Справа № 761/7735/25
Провадження № 2-з/761/87/2025
25 лютого 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Також ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проводити дії щодо державної реєстрації права власності, інших речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 470 836,84 грн., який складається з основного боргу та % річних. Виконання в майбутньому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежатиме від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів. З огляду на викладене, заявник вважає, що застосування запропонованого заходу забезпечення позову може забезпечити виконання рішення суду. Також заявниця зазначає, що зважаючи на попередні протиправні дії відповідачів, які тривалий час ухиляються від виконання грошових зобов'язань з повернення позики, а, також, враховуючи, що ОСОБА_2 працює приватним нотаріусом, а ОСОБА_3 є пов'язаною з нею особою, існує обґрунтований ризик того, що вказані особи можуть вжити реальних заходів щодо відчуження належного їм нерухомого майна, з метою уникнення виконання зобов'язань.
За положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
14 червня 2021 року Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 308/8567/20 винесено постанову у якій зазначено, що у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії ; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом спору є вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 основного боргу за договорами позики в розмірі 9 800 доларів США та 3% річних у розмірі 1 336,16 доларів США.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 25 травня 2016 року (справа N 6-605цс16), забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п. п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Так зазначив Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 р. у справі №183/5864/17-ц.
Також в зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Так, позивача в заяві, що розглядається викладено фактичні обставини, що спонукали ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про стягнення боргу.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано до суду доказів можливих недобросовісних дій відповідачів та не наведено обґрунтування щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 149-153 ЦПК України, -
В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позикивідмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.
Суддя: