18.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6285/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від відповідача: Солодухін Максим Валерійович (в залі суду) - від ПІВДЕННО-СХІДНОГО МІЖОБЛАСНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ - витяг з ЄДР
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича
до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 №54/59-р/к у справі №54/40-22
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Фізична особа-підприємець Перескок Іван Іванович (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Відділення) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 №54/59-р/к у справі №54/40-22 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) у частині стосовно Фізичної особи-підприємця Перескок І.І. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято на підставі припущень та за відсутності належних доказів порушення позивачем вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі №904/6285/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 № 54/59-р/к у справі № 54/40-22 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у частині стосовно Фізичної особи-підприємця Перескок І.І.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що надані відповідачем докази і пояснення на спростування наведених позивачем підстав для скасування рішення є більш вірогідними, ніж докази та пояснення, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог. З наведених матеріалів вбачається занадто багато "простих збігів обставин" під час участі позивача та іншої особи у закупівлях, які мали пройти на конкурентних засадах. Відтак, позивач не довів наявність підстав, які свідчать про неправомірність рішення відповідача, не надав доказів, які це підтверджували. Оскаржуване рішення відповідач прийняв у межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства, а тому відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Фізична особа-підприємець Перескок Іван Іванович подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича у повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Основною причиною для відмови в задоволенні позову стала перевага доказів, наданих відповідачем, які, на думку суду, є більш вірогідними, ніж аргументи позивача. Суд першої інстанції звернув увагу на численні збіги обставин, пов'язаних із участю позивача та іншої особи в тендерах, зокрема спільне використання IP-адрес, подання пропозицій з одного майданчика та схожі документи. Позивач же аргументував свою позицію тим, що ці обставини є випадковими або обумовлені технічними факторами, проте суд не взяв до уваги іншу аргументацію позивача, що свідчить про поверхневий та однобічний розгляд справи.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач у поданому відзиві на апеляціну скаргу зазначає, що позовні вимоги ФОП Перескока І. І. ґрунтуються лише на власній суб'єктивній оцінці доказів, які були зібрані Відділенням під час розгляду справи, та власному тлумаченні законодавства.
Крім того, як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі ФОП Перескок І.І. надає свою оцінку лише певним вибірковим фактам, залишаючи поза увагою всю сукупність обставин викладених у Рішенні.
Натомість, Рішення Відділення ґрунтується на обставинах, які підтверджуються відповідними доказами, яким було надано належну оцінку Господарським судом Дніпропетровської області.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.08.2024.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/6285/23 (обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024 року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024 року).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В, Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23.
Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23 призначено у судовому засіданні на 15.04.2025 об 10:30 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2025 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23 призначено у судовому засіданні на 18.02.2025 о 09:30 год. Судове засідання, призначене на 15.04.2025 не відбудеться, у зв'язку з відпусткою головуючого судді Дарміна М.О.
18.02.2025 у судовому засіданні був присутній представник ПІВДЕННО-СХІДНОГО МІЖОБЛАСНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ: Солодухін Максим Валерійович. Представник позивача не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи.
18.02.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
На запит Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, листом № 206/01/853/04 від 25.03.2021 ДП "Прозорро" надало відповідь, з якої вбачається, що початкові пропозиції для участі в закупівлях учасники - ФОП Перескок І.І. та ФОП Лісна Н.А подавали з авторизованого електронного майданчика SmartTender.biz - суб'єкт господарювання ТОВ "Смарттендер" (а.с. 55 том 1).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" листом №378 від 23.04.2021 надало відповідь Південно-східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, в якій повідомлено, що у процедурі закупівлі (ідентифікатор в Prozorro: UA-2020-01-04-000036-а): тендерні пропозиції учасники - позивач та ФОП Лісна Н.А. подавали з однієї ІР-адреси - НОМЕР_1 ; учасники подавали свої початкові (комерційні) пропозиції 18.01.2020, час входу позивача - 17:52:19, ФОП Лісна Н.А. - 14:07:51; для участі у закупівлі зі своїх банківських рахунків, які відкриті в АТ КБ "Приватбанк", перераховували кошти в один день - 17.01.2020 (а.с. 56 том 1).
На запит відповідача, листом №7 від 19.04.2021 ТОВ "Пролвл" надав відповідь, з якої вбачається, що ІР-адреси НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться в динамічному пулі адрес та не належать жодному з абонентів. Адреса належить NAT-сервісу, який перенаправляє сотні внутрішніх мережених пристроїв абонентів у мережу Інтернет. Через величезний об'єм трафіку, який постійно проходить через NAT-трансляцію, у товариства немає технічної можливості зберігати дані, в тому числі про юридичних осіб (а.с. 95 том 1).
Із рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/59-р/к від 05.10.2023 у справі №54/40-22 (а.с. 42-54 том 1) вбачається наступне.
Розпорядженням адміністративної колегії №54-46-рп/к від 25.10.2022 розпочато розгляд справи №54/40-22 за ознаками вчинення ФОП Лісною Н.А. та ФОП Перескоком І.І. порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Кам'янської міської ради Дніпропетровської області за допомогою електронної системи публічних закупівель (ідентифікатор в Prozorro: UA-2020-01-04-000036-а).
Листом від 26.10.2022 №54-02/2046 розпорядження адміністративної колегії від 25.10.2022 №54/46-рп/к надіслано ФОП Лісній Н.А., яка отримала його 07.11.2022 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4910111542113).
Листом від 26.10.2022 №54-02/2047 розпорядження адміністративної колегії від 25.10.2022 №54/46-рп/к надіслано ФОП Перескоку І.І., який отримав його 02.11.2022 (рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення № 4910111542105).
Листом від 18.09.2023 №54-02/1947 відділенням на адресу ФОП Лісної Н.А. було направлено копію подання з попередніми висновками у справі від 12.09.2023 №54-03/126п, яка отримала подання 25.09.2023 (рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення № 4910112127586).
Листом від 18.09.2023 №54-02/1948 відділенням на адресу ФОП Перескока І.І. було направлено копію подання з попередніми висновками у справі від 12.09.2023 №54-03/126п, який отримав подання 29.09.2023 (рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення № 4910112127608).
Зауважень та заперечень щодо висновків, викладених у поданні з попередніми висновками у справі, від ФОП Лісної Н.А. та ФОП Перескока І.І. до відділення не надходило.
Листами від 21.09.2023 №54-02/1967 та №54-02/1968 ФОП Лісну Н.А. та ФОП Перескока І.І. відповідно повідомлено про дату, час і місце розгляду справи №54/40-22.
Інформацію про попередні висновки у справі №54/40-22 із зазначенням дати, часу й місця розгляду справи, відповідно до пункту 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.09.1994 №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р) (зі змінами), розміщено 18.09.2023 на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України (вебсайт відділення у розділі «Розгляд справ») (https://southwestmtv.amcu.gov.ua).
За результатами розгляду справи №54/40-22 адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету прийнято рішення №54/59-р/к від 05.10.2023, яким:
- визнано, що Фізична особа-підприємець Лісна Наталія Анатоліївна і Фізична особа-підприємець Перескок Іван Іванович вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг: «Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям (Ліквідація стихійних сміттєзвалищ на території міста та вивезення новорічних ялинок)», проведених Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Кам'янської міської ради Дніпропетровської області за допомогою електронної системи публічних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2020-01-04-000036-а.
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фізичну особу-підприємця Лісну Наталію Анатоліївну штраф у розмірі 68000,00грн;
- за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фізичну особу-підприємця Перескока Івана Івановича штраф у розмірі 68000,00грн.
Позивач наполягає на невідповідності наведених обставин дійсності, співпадіння ІР-адрес пояснює тим, що адреса належить NAT-серверу, який перенаправляє сотні внутрішніх мережевих пристроїв абонентів у мережу Інтернет, а подання початкових пропозицій в один день та з одного електронного майданчика є простим збігом обставин.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Аналіз положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" дає змогу зробити висновок, що для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковою наявність негативних наслідків, таких як збитки або порушення прав інших учасників ринку. Достатньо встановити факт погодження конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що може спотворити результати торгів або інших конкурентних процедур.
Для кваліфікації дій як антиконкурентних, ключовим є встановлення факту обміну інформацією або наміру скоординувати конкурентну поведінку учасників торгів. Це може статися через обмін інформацією під час підготовки тендерної документації, що зменшує рівень змагальності між учасниками та може призвести до спотворення результатів торгів.
Узгоджена поведінка між учасниками знижує рівень конкуренції та змагальності, що є необхідною умовою для здійснення справедливого конкурентного відбору. Змагальність торгів передбачає, що кожен учасник пропонує найкращу пропозицію без впевненості щодо умов інших учасників. Якщо учасники домовляються між собою, то замовник не отримує найкращу можливу пропозицію, що є порушенням права на ефективний результат.
Закон не вимагає наявності письмових угод або формальних документів для визнання узгоджених дій як антиконкурентних. Визначення наявності таких дій ґрунтується на дослідженні сукупності доказів, які свідчать про намір учасників скоординувати свої дії.
Узгоджена поведінка учасників торгів усуває справжню конкуренцію та змагальність, що є основою процедур закупівель. Якщо конкуренти змінюють свою поведінку через координацію, замовник не отримує найкращих умов, що порушує принципи публічних закупівель.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності. Питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами з урахуванням усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, відповідно до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 14.06.2022 у справі № 910/1667/21, від 11.04.2023 у справі № 910/21627/21.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП Лісна Н.А. та позивач завантажували свої первинні тендерні пропозиції з одної IP адреси, використовували одну ІР-адресу під час подання податкової звітності, використовували одну ІР-адресу та застосунок (браузер) під час здійснення банківських операцій, подавали свої початкові пропозиції з одного авторизованого електронного майданчика, подавали свої тендерні пропозиції в один день, не знижували свої цінові пропозиції під час аукціону. ФОП Лісна Н.А. надавала позивачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у т. ч. у період участі у закупівлі, використовували одну програму для конвертування файлів, в один день та послідовний час, подали у складі тендерних пропозицій схожі в оформленні документи.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У Постанові Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19-ц сформовано наступну правову позицію: « … У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».
Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції…».
Відповідно до пунктів 5,6 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній скарзі, в тому числі, мають бути зазначені:
5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
Відповідно, доводи апеляційної скарги в частині того, що : «…Обгрунтовуючи свою думку суд посилався на: "Судом досліджено матеріали справи та надано оцінку поведінці позивача при участі в тендері. Зокрема, ФОП Лісна Н.А. та позивач завантажували свої первинні тендерні пропозиції з одної IP адреси, використовували одну ІР-адресу під час подання податкової звітності, використовували одну ІР-адресу та застосунок (браузер) під час здійснення банківських операцій, подавали свої початкові пропозиції з одного авторизованого електронного майданчика, подавали свої тендерні пропозиції в один день, не знижували свої цінові пропозиції під час аукціону. ФОП Лісна Н.А. надавала позивачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у т. ч. у період участі у закупівлі, використовували одну програму для конвертування файлів, в один день та послідовний час, подали у складі тендерних пропозицій схожі в оформленні документи."
Тобто суд просто вказав усі наведені у оскаржуваному рішенні відповідача доводи не проаналізувавши їх та не надавши їм повну об'єктивну оцінку.
Натомість суд першої інстанції в якості обгрунтування позиції позивача вказую що: "Позивач наполягає на невідповідності наведених обставин дійсності, співпадіння ІР- адрес пояснює тим, що адреса належить NAT-серверу, який перенаправляє сотні внутрішніх мережевих пристроїв абонентів у мережу Інтернет, а подання початкових пропозицій в один день та з одного електронного майданчика є простим збігом обставин."
Однак якщо ознайомитись з текстом позовної заяви, то стає зрозумілим що позивач ніде по тексту позовної заяви не посилається на "простий збіг обставин", як вказує суд у оскаржуваному рішенні, а обгрунтовує позивач свої позовні вимоги іншої аргументацією про яку суд на превеликий жаль взагалі не посилається у рішення.
Вказаний факт вказує на поверхневість та однобічність розгляду вказаного спору, що безперечно діє підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі…» відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень, оскільки не містять в собі посилань на конкретну інформацію - про дати, події, дії, факти, осіб тощо і, відповідно, мають бути перевірені судом апеляційної інстанцїі на предмет того, чи є вони істинними або хибними.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Перескока Івана Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23 - залишити без зажовлення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 у справі № 904/6285/23 - залишити без змін
Витрати зі сплати судового збору у сумі 4026,00 грн. покласти на Фізичну особу-підприємця Перескока Івана Івановича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.03.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус