ОСОБА_96 накрив зв'язаних жінок ковдрою, забрав золотий ланцюжок з хрестиком, вартістю 650 грн., які належали онуці ОСОБА_92, і вибіг на подвір'я. Тут всі четверо відкопали трьох літрову банку, в якій було сховано 69 000 доларів США, еквівалентних 129 375 грн., 143 золоті монети царської чеканки на загальну суму 43 400 грн. та 4 золоті ланцюжки на суму 7 171 грн. 88 коп., а всього грошей і коштовностей на загальну суму 179 946, 88 грн.

34 500 доларів США та 72 золоті монети ОСОБА_15 передав ОСОБА_19, а решту грошей і золотих монет та виробів ОСОБА_25 , ОСОБА_15 , ОСОБА_73 , ОСОБА_97 і ОСОБА_96 розділили між собою.

Внаслідок розбійного нападу потерпілим була заподіяна значна матеріальна шкода: ОСОБА_92 на суму 172 925 грн.; ОСОБА_105 на суму 7 171, 88 грн.; ОСОБА_106 та ОСОБА_107 на суму 12 та 15 грн. відповідно; ОСОБА_108 на суму 1 330 грн.

5 листопада 1998 року жителі м. Мелітополя Запорізької області ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_121 , ОСОБА_115 та інша особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, за ініціативою ОСОБА_109 , з метою крадіжки індивідуального майна на автомобілі «Мерседес» під керуванням ОСОБА_109 приїхали у смт Первомайське Автономної Республіки Крим.

О 19 годині, переконавшись, що господарів у квартирі АДРЕСА_5 немає, зламавши балконну раму, проникли до квартири, звідки викрали майно на загальну суму 3 150 грн. та закритий металевий ящик, належний сім'ї ОСОБА_113 .

У двадцяти кілометрах від селища, заїхавши до лісосмуги, злочинна група відкрила металевий ящик, в якому знаходилися рушниці «Сайга», «Вінчестер», «Бенеллі супер», 80 мисливських патронів, йорші та шомпол, а всього на суму 16 450 грн. В ящику знаходилась також музична шкатулка із золотими виробами на загальну суму 19 950 грн., а також документи сім'ї ОСОБА_114 . Всього цій сім'ї крадіжкою спричинена значна матеріальна шкода на загальну суму 39 550 грн.

Викрадене майно ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_121 , ОСОБА_115 та інша особа поділили між собою і розпорядились на власний розсуд.

Придбавши зброю, маючи намір далі вчиняти злочини, злочинна група, очолювана ОСОБА_109 , перетворилася у банду, до якої увійшли ОСОБА_110 , ОСОБА_121 , ОСОБА_115 та інша особа.

ОСОБА_109 , будучи знайомим зі ОСОБА_15 , якому раніше продавав автомобіль, отримав від нього інформацію про можливість вчинення розбійного нападу на приватного підприємця ОСОБА_119 у АДРЕСА_11, у котрого, на думку ОСОБА_15, вдома зберігалося не менше 100 000 доларів США.

Наприкінці листопада 1998 року ОСОБА_109 , зустрівшись у смт Красногвардійське зі ОСОБА_15, заручившись його підтримкою, по телефону зв'язавшись з ОСОБА_110 у м. Мелітополі, викликав свою групу у смт Красногвардійське.

1 грудня 1998 року ОСОБА_110 , ОСОБА_121 , ОСОБА_115 та інша особа, маючи при собі обріз рушниці «Бенеллі супер», прибули на залізничну станцію «Урожайне» смт Красногвардійське, де їх зустріли на автомобілях ОСОБА_109 і ОСОБА_15 , з якими були ОСОБА_30 і ОСОБА_25 .

Прибулих відвезли у с. Петрівка Красногвардійського району і за попередньою домовленістю поселили на квартирі знайомого ОСОБА_15 і ОСОБА_118 , забезпечивши продуктами.

ОСОБА_15 пояснив прибулим ситуацію, що гроші можна одержати тільки шляхом розбою, а наступного дня повіз їх у с. Ярке Поле і показав будинок ОСОБА_119 .

Згідно з домовленостями, добуті шляхом розбійного нападу гроші мали бути поділені навпіл: 50 000 доларів США - ОСОБА_15, а 50 000 - членам банди.

3 грудня 1998 року близько 19 години ОСОБА_15 , ОСОБА_25 і ОСОБА_30 приїхали на квартиру ОСОБА_120 , де ОСОБА_15 передав маски і гумові рукавички для ОСОБА_121 , ОСОБА_115 та іншої особи, а також бейсбольну биту та отруєне м'ясо для собак.

Після цього, ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_15 на автомобілі ОСОБА_109, а ОСОБА_121 , ОСОБА_115 та інша особа на автомобілі «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_31, якого найняв ОСОБА_15 , виїхали у с. Ярке Поле. При цьому інша особа була озброєна обрізом, а ОСОБА_121 - бейсбольною битою.

Близько 22 години, приїхавши в село, ОСОБА_115 , ОСОБА_121 та інша особа підійшли до будинку ОСОБА_119 , де ОСОБА_115 кинув собакам отруєне м'ясо і всі повернулись на околицю села, де їх у машинах чекали ОСОБА_109 , ОСОБА_110 та ОСОБА_15 .

Приблизно через 40 хвилин ОСОБА_109 знову відвіз ОСОБА_121 , ОСОБА_115 та іншу особу до будинку ОСОБА_119 , а сам залишився у машині, неподалік будинку. Водночас ОСОБА_110 залишився в кінці села спостерігати за обстановкою.

Безперешкодно проникнувши на подвір'я ОСОБА_119 , ОСОБА_115 , ОСОБА_121 та інша особа стали кликати ОСОБА_123 . Оскільки його не було, двері їм відчинила його дружина ОСОБА_119 , яка знаходилася вдома з 15-річною дочкою і 11-річним сином.

ОСОБА_115 залишився біля входу, а ОСОБА_121 та інша особа увірвались до оселі і стали бити потерпілу: ОСОБА_121 - битою, а інша особа - прикладом обрізу, вимагаючи гроші.

На крик потерпілої вибіг син ОСОБА_125 , якого інша особа посадила на ліжко і наставивши обріз рушниці, продовжила вимагати у ОСОБА_119 гроші.

Боячись за своє життя і життя дітей, ОСОБА_119 пообіцяла видати гроші.

У супроводі ОСОБА_121 вона пішла до іншої кімнати і передала йому 90 грн., прохаючи не чіпати її дітей.

Дізнавшись, що вдома ще є дочка ОСОБА_119 , нападники почали її шукати і, не знайшовши, вирішили, що вона побігла кликати на допомогу, у зв'язку з чим залишили дім ОСОБА_119 .

Внаслідок розбійного нападу ОСОБА_119 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ОСОБА_115, ОСОБА_121 та інша особа, а за ними і ОСОБА_110, повернулися до автомобіля ОСОБА_109, який всіх привіз на квартиру ОСОБА_120 , куди, також приїхав ОСОБА_15 і де були ОСОБА_25 і ОСОБА_30 .

Між ними сталася сварка у зв'язку з тим, що вони не одержали очікувану суму грошей, а ОСОБА_15 , при цьому, сказав ОСОБА_109 , що вони його боржники.

Наступного дня банда поїхала до м. Мелітополя, залишивши обріз, котрий собі забрав ОСОБА_25 і незаконно зберігав вдома, а потім передав на примусове зберігання ОСОБА_129 .

У грудні 1998 року ОСОБА_15 запропонував ОСОБА_109 вчинити розбійний напад на голову СВК «Капітанка» Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_130 , у котрого мало бути близько 100 000 доларів США, з чим ОСОБА_109 погодився.

До участі у розбійному нападі вони залучили ОСОБА_25 , ОСОБА_96 і ОСОБА_132 . Останній знав голову колишнього колгоспу і де він проживає. ОСОБА_132 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 і ОСОБА_96 , зустрівшись із ОСОБА_109 , обговорили план нападу.

23 грудня 1998 року ОСОБА_15 купив квитки і відправив ОСОБА_25 з ОСОБА_96 потягом до м. Кіровограда. З собою ОСОБА_25 мав пістолет «ПМ», який він купив у ОСОБА_15, а також маски, скотч, гумові рукавиці.

Близько 6 години 24 грудня 1998 року обох на станції Первомайськ зустрів знайомий ОСОБА_132 і ОСОБА_25 - інша особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, яка відвезла їх у с. Побугське Голованівського району, де вони чекали приїзду ОСОБА_15, ОСОБА_109 та ОСОБА_132.

24 грудня 1998 року на машині ОСОБА_109 , ОСОБА_15 і ОСОБА_132 поїхали у с. Побугське Голованівського району, де їх чекала інша особа, а також ОСОБА_25 і ОСОБА_96 . Всі сіли до автомобіля ОСОБА_109 і поїхали на АДРЕСА_6 , де проживав ОСОБА_130. Приїхавши в кінець вулиці, де обговорили остаточний план нападу і вжили спиртне. ОСОБА_132 та інша особа залишилися у машині, щоб забезпечити своєчасний від'їзд групи, а решта її членів пішла до будинку.

ОСОБА_109 кинув собакам отруту. ОСОБА_25 , ОСОБА_15 та ОСОБА_96 , підійшовши до будинку, стали чекати коли отрута подіє на собак. При цьому ОСОБА_15 сховався у тінь, ОСОБА_25 з пістолетом і ОСОБА_96 присіли біля воріт, а ОСОБА_109 почав викликати ОСОБА_130 . На виклик вийшла дружина - ОСОБА_130 і ОСОБА_109 запитав, чи не давали зарплату в колгоспі, на що вона відповіла, щоб з цим питанням він звертався у контору. Оскільки на вулиці з'явилися люди, ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_96 і ОСОБА_109 , злякавшись, що їх помітять, повернулися до машини. Тут дійшли висновку, що вчинити напад небезпечно, тому вирішили перенести це на інший час і всі повернули у смт Красногвардійське. Таким чином злочин не було доведено до кінця з причин, незалежних від їх волі.

Наприкінці грудня 1998 року після вчинення бандитського нападу на сім'ю ОСОБА_119 , ОСОБА_109 з метою вчинення розбійного нападу на директора фірми «Ноосфера» ОСОБА_136 , через ОСОБА_110 , викликав до себе у с. Водне Сімферопольського району з Мелітополя членів банди - ОСОБА_115 , іншу особу та невстановлену особу, справу щодо якої виділено в окреме провадження. ОСОБА_110 при цьому мав чекати у Мелітополі повернення банди, щоб потім реалізувати викрадене.

28 грудня 1998 року зазначені особи прибули у с. Водне до ОСОБА_109, де розподілили ролі. Того ж вечора на власному автомобілі ОСОБА_109 повіз членів банди - ОСОБА_115 , іншу та невстановлену слідством особу у с. Пожарське, де показав будинок ОСОБА_136 . Інша особа кинула собакам отруєне м'ясо і повернулась до автомобіля ОСОБА_109. Почекавши деякий час, ОСОБА_115 , інша та невстановлена слідством особа, виламавши палиці, пішли до будинку потерпілого, а ОСОБА_109 залишився біля машини.

Поблизу будинку ОСОБА_115 залишився спостерігати за обстановкою, а інша особа та невстановлена слідством особа з палицями і в масках зайшли до будинку.

Коли з будинку вийшов ОСОБА_140 , щоб погодувати собак, інша особа та невстановлена слідством особа накинулись на нього з палицями, вимагаючи гроші, цінності, золото, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого.

Почувши шум, на вулицю вийшов неповнолітній син ОСОБА_141 , який, побачивши лежачого закривавленого батька, закричав. Коли з будинку вибігла ОСОБА_136 , один з нападників наніс їй декілька ударів палицею по голові.

Затягнувши потерпілих ОСОБА_141 у будинок, члени банди з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, продовжували бити їх, вимагаючи цінності, золото і гроші у потерпілої ОСОБА_142 , обірвавши телефон. При цьому нападники зняли з потерпілої золоті вироби і забрали зі столу 400 доларів США та 100 грн., продовжуючи бити палицею ОСОБА_143 , погрожуючи зробити сина інвалідом, а невстановлена слідством особа копалася в речах, відшуковуючи цінності.

Зв'язавши ОСОБА_144 руки і ноги, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я, нападники прикладали до тіла електропраску, вимагаючи видачі цінностей. Застосувавши у такий спосіб катування, члени банди змусили ОСОБА_145 , яка боялась за життя чоловіка, видати їм норкову шубу і дві мисливські рушниці.

Після цього члени банди зв'язали потерпілу ОСОБА_146 і заволоділи майном на загальну суму 28 033 грн., чим спричинили подружжю ОСОБА_141 значну шкоду. В процесі розбою ОСОБА_145 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а також термічні опіки 2-го «А» ступеню; ОСОБА_147 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Викрадене майно привезли в м. Мелітополь, де ОСОБА_109 поділив його між членами банди.

Одержавши від членів банди інформацію про те, що в с. Шелюги Якимівського району Запорізької області проживає головний бухгалтер КСП ОСОБА_149, яка купила новий будинок, має дві машини, - ОСОБА_109 , ОСОБА_115 та інша особа, зібравшись на квартирі ОСОБА_110 у м. Мелітополі, де знаходились невстановлена слідством особа, а також ОСОБА_148 , який не був членом банди, і вирішили вчинити розбійний напад на ОСОБА_149.

З цією метою 4 січня 1999 року о 21 годині ОСОБА_109 , ОСОБА_115 , інша та невстановлена слідством особа, а також ОСОБА_148 , який погодився брати участь у розбійному нападі, на автомобілі під керуванням ОСОБА_109 приїхали у с. Шелюги. З собою нападники взяли пістолет «ПМ», заряджений 8 бойовими патронами, обріз від рушниці, маски, порошок і м'ясо для отруєння собак.

На найближчій вулиці ОСОБА_109 залишив машину. Вирізавши дві палиці та посипавши м'ясо отруйним порошком, кинули його собакам на подвір'я будинку АДРЕСА_7 , де мешкала ОСОБА_149, після чого повернулися до машини чекати, коли подіє отрута.

Через деякий час, одягнувши маски і озброївшись, члени групи зайшли на подвір'я ОСОБА_149 .

В цей час близько 23 години потерпілий ОСОБА_149 почув, що на порозі скавчить собака і, вийшовши, побачив, що один собака мертвий, а інший хворий, про що повідомили ветеринара, але врятувати собак не вдалося. Коли ОСОБА_149 пішов подивитися, чи закритий гараж, він побачив біля його воріт не менше п'яти осіб у масках і запитав, що їм потрібно. У відповідь на нього накинулась інша особа, але ОСОБА_149 ухилився і вдарив його ліхтариком в обличчя, від чого той відскочив, випустив обріз і разом з ОСОБА_115 вибіг з подвір'я. Після цього на ОСОБА_149 накинулись ОСОБА_109 , ОСОБА_148 і невстановлена особа, які застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я, почали бити потерпілого палицями і ногами, від чого він впав на землю.

Лежачи, потерпілий, помітивши обріз, схопив його в момент, коли ОСОБА_148 розмахнувшись, заніс палицю над головою потерпілого. Останній, захищаючись, вистрілив в ноги ОСОБА_148 , від чого той почав тікати, а за ним ще двоє у бік лісосмуги. Піднявшись, ОСОБА_149 зробив ще один постріл вгору.

На звуки пострілів з будинку вийшла ОСОБА_149 . Оглянувши подвір'я, вони знайшли пістолет «ПМ» з патронами.

Пораненого ОСОБА_148 члени злочинного угруповання ОСОБА_109 , ОСОБА_115 та інша особа доставили в Якимівську центральну районну лікарню Запорізької області, де під вигаданим прізвищем « ОСОБА_155 » він був прооперований, а ОСОБА_109 був затриманий на території лікарні.

Внаслідок розбійного нападу ОСОБА_149 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

12 січня 1998 року ОСОБА_132 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 і ОСОБА_96 з метою вчинення розбійного нападу знову вирішили їхати у с. Побугське Голованівського району Кіровоградської області, де проживав потерпілий ОСОБА_130 .

У зв'язку з тим, що ОСОБА_109 на той час був затриманий, про що ОСОБА_15 і решті не було відомо, участь у розбійному нападі було запропоновано взяти ОСОБА_158 , з чим той погодився.

Прибулих поїздом на станцію «Первомайськ» ОСОБА_25 і ОСОБА_96 зустріла інша особа, яка відвезла їх у с. Побугське, де вони стали чекати приїзду ОСОБА_15, ОСОБА_132 і ОСОБА_158 . По приїзду ОСОБА_25 повів ОСОБА_158 по селу, показав будинок ОСОБА_130 і місце, де ОСОБА_158 на машині мав всіх чекати.

Згідно розподілу ролей ОСОБА_132 та інша особа залишились у машині. ОСОБА_15 і ОСОБА_96 замазали обличчя гримом, ОСОБА_158 одягнув маску, яку йому дав ОСОБА_25 і всі четверо, озброєні пістолетом «ПМ», пішли до будинку АДРЕСА_6 , де жив ОСОБА_130. Спостерігаючи за обстановкою, побачили, що в будинку горить світло і є люди на подвір'ї.

Повернувшись до машини, вирішили, що злочин не вдасться довести до кінця з причин, незалежних від їх волі, у зв'язку з чим дійшли висновку повернутися в Крим і приїхати іншого разу. Злочин не був доведений до кінця, оскільки 22 січня 1999 року ОСОБА_15 і ОСОБА_25 , а 24 лютого 1999 року ОСОБА_158 - були затримані.

Крім того, ОСОБА_132 вчинив вимагання за таких обставин.

У серпні 1993 року в дорожньо-транспортній пригоді у с. Амурське Красногвардійського району постраждав ОСОБА_161 , автомобіль якого був пошкоджений.

Вироком Красногвардійського районного суду від 16 травня 1994 року винним у дорожньо-транспортній пригоді був визнаний ОСОБА_162 і засуджений за ч. 1 ст. 215 КК України 1960 року зі стягненням на користь ОСОБА_161 91 063 158 карбованців, що на той час складало 2 320 доларів США, на відшкодування шкоди, які ОСОБА_162 сплатив станом на 7 березня 1995 року.

ОСОБА_161, вважаючи, що виплачена сума у зв'язку з інфляцією недостатня, звернувся до суду із заявою про перегляд розміру відшкодування і, не чекаючи рішення суду, систематично вимагав виплатити суму, еквівалентну 875 доларам США.

ОСОБА_132 , ОСОБА_164 та інша особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, прагнучи допомогти ОСОБА_161 , почали вимагати у ОСОБА_162 кошти на користь ОСОБА_161 .

23 липня 1995 року знайомі ОСОБА_161 і ОСОБА_132 - ОСОБА_164 та інша особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, а також невстановлена особа на ім'я ОСОБА_43 , примусили ОСОБА_162 поїхати в будинок ОСОБА_161 у с. Амурське, куди слідом приїхали ОСОБА_132 і ОСОБА_164 .

ОСОБА_164 та інша особа нанесли ОСОБА_162 удари в обличчя і останній, на вимогу ОСОБА_132 , написав розписку про те, що він винен ОСОБА_161 1 400 доларів США, які зобов'язується виплатити впродовж тижня.

Після цього ОСОБА_132 відібрав у ОСОБА_162 технічний паспорт на автомобіль і заявив, що забирають автомобіль, а повернуть тоді, коли ОСОБА_162 розрахується з ОСОБА_161 .

Даний автомобіль інша особа поставила на оплачувану стоянку у смт Красногвардійське, а потім його перегнали і залишили на дачній ділянці ОСОБА_15 , де він і був виявлений працівниками міліції у зв'язку із заявою ОСОБА_162 .

З урахування вищевказаних, встановлених судом обставин, вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за вчинення злочинів було засуджено:

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 142; ч. 1 ст. 17 ч. 3 ст. 142; ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 142; ч. 6 ст. 19, ст. 69 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 185; ст. 198 КК України 2001 року, з призначенням покарання:

-за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді довічного позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 1 ст. 17 ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 6 ст. 19, ст. 69 КК України 1960 року у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 2 ст. 185 КК України 2001 року у виді 3 років позбавлення волі;

-за ст. 198 КК України 2001 року у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року, ОСОБА_15 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Строк відбування покарання ОСОБА_15 ухвалено рахувати з 22 січня 1999 року.

ОСОБА_15 за ст. 69 КК України 1960 року виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року.

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч.ч. 5, 6 ст. 19, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року, з призначенням покарання:

-за ч. 4 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді 15 років позбавлення волі;

-за ч.ч. 5, 6 ст. 19, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року, ОСОБА_19 призначено остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить.

Строк відбування покарання ОСОБА_19 ухвалено рахувати з 11 березня 1999 року.

ОСОБА_19 за ст. 69, ч.ч. 2, 3 ст. 142 КК України 1960 року виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року.

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93; ч. 3 ст. 142; ч. 1 ст. 17 ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року, з призначенням покарання:

-за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді довічного позбавлення волі;

-за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді 15 років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 1 ст. 17 ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить,

-за ч. 2 ст. 185 КК України 2001 року у виді 4 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року, ОСОБА_17 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Строк відбування покарання ОСОБА_17 ухвалено рахувати з 22 січня 1999 року.

ОСОБА_17 за ст. 69 КК України 1960 року виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року, за ст. 102 КК України 1960 року виправдано на підставі п. 2 ст. 213 КПК України 1960 року.

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п. «ж», «з», «і» ст. 93; ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93; ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року, з призначенням покарання:

-за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді довічного позбавлення волі;

-за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді 15 років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить;

-за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року, ОСОБА_16 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Строк відбування покарання ОСОБА_16 ухвалено рахувати з 26 грудня 2000 року.

ОСОБА_16 за ст. 69 КК України 1960 року виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року.

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року, з призначенням покарання:

-за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді 15 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року, ОСОБА_18 призначено остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_18 ухвалено рахувати з 19 березня 1999 року.

ОСОБА_18 за ст. 69, ч. 3 ст. 229-1 КК України 1960 року виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року.

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п. «ж», «і» ст. 93; ч. 6 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року, з призначенням покарання:

-за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі;

-за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року у виді 14 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року, ОСОБА_20 призначено остаточне покарання у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_20 ухвалено рахувати з 19 березня 1999 року.

ОСОБА_20 за ст. 69, ч. 3 ст. 229-1 КК України 1960 року виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року.

Також, вказаним вироком до різних видів покарань також було засуджено: ОСОБА_41 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_121 , ОСОБА_115 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_30 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_37 , ОСОБА_158 , ОСОБА_132 , ОСОБА_148 , ОСОБА_164 та ОСОБА_161 .

Ухвалою Верховного Суду України від 21 липня 2005 року вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року залишено без зміни.

4.Межі перегляду вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за нововиявленими обставинами.

Як зазначалось вище, ОСОБА_15 у заяві від 05.12.2016 вказує на наявність нововиявленої обставини, а саме на те, що ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , живий та проживає на території Автономної Республіки Крим.

При цьому, вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року ОСОБА_15 , серед іншого, було засуджено за вчинення 23 вересня 1997 року умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб саме ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Водночас, за вчинення вбивства ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 також було засуджено: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З урахуванням вказаного, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року забезпечено участь засуджених ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 під час розгляду заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, оскільки це прямо стосується їх законних інтересів та прав.

Вказаною ухвалою також вживались заходи для встановлення місця перебування та забезпечення участі засуджених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , однак встановити їх точне місце перебування, забезпечити безпосереднє прибуття до суду або ж забезпечити відеоконференцзв'язок із вказаними засудженими - неможливо з огляду на їх ймовірне перебування на тимчасово окупованій Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим.

Тому, судом, з метою дотримання завдань кримінального провадження, які регламентовано приписами ст. 2 КПК України, забезпечення права на доступ до правосуддя (ст. 21 КПК України) та розгляду справи у розумні строки (ст. 28 КПК України), забезпечено право на захист засудженим ОСОБА_19 та ОСОБА_20 шляхом призначення захисників з Центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Таким чином, беручи до уваги, що нововиявлені обставини, які є предметом перевірки суду прямо стосуються засуджених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , жодним чином не погіршують їх правове становище, оскільки останні призначені строки покарання відбули, суд, з метою дотримання розгляду справи у розумні строки, прийшов до висновку про розгляд заяви ОСОБА_15 у відсутність засуджених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , яким забезпечено право на захист.

В аспекті вказаного, суд зважає на наступне.

Приписи ч. 4 ст. 466 КПК України передбачають, що суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими або виключними обставинами, якщо вони не оспорюються.

З огляду на доводи заяви ОСОБА_15 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд приходить до висновку, що вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року підлягає перегляду в частині, що стосується епізоду умисного вбивства ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що мало місце 23 вересня 1997 року.

Тобто, перегляду через призму наявності нововиявлених обставин підлягає діяння, а саме перевірка обставин умисного вбивства ОСОБА_22 , що мало місце 23 вересня 1997 року, за вчинення якого було засуджено осіб з наступною правовою кваліфікацією (аркуш 117-118 вироку від 26.01.2004):

- ОСОБА_15 за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб), ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року (незаконне перевезення та збут наркотичного засобу);

- ОСОБА_19 за ч. 4 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (організація умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб), ч. 2 ст. 307 України 2001 року (незаконне придбання, зберігання та збут наркотичного засобу);

- ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , кожного за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (пособництво у вчиненні умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб), ч. 2 ст. 307 України 2001 року ( ОСОБА_17 - незаконне перевезення наркотичного засобу; ОСОБА_16 - незаконне виготовлення наркотичного засобу);

- ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , кожного за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб).

Водночас, епізоди інших злочинів та докази щодо обставин їх вчинення, які встановлені у вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року, судом не досліджуються, оскільки дані обставини перебувають поза межами доводів заяви ОСОБА_15 та учасниками не оспорюються.

5.Докази на підтвердження обставин умисного вбивства ОСОБА_22 , які покладені в основу вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року.

Судом не було безпосередньо досліджено матеріали кримінальної справи у якій було ухвалено вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року, оскільки вказаний суд знаходиться на тимчасово окупованій території України де і перебуває вказана справа.

Водночас, у розпорядженні Оболонського районного суду м. Києва наявні завірені копії вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим та ухвали Верховного Суду України, які виготовлено з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_15 .

Як убачається з вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року, на обґрунтування винуватості ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_22 , суд поклав в основу вироку такі докази:

-показання потерпілої ОСОБА_187 про те, що із сином ОСОБА_56 , який працював на підсобному господарстві ОСОБА_19 , вона втратила зв'язок із середини літа 1997 року, при чому на її запитання, ОСОБА_19 завжди казав, що її син чимось зайнятий. За долю ОСОБА_26 хвилювався і його брат - ОСОБА_22 , який 23 вересня 1997 року також не повернувся додому. Вона не зверталася до правоохоронних органів із заявою про зникнення ОСОБА_22 , оскільки останній знаходився під адміністративним наглядом за вживання наркотичних засобів, тому боялася, що його затримають. Про вбивство сина вона дізналася лише від правоохоронних органів;

-явки з повинною ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , в яких останні повідомили про вбивство ОСОБА_22 ;

-показання під час досудового розслідування як підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_18 , в яких він розповідав про вчинене вбивство ОСОБА_22 . Зокрема про те, що після необережного вбивства ОСОБА_62 , ОСОБА_19 наказав вбити і ОСОБА_22 , оскільки останній цікавиться долею свого брата. ОСОБА_22 на кошару мав привезти ОСОБА_15 і це сталося 23 вересня 1997 року. Останній передав ОСОБА_22 флакончик із якоюсь рідиною, а коли він її вжив, то почав корчитися від болю. Він ( ОСОБА_18 ) та його брат ОСОБА_20 за вказівкою ОСОБА_15 добили ОСОБА_22 , після чого завантажили труп та відвезли до заздалегідь викопаної воронки, поклали на гумові покришки та підпалили, попередньо обливши бензином. Наступного дня, він та його брат ОСОБА_20 за вказівкою ОСОБА_19 поїхали на місце, де було спалено труп ОСОБА_22 , та зачистили землю, а попіл викинули в озеро Сиваш;

-показання під час досудового розслідування як підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_20 , в яких він дав аналогічні показання щодо участі у вбивстві ОСОБА_22 , зазначивши, що вбивству ОСОБА_22 передувало вбивство з необережності його брата ОСОБА_62 . Саме вказівка ОСОБА_15 «допомогти» ОСОБА_22 , який не помирав після вживання наркотика, була ними виконана;

-протоколи відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , з яких вбачається, що останні під час досудового розслідування показали місце вбивства з необережності ОСОБА_62 , де ОСОБА_22 вжив наркотичний засіб, після чого йому стало дуже погано, і де його монтировкою добивав ОСОБА_20 та місце спалення трупа. У свою чергу ОСОБА_20 також підтвердив роль і ступінь участі ОСОБА_15 і брата ОСОБА_18 ;

-показання під час досудового розслідування ОСОБА_19 , в яких останній, не визнаючи винуватість в організації умисного вбивства ОСОБА_22 , підтвердив, що на території підсобного господарства було вбито з необережності ОСОБА_62 ;

-показання під час досудового розслідування як підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_15 , в яких останній визнаючи винуватість, указав, що пропозиція умисного вбивства ОСОБА_22 шляхом дачі йому передозованого наркотика походила від ОСОБА_19 , котрий у другій половині вересня 1997 року дав 5 стаканів макової соломки. Цю соломку, а також ліки, що посилюють дію наркотика, він передав ОСОБА_16 . Потім, після отримання смертельної суміші ОСОБА_16 та ОСОБА_17 привели йому ОСОБА_22 , якого він відвіз на кошару, де останнього, після вживання наркотика, було вбито;

-показання під час досудового розслідування ОСОБА_17 , в яких він підтвердив обставини звернення ОСОБА_15 до нього та до ОСОБА_16 щодо можливого настання смерті від передозування наркотиками. У подальшому, ОСОБА_16 виготовив та передав ОСОБА_15 суміш наркотичного засобу з ліками. Потім, на прохання ОСОБА_15 ними було знайдено ОСОБА_22 . Через деякий час, ОСОБА_15 розповів про вбивство ОСОБА_22 та про спалення його трупа;

-показання ОСОБА_16 , дані ним під час досудового розслідування, у яких він підтвердив факт пошуку ОСОБА_22 , а також те, що останній сідав до автомобіля ОСОБА_15 ;

-даними медико-криміналістичного дослідження ґрунту з місця спалення трупа ОСОБА_22 , під час якого вилучено 11 фрагментів кісток, що належать скелету людини, біологічний вік якої на час смерті складав приблизно 30-50 років, які утворилися внаслідок фрагментації кісток скелета від дії високих температур;

-даними висновку криміналістичної експертизи ґрунту, взятому з указаного ОСОБА_20 і ОСОБА_18 місця спалення трупів, виявлені фрагменти гуми, яка, ймовірно, походить від автопокришок, та сліди зміненого етилованого бензину;

-даними висновку судово-імунологічної експертизи, згідно якого знайдені фрагменти кісток належать людині, біологічний вік якої на час смерті складав приблизно 30-50 років, що не виключає, що вони могли належати скелету ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки повний вік на час його вбивства - 23.09.1997 був 31 рік 10 місяців (аркуш 116 вироку від 26.01.2004).

6.Норми законодавства, якими керується суд переглядаючи судове рішення за заявою ОСОБА_15 .

Так, перехідними положеннями до КПК України 2012 року не визначено спеціального порядку розгляду заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, поданих після набрання чинності цим Кодексом.

Відтак, на переконання суду, до цих заяв має застосовуватися загальне правило ст. 5 КПК України 2012 року, яке передбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Такої ж позиції дотримувався і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 інформаційного листа від 26 листопада 2012 року № 1735/0/4-12 «Про деякі питання застосування розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України» звернувши увагу суддів судів першої та апеляційної інстанцій на те, що заяви (клопотання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подані учасниками процесу (судового провадження) безпосередньо до суду 20 листопада 2012 року або пізніше, розглядаються судом у порядку, визначеному главою 34 КПК України 2012 року.

З урахуванням вищезазначеного, беручи до уваги, що вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року ухвалено до набрання чинності КПК України 2012 року, а заява ОСОБА_15 подана після набрання ним чинності (в 2016 році), суд приходить до висновку, що розгляд даної заяви має здійснюватися за правилами КПК України 2012 року.

Вказана позиція суду також знаходить своє відображення у постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року (справа № 1-5/2005; провадження № 51-3км19).

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами регламентований главою 34 КПК України, у якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до положень ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Крім того, згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв'язку з іншими положеннями КПК України, насамперед ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Як убачається з приписів ч. 1 ст. 467 КПК України, суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

7.Докази на підтвердження наявності нововиявлених обставин.

Згідно відповіді російської окупаційної адміністрації (так званого Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в м. Севастополі) № 33/20451/15 від 15.09.2016, яка надана на адвокатський запит адвоката ОСОБА_21 від 18.08.2016, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 15.04.2016 був поставлений на міграційний облік строком до 19.12.2016 (том № 2 а.с. 60).

З відповіді російської окупаційної адміністрації (так званого Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в м. Севастополі) від 12.10.2016 з додатком, яка надана на адвокатський запит адвоката ОСОБА_21 від 10.08.2016, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також, вказано, що останній притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 19.15 КпАП Російської Федерації (том № 2 а.с. 61, 62).

Також, адвокат ОСОБА_21 отримав та надав наступні докази, що були досліджені судом:

1) оптичний диск з відеозаписом від 12.03.2017 під назвою «ОСОБА_22», на якому зафіксовано спілкування невстановленої особи з чоловіком, який представився ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У ході спілкування, чоловік, який представився ОСОБА_22 , повідомляє, що відеозапис здійснюється 12 березня 2017 року. Даний чоловік вказує, що він, його брат та батько увесь цей час проживали в Придністров'ї. Батько та брат на даний час залишаються в Тирасполі, а він з 2014 року проживає в Криму, працює охоронцем в кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9», що за адресою: АДРЕСА_1. Дана особа повідомляє, що справа де він, батько та брат були потерпілими - «вигадана». ОСОБА_15 знає наочно. Також повідомляє, що він є раніше судимим та перебував під адміністративним наглядом (том № 2 а.с. 58а);

2) три фотокартки на яких зафіксований чоловік, якого ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (мешканці Автономної Республіки Крим) впізнають як ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (том № 2 а.с. 63-65, 67-69);

3) копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який видано 16 січня 1998 року Красногвардійським РВ ГУМВС України в Криму на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Даний паспорт містить фотокартки особи чоловічої статі, які знаходяться на 1 та 5 аркушах. При цьому, на 12 аркуші знаходиться відтиск штампу реєстрації місця проживання, який здійснено 4 лютого 1998 року з вказанням адреси: АДРЕСА_8 (том № 1 а.с. 12-13).

Як убачається з вимоги про судимість від 21.10.2016 на ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця смт Красногвардійське Автономної Республіки Крим, проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , останній раніше судимий:

-вироком Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.1982 за ст. 17, ч. 2 ст. 81, ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений з Дубенської виправної колонії Рівненської області 06.01.1984;

-вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.1990 за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до покарання у виді 2 років позбавлення волі. Звільнений з Синельниковської виправної колонії Дніпропетровської області 27.01.1992;

-вироком Залізничного районного суду м. Львова від 02.11.1993 за ч. 2 ст. 229-6 КК України 1960 року до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений з Сімферопольської виправної колонії Автономної Республіки Крим 13.03.1993 (том № 2 а.с. 59).

Як убачається з відповіді Департаменту інформатизації МВС України № 124А3/16-103 від 08.02.2023, наданої на адвокатський запит від 05.02.2023, станом на 08.02.2023 за даними інформаційного ресурсу «Інтегрована інформаційно-пошукова система» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, громадянина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 02.06.1998 Красногвардійським РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим було оголошено в державний розшук, як особу, яка починаючи з 25.05.1998 переховувалася від органів досудового розслідування за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 196-1 КК України 1960 року.

28.09.1999 державний розшук громадянина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , припинено у зв'язку з його затриманням (том № 7 а.с. 66).

З метою перевірки доказів наданих стороною захисту, 14.09.2023 судом було направлено запит до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яким ставилось питання щодо наявності «Форми - 1» на ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця селища Красногвардійське Автономної Республіки Крим, та у разі наявності - надати її суду у паперовому (у разі наявності) та електронному вигляді.

19.09.2023 та 21.09.2023 на запит суду було надано відповідь, якою вказано, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області має запитувану судом інформацію та документи на ОСОБА_22 , однак надання документів може бути реалізовано лише на підставі ухвали суду в порядку глави 15 КПК України (том № 7 а.с. 195-196, 197-200).

Відтак, ухвалою від 01.11.2023 постановлено надати адвокату ОСОБА_9 право тимчасового доступу до оригіналу заяви про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зберігається у Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А (том № 7 а.с. 230-231).

На виконання вказаної ухвали суду, 07.11.2023 адвокатом ОСОБА_9 отримано у Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оригінал заяви про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (том № 8 а.с. 3, 4-8).

Як убачається з оригіналу заяви серії НОМЕР_2 від 13.01.1984 про видачу паспорта «Форма - 1», остання містить відтиск печатки Дубенської ВТК УВС Рівненської області та підписана ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженцем смт Красногвардійське Кримської області у зв'язку з звільненням із місця позбавлення волі. Заява містить достатньо чітку та якісну чорно-білу фотокартку ОСОБА_22 , відомості про батьків (батько - ОСОБА_86 , мати - ОСОБА_187 ).

У графі «Службові відмітки» зазначено, що ОСОБА_22 засуджений вироком Красногвардійського районного суду Кримської області за ст. 17, ч. 2 ст. 81, ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 06.01.1984 ОСОБА_22 звільнений з Дубенської виправної колонії Рівненської області на підставі ст. 52-2 КК України 1960 року (том № 8 а.с. 6-7, 31).

Крім того, як убачається з копії алфавітної картки стосовно ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7, яка надана на запит прокурора Державною установою «Рівненський слідчий ізолятор», ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець смт Красногвардійське Кримської області, проживаючий по АДРЕСА_9 , 05.10.1982 прибув до Дубенської виправної колонії Рівненської області для відбування покарання за вироком Красногвардійського районного суду Кримської області від 22.07.1982. На підставі ст. 52-2 КК України 1960 року, 06.01.1984 ОСОБА_22 звільнений з вказаної виправної колонії (том № 7 а.с. 225, 226).

У подальшому, ухвалою від 15.11.2023, за клопотанням сторони захисту, судом було призначено портретну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На виконання ухвали до експертної установи для проведення портретної експертизи, судом направлено оптичний диск з відеозаписом від 12.03.2017 під назвою «ОСОБА_22»; три фотокартки та заяву про видачу паспорта на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серії НОМЕР_2 від 13.01.1984 (том № 8 а.с. 18-20).

Як убачається з висновку експерта № 27688/23-35 від 18.12.2023, експерт за результатами проведення судової портретної експертизи дійшов до висновків, що у відеозаписі від 12.03.2017 у файлі «ОСОБА_22» (об'єкт 1) та у фотознімку в заяві про видачу паспорта на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серії НОМЕР_2 від 13.01.1984, зображена одна і та ж особа.

На фотокартках (об'єкти 2-4) та у фотознімку в заяві про видачу паспорта на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серії НОМЕР_2 від 13.01.1984, зображена одна і та ж особа (том № 8 а.с. 24-30, 31).

Крім того, ухвалою від 23.04.2024, за клопотанням прокурора, судом було призначено криміналістичну експертизу відеозапису та фотознімків, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На виконання ухвали до експертної установи для проведення криміналістичної експертизи, судом направлено оптичний диск з відеозаписом від 12.03.2017 під назвою «ОСОБА_22» та три фотокартки (том № 8 а.с. 80-82).

Як убачається з висновку експерта № КСЕ-19/111-24/26786 від 07.06.2024, експерти за результатами проведення криміналістичної експертизи відеозапису та фотознімків дійшли до наступних висновків:

Запис відеофайлу «ОСОБА_22», що міститься на диску для лазерних систем зчитування TDK CD-RW 700MB 80 MIN із маркувальними позначеннями «5 162 202 А 1 І5 15555 HS 1909», здійснено безперервно.

У відеофонограмі з файлу «ОСОБА_22», ознак монтажу чи змін, що могли бути привнесені як до початку запису, так і після нього, не виявлено.

Запис відео- та аудіо- потоків, ймовірно, здійснювався одночасно та за допомогою однієї апаратури.

Ймовірною датою та часом створення відеофайлу «ОСОБА_22» є 2017-03-11 12:03:19 UTC.

У зображеннях з наданих на дослідження 3 (трьох) фотокарток ознак монтажу (внесення змін, видалень чи накладень інформації) не виявлено.

Водночас, експерти позбавлені можливості надати відповіді на запитання щодо технічних характеристик пристроїв за допомогою яких здійснено відеозапис та фотознімки, оскільки у експертів відсутній доступ до зазначеної апаратури, а також у зв'язку з відсутністю таких відомостей та паперових носіях та безпосередньо на зображеннях (том № 8 а.с. 87-98, 99).

Відповідно до листа Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 7059/8.1-23/вх.7320/8.1-23 від 14.02.2023, за результатами проведення перевірки відомостей Державного реєстру актів цивільного стану виявлено - «поновлений актовий запис про смерть № 02 відносно ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 Джанкойський район Автономна Республіка Крим, складений 01.08.2006 Красногвардійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (сучасна назва). Актовий запис складений на підставі рішення місцевого суду Красногвардійського району Автономної Республіки Крим про встановлення факту смерті від 13.07.2006 № 2-О-155/2006» (том № 7 а.с. 90).

При цьому, як убачається з витягу із Державного реєстру актів цивільного стану, заявником у справі № 2-О-155/2006 про встановлення факту смерті ОСОБА_22 є ОСОБА_187 . При отриманні свідоцтва про смерть на ОСОБА_22 , паспорт та військовий квиток на ім'я останнього - не здано (том № 8 а.с. 135).

Окрім вищевказаного, судом також допитано засуджених ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 з приводу обставин умисного вбивства ОСОБА_22 .

Засуджений ОСОБА_15 суду показав, що умисного вбивства ОСОБА_22 не вчиняв. Під час здійснення досудового розслідування обмовив себе, оскільки до нього співробітниками правоохоронних органів були застосовані погрози та насильство. Після відбуття термінів покарання засудженими за вироком, що переглядається, останні почали повертатись до місця проживання в Автономну Республіку Крим. Один із засуджених побачив живим ОСОБА_22 , про що повідомив брату ОСОБА_15 .

У свою чергу, дізнавшись про вказані обставини, ОСОБА_15 скористався правовою допомогою адвоката, який до цього працював в правоохоронних органах Луганської області та мав знайомих в російській окупаційній адміністрації тимчасово окупованого Криму. Скориставшись вказаними зв'язками, адвокат встановив місце перебування ОСОБА_22 , отримав викладені вище докази: відповіді російської окупаційної адміністрації, копію паспорта на ОСОБА_22 , фотокартки та відеозапис з останнім.

Засуджені ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 з приводу обставин умисного вбивства ОСОБА_22 , суду показали, що умисного вбивства ОСОБА_22 не вчиняли. Під час здійснення досудового розслідування обмовили себе, оскільки до них співробітниками правоохоронних органів були застосовані погрози та насильство.

Приписи ст. 2 КПК України передбачають, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Норми ч. 1 ст. 8 КПК України вказують, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів беззаперечно підтверджує наявність нововиявленої обставини про яку вказував у своїй заяві ОСОБА_15 , а саме те, що події вбивства ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не було.

Зокрема, поза будь-яким розумним сумнівом, вказана обставина підтверджується висновком експерта за результатами проведення портретної експертизи.

При цьому, суд наголошує, що станом на час надання суду відеозапису з особою, яка називала себе ОСОБА_22 (2017 рік), сторона захисту не мала фотокартки останнього для порівняння та проведення відповідної експертизи.

Лише в 2023 році, безумовно слідуючи завданням та засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, судом було отримано інформацію щодо наявності Форми - 1 радянського зразка та витребувано її судом.

Окрім висновку експерта, наведені вище докази, у тому числі інформація надана російською окупаційною адміністрацією Криму, підтверджує, що ОСОБА_22 вбито не було.

Окремо суд наголошує, що у ході перевірки чи дійсно фото ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на вказаній Формі - 1 належить ОСОБА_22 , якого нібито вбито засудженими, судом встановлена беззаперечна сукупність доказів, яка на це вказує.

Так, згідно Форми - 1 ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є уродженцем смт Красногвардійське Кримської області. Батьками останнього зазначені ОСОБА_86 та ОСОБА_187 .

У графі «Службові відмітки» вказано, що ОСОБА_22 засуджений вироком Красногвардійського районного суду Кримської області за ст. 17, ч. 2 ст. 81, ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 06.01.1984 ОСОБА_22 звільнений з Дубенської виправної колонії Рівненської області на підставі ст. 52-2 КК України 1960 року (том № 8 а.с. 6-7, 31).

Відомості про засудження та відбування покарання ОСОБА_22 також підтверджуються вимогою про судимість останнього та копією алфавітної картки стосовно нього, яка надана Державною установою «Рівненський слідчий ізолятор».

Згідно вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року, було умисно вбито ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , повний вік на час його вбивства - ІНФОРМАЦІЯ_8 був 31 рік 10 місяців (аркуш 116 вироку від 26.01.2004).

Також, у вказаному вироку та ухвалі Верховного Суду України зазначено, що ОСОБА_22 був мешканцем Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, його батьками були ОСОБА_86 та ОСОБА_187 .

Після набрання вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року законної сили саме за зверненням ОСОБА_187 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9 , місцевим судом Красногвардійського району Автономної Республіки Крим встановлено факт смерті ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який видано 16 січня 1998 року Красногвардійським РВ ГУМВС України в Криму на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання останнього російською мовою зазначено: «АДРЕСА_8 ». Вказане місце проживання ОСОБА_22 також підтверджується відомостями, що містяться у вимозі про судимість та Формі - 1.

Щодо посилань прокурора на сумнівність джерела походження відеозапису, фотокарток, інформації наданої російською окупаційною адміністрацією, суд звертає увагу на наступне.

Так, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів «окупаційної влади» далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Крім того, суд зважає на приписи п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» де вказано, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

З урахуванням вказаного, суд вважає голослівними посилання прокурора на сумнівність джерела походження доказів, оскільки вони були отримані стороною захисту у передбачений законодавством України спосіб, та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а отже є допустимими доказами.

Посилання прокурора на відсутність підстав для встановлення нововиявлених обставин, оскільки рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2006 про встановлення факту смерті ОСОБА_22 в порядку цивільного судочинства не скасоване, суд вважає неспроможними, оскільки наявність такого рішення не перешкоджає встановленню нововиявлених обставин у кримінальному провадженні.

8.Обставини, що враховуються судом при скасуванні вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року та ухваленні нового вироку.

Як зазначалось вище, вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за вчинення умисного вбивства ОСОБА_22 було засуджено осіб з наступною правовою кваліфікацією такого діяння (аркуш 117-118 вироку від 26.01.2004):

- ОСОБА_15 за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб), ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року (незаконне перевезення та збут наркотичного засобу);

- ОСОБА_19 за ч. 4 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (організація умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб), ч. 2 ст. 307 України 2001 року (незаконне придбання, зберігання та збут наркотичного засобу);

- ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , кожного за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (пособництво у вчиненні умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб), ч. 2 ст. 307 України 2001 року ( ОСОБА_17 - незаконне перевезення наркотичного засобу; ОСОБА_16 - незаконне виготовлення наркотичного засобу);

- ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , кожного за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб).

При цьому, в резолютивній частині вироку, з урахуванням визнання винуватими ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 також у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_86 (аркуш 136-137 вироку від 26.01.2004), дії засуджених отримали наступну остаточну правову кваліфікацію:

- ОСОБА_15 за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисні вбивства ОСОБА_22 та ОСОБА_86 ), ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року (незаконне перевезення та збут наркотичного засобу по епізоду вбивства ОСОБА_22 );

- ОСОБА_19 за ч. 4 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року (організація умисних вбивств ОСОБА_22 та ОСОБА_86 ), ч. 2 ст. 307 України 2001 року (незаконне придбання, зберігання та збут наркотичного засобу по епізоду вбивства ОСОБА_22 );

- ОСОБА_17 за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (пособництво у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_22 ), п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисне вбивство ОСОБА_86 ), ч. 2 ст. 307 України 2001 року (незаконне перевезення наркотичного засобу по епізоду вбивства ОСОБА_22 );

- ОСОБА_16 за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (пособництво у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_22 ), п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисне вбивство ОСОБА_86 ), ч. 2 ст. 307 України 2001 року (незаконне виготовлення наркотичного засобу по епізоду вбивства ОСОБА_22 );

- ОСОБА_18 за п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисні вбивства ОСОБА_22 та ОСОБА_86 );

- ОСОБА_20 за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року (умисне вбивство ОСОБА_22 ), ч. 6 ст. 19, п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року (пособництво у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_86 ) (аркуш 268-272 вироку від 26.01.2004).

Згідно ч. 1 ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Також, з огляду на встановлення відсутності події вбивства ОСОБА_22 , суд виправдовує засуджених ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року, оскільки єдиний епізод пов'язаний з незаконним обігом наркотичного засобу полягає у незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні та збуті наркотичного засобу, який нібито використовувався засудженими, як знаряддя вбивства ОСОБА_22 , подія якого не мала місця.

З урахуванням встановлених судом нововиявлених обставин, суд, скасовуючи вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині визнання винуватими ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 за вчинення умисного вбивства ОСОБА_22 , вважає за необхідне:

-виключити з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_15 вбивства ОСОБА_22 ; за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року ОСОБА_15 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Остаточно дії ОСОБА_15 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб.

-виключити з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_19 організації вбивства ОСОБА_22 ; за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року ОСОБА_19 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Остаточно дії ОСОБА_19 кваліфікувати за ч. 4 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як організація умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб.

-за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року ОСОБА_17 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення; за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року ОСОБА_17 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Остаточно дії ОСОБА_17 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб.

-за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року ОСОБА_16 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення; за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року ОСОБА_16 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Остаточно дії ОСОБА_16 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб.

-виключити з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_18 вбивства ОСОБА_22 . Остаточно дії ОСОБА_18 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб.

-за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року ОСОБА_20 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Остаточно дії ОСОБА_20 кваліфікувати за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як пособництво у вчиненні умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб.

9. Перегляд призначених засудженим мір покарання за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року, з огляду на встановлені судом нововиявлені обставини.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З огляду на виключення з обвинувачення ОСОБА_15 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 посилання на вчинення вбивства ОСОБА_22 , а також визнання ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_20 невинуватими у вчиненні вказаного вбивства, суд приходить до висновку, що призначені вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року міри покарання призначені засудженим підлягають перегляду.

Під час ухвалення вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року та призначення покарання засудженим ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , судом враховувались: тяжкість вчинених ними злочинів; відомості про їх особи, зокрема, матеріали, що їх характеризують; обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Таким чином, призначена вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року міра покарання ОСОБА_19 та ОСОБА_18 у виді 15 років позбавлення волі, навіть при виключенні з обвинувачення епізоду умисного вбивства ОСОБА_22 , відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вбивство ОСОБА_86 ) є справедливою і достатньою для забезпечення мети покарання та виправлення останніх.

Станом на 03 березня 2025 року покарання ОСОБА_19 та ОСОБА_18 відбуто.

Разом з цим, беручи до уваги, що ОСОБА_20 визнається невинуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_22 за вчинення якого останньому призначено покарання у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі, остаточну міру покарання ОСОБА_20 суд призначає у виді 14 років позбавлення волі (найбільш сувора міра покарання, яка була призначена вироком за умисне вбивство ОСОБА_86 ). Таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вбивство ОСОБА_86 ) є справедливим і достатнім для забезпечення мети покарання та виправлення останнього.

Станом на 03 березня 2025 року покарання ОСОБА_20 відбуто.

Призначена вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року міра покарання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у виді довічного позбавлення волі, враховуючи, що судом встановлені обставини відсутності події вбивства ОСОБА_22 , не відповідає ступеню тяжкості вчиненого засудженими злочину та є несправедливою, з огляду на наступне.

Як убачається з вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 покарання у виді довічного позбавлення волі призначено саме за вчинення умисного вбивства двох осіб ( ОСОБА_22 та ОСОБА_86 ), відсутності обставин, що пом'якшують їх покарання, визнання вказаних осіб виключно небезпечними для суспільства.

Водночас, організатору вбивств ОСОБА_19 , пособникам та співвиконавцям вбивств братам ОСОБА_18 призначені покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Довічне позбавлення волі вважається найсуворішим в системі покарань, воно є безстроковим, за загальним правилом виконується пожиттєво і закінчується зі смертю засудженого.

Суд може призначити довічне позбавлення волі тільки в тому випадку, коли санкція статті, за якою кваліфікований злочин, передбачає цей вид покарання. Водночас і в такому випадку суд позбавлений права беззастережно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі. Суд має мотивовано довести, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк, яке в усіх санкціях передбачене в альтернативі з довічним позбавленням волі, не є ефективним з точки зору перспективи реалізації мети покарання, а його застосування буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Тож у вироку підлягають відображенню мотиви ухваленого рішення з посиланням на конкретні обставини справи, які свідчать про найвищий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину і особи винного (наприклад відсутність пом'якшувальних обставин, наявність низки обтяжуючих обставин) та, відповідно, недоречність призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Беручи до уваги, що за наслідками перегляду вироку за нововиявленими обставинами встановлено відсутність події вбивства ОСОБА_22 , призначення ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , покарання у виді довічного позбавлення волі, на переконання суду, буде непропорційним вчиненому.

Керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне по епізоду вбивства ОСОБА_86 призначити ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 покарання у межах, установлених у санкції ст. 93 КК України 1960 року, а саме у виді 15 років позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечить досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, буде законним (несвавільним) та пропорційним (не становитиме надмірного тягаря для особи).

При призначенні такої міри покарання ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , поза увагою суду не може залишитись і та обставина, що засуджені ОСОБА_15 та ОСОБА_17 відбувають покарання (у тому числі за злочин, якого не вчиняли) з 22.01.1999, а ОСОБА_16 - з 26.12.2000.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 373, 374, 395, 459, 467 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_15 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за нововиявленими обставинами, - задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині визнання винуватими ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_22 , - скасувати.

Ухвалити новий вирок.

Виключити з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбивства ОСОБА_22

ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_15 по епізоду вбивства ОСОБА_86 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб та вважати ОСОБА_15 засудженим за вказаною статтею до покарання у виді 15 років позбавлення волі.

З урахуванням ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині засудження за вчинення злочинів, що не переглядались, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_15 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Призначене ОСОБА_15 покарання вважати відбутим та негайно звільнити його з-під варти з зали суду.

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_17 по епізоду вбивства ОСОБА_86 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб та вважати ОСОБА_17 засудженим за вказаною статтею до покарання у виді 15 років позбавлення волі.

З урахуванням ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині засудження за вчинення злочинів, що не переглядались, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_17 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Призначене ОСОБА_17 покарання вважати відбутим та негайно звільнити його з-під варти з зали суду.

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_16 по епізоду вбивства ОСОБА_86 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб та вважати ОСОБА_16 засудженим за вказаною статтею до покарання у виді 15 років позбавлення волі.

З урахуванням ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині засудження за вчинення злочинів, що не переглядались та покарання призначеного за вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 22.02.2001, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_16 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Призначене ОСОБА_16 покарання вважати відбутим та негайно звільнити його з-під варти з зали суду.

Виключити з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , організації вбивства ОСОБА_22

ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_19 по епізоду вбивства ОСОБА_86 кваліфікувати за ч. 4 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як організація умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб та вважати ОСОБА_19 засудженим за вказаною статтею до покарання у виді 15 років позбавлення волі.

З урахуванням ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині засудження за вчинення злочинів, що не переглядались, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_19 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.

Станом на 03 березня 2025 року покаранням ОСОБА_19 відбуто.

Виключити з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбивства ОСОБА_22 .

Дії ОСОБА_18 по епізоду вбивства ОСОБА_86 кваліфікувати за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчинене за попереднім зговором групою осіб та вважати ОСОБА_18 засудженим за вказаною статтею до покарання у виді 15 років позбавлення волі.

З урахуванням ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині засудження за вчинення злочинів, що не переглядались, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_18 покарання у виді 15 років позбавлення волі.

Станом на 03 березня 2025 року покаранням ОСОБА_18 відбуто.

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_20 по епізоду вбивства ОСОБА_86 кваліфікувати за ч. 6 ст. 19, п. «ж», «і» ст. 93 КК України 1960 року, як пособництво у вчиненні умисного вбивства з метою приховати інший злочин, вчиненого за попереднім зговором групою осіб та вважати ОСОБА_20 засудженим за вказаною статтею до покарання у виді 14 років позбавлення волі.

З урахуванням ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року в частині засудження за вчинення злочинів, що не переглядались, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_20 покарання у виді 14 років позбавлення волі.

Станом на 03 березня 2025 року покаранням ОСОБА_20 відбуто.

Речові докази по справі, а саме: оптичний диск з відеозаписом від 12.03.2017 під назвою «ОСОБА_22», три фотокартки та оригінал заяви про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3