Р I Ш Е Н Н Я
04.03.2025
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Колісник І.Ю.,
Справа № 629/590/25
Номер провадження 2/629/443/25
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович
третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було видано виконавчий напис № 58118 про стягнення з позивача на користь «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 19930,00 грн. 03.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченком В.П. відкрито виконавче провадження № 67352552 щодо примусового виконання виконавчого напису № 58118 від 24.05.2021. 16.05.2024 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Вважає, що виконавчий напис вчинено із порушення норм чинного законодавства, оскільки напис вчинений з порушенням умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі. Позивач не отримував жодних письмових вимог (повідомлень) щодо стягнення заборгованості. Розмір боргових зобов'язань перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», визначений у виконавчому написі нотаріуса на загальну суму 19930,00 не є безспірною. На підставі вищевикладеного, просить визнати виконавчий напис від 24.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у наданому відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначив, що заміна кредитора у зобов'язанні прямо передбачена законодавством, не впливає на характер, обсяг і порядок виконання позивачем своїх обов'язків, не погіршує становище позивача, не зачіпає його інтересів та здійснюється без його на те згоди. Відповідачем виконано вимоги передбачені п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгену Михайловичу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: 1) Оригінал кредитного договору та Розрахунок заборгованості за кредитним договором, а отже виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 58118, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 19930 грн. не підлягає визнанню такими, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною. Вказав, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 3000 гривень є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Крім того, позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, представник позивача в наданій суду заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.
24.05.2021 було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, якому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 277819151 від 19.09.2019, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19930,00 гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. від 03.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67352532 з примусового виконання виконавчого напису № 58118 виданого 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором у розмірі 19930,00 гривень.
За загальними правилами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених у ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), зазначають на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Так, відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-XII та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595(далі - Порядок № 296/5).
Пунктом 19 ст. 34 Закону № 3425-XII визначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачена Главою 14 Закону № 3425-XII та Главою 16 розділу ІІ Порядку.
За статтею 87 Закону № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік №1172).
У статті 88 Закону № 3425-XII визначені умови вчинення виконавчих написів, за якими нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Зазначені умови вчинення виконавчого напису також містяться і в пунктах 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому цей Перелік № 1172 не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.
В подальшому, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Цією постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" Переліку № 1172 та доповнено його новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Дана постанова надала право нотаріусу вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Разом з тим, вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін, а Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Отже, чинна редакція Переліку № 1172 передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Матеріали справи свідчать, що нотаріально посвідчений договір між сторонами не укладався.
Не зважаючи на відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору та те, що судовим рішенням 22 лютого 2017 року були скасовані зміни до Переліку № 1172 в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не пересвідчився у безспірності пред'явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд доходить до такого.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки /стаття 257 ЦК України/.
Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові / ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину.
В той же час, 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, не знайшли свого підтвердження.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить до такого.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 13.12.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Габор Вікторією Володимирівною, предметом договору є надання правничу (правову) допомогу у справі щодо визнання виконавчого напису № 58118 від 24.05.2021 таким, що не підлягає виконанню
Згідно акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 24.01.2025, укладений між позивачем та адвокатом Габор Вікторією Володимирівною, за умовами якого позивачем прийняті юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 13.12.2024, на загальну суму 2500 грн., які складаються з: усної консультації з вивченням документів, складання та направлення адвокатських запитів до приватного виконавця та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 30 хв. - 500 грн., складання позовної заяви про визнання виконавчого напису № 58118 від 24.05.2021 таким, що не підлягає виконанню, підготовка всіх додатків до позову 1 год. - 2000 грн.
Позивачем сплачено адвокату Габор Вікторії Володимирівні вартість наданих послуг у розмірі 2500 грн., що підтверджується довідкою-квитанцією від 24.01.2025.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також те, що відповідачем не подано заяви про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
У відповідності до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, зареєстрований в реєстрі за № 58118 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором у розмірі 19930,00 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги від 13.12.2024 у розмірі 2500 /дві тисячі п'ятсот/ гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30
третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5
третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, м. Харків, майдан Захисників України, 7/8 (1-й поверх)
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ