Р I Ш Е Н Н Я
04.03.2025
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Колісник І.Ю.,
Справа № 629/436/25
Номер провадження 2/629/424/25
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі. Сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 01.09.2022 є студентом денної форми навчання Професійного ліцею Галицького фахового коледжу. Відповідач передбачені законом зобов'язання по утриманню сина не виконує. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення до суду і до закінчення навчання, але не більше досягнення 23 років.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідач є батьком повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки 24 від 13.01.2025 ОСОБА_3 є студентом Професійного ліцею Галицького фахового коледжу імені В'ячеслава Чорновола, на державному навчанні в групі МДО-31 професії «Майстер з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів» з 01.09.2022 по 30.06.2025.
Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою ст. 200 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статтей 187, 189-192,194-197 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання;3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Аналіз наведених норм права у поєднанні з основними правилами доказування (параграф перший глави п'ятої розділу першого ЦПК України) з урахуванням роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму ВСУ № 3 від 15 травня 2006 року, дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок батька (матері) надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання, презюмується. Батько (мати) можуть бути звільненні від такого обов'язку у разі доведеності факту неможливості надавати допомогу дитині, при цьому, зважаючи на специфіку спірних правовідносин, обов'язок доведення такого факту покладається саме на батька (мати), до яких пред'явлений позов. Дитина, яка пред'являє позов у такій категорії справ, має довести, що вона потребує допомоги у зв'язку із продовженням навчання.
Відповідно до положень ст.12, ст. 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачкою суду наданий належний і допустимий доказ, яким підтверджується факт навчання ОСОБА_3 в Професійному ліцею Галицького фахового коледжу імені В'ячеслава Чорновола, що є достатнім для висновку про потребу у матеріальній допомозі батька на період навчання.
Відповідач в наданій суду заяві позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини визнав в повному обсязі.
За частиною 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Підстав для неприйняття визнання позову не встановлено.
На підставі наведеного, з урахуванням стану здоров'я, матеріального становища позивача та відповідача; інших обставин, що мають істотне значення, суд доходить висновку, що відповідач має можливість утримувати повнолітнього сина, і задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 , і, враховуючи, що ОСОБА_3 досяг повнолітнього віку, присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання у розмірі в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.01.2025 та до закінчення ним навчання, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років.
Щодо вимоги позивача про встановлення мінімального розміру аліментів на повнолітню доньку, який продовжує навчання, не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд зазначає, що ОСОБА_3 вже досяг повноліття і відповідно до ст. 200 СК України аліменти на повнолітню доньку стягуються у частині від заробітку (доходу) платника аліментів, без урахування 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Верховний суд, в своїх рішеннях, зокрема, у справі № 569/8960/17 вказував на те, що розмір менший, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на даний вид стягнень - не розповсюджується.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.01.2025 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ