28.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4432/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Волошенюк Максим В'ячеславович (в залі суду) - від Нікопольської міської ради - довіреність № б/н, від 17.07.2024р.
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23 (суддя Ніколенко М.О.)
за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області в інтересах Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
до ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у розмірі 551 142 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Нікопольська міська рада Дніпропетровської області в інтересах Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 551 142 грн.
Рішенням Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради (місце реєстрації: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченко, 203а; ідентифікаційний код: 25012889) збитки у розмірі 551 142 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що в період перебування ОСОБА_1 на посаді директора КП "Ритуальна служба" НМР з 15.01.2019 по 16.01.2019 головним державним інспектором праці Бакаловою О.В. на підставі направлення від 14.01.2019 № 07/134-н було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, за результатами якого складено Акт № ДН65/1505/АВ від 15.01.2019, яким встановлено факти підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами: у 2018 році між Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, як Замовником, в особі директора ОСОБА_1 та чотирма фізичними особами, як Виконавцями, було укладено типові цивільно-правові договори, а саме:
ОСОБА_2 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 11.01.2018 №03/18. Термін дії договору встановлено з 11.02.2018 по 16.01.2018. Предметом договору є виконання послуги на виконання шрифтових робіт для ритуальної атрибутики. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.04.2018 ОСОБА_2 прийнята на роботу, згідно наказу №05-к від 30.03.2018.
ОСОБА_3 - 8 цивільно-правових договорів про надання послуг машиніста екскаватора одноківшевого від 05.01.2018 № 2/18; від 23.01.2018 № 5/18; від 05.02.2018 № 6/18; від 05.01.2018 № 7/18; від 13.03.2018 № 8/18; від 23.03.2018 № 9/18; від 10.04.2018 №11/18; від 01.04.2018 № 10/18; від 23.04.2018 № 13/18. Предметом договору є керування екскаватором одноківшовим. Дана посада передбачена штатним розкладом.
ОСОБА_4 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 18.07.2018 № 19/18. Термін дії з 18.07.2018 по 31.07.2018. Предметом договору є виконання послуги на виконання драпірувальних та вантажних робіт. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.08.2018 ОСОБА_4 прийнятий на роботу, згідно наказу № 19-к від 31.07.2018.
ОСОБА_5 (виконавець): - цивільно-правовий договір про надання послуг від 02.01.2018 № 19/18. Термін дії з 02.01.2018 по 16.01.2018. Предметом договору є надання послуг прибиральниці службових приміщень. Дана посада передбачена штатним розкладом.
Професії, за якими працювали особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідно до кваліфікаційних характеристик виконували систематично трудові функції за конкретною кваліфікацією, підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, робота вказаних працівників фактично організовувалась КП "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.
Господарським судом встановлено, що першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 07 лютого 2019 року було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019, якою на КП "Ритуальна служба" НМР накладено штраф у розмірі 500 760 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ №509 від 17.07.2013, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №160/1856/19 було встановлено, що Постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 про накладення штрафу на КП "Ритуальна служба" НМР у розмірі 500 760 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі 160/1856/19 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 залишено без змін.
Як визначено місцевим господарським судом під час розгляду справи, неправомірність дій директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради ОСОБА_1 полягали у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, що стало причиною накладення на підприємство штрафу. Вказаний факт встановлений рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі 160/1856/19 і має преюдиційне значення під час розгляду цього спору.
Сума сплаченого штрафу - 500 760 грн., а також витрати, понесені Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради в рамках виконавчого провадження з примусового виконання постанови № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 - 50076 грн. виконавчого збору та 306 грн. витрат виконавчого провадження, є збитками останнього.
На підставі наведеного суд першої інстанції виснував, що у діях ОСОБА_1 наявні всі елементи складу правопорушення, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
- ухвалюючи рішення про стягнення коштів з відповідача на користь саме Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради та Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, суд першої інстанції вирішив питання про права цих осіб без їх залучення до участі у справі та без належного виклику і повідомлення про день, час та місце її розгляду, що є грубим процесуальним порушенням, яке унеможливлює залишення рішення суду в силі; Чинний ГПК не надає процесуальної можливості покладати певні права або обов'язки на осіб, які не залучались до участі у справі та не брали у ній участь самостійно;
- відмовивши у всіх клопотаннях відповідача, у тому числі і про витребування доказів, суд першої інстанції позбавив сторону відповідача можливості доказування своїх заперечень та обґрунтування своєї позиції, що є грубим порушенням принципу 6 Конвенції та істотно звузило обсяг обставин, які б мав вивчити суд першої інстанції;
- суд першої інстанції безпідставно відступив від правової позиції, викладеної у постанові КГС Верховного Суду у справі № 923/832/20 від 20 вересня 2022 року щодо обов'язкового встановлення вини саме посадової особи, рівно як і усього складу правопорушення (протиправної поведінки особи, шкоди (збитків), причинно-наслідкового зв'язку у даній категорії справ. Аналогічну правову позицію висловлено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20. Вина особисто відповідача у заподіянні збитків позивачу нічим не доведена: до жодного виду відповідальності за нібито спричинення збитків він притягнутий не був. Посилаючись у своєму рішенні на постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 року як на підставу вини відповідача, суд першої інстанції не звернув уваги, що наразі вона є предметом оскарження у справі № 320/1642/23, по якій Київським окружним адміністративним судом наразі відкрито провадження;
- суд першої інстанції поширив преюдиційне значення не лише на обставини, встановлені у справі № 160/1856/19, але і на правові висновки судів першої та апеляційної інстанції по оцінці цих обставин. Водночас, Верховний Суд у своїй постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 759/6909/18 висловив правову позицію про те, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12525/20 від 15 вересня 2022 року. Отже, і в цій частині суд першої інстанції свавільно відступив від правових позицій Верховного Суду, фактично нічим не обґрунтувавши вину відповідача, крім оціночних суджень інших судів, які не мають преюдиційного чи наперед установленого значення;
- вирішуючи заяву відповідача про позовну давність, суд першої інстанції помилково визнав те, що позивач не мав змоги знати про порушення свого права.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
24.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Нікопольської міської ради на апеляційну скаргу, за змістом якого представник позивача зазначає, що з липня 2022 року місто Нікополь Дніпропетровської області перебуває під обстрілами, сигнал «тривога» по місту триває щодоби ( в тому числі в робочий час), під час оголошення якого працівники виконавчих органів Нікопольської міської ради перебувають в укритті, без можливості виконувати свої посадові обов'язки. Переважна більшість працівників управління правової політики виїхали з міста (України) та не здійснюють свої посадові обов'язки, фактична чисельність працівників управління правової політики (штатна чисельність) суттєво скоротилась. З урахуванням наведеного, позивач просить суд поновити строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Також, позивач вказує на те, що укладені у 2018 році ОСОБА_1 - директором КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з порушенням законодавства про працю цивільно-правові договори з чотирма фізичними особами, призвели до накладення штрафу на підприємство в розмірі 500 760,00 грн та відповідно його оплати, а також списання з рахунку підприємства 50 382,00 грн у виконавчому провадженні ВПНОМЕР_2 з виконання виконавчого документу - Постанови про накладення штрафу №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019.
За доводами позивача, твердження відповідача відносно того, що факти, установлені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/1856/19, яке набрало законної сили, не мають приюдиційного характеру є хибними, оскільки судами встановлені обставини справи №160/1856/19, які в свою чергу мають братися до уваги судом при розгляді інших справ.
Щодо судової справи №320/1642/23 позивач зазначив, що вона не є пов'язаною з даною справою; рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач наголошує, що в даній справі строк позовної давності не сплинув, так як сплата коштів (які фактично стали збитками) відбулася вже в період зупинення таких строків у зв'язку з карантином та війною.
24.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив КП «Ритульна служба» Нікопольської міської ради, згідно змісту якого зазначено, що Комунальне підприємство повністю підтримує заперечення щодо апеляційної скарги, викладені у письмовому відзиві Нікопольської міської ради від 24.10.2024. Така правова позиція є аналогічною.
Також, представник КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради просить суд поновити строк для подання даного відзиву на апеляційну скаргу. В підтвердження підстав для поновлення такого строку Комунальне підприємство посилається на перебування з липня 2022 року міста Нікополя під обстрілами та неможливістю повноцінно виконувати свої посадові обов'язки працівниками підприємства, у зв'язку з чим було допущено пропуск строку на подання відзиву у даній справі на 3 дні.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.08.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 09.09.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/4432/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.09.2024 матеріали справи №904/4432/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23 залишено без руху. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали надано можливість усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надання належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги позивачу в особі Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, докази чого надати суду.
18.09.2024 через "Електроний суд" до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від скаржника про усунення недоліків на вимогу ухвали суду від 16.09.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.01.2025 об 11:30 годин.
23.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява представника КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, якою просить суд провести судове засідання, призначене на 28.01.2025 без його участі.
28.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, яке обґрунтовано необхідністю додаткового часу задля укладення договору на надання правової допомоги останньому.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Колегія суддів зауважує, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, а в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки наведені ним причини відкладення є неповажними в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України/
Також, колегія суддів звертає увагу, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України). Відповідний обов'язок несення негативних наслідків, пов'язаний з особистою неявкою апелянта в судове засідання, цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.
28.01.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 28.12.2015 № 422к "Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради" було призначено ОСОБА_1 на посаду директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради з 01.01.2016 по 01.07.2016.
Розпорядженнями Нікопольського міського голови від 29.06.2016 № 286к, від 19.06.2017 №170 к, від 26.06.2018 № 257к, від 02.12.2019 № 428к, від 28.12.2020 № 482к продовжувалася дія трудового контракту ОСОБА_1 з Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 19.03.2021 № 114к "Про звільнення ОСОБА_1 " було звільнено ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради 31.03.2021, у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору.
З 15.01.2019 по 16.01.2019 (тобто в період перебування ОСОБА_1 на посаді директора КП "Ритуальна служба" НМР) головним державним інспектором праці Бакаловою О.В. на підставі направлення від 14.01.2019 № 07/134-н було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, за результатами якого складено Акт № ДН65/1505/АВ від 15.01.2019.
У вказаному Акті зазначено, що під час інспекційного відвідування встановлено факти підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами: у 2018 році між Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, як Замовником, в особі директора ОСОБА_1 та чотирма фізичними особами, як Виконавцями, було укладено типові цивільно-правові договори, а саме:
ОСОБА_2 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 11.01.2018 №03/18. Термін дії договору встановлено з 11.02.2018 по 16.01.2018. Предметом договору є виконання послуги на виконання шрифтових робіт для ритуальної атрибутики. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.04.2018 ОСОБА_2 прийнята на роботу, згідно наказу №05-к від 30.03.2018.
ОСОБА_3 - 8 цивільно-правових договорів про надання послуг машиніста екскаватора одноківшевого від 05.01.2018 № 2/18; від 23.01.2018 № 5/18; від 05.02.2018 № 6/18; від 05.01.2018 № 7/18; від 13.03.2018 № 8/18; від 23.03.2018 № 9/18; від 10.04.2018 №11/18; від 01.04.2018 № 10/18; від 23.04.2018 № 13/18. Предметом договору є керування екскаватором одноківшовим. Дана посада передбачена штатним розкладом.
ОСОБА_4 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 18.07.2018 № 19/18. Термін дії з 18.07.2018 по 31.07.2018. Предметом договору є виконання послуги на виконання драпірувальних та вантажних робіт. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.08.2018 ОСОБА_4 прийнятий на роботу, згідно наказу № 19-к від 31.07.2018.
ОСОБА_5 (виконавець): - цивільно-правовий договір про надання послуг від 02.01.2018 № 19/18. Термін дії з 02.01.2018 по 16.01.2018. Предметом договору є надання послуг прибиральниці службових приміщень. Дана посада передбачена штатним розкладом.
Професії за якими працювали особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідно до кваліфікаційних характеристик виконували систематично трудові функції за конкретною кваліфікацією, підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, робота вказаних працівників фактично організовувалась КП "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.
Аналізом змісту зазначених Договорів встановлено, що зазначені у Договорах виконувані роботи (надані послуги) відносяться за КВЕД 96.03 (організування поховань і надання суміжних послуг) до робіт постійного характеру та їх можуть виконувати лише працівник до яких законодавством встановлені певні вимоги.
Таким чином, предметом укладених Договорів КП "Ритуальна служба" НМР з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених Договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).
Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 07 лютого 2019 року було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019, якою на КП "Ритуальна служба" НМР накладено штраф у розмірі 500 760 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ №509 від 17.07.2013, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Також, 23.01.2019 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН 65/1505/АВ/П.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №160/1856/19 було встановлено, що Постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 про накладення штрафу на КП "Ритуальна служба" НМР у розмірі 500 760 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі 160/1856/19 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 залишено без змін.
Заявою від 16.04.2019 Державна служба України з питань праці пред'явило постанову № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 до примусового виконання.
Постановою Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.05.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вказаної постанови.
Постановою Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.05.2019 ВП №НОМЕР_2 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 50 076 грн.
Платіжним дорученням № 769 від 28.12.2020, на виконання постанови № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019, Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради сплатило штраф у розмірі 500 760,00 грн.
Постановою Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.07.2022 ВП № НОМЕР_2 стягнуто з боржника витрати виконавчого провадження у розмірі 306 грн.
За платіжними дорученнями № 915 від 10.02.2023 на суму 69 грн., № 914 від 10.02.2023 на суму 237 грн., № 918 від 10.02.2023 на суму 50 076 грн. державним виконавцем було списано з рахунків Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради виконавчий збір у розмірі 50 076 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 306 грн.
Пунктом 6.8. Статуту Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 23.12.2011 № 7-15/VI (що був чинним станом на дати укладання спірних цивільно-правових договорів з працівниками), встановлено, що директор підприємства відповідно до чинного законодавства: несе повну відповідальність. за фінансову, виробничу та господарську діяльність Підприємства; заключає контракти, угоди і інші юридичні акти всіх видів, які не суперечать законодавству.
Пунктом 6.6.16 Статуту Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 26.03.2019 № 43-46/VII, встановлено, що директор підприємства несе відповідальність за збитки, завдані підприємству з власної вини у порядку визначеному законодавством.
Пунктами 2.4. Контракту № 11/17 від 19.06.2017 та Контракту № 8/18 від 26.06.2018, укладених між Нікопольською міською радою в особі міського голови Фісака Андрія Петровича та громадянином ОСОБА_1 (надалі - Директор), відповідно до яких ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради з 01.07.2017 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 по 31.12.019 відповідно, зокрема встановлено, що директор укладає трудові договори з працівниками підприємства відповідно до чинного законодавства.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що в період перебування ОСОБА_1 на посаді директора КП "Ритуальна служба" НМР, з 15.01.2019 по 16.01.2019 головним державним інспектором праці Бакаловою О.В. на підставі направлення від 14.01.2019 № 07/134-н було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, за результатами якого складено Акт № ДН65/1505/АВ від 15.01.2019, яким встановлено факти підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами: у 2018 році між Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, як Замовником, в особі директора ОСОБА_1 та чотирма фізичними особами, як Виконавцями, було укладено типові цивільно-правові договори, а саме:
ОСОБА_2 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 11.01.2018 №03/18. Термін дії договору встановлено з 11.02.2018 по 16.01.2018. Предметом договору є виконання послуги на виконання шрифтових робіт для ритуальної атрибутики. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.04.2018 ОСОБА_2 прийнята на роботу, згідно наказу №05-к від 30.03.2018.
ОСОБА_3 - 8 цивільно-правових договорів про надання послуг машиніста екскаватора одноківшевого від 05.01.2018 № 2/18; від 23.01.2018 № 5/18; від 05.02.2018 № 6/18; від 05.01.2018 № 7/18; від 13.03.2018 № 8/18; від 23.03.2018 № 9/18; від 10.04.2018 №11/18; від 01.04.2018 № 10/18; від 23.04.2018 № 13/18. Предметом договору є керування екскаватором одноківшовим. Дана посада передбачена штатним розкладом.
ОСОБА_4 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 18.07.2018 № 19/18. Термін дії з 18.07.2018 по 31.07.2018. Предметом договору є виконання послуги на виконання драпірувальних та вантажних робіт. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.08.2018 ОСОБА_4 прийнятий на роботу, згідно наказу № 19-к від 31.07.2018.
ОСОБА_5 (виконавець): - цивільно-правовий договір про надання послуг від 02.01.2018 № 19/18. Термін дії з 02.01.2018 по 16.01.2018. Предметом договору є надання послуг прибиральниці службових приміщень. Дана посада передбачена штатним розкладом.
Як встановлено судом першої інстанції, професії за якими працювали особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідно до кваліфікаційних характеристик виконували систематично трудові функції за конкретною кваліфікацією, підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, робота вказаних працівників фактично організовувалась КП "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.
Зі змісту вказаних договорів свідчить, що зазначені в них виконувані роботи (наданні послуги) відносяться за КВЕД 96.03 (організування поховань і надання суміжних послуг) до робіт постійного характеру та їх можуть виконувати лише працівники, до яких законодавством встановлені певні вимоги.
Отже, предметом укладених договорів КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи та у встановлений строк. Разом з тим, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2019 Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019, якою на КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради накладено штраф у розмірі 500 760,00 грн на підстав п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ №509 від 17.07.2013, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Крім того, 23.01.2019 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН65/1505/АВ/П.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №160/1856/19 було встановлено, що Постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 про накладення штрафу на КП "Ритуальна служба" НМР у розмірі 500 760 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі 160/1856/19 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 залишено без змін.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).
Норми ст. 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови від 03.07.2018р. у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №160/1856/19, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
Заявою від 16.04.2019 Державна служба України з питань праці пред'явило постанову № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 до примусового виконання.
Постановою Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.05.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вказаної постанови.
Постановою Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.05.2019 ВП №НОМЕР_2 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 50 076 грн.
Платіжним дорученням № 769 від 28.12.2020, на виконання постанови № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019, Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради сплатило штраф у розмірі 500 760,00 грн.
Постановою Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.07.2022 ВП № НОМЕР_2 стягнуто з боржника витрати виконавчого провадження у розмірі 306 грн.
За платіжними дорученнями № 915 від 10.02.2023 на суму 69 грн., № 914 від 10.02.2023 на суму 237 грн., № 918 від 10.02.2023 на суму 50 076 грн. державним виконавцем було списано з рахунків Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради виконавчий збір у розмірі 50 076 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 306 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради є унітарним комерційним комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Нікополя та зареєстрованим у виконавчому комітеті Нікопольської міської ради 03.12.1997 року та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 23.12.2011 № 7-15/VI (редакція, чинна станом на дати укладання спірних цивільно-правових договорів з працівниками (а.с. 12-22, том 1)).
Згідно пункту 6.6.16 Статуту Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 26.03.2019 № 43-46/VII, встановлено, що директор підприємства несе відповідальність за збитки, завдані підприємству з власної вини у порядку визначеному законодавством (а.с. 23-29, том 1).
Пунктами 2.4. Контракту № 11/17 від 19.06.2017 та Контракту № 8/18 від 26.06.2018, укладених між Нікопольською міською радою в особі міського голови Фісака Андрія Петровича та громадянином ОСОБА_1 (надалі - Директор), відповідно до яких ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради з 01.07.2017 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 по 31.12.019, відповідно, зокрема встановлено, що директор укладає трудові договори з працівниками підприємства відповідно до чинного законодавства.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача як колишнього керівника комунального підприємства збитків, завданих позивачеві в результаті протиправних винних дій, що мали наслідком спричинення майнової шкоди.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
За правилами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона держала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для підновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Також, статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;
- іншими винними діями посадової особи.
Цими положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до збитків підприємству й зобов'язання їх відшкодувати.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.
Водночас, спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, неправомірність дій директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради Шила Олега Ігоровича полягали у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, що стало причиною накладення на підприємство штрафу. Вказаний факт встановлений рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі 160/1856/19 і має преюдиційне значення під час розгляду цього спору.
Сума сплаченого штрафу - 500 760 грн., а також витрати, понесені Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради в рамках виконавчого провадження з примусового виконання постанови № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 - 50076 грн. виконавчого збору та 306 грн. витрат виконавчого провадження, є збитками останнього.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться зокрема у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
Враховуючи наведені вище обставини справи, в результаті укладення з порушенням законодавства про працю у 2018 році цивільно-правових договорів між чотирма фізичними особами та Комунальним підприємством «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради в особі директора ОСОБА_1 , останнім нанесено збитки КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради в розмірі:
- 500 760,00 грн, що були перераховані на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі №160/1856/19 за постановою №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89;
- 50 382,00 грн, що були списані в межах виконавчого провадження №НОМЕР_2.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 всіх елементів складу правопорушення.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що «… Ухвалюючи рішення про стягнення коштів з відповідача на користь саме Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради та Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, суд першої інстанції вирішив питання про права цих осіб без їх залучення до участі у справі та без належного виклику і повідомлення про день, час та місце її розгляду, що є грубим процесуальним порушенням, яке унеможливлює залишення рішення суду в силі. Чинний ГПК не надає процесуальної можливості покладати певні права або обов'язки на осіб, які не залучались до участі у справі та не брали у ній участь самостійно…» колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.
При прийнятті рішення у даній справ місцевим господарським судом було вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, вирішено стягнути з відповідача на користь Виконавчого комітету Нікопольської міської ради (ідентифікаційний код:04052198) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 267,13 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Таким чином, розпорядником (платником) коштів Нікопольської міської ради є її Виконавчий комітет.
Відповідно, саме Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради було сплачено суму судового збору за подання Нікопольською міською радою даної позовної заяви, що також підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №532 від 01.08.2023 на суму 8 267,13 грн (том 1, а.с. 81).
Отже, судом першої інстанції здійснено розподіл судових витрат у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі відносно того, що «… Суд першої інстанції безпідставно відступив від правової позиції, викладеної у постанові КГС Верховного Суду у справі № 923/832/20 від 20 вересня 2022 року щодо обов'язкового встановлення вини саме посадової особи, рівно як і усього складу правопорушення (протиправної поведінки особи, шкоди (збитків), причинно-наслідкового зв'язку у даній категорії справ. Аналогічну правову позицію висловлено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20. Вина особисто відповідача у заподіянні збитків позивачу нічим не доведена: до жодного виду відповідальності за нібито спричинення збитків він притягнутий не був. Посилаючись у своєму рішенні на постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 року як на підставу вини відповідача, суд першої інстанції не звернув уваги, що наразі вона є предметом оскарження у справі № 320/1642/23, по якій Київським окружним адміністративним судом наразі відкрито провадження…» як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 165 ГПК, відзив повинен містити:
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Відповідач посилався на наступні заперечення щодо наведених позивачем обставин: «…В даному позові, в якості підстав позову позивачем визначено обставини встановлені рішенням
За текстом позовної заяви позивач посилається на виконавче провадження ВП № НОМЕР_2.
За даними автоматизованої системи виконавчих проваджень згадане провадження відкрито 03.05.2019 року і станом натепер - завершене. Інших даних без наявності ідентифікатора доступу сторона відповідача отримати не може.
Відтак, в цьому контексті викликає сумнів справжність платіжного доручення № 769 від 28.12.2020 року, яким нібито перераховані штрафні санкції, що є предметом спору, поскільки добровільне виконання вимоги стягувана є несумісним з примусовим стягненням.
У випадку ж, якщо добровільна сплата реально не проводилась, не може бути і мови про спричиння яких-небудь збитків взагалі.
Ураховуючи те, що виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 було завершене лише у 2023 році, що є нонсенсом у випадку добровільного погашення суми у 2020 році сторона відповідача вважає недоведеною обставину фактичної сплати коштів у розмірі 500 760 грн. за платіжним дорученням № 769 від 28.12.2020 року.
І це - не кажучи про те, що стягнення 50382 грн. відбулось на підстав постанови державного виконавця від 19.01.2023 року, тобто вже після припинення повножень Шило 0.І., як керівника юридичної особи.
Відтак, згадане виконавче провадження, на переконання сторони відповідача і підлягає витребуванню, а зазначені обставини - всебічній перевірці доказами.
2. Щодо преюдицій, на які посилається позивач.
За текстом позовної заяви позивач так захопився вимогами ч. 4 ст. 75 ГПК України, що поширив преюдиційне значення не лише на обставини, встановлені у справі у справі 160/1856/19, але й на правові висновки судів першої та апеляційної інстанції по оцінці цих обставин…
… 3. Крім того, позивач, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надав судові належним чином завіреної копії посадової інструкції директора КП «Ритуальна служба» НМР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що унеможливлює встановити, який обсяг службових повноважень мав відповідач у 2018 році та які саме приписи посадової інструкції порушив.
При цьому слід зауважити, що належним і допустимим доказом у даному випадку слід вважати виключно згадану інструкцію, яка містить докази знайомлення з нею саме ОСОБА_1 (і бажано - в оригіналі, з метою можливої перевірки у подальшому справжності його підпису)…» (т.1 а.с. 101-102).
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 4 ст. 165 ГПК якщо відзив не містить вказівки на незгоду Відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або Відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що ані позовна заява, ані відзив на позовну заяву, заперечення на позовну заяву (т.1 а.с. 138-139) не містили в собі підстав та, відповідно, заперечень щодо правомірності прийняття Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області постанови від 07.02.2019 № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89.
Разом з тим, питання наявності підстав для зупинення провадження по даній справі до закінчення розгляду справи №320/1642/23, предметом розгляду якої було:
«… - визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці (Держпраці України), що виявилася у ненаданні згоди на проведення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області позапланової перевірки у Комунальному підприємстві "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, яка була проведена у період з 15.01.2019 по 16.01.2019;
- визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.02.2019 № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 про притягнення Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до відповідальності за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу у розмірі 500760 грн. на користь держави. …» вже було досліджено судом першої та апеляційної інстанції, в результаті чого ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 про зупинення провадження у справі №904/4432/23 було скасовано постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024.
Доводи скаржника в частині необхідності врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладено в постановах Верховного Суду, а саме «…Суд першої інстанції, так само як і позивач, настільки захопився вимогами ч. 4 ст. 75 ГПК України, що поширив преюдиційне значення не лише на обставини, встановлені у справі № 160/1856/19, але і на правові висновки судів першої та апеляційної інстанції по оцінці цих обставин. Водночас, Верховний Суд у своїй постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 759/6909/18 висловив правову позицію про те, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12525/20 від 15 вересня 2022 року. Отже, і в цій частині суд першої інстанції свавільно відступив від правових позицій Верховного Суду, фактично нічим не обґрунтувавши вину відповідача, крім оціночних суджень інших судів, які не мають преюдиційного чи наперед установленого значення…» колегія суддів відхиляє як такі, що носять характер помилки вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів), оскільки вони є актом вказівки на окремі випадки або дані, які, на думку відповідача, підтверджують його позицію, ігноруючи значну частину даних, які суперечать цій позиції. У кожній з наведених скаржником справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки при судових рішеннях в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Доводи скаржника в частині незастосування судом першої інстанції строків позовної давності, а саме «… Вирішуючи заяву відповідача про позовну давність, суд першої інстанції помилково визнав те, що позивач не мав змоги знати про порушення свого права. Позивач є власником, має піклуватись про стан справ належної йому юридичної особи, повинен був і мав змогу знати про проведення перевірки ГУ Держпраці, але без поважних причин, легковажно, цьому не надавав значення у період з 2019 по 2023 рік, чим безпідставно і без поважної причини пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові. Але на ці обставини суд першої інстанції не зважив. …» відхиляються колегією суддів як такі, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції в частині того, що станом на момент розгляду цієї справи позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 12400,70 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 у справі №904/4432/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 12400,70 грн покласти на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.03.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус