С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/2227/24
В справі 760/21565/23
І. Вступна частина
18 червня 2024 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника Позивача - адвоката Поліщука П.П.
представника Відповідача - адвоката Чорного Є.О.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави.
ІІ. Описова частина
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів у сумі 156881,78 гривень та 3% річних за час безпідставного користування коштами в сумі 1707,70 гривень та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги, Позивач зазначав, що 02.05.2023 він через мобільний застосунок ПАТ АБ «Укргазбанк» здійснив переказ коштів в розмірі 22000 гривень зі свого рахунку на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
09.05.2023 Позивач, як він зазначає, через касу АТ КБ «Приватбанк» здійснив переказ коштів в сумі 43780,00 гривень на той же картковий рахунок.
11.05.2023 Позивач здійснив ще два перекази на картковий рахунок Відповідача в розмірі 62788,28 гривень та 18313,30 гривень.
17.05.2023 на картку Відповідача Позивачем було перераховано ще 10000 гривень.
Таким чином, загальна сума перерахованих Позивачем ОСОБА_2 коштів становить 156881,78 гривень. Проте, як зазначає ОСОБА_1 , такі перекази коштів були здійснені ним помилково та безпідставно, адже між сторонами спору відсутні будь-які договірні чи інші грошові зобов'язання, а перераховані кошти не були подарунком чи фінансовою допомогою.
За таких обставин, як стверджує Позивач, ОСОБА_2 набув грошові кошти безпідставно, а тому повинен їх повернути з урахуванням 3% річних, сума яких за розрахунком Позивача становить 1707,70 гривень.
12.03.2024 до суду надійшов відзив Відповідача ОСОБА_2 , який проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що він, як підприємець надає послуги з технічного обслуговування га ремонту автотранспортних засобів (код 45.20).
На початку квітня 2023 року до нього звернувся Позивач з вимогою проведення ремонту автотранспортного засобу - автомобіля Volkswagen Multivan НОМЕР_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМЕРЦ», інтереси якого представляв Позивач.
Між Відповідачем та Позивачем було укладено усний договір на надання послуг з ремонту автотранспортних засобів, і за результатами дослідження та обстеження стану автомобіля 07.04.2023 Відповідачем складено рахунок на оплату послуг з ремонту №34, на загальну суму 194481,00 гривню, який погоджено Позивачем та прийнято оплати.
На виконання прийнятих на себе зобов'язань Позивачем на користь Відповідача протягом травня 2023 року перераховано грошову суму у розмірі 156881,78 гривень, про яку зазначає Позивач у позові, що дозволило Відповідачеві приступити до ремонту автомобіля.
Згідно зі складеним Відповідачем Актом надання послуг від 28.07.2023 вартість виконаних робіт по ремонту транспортного засобу склала грошову суму у розмірі 124009,00 гривень, а вартість використаних запчастин становила 70472,00 гривень. Тобто, загальна вартість наданих послуг з ремонту склала 194481,00 гривень.
Відповідач стверджує, що всупереч досягнутим між сторонами домовленостям, прийнявши автомобіль з ремонту, Позивач відмовився підписати Акти приймання-передачі наданих послуг та заборгував Відповідачеві грошову суму у розмірі 37599,22 гривень за проведений ремонт.
При цьому систематичність чотирьох платежів, які провів Позивач протягом періоду часу з 02.05.2023 по 17.05.2023 унеможливлює помилку у перерахуванні грошових коштів, а подання позову вмотивоване небажанням представника ТОВ «ІНВЕСТКОМЕРЦ» Ганчука Г.В. оплатити у повному обсязі ремонт автотранспортного засобу автомобіля Volkswagen Multivan, НОМЕР_2 , який належить Товариству.
При цьому, як стверджує Відповідач, Позивач взагалі не звертався до нього з вимогою добровільно повернути грошові кошти у сумі 156881,78 гривні як безпідставно отримані, що також додатково доводить безпідставність позовних вимог, які висунуто з метою уникнення проведення остаточної оплати наданих послуг з ремонту.
У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав. Зазначив, що реквізити проведених перерахувань були зазначені ОСОБА_1 помилково, Відповідач не мав жодних підстав для отримання цих коштів. Посилання Відповідача на те, що начебто ці кошти були сплачені автомобіля, який належить на праві власності ТОВ «ІНВЕСТКОМЕРЦ» є голослівними, і жодними доказами не підтверджуються.
Відповідача та його представник проти задоволення позову у судовому засіданні заперечували, наполягаючи на тому, що поведінка Позивача є недобросовісною, а систематичність платежів, які були здійснені як через мобільний додаток, так і через касу банку, виключають будь-яку помилку у зазначенні реквізитів отримувача.
ІІІ. Мотивувальна частина
Заслухавщи пояснення сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
В період з 02.05.2023 по 17.05.2023 ОСОБА_1 було здійснено кілька переказів грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 :
-02.05.2023 на суму в розмірі 22000 гривень;
-09.05.2023 на суму в розмірі 43780 гривень;
-11.05.2023 на суму в розмірі 62788,48 гривень;
-11.05.2023 на суму в розмірі 18313,30 гривень;
-17.05.2023 на суму в розмірі 10000 гривень.
Загальна сума коштів, перерахованих Позивачем на користь ОСОБА_2 становить 156 881,78 гривень. (а.с. 12-16)
В справі відсутні беззаперечні докази наявності між сторонами договірних або позадоговірних відносин.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
В аналогічній справах Верховний Суд наголошує на необхідності застосування в даному випадку доктрини venire contra factum proprium, в основі якої знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд наголошує, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року в справі №185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11 січня 2023 року в справі №548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22), у постанові від 17 квітня 2024 року в справі № 127/12240/22.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 кошти, знаючи, що між ним та Відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів. Позивач добровільно сплачував кошти, а тому його поведінка є суперечливою, тобто він вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Суд зауважує, шо Позивач перераховував Відповідачу кошти протягом компактного періоду часу п'ятьма платежами, різними сумами та через різні банківські установи, що ставить під сумнів наявність помилки у реквізитах отримувача переказів. Крім того, у призначеннях платежу Позивач зазначав, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку ОСОБА_2 .
Так як Позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин, а також будь-яких інших зобов'язань, проте здійснював ці платежі неодноразово (системно) протягом визначеного періоду, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Зазначене свідчить про безпідставність заявлених вимог про стягнення добровільно перерахованих ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, а тому позов задоволенню не підлягає.
Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на Позивача.
Встановлено, що між ОСОБА_2 та Адвокатом Чорним Є.О. укладено Договір про надання правничої допомоги №09/27 від 01 лютого 2024 року.
До вказаного Договору Позивачем надано попередній розрахунок вартості надання юридичних послуг і зазначенням деталізованого переліку послуг, обумовлених договором.
Згідно зі ст. 4 Договору послуги надаються клієнту на умовах попередньої оплати в розмірі 27000 гривень.
Відповідачем також надано суду приходний касовий ордер на суму в розмірі 27000 гривень, яка підтверджує фактичне понесення ним витрат на оплату послуг адвоката Чорного Є.О.
Відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статей 27, 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Як було зазначено вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
У свою чергу під час вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), саме на суд покладено обов'язок з'ясувати реальність (або неминучість) понесених витрат та встановити причинно-наслідковий зв'язок заявлених до відшкодування витрат із необхідністю і реальністю їх здійснення в межах конкретної справи.
Між тим, суд враховує, що зменшення компенсації витрат на правничу допомогу можливе лише за наявності відповідної заяви Позивача (його представника).
Враховуючи, що Позивач (представник) не подав заперечень проти стягнення з нього компенсації витрат на правничу допомогу, суд вважає необхідним постановити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 такої компенсації в розмірі 27000 гривень.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 27000 гривень.
3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4.Позивач: ОСОБА_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: