03.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2672/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 23.12.2024) у справі № 908/2672/24
за позовом Концерну “Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель», м.Запоріжжя
про стягнення 94734,19 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі» з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» заборгованості в сумі 94734,19 грн. за послуги постачання теплової енергії, які надавались відповідачу в період з 01.11.2021 по 31.05.2024 у нежитлове приміщення № 40 підвалу літ. А-3 в будинку №12 по вул. Сталеварів в м.Запоріжжя на підставі типового індивідуального договору №72209241 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного сторонами 01.11.2021.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 319, 322, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі № 908/2672/24 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» м.Запоріжжя на користь Концерну “Міські теплові мережі» м. Запоріжжя основний борг у розмірі 94734,19 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» м.Запоріжжя на користь Концерну “Міські теплові мережі» м. Запоріжжя витрати з сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель», в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що:
- у наданих суду першої інстанції доказах не зазначено опалювану площу приміщення відповідача;
- з доданих до позову рахунків за постачання теплової енергії неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період , не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні;
- висновок суду першої інстанції, що між сторонами укладений індивідуальний договір №72209241 про надання послуги з постачання теплової енергії, є таким, що не базується на нормах чинного законодавства;
- поза увагою суду першої інстанції залишись такі обставини як наявність або відсутність у приміщенні приборів опалення і, відповідно, кількість теплового навантаження у зв'язку з цим.
Позивач своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.01.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
30.01.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу залишено без руху. Апелянту протягом 5 днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази оплати судового збору у розмірі 4542,00 грн.
10.02.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.02.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №0.0.4172476562.1 від 06.02.2025 про сплату 4542,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі №908/2672/24; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Концерн “Міські теплові мережі» є суб'єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України “Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Основною метою діяльності Концерну “Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.
Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» (відповідач) є власником нежитлового приміщення № 40 в підвалі літ. А-3 за адресою: Запоріжжя, вул. Сталеварів буд. 12 на підставі договору купівлі-продажу №4259 від 26.12.2003, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №394802883 від 13.09.2024.
02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).
Позивач надав докази оснащення житлового будинку №12 по вул. Сталеварів у м.Запоріжжя, в якому знаходиться приміщення відповідача, приладом комерційного обліку теплової енергії (акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з показами станом на 18.10.2016, акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 02.02.2024, свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №02/62-10-23/134 від 15.01.2024, довідку від 15.01.2024 про проведення поточного ремонту приладу обліку) та надав архів показів приладу опалення, акти обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії від 30.10.2023, 17.11.2023, 18.04.2024, акти зняття показань приладів обліку теплової енергії від 29.10.2021, 31.03.2022, 28.10.2022, 30.03.2023.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 “Про початок опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» та від 29.03.2022 №126 “Про закінчення опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» опалювальний сезон 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя тривав з 01.11.2021 по 31.03.2022.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 №410 “Про початок опалювального періоду 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2023 №186 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 №184 “Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м.Запоріжжя» опалювальний період 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2022 по 31.03.2023.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 №665 “Про початок опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» та від 27.03.2024 №87 “Про закінчення опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» опалювальний період 2023 - 2024 у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2023 по 15.04.2024.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).
На підставі відомостей про обсяг спожитої в будинку теплової енергії позивач нарахував відповідачу вартість послуги з постачання теплової енергії до приміщення відповідача за період з 01 листопада 2021 року - 31 травня 2024 року на загальну суму 98914,19 грн. та сформував рахунки на оплату: - за листопад 2021 року - на суму 6238,53 грн.; - за грудень 2021 року - на суму 5482,33 грн.; - за січень 2022 року - на суму 8462,90 грн.; - за лютий 2022 року - на суму 3298,05 грн.; -за березень 2022 року - на суму 8259,56 грн.; -за квітень 2022 року - на суму 673,60 грн.; -за травень 2022 року - на суму 673,60 грн.; -за червень 2022 року - на суму 673,60 грн.; -за липень 2022 року - на суму 673,60 грн.; -за серпень 2022 року - на суму 673,60 грн.; -за вересень 2022 року - на суму 673,60 грн.; -за жовтень 2022 року - на суму 679,60 грн.;-за листопад 2022 року - на суму 3483,20 грн.; -за грудень 2022 року - на суму 5622,43 грн.;-за січень 2023 року - на суму 7440,89 грн.;-за лютий 2023 року - на суму 6411,41 грн.;- за березень 2023 року - на суму 3772,02 грн.;за квітень 2023 року - на суму 661,87 грн.;-за травень 2023 року - на суму 661,87 грн.;-за червень 2023 року - на суму 661,87 грн.;-за липень 2023 року - на суму 661,87 грн.;-за серпень 2023 року - на суму 526,82 грн.;-за вересень 2023 року - на суму 733,07 грн.;-за жовтень 2023 року - на суму 625,16 грн.;-за листопад 2023 року - на суму 2675,96 грн.;-за грудень 2023 року - на суму 7347,18 грн.;-за січень 2024 року - на суму 9654,30 грн.;- за лютий 2024 року - 5702,00 грн.;- за березень 2024 року - 4559,38 грн.;- за квітень 2024 року - 625,16 грн.;- за травень 2024 року - 625,16 грн.
Відповідач оплатив спожиту теплову енергію частково - в сумі 4180,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за 27.11.2023 (оплачено суму 1500,00 грн.) та за 26.12.2023 (оплачено суму 2680,00 грн.).
Оскільки відповідач не оплатив решту суму вартості послуг постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.05.2024, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 94734,19 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із належного виконання позивачем своїх зобов'язань відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період та не надання відповідачем доказів виконання зобов'язань з оплати наданих послуг у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України "Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання, пункту 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (с.1 Закону України Про теплопостачання).
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання).
Частинами 1, 3 ст.2 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною першою ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
За приписами ч.7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Згідно з частиною п'ятою ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз.2 п.3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги).
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) встановлено, що ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
За змістом п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст.13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya -publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Частинами 2, 3 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Колегія суддів вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приміщення № 40 підвалу літ. А-3, яке належить відповідачу, знаходиться в багатоквартирному будинку №12 по вул. Сталеварів в м. Запоріжжя, до якого централізовано подається теплова енергія, докази відключення будинку або приміщення відповідача від мережі централізованого опалення відсутні, тому вказане приміщення відповідача є опалювальним. Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач акцептував договір з позивачем шляхом споживання послуги з постачання теплової енергії, тому відповідно до ч. 5 ст. 13, ч.7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII “Про житлово-комунальні послуги» між сторонами укладений публічний типовий індивідуальний договір №72209241 про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.11.2021.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72209241 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти догові зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка надану послуги, факт отримання послуги.
Житловий будинок №12 по вул. Сталеварів у м.Запоріжжя, в якому знаходиться приміщення відповідача, оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії (акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з показами станом на 18.10.2016, акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 02.02.2024, свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №02/62-10-23/134 від 15.01.2024, довідку від 15.01.2024 про проведення поточного ремонту приладу обліку) та надав архів показів приладу опалення, акти обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії від 30.10.2023. 17.11.2023, 18.04.2024, акти зняття показань приладів обліку теплової енергії від 29.10.2021, 31.03.2022, 28.10.2022, 30.03.2023.
Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Згідно з п.8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 “Про початок опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» та від 29.03.2022 №126 “Про закінчення опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» опалювальний сезон 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя тривав з 01.11.2021 по 31.03.2022.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 №410 “Про початок опалювального періоду 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2023 №186 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 №184 “Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м.Запоріжжя» опалювальний період 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2022 по 31.03.2023.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 №665 “Про початок опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» та від 27.03.2024 №87 “Про закінчення опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» опалювальний період 2023 - 2024 у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2023 по 15.04.2024.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13, 14.
Відповідно до розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п'ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.
Також, відповідно до Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема: обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною - 8 %.
При цьому, нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.
Відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 Концерном Міські теплові мережі для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 №374.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірне нежиле приміщення відповідача в період з листопада 2021 року по травень 2024 року, борг за споживання якої складає 94734,19 грн.
Позивачем сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату послуг за постачання теплової енергії за договором № 72209241.
Строк виконання зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.
Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 94734,19 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії житлового будинку №12 по вул. Сталеварів в м. Запоріжжя, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується: рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 “Про початок опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» та від 29.03.2022 №126 “Про закінчення опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» опалювальний сезон 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя тривав з 01.11.2021 по 31.03.2022; рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 №410 “Про початок опалювального періоду 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2023 №186 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 №184 “Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м.Запоріжжя» опалювальний період 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2022 по 31.03.2023; рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 №665 “Про початок опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» та від 27.03.2024 №87 “Про закінчення опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» опалювальний період 2023 - 2024 у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2023 по 15.04.2024.
Крім того, подача теплоносія на об'єкт відповідача у спірний період підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії.
Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо недоведення позивачем факту надання послуг з постачання теплової енергії у спірний період.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі № 908/2672/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі № 908/2672/24- залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство “Промкабель» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.03.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков