28.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/834/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Костікова Євгенія Валеріївна (поза межами приміщення суду) - від Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" - адвокат, довіреність №1 від 31.12.2024р.
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/834/24 (суддя Фещенко Ю.В.)
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.11.2021 у загальному розмірі 290 128 грн. 27 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича (далі - відповідач) заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.11.2021 у загальному розмірі 290 128 грн. 27 коп.: 287 320 грн. 67 коп. - заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії; 1 048 грн. 40 коп. - пеня; 899 грн. 85 коп. - інфляційні втрати; 859 грн. 35 коп. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/834/24 позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.11.2021 у загальному розмірі 290 128 грн. 27 коп. - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 287 320 грн. 67 коп. - заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у період з 05.11.2021 по 31.12.2023, 1048 грн. 40 коп. пені, 899 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 859 грн. 35 коп. 3% річних та 3 481 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання своєї статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у спірний період постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію. Доказами подачі теплової енергії до будинку є акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія та зведені відомості обліку споживання теплової енергії по приладу обліку. Доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з листопада 2021 року по грудень 2023 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов'язань за договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались - надані у період з листопада 2021 року по грудень 2023 року послуги з постачання теплової енергії у повному обсязі оплачені відповідачем не були, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 287 320 грн. 67 коп.
На підставі вищезазначеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Здійснивши перевірку розрахунку заявленої позивачем до стягнення суми пені, місцевий господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пені в розмірі 1048 грн. 40 коп. підлягає задоволенню.
З приводу заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що дія постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі, оскільки у даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб'єкт (спеціальний суб'єкт) - фізична особа - підприємець, отже пільги, передбачені законодавством для населення на нього не розповсюджуються. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 899 грн. 85 коп. визнані господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Фізична особа - підприємць Станков Олександр Олександрович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі № 904/834/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах позивача у повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено про акти від 14.02.2001 та 15.02.2001, які підтверджують, що підвід гарячої води до приміщень відповідача відсутній, встановлений водомір, автоматичний нагрівач води, централізоване опалення у приміщеннях також відсутнє, встановлений газовий котел.
Верховним Судом неодноразово було наголошено у своїх постановах на те, що оплаті підлягають лише комунальні послуги, які були надані споживачу.
Підпунктом 11 пункту 41 Договору, укладеного між відповідачем та позивачем, визначено, що споживач зобов'язаний відшкодувати обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових сиситем опалення та гарячого водопостачання за наявності циркуляції.
Тобто, якщо підвід гарячої води до приміщень відсутній, встановлений водомір, автоматичний нагрівач води, централізоване опалення у приміщеннях також відсутнє, встановлений газовий котел і т.д., то обов'язку з оплати у споживача також не виникає.
Обов'язок сплати за забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (транзитні мережі) виникає у разі відсутності ізоляції транзитних трубопроводів у приміщені зіндивідуальною системою опалення. Апелянт вказує, що встановлена ним та погоджена КПТМ «Криворіжтепломережа» система індивідуального опалення має ізоляцію транзитних стояків.
З урахуванням положень укладеного між відповідачем та позивачем Договору та Методики № 315, якою керується позивач, споживачі, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, мають сплачувати виключно за Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, а не за обсяг теплової енергії на опалення приміщення чи «розподіл» теплової енергії, як вказано у позовній заяві позивачем.
Апелянт зазначає, що проведений позивачем розрахунок заборгованості за період з 05.11.2021 по 31.12.2023 у розмірі 287 320,67 грн. не відповідає нормам діючого законодавства, нормам укладеного договору та порушує Методику №315, якою позивач має керуватися у своїй діяльності.
Відповідач заперечує проти нарахування йому абонентської плати, так як з врахуванням пункту 5 Договору, укладеного між відповідачем та позивачем, та пункту 12 розділу IV Методики №315 споживачі, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, мають сплачувати виключно за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Крім того, оскільки на даний час на території України діє воєнний стан, на час якого Кабінетом Міністрів України забороняється зокрема стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних до задоволення не підлягають.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Згідно поданого відзиву КПТМ "Криворіжтепломережа" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування зазначає, що послугу з постачання теплової енергії безпосередньо в самі приміщення №113 та №114 буд. 34 по пр. Перемоги (опалення нежитлових приміщень) відповідач не отримує, у зв'язку з наявністю встановленого індивідуального (автономного) опалення.
Відповідачу здійснюється нарахування за послугу пропорційно загальній площі нежитлових приміщень, яка складється з:
Загальний обсяг спожитої теплової енергії С) опал. буд. на опалення будівлі/ будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, згідно до Методики розподілу №315 між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:
-опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);
-на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022р.). та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (з 01.01.2022р.).
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, до яких відноситься відповідач.
Вищевказане підтверджується зокрема, абзацом 6 пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії №830 від 21.08.2019 передбачено, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Позивачем здійснено нарахування за послугу із застосуванням коефіцієнту Z відкл. - де є опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі (про що вбачається в детальних поясненнях).
Постановою КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою зокрема передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
В даному нормативно правовому акті йде мова про заборону нарахувань безпосередньо такій категорії як «населення». Відповідач не належить до категорії «населення» у договірних відносинах з позивачем в даній справі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді -Чередко А.Є., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/834/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/834/24.
18.10.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/834/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.01.2025 об 15:30 годин.
28.01.2025 у судовому засіданні була присутня адвокат Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа": Костікова Євгенія Валеріївна, довіреність №1 від 31.12.2024р. Представник відповідача не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи.
28.01.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.
З 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який в силу законодавства є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://spts.ap.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VII, (далі - індивідуальний договір). Індивідуальний договір згідно з частиною 2 договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті Виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.
Фізична особа - підприємець Станков Олександр Олександрович (далі - відповідач), є власником нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку № 34 по пр. Перемоги в м. Кривому Розі, а саме:
1) нежитлового приміщення № 113 загальною площею 830,8 кв. м в багатоквартирному будинку № 34 по пр. Перемоги, у м. Кривому Розі на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: АВН № 607463, виданого 03.08.2000, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 344549562 (а.с.38-39).
2) нежитлового приміщення № 114 загальною площею 572,7 кв. м в багатоквартирному будинку № 34 по пр. Перемоги, у м. Кривому Розі на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: АВН № 607464, виданого 03.08.2000, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 344551189 (а.с.30-31).
Зазначені нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку № 34 по пр. Перемоги в м.Кривому Розі.
Будинок № 34 по пр. Перемоги, є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до пункту 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частин 1-4 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а в визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання в випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи в випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 Господарського кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначенням у статті 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Частина 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною 2 статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої в будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в наступному порядку, зокрема, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189).
За визначенням наведеним у п. 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 12 Закону № 2189, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону № 2189.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2189, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору в загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830).
КПТМ "Криворіжтепломережа" 05.10.2021 року на офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин. Отже, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 (далі - договір, а.с.56-65, Т.1) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 34, нежитлові приміщення №№ 113, 114 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Фізичною особою - підприємцем Станковим Олександром Олександровичем є укладеним з 05.11.2021.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що «…Судом першої інстанції разом з моїм відзивом на позовну заяву отримано та досліджено два акти, складених мною та позивачем, які доводять, що послуги позивачем не могли бути надані, а саме: акти від 14.02.2001 та 15.02.2001, складені мною та представниками позивача за адресою місцезнаходження приміщень, що належать мені на праві власності: м.Кривий Ріг, пр.Перемоги, 34, - якими підтверджено, що підвід гарячої води до приміщень відсутній, встановлений водомір, автоматичний нагрівач води, централізоване опалення у приміщеннях також відсутнє, встановлений газ звий котел.
Судом першої інстанції не зазначено про вищевказані акти в описовій та мотивувальній частині рішення, не обгрунтовано причини неприйняття даних акт в як доказів у справі.
У відповідності до ч.5 ст.236 ГПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене па підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, рішення суду першої інстанціє не є обгрунтованим у розумінні діючих норм господарського процесуального законодавства.
Окрім того, судом першої інстанції у рішенні зазначено, що «фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаноїзаяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.»
«Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.»
Такі висновки суду прямо суперечать діючим нормам матеріального прав; та наявним доказам у справі, оскільки на підставі статті 19 Закону України " Про теплопостачання" надання послуги з постачання теплової енергії є обов'язком Позивача як виконавця відповідної комунальної послуги.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
2) Верховним Судом неодноразово було наголошено у своїх постановах на те, що оплаті підлягають лише комунальні послуги, які були надані споживачу.
Судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду у аналогічних справах, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
У постанові КЦС ВС від 08.03.2023 № 753/20733/19 (61-14198св21) зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо фіни фактично користувалися ними.
Частинами другою - четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої стати 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс5, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадженням № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Разом із цим, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизі ання або оспорювання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі Лз 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58),
від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі Лз 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі Лз 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року р справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
3) Підпунктом 11 пункту 41 Договору, укладеного між мною та позивачем, визначено, що споживач зобов'язаний відшкодувати обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання за наявності циркуляції.
Тобто, якщо підвід гарячої води до приміщень відсутній, встановлений водомір, автоматичний нагрівач води, централізоване опалення у приміщеннях також відсутнє, встановлений газовий котел і т. д., то обов'язку з оплати у споживача також не виникає.
4) Обов'язок сплати за забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (транзитні мережі) виникає у разі відсутності ізоляції транзитних трубопроводів у приміщенні з індивідуальною системою опалення.
У відповідності до п. 9 Розділу 11 Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169, встановлена мною та погоджена з КПТМ «Криворіжтепломережа» система індивідуального опалення має ізоляцію транзитних стояків.
У разі, якщо в приміщенні з індивідуальним опаленням транзитні трубопроводи, які проходять через приміщення заізольовані, то таким приміщенням не нараховується обсяг теплової енергії, витраченої на забезпеченняфункціонування внутріиіньобудинковоі системи опалення…» відхиляються, виходячи з наступного:
Як зазначалося вище, відповідач є власником нежитлового приміщення №114 загальною площею 572,7 кв.м. та нежитлового приміщення №113 загальною площею 830,8 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, буд.34, вказані нежитлові приміщення відповідача вбудовані в багатоквартирний будинок, який отримує послугу з постачання теплової енергії (акти подачі та припинення подачі теплоносія містяться в матеріалах справи), яка обліковується приладом комерційного обліку згідно Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Послугу з постачання теплової енергії безпосередньо в самі приміщення №113 та №114 буд. 34 по пр. Перемоги (опалення нежитлових приміщень) відповідач не отримує, у зв'язку з наявністю встановленого індивідуального (автономного) опалення. Заявлена позивачем заборгованість стосується відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої не на опалення приміщення відповідача безпосередньо, а на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення будинку, на загальнобудинкові потреби.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень, (зокрема відповідача), від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).
Відповідно до п. 5 індивідуального договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною 1 статті 16 Закону № 2189.
У пункті 30 індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
1) плати за послугу з теплопостачання, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 8 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу № 315, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
2) плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не від граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
У пункті 31 договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
У пункті 34 договору зазначено, що споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Нарахування за обсяги спожитої теплової енергії відповідно до положень індивідуального договору та приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу № 315 (зі змінами) після опломбування лічильника (та або встановленого автономного опалення в приміщенні) проводяться з урахуванням:
- нарахування плати за місця загального користування (далі - МЗК - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень);
- нарахування плати на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення);
- втрати від транзиту.
Відповідно до положень Методики розподілу № 315 розподіл всіх обсягів спожитих у багатоквартирному будинку комунальних послуг здійснюється між всіма споживачами (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), про що також зазначено в листі Міністерства розвитку громад, територій та інфрачтруктури України № 12436/25/10-23 від 02.08.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, постачання теплоносія, передбаченого договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду". Також, позивачем долучені до матеріалів справи Звіти про споживання (а.с.71-85, Т.1), які містять інформацію про загальний обсяг споживання послуги для всього будинку, Розрахунок заборгованості (а.с.25-26) та Пояснення до вказаного розрахунку (а.с.127, Т.1). У період з листопада 2021 року по грудень 2023 року позивачем відповідно до листа відповідача від 23.10.2023 (а.с.86, Т.1) складались та надсилались на вказану відповідачем електронну пошту рахунки-фактури, копії яких з доказами їх направлення наявні в матеріалах справи (а.с. 32-37, Т.1).
Доказів повного та своєчасного розрахунку відповідача за надані позивачем за період з 05.11.2021 по 31.12.2023 послуги з постачання теплової енергії не надано.
Крім того, як вже зазначалося вище, Фізична особа - підприємець Станков Олександр Олександрович, є власником нежитлового приміщення №114 загальною площею 572,7 кв.м. та нежитлового приміщення №113 загальною площею 830,8 кв.м. в багатоквартирному будинку № 34 по пр. Перемоги в м. Кривому Розі.
Будинок № 34 по пр. Перемоги є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 58.
КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у період з 05.11.2021 по 31.12.2023 постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як вказані нежитлові приміщення №114 та № 113 вбудовано в житловий багатоквартирний будинок, та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.
Послугу з постачання теплової енергії безпосередньо в самі приміщення №114 та № 113 буд. 34 по пр. Перемоги відповідач не отримує, у зв'язку з наявністю встановленого індивідуального (автономного) опалення.
Пунктом 11 індивідуального договору встановлено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Відповідно до п. п. 5 індивідуального договору обсяг спожитої Споживачем Послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення Споживача;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними (автономними) системами опалення, яким, відповідно, є приміщення відповідача.
Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Відповідно до п.7 Розділу IV. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/ будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення Методики розподілу №315, зазначено, що у разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою, яка складається з:
-фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді, Гкал;
- загальна площа МЗК та допоміжних приміщень (незалежно від наявності опалювальних приладів) у будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ, м-2;
- загальна опалювальна площа будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ, м-2;
- бсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.
У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків у відповідності до формули 24 цієї Методики для типових будівель/будинків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.
Пунктом 9 Розділу IV. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення Методики розподілу №315, Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту Zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Співвласниками багатоквартирного будинку №34 по пр. Перемоги не надано відповідного рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту (зокрема, матеріали справи не містять), тому позивачем здійснено нарахування за послугу із застосуванням коефіцієнту Z відкл. - де є опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі (про що вбачається в детальних поясненнях). Деталізація вказаного розрахунку була долучено позивачем до матеріалів справи (а.с.127, Т.1).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а відключення нежитлового приміщення відповідача, що розташоване в житловому багатоквартирному будинку від мереж централізованого опалення, встановлення в цьому нежитловому приміщенні автономного опалення, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ним площі. Такі нарахування законодавчо обґрунтовані та носять обов'язковий характер. У той час, як нарахування за опалення безпосередньо спірного нежитлового приміщення відповідача не здійснювалися та не входять до предмету позову у цій справі.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині : «…Неправомірними є також висновки суду першої інстанції стосовно позовних вимог позивача про стягнення з мене суми збитків від інфляції - 899,85 грн. (за січень 2024 р.) та 3 % річних - 859,35 грн. (з 02.01.2024 по 13.02.2024р.), а також пені у розм рі -1 048,40 грн. (з 02.01.2024 по 13.02.2024р.) з наступних підстав.
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, подінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо
Проте, статтею 617 Цивільного кодексу України (ЦКУ), а також статтею 218 Господарського кодексу України (ГКУ) передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що т аке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації іроти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено. Надалі дію воєнного стану неодноразово було продовжено, й такий діє на час розгляду справи судом.
Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Це означає, що введення воєнного стану на території України є форc-мажоhом та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.
Тобто судом першої інстанції та позивачем мали бути використані діючі норми законодавства щодо відповідальності за порушення договірних зобов'язань, а не норми постанови Кабінету Міністрів України, що є нижчими за юридичною силою.
Отже, оскільки з наведеного вище вбачається, що на даний час па території України діє воєнний стан, на час якого Кабінетом Міністрів України забороняється зокрема стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих па заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, відтак вимоги позивача про стягнення з мене пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних до задоволення не підлягають…» з огляду на наступне:
Постановою КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою зокрема передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
У даному нормативно-правовому акті йдеться мова про заборону нарахувань безпосередньо такій категорії як «населення».
Положеннями статті 1 Закону України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005 (із змінами та доповненнями) визначено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Визначальним для вибору тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач:
- населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення;
- фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП №1174 від 25.06.2019, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.
Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі.
Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами «для бюджетних установ» зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи:
- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для «інших споживачів» комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів».
Відповідач, не належить до категорії «населення» у договірних відносинах з позивачем в даній справі. Тобто, в даному випадку об'єктом теплопостачання є саме нежитлове приміщення відповідача. Тому позивачем обґрунтовано застосовано тариф «інші споживачі» при розрахунку вартості послуг з постачання теплової енергії.
Відтак, вказана заборона встановлена Постановою КМУ №206 від 05.03.2022 тільки для категорії споживачів «населення», до якої відповідач не відноситься.
Щодо ж посилання апелянта на введення в Україні воєнного стану, що останній вважає форс-мажорними обставинами, за яких особа звільняється від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за комунальні послуги, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем за індивідуальним договором, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду констатує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, а тому судова колегія відхиляє посилання апелянта на форс-мажорні обставини, як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, апеляційний суд констатує, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, тому обґрунтовано задоволений господарським судом.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами індивідуального договору, невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати наданих за цим договором послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум боргу, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, у межах заявлених позивачем сум.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/834/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5222,31 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Станкова Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/834/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/834/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5222,31 грн покласти на Фізичну особу - підприємця Станкова Олександра Олександровича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.03.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко