26.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6860/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Чірцов А.А.
представники сторін:
від прокурора: Скрипник К.Ю.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Костюченко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024р.
(суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 25.04.2024р.) у справі
за позовом Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам'янського району
до Фермерського господарства "Агромир"
про розірвання договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки
1. Короткий зміст позовних вимог.
Жовтоводська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам'янського району звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Агромир" про:
- розірвання договору № 2106-09 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством “Агромир»;
- розірвання договору № 2106-10 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством “Агромир»;
- зобов'язання Фермерського господарства “Агромир» повернути Саксаганській сільській раді Кам'янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019;
- зобов'язання Фермерського господарства “Агромир» повернути Саксаганській сільській раді Кам'янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до пунктів 5.1., 5.2. та 5.3. договорів оренди, земельні ділянки передані в оренду як пасовище, цільове призначення земельних ділянок за КВЦПЗ 01.01, орендар зобов'язується використовувати їх відповідно до умов договорів та вимог чинного законодавства.
Прокурор вважає, що обмеження у використанні земельної ділянки встановлені п.п. 9.1, 9.4.6 договорів, за змістом яких передбачено використання земельних ділянок у відповідності із цільовим призначення згідно з цим Договором та вимогами чинного законодавства.
За твердженням Прокурора, актами обстеження земельних ділянок, проведених органом місцевого самоврядування 19.12.2022 та 13.04.2023 встановлено, що вони розорені та засіяні озимою пшеницею.
Також, як вказав Прокурор, у серпні 2023 року Фермерським господарством "Агромир" змінено вид земельних угідь сільськогосподарського використання з пасовища на ріллю.
За таких обставин прокурор наполягає на тому, що Відповідачем використовуються спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням та у спосіб, який суперечить визначеному у договорах оренди, що, на думку прокурора, є підставою для розірвання договорів оренди земельної ділянки № 2106-09 від 16.06.2021 та № 2106-10 від 16.06.2021 та зобов'язання Фермерського господарства “Агромир» повернути Саксаганській сільській раді Кам'янського району Дніпропетровської області земельні ділянки з кадастровими номерами: 1224586000:05:001:0019, 1224586000:01:002:0529.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги керівника Жовтоводської окружної прокуратури задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що на підставі пункту 15.5 договорів орендарю надається документація на земельну ділянку, в тому числі проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок. Відповідно до проектів землеустрою спірні земельні ділянки площею 8,9706 та 6,0161 га відносяться за видами земельних угідь до пасовищ (код 002.02). Таким чином, Відповідач був обізнаний щодо отримання в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва саме пасовищ. Разом з тим, у серпні 2023 року ФГ "Агромир" змінено вид земельних угідь сільськогосподарського використання на спірні земельні ділянки з пасовища на ріллю на підставі проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.
За доводами прокурора, ФГ "Агромир" не виконало обов'язків, передбачених пунктами 5.3, 9.4.5 та 9.4.6 договорів та ст. 37 Закону України "Про охорону земель" та здійснило розорювання пасовищ до виготовлення проектів землеустрою щодо зміни пасовищ на ріллю. Таким чином факт розорювання земельної ділянки та вирощування на спірній земельній ділянці сільськогосподарських культур (пшениці) має наслідком порушення ФГ "Агромир" умови законодавства про оренду землі та договору щодо використання спірної земельної ділянки та суперечать вимогам земельного законодавства.
Прокурор стверджує, що враховуючи виключну природоохоронну роль пасовищ, статтею 34 Земельного кодексу України закріплено особливий статус цих земель сільськогосподарського призначення, який визначає можливість їх використання виключно з метою сінокосіння і випасання худоби, та неможливість їх передачу у користування юридичним особам або у власність, а статтею 37 Закону України «Про охорону земель» заборонено зміну на інші угіддя (відповідно до змін внесених Законом № 2079-ІХ від 20.06.2022). Розорення Відповідачем орендованих земельних ділянок (склад угідь - пасовища) та їх засівання сільгоспкультурами свідчить про фактичне використання земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею, не забезпечують, а більш того унеможливлюють випасання худоби на розорених землях.
На переконання прокурора, порушення ФГ "Агромир" вимог чинного законодавства, а саме ст.ст. 35, 37 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України, ст.ст. 629, 651 Цивільного кодексу України та умов договорів оренди землі, використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення як ріллі, а не як пасовища, фактична зміна виду земельних угідь з пасовищ на ріллю є істотним порушенням умов укладених договорів оренди та відповідно до п. 12.3 договорів підставою для припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Відповідача надійшли пояснення, в яких йдеться про те, що на момент звернення із позовом спірні земельні ділянки були надані йому в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із видом угідь - рілля, що підтверджується витягом із ДЗК та пунктами 1.1, 2.1, 2.3, 2.4 Договорів оренди .
За доводами Відповідача, у серпні 2023 року ним замовлено розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь спірних земельних ділянок. Відповідно до витягів з ДЗК станом на серпень 2023 року, вид угідь спірних земельних ділянок рілля.
Крім того, за доводами Відповідача, оскаржуваними договорами оренди землі не заборонено використання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, жодним пунктом Договору не передбачено, що надані земельні ділянки в оренду Відповідачеві мали або мають такий вид угідь як пасовища. Протягом 2022-2023 років спірні земельні ділянки використовувались виключно за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується нарядами-допусками для проведення сільськогосподарських робіт, що у свою чергу спростовує твердження Прокурора про начебто розорювання спірних земельних ділянок.
Також у поясненнях йдеться про те, що законодавець передбачає можливість розорення сіножатей та пасовищ, з метою їх докорінного поліпшення, але виключно за умови використання їх під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби. При цьому земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть мати такий вид угідь як рілля і використовуватись саме для такого цільового призначення.
Відповідач вказує, що у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц з урахуванням положень статті 96 Земельного кодексу України, статей 35, 37 Закону України "Про охорону земель" зазначено, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.
Відповідач звертає увагу, що спірними договорами оренди Відповідачеві за результатами земельних торгів надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення (пункт 1.1.Договору) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 2.1.), і у свою чергу Відповідач використовує їх для сільськогосподарського виробництва, тобто нецільове використання відсутнє.
На думку Відповідача, не зрозуміле посилання представника прокуратури на те, що спірні земельні ділянки не можуть використовуватись для сінокосіння та випасання худоби, оскільки спірні земельні ділянки і так не можуть використовуватись для сінокосіння та випасання худоби, оскільки мають згідно умов договорів оренди цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Помилкове посилання представника прокуратури на вимоги ст. 34 ЗК України, оскільки стаття регламентує надання в оренду громадянам (фізичним особам) земельних ділянок в оренду для сінокосіння та випасання худоби.
Також, Відповідач вважає, що акти повинні складатися у порядку самоврядного контролю, на підставі відповідних рішень, проте Позивачем таке рішення не приймались, у зв'язку із чим останні не мали взагалі права на складання таких актів обстеження, Відповідно до змісту вищевказаних актів ФГ "Агромир" розорало земельні ділянки, які були надані йому в оренду, у них не зазначено про розорювання спірних земельних ділянок. При цьому у разі порушення ФГ "Агромир" норм земельного законодавства, орган самоврядного контролю, як зазначено вище, повинен проводити перевірку, а не обстеження земельної ділянки, повідомляти про її проведення Відповідача та складати за її результатами саме акт перевірки.
Крім того Відповідач зазначає, що ст.37 Закону України "Про охорону земель" у редакції, якою заборонено зміну пасовищ у межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, набрала чинності 10.07.2022.
Аналогічні по змісту доводи наведені Відповідачем у його додаткових поясненнях, які надійшли на адресу апеляційного суду .
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024р. поновлено Заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 у справі № 904/6860/23. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 у справі № 904/6860/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 31.10.2024р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду № 997/24 від 08.10.2024р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024р. у справі №904/6860/23 прийнято до свого провадження вказаною. колегією суддів та призначено розгляд апеляційної скарги у судове засідання на 26.02.2025р.
У судовому засіданні 26.02.2025 Прокурор та представник Відповідача надали пояснення у справі.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло клопотання Позивача про розгляд справи без його участі.
Беручи до уваги, що неявка представника Позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 26.02.2025, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Між Саксаганською сільською радою (орендодавцем) та Фермерським господарством “Агромир» (орендарем) укладено договір оренди землі № 2106-09 від 16.06.2021, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.06.2021 № 2106-09 за лотом 68113 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,9706 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1224586000:05:001:0019, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області (Саксаганська сільська рада).
Пунктами 2.1, 2.2 договору № 2106-09 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 8,9706 га, у тому числі 8,9706 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1224586000:05:001:0019.
Згідно з п. 2.3 договору № 2106-09, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.
Пунктом 2.4 договору № 2106-09 передбачено, що код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. 3.1 договору № 2106-09, договір укладено на строк 7 років.
Також між Саксаганською сільською радою (орендодавцем) та Фермерським господарством “Агромир» (орендарем) було укладено договір оренди землі № 2106-10 від 16.06.2021. відповідно до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.06.2021 № 2106-10 за лотом 68116 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,0161 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1224586000:01:002:0529, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області (Саксаганська сільська рада).
Пунктами 2.1, 2.2 договору № 2106-10 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,0161 га, у тому числі 6,0161 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1224586000:01:002:0529.
Згідно з п. 2.3 договору № 2106-10, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.
Пунктом 2.4 договору № 2106-10 передбачено, що код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. 3.1 договору № 2106-10, договір укладено на строк 7 років.
За умовами п. п.5.2, 5.3 вказаних договорів Цільове призначення земельної ділянки А01.01.- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, відповідно до угідь земельної ділянки, визначених у п.2.1 Договору та вимог чинного законодавства.
Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договорів оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється за результатами проведення земельних торгів у формі аукціону за розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Саївської сільської ради П"ятихатського району Дніпропетровської області. підстави проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення є накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
У розділі 12 договорів визначені підстави зміни умов договорів і припинення їх дії.
Представником Саксаганської сільської ради Кам'янського району, за участю старости Саївського старостинського округу та в присутності депутата Саксаганської сільської ради, 19.12.2022 було проведено обстеження спірних земельних ділянок, за результатами якого складено акти № 1 від 19.12.2022 та № 2 від 19.12.2022.
За результатами проведених обстежень виявлено, що на земельних ділянках відсутні збудовані об'єкти та споруди, плодово-ягідні та багаторічні насадження. На 16.12.2022 земельні ділянки засіяні озимою пшеницею.
Представником Саксаганської сільської ради Кам'янського району, за участю старости Саївського старостинського округу та в присутності депутата Саксаганської сільської ради, 13.04.2023 було повторно проведено обстеження спірних земельних ділянок, за результатами якого складено акти № 1 від 13.04.2023 та № 2 від 13.04.2023.
За результатами проведених обстежень виявлено, що на земельних ділянках росте пшениця. Пшениця знаходиться в фазі кущіння.
Неналежне виконання Відповідачем обов'язків, встановлених договорами оренди землі, а саме використання земельних ділянок не за передбаченим договорами видом цільового призначення стало підставою для звернення Прокурора з позовом про розірвання цих договорів та повернення земельних ділянок Саксаганській сільській раді.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами фактів порушення орендарем істотних умов договорів оренди землі № 2106-09 від 16.06.2021 та № 2106-10 від 16.06.2021, які мали б наслідком необхідність розірвання цих договорів у судовому порядку. Крім того, задоволення позову в обраний прокурором спосіб захисту не призведе до зміни категорії земель, не призведе до зворотної зміни (повернення) спірних земельних ділянок із категорії земель сільськогосподарського призначення "Рілля" до категорії "Пасовища" та не відновить ніяких прав та не захистить інтересів Саксаганської сільської ради Кам'янського району, що саме по собі є достатньою і самостійною підставою для відмови в позові.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Прокурора та представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду скасувати, виходячи з наступного.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 - 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з ч.ч. 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У даному випадку компетентним органом для звернення до суду з цим позовом є Саксаганська сільська рада Кам'янського району, як власник спірних земельних ділянок та орендодавець за оскаржуваними договорами оренди.
Жовтоводською окружною прокуратурою направлялися на адресу Саксаганської сільської ради Кам'янського району листи від 30.08.2023 № 04/55/3-1098ВИХ-23, від 03.10.2023 № 04/55/3-1241ВИХ-23, від 28.11.2023 № 04/55/3-1548ВИХ-23.
У цих листах прокурор повідомляв про виявлені ним порушення інтересів держави у частині нецільового використання земельних ділянок. Також прокурор просив повідомити про вчинені представниками Саксаганської сільської ради дії, направлені на відновлення порушених інтересів держави.
Листами № 1169/0/2-23 від 01.09.2023, № 1467/0/2-23 від 26.10.2023, № 1640/0/2-23 від 01.12.2023 Саксаганська сільська рада повідомляла Прокурора про те, що заходи претензійно-позовної роботи не здійснювались, із позовною заявою про визнання спірних договорів недійсними та повернення земельних ділянок Саксаганська сільська рада до суду не зверталась у зв'язку з відсутністю коштів.
За таких обставин, прокурор направив на адресу Саксаганської сільської ради Кам'янського району повідомлення від 22.12.2023 № 04/55/3-1661ВИХ-23 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутись до суду з цим позовом.
Оскільки Позивач протягом розумного строку не вжив заходів ні досудового, ні судового реагування щодо виявлених Прокурором порушень законодавства України, останнім доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у суді та виконано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо суті спору
Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договорів № 2106-09, 2106-10 від 16.06.2021 та повернення земельних ділянок Саксаганській сільській раді, з огляду на те, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ФГ"Агромир", з видом використання як пасовища фактично використовувалися орендарем як рілля, тобто з огляду на неправомірну зміну Відповідачем виду використання земельних ділянок в межах однієї категорії цільового призначення - землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Варто також зауважити, що у частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Положення ст.525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
У частині другій ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Відповідно до Закону України від 17.06.2020 № 711-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
За змістом частини п'ятої статті 20 ЗК України (чинній на час укладення спірних договорів) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Разом з тим, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1);
до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (п."а" ч.2 цієї статті Кодексу).
За змістом ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення.
У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони, оскільки власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, у постановах Верховного Суду: від 30.07.2024 у справі № 917/14/22, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц), який у відповідній частині, є універсальним та таким, якого повинні дотримуватися суди при розгляді відповідних справ.
З огляду на викладене, передані в оренду земельні ділянки не можуть бути використані Відповідачем для посіву пшениці або будь-якої іншої культури, оскільки ці ділянки повинні використовуватися виключно в межах визначених Договором, законом, а саме як пасовища.
Одночасно, згідно зі ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
У ст. 36 цього Закону визначено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.
Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Частина 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 Верховний Суд дійшов висновків, що за приписами ч.5 ст. 20, ст. 34 ЗК земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передані в оренду відповідачу земельні ділянки не мали бути використані ним для вирощування олійних або будь-яких інших культур, оскільки ці земельні ділянки орендар зобов'язаний був використовувати виключно в межах, визначених договорами оренди землі, законом та кадастрової документації, а саме як пасовища.
У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №904/1054/19 міститься висновок, що діяльність Відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому Верховний Суд у вказаній постанові також врахував, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року"; Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.
Ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У ст.14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.
При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Колегія суддів також враховує, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм, вищезазначених фактичних обставин справи та наявних доказів колегія апеляційного суду дійшла висновку, що діяльність Відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірних земельних ділянок.
Між тим, вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції наведеного не врахував, вказавши, що станом на момент укладання договору орендар мав право самостійно приймати рішення щодо порядку використання землі в межах цільового призначення такої земельної ділянки "землі сільськогосподарського призначення" (зокрема, як ріллю або пасовище) і що це рішення відноситься до його дискреційних повноважень, однак такі висновки не узгоджується з вимогами чинного законодавства України та висновками Верховного Суду з відповідних питань, а отже апеляційний суд вважає ці висновки зробленими судом при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Також, Господарський суд Дніпропетровської області пославшись на недоведеність Прокурором обставин щодо порушення орендарем істотних умов договорів оренди землі № 2106-09 від 16.06.2021 та № 2106-10 від 16.06.2021, які мали б наслідком необхідність розірвання цих договорів у судовому порядку, не надав правової оцінки тій обставині, що згідно з п.п.6.1, 6.2 спірних договорів передача земельної ділянки в оренду здійснюється за розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є накази Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.04.2021.
При цьому згідно з проектами землеустрою, а також наказами Геокадастру від 08.04.2021 (т.1 а.с.65 та а.с. 72 - оборотна сторона) про затвердження документації із землеустрою, було відведено земельні ділянки сільськогосподарського призначення для продажу права оренди на них на земельних торгах площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019 та площею 6,0161га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529, для ведення сільськогосподарського виробництва (код 01.01.) , склад угідь - пасовище.
Викладені обставини , у тому числі, підтверджується листами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.11.2022, від 21.03.2023 (т.1 а.с.69, 75, 77).
Як зазначено вище, Саксаганською сільською радою Кам'янського району проведені обстеження спірних земельних ділянок 19.12.2022, та повторне - 13.04.2023, за результатами яких складені відповідні акти, згідно з якими на земельних ділянках відсутні збудовані об'єкти та споруди, плодово-ягідні та багаторічні насадження, земельні ділянки засіяні озимою пшеницею.
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9923704702023 від 05.07.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:002:0529 площею 6,0161 га була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення 002.02 Пасовища. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300429812023 від 25.07.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:05:001:0019 площею 8,9706 га також була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення 002.02 Пасовища. (т.1 а.с.94 оборотна сторона, а.с.97).
Таким чином, на момент обстеження спірних земельних ділянок 19.12.2022 та 13.04.2023 мала місце невідповідність у видах використання угідь сільськогосподарського призначення, визначених за відомостями Державного земельного кадастру, із фактичним використанням такої землі.
Суд враховує, що п. "є" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
За приписами ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно зі ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Слід звернути увагу, що обов'язкових вимог щодо складання акту обстеження земельних ділянок при здійсненні самоврядного контролю за використанням земельних ділянок чинним законодавством не передбачено.
За наведених обставин, Позивач під час складання актів обстеження земельних ділянок діяв в межах своїх повноважень.
Необхідно зазначити, що використання Відповідачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення як рільних не заперечується останнім. При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Відповідач був обізнаний про те, що орендовані ним земельні ділянки за видом їх використання є пасовищем .
Також матеріали справи свідчать про те, що у серпні 2023 року орендар прийняв рішення про зміну плану посівів, за замовленням орендаря було виготовлено відповідну технічну документацію, та зареєстровані зміни щодо категорії земельних ділянок з кадастровими номерами 1224586000:01:002:0529 та 1224586000:05:001:0019.
У цьому зв'язку колегія суддів наголошує, що правомірність дій Відповідача з затвердження технічної документації та внесення змін до кадастру не є предметом дослідження у даній справі, між тим, вказані обставини не спростовують факт використання господарством спірних земельних ділянок не за визначеним власником землі видом їх використання у період 2022-2023 років, що протирічить приписам наведених вище норм права та умов договорів оренди.
На переконання колегії суддів, використання земельних ділянок без врахування виду їх використання, визначеного власником, є істотним порушенням умов договорів (тобто невиконанням їх умов), а згідно з п.12.2 спірних Договорів дія договору припиняється, у томі числі, у разі "невиконання орендарем умов цього договору".
При цьому відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ-1200625782023 від 17.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:002:0529 площею 6,0161 га була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення Рілля за земельними угіддями площею 5,2792 га та Пасовища за земельними угіддями площею 0,7369; № НВ-1200625812023 від 17.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:05:001:0019 площею 8,9706га була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення Рілля за земельними угіддями площею 8,4015 га та Пасовища за земельними угіддями площею 0,5691га. (т.1 а.с.81 - 85)
Разом з тим апеляційний суд звертає увагу, що згідно з актами обстеження земельних ділянок, площі на яких вчинено правопорушення за земельною ділянкою кадастровий номер 1224586000:01:002:0529 складає 6.0161га, за земельною ділянкою кадастровий номер 1224586000:05:001:0019 - 8.9706га, отже спірні ділянки засіяні пшеницею у повному обсязі, тобто, без врахування часткового виділу земель на пасовища, навіть за умови врахування даних, наведених у вказаних вище витягах Держгеокадастру від 17.08.2023.
Докази зворотного Відповідачем не надано.
Доводи господарства зводяться до непогодження з наведеними в актах обстеження даними, однак без підтвердження належними доказами такі доводи не мають під собою підґрунтя.
Крім того, згідно з п.12.1 Договорів оренди, зміна умов договору здійснюється у письмові формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.
Отже Відповідач, у будь-якому випадку, повинен був звернутися до Позивача з метою зміни умов Договорів стосовно виду угідь, визначеного проектом з землеустрою, який є їх невід'ємною частиною, отримати дозвіл на вирощування рослинних культур тощо. Однак, докази такого звернення у матеріалах справи відсутні.
Все вищевикладене, спростовує доводи Відповідача про те, що на момент звернення із позовом спірні земельні ділянки були надані йому в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із видом угідь - рілля. При цьому посилання господарства на те, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть мати такий вид угідь як рілля і використовуватись для такого цільового призначення колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у даному випадку, як встановлено вище апеляційним судом, у Відповідача були відсутні підстави саме для такого використання земельних ділянок.
Також апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що задоволення позову не призведе до зворотної зміни (повернення) спірних земельних ділянок із категорії земель сільськогосподарського призначення "Рілля" до категорії "Пасовища", не відновить ніяких прав та про неправильно обраний Прокурором спосіб захисту, оскільки чинним законодавством передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. (Ст. 34 Закону України "Про оренду землі").
До того ж, у п.7.1, розділі 12 Договорів оренди визначені умови повернення орендованої земельної ділянки, а також підстави зміни умов договору і припинення його дії (у тому числі шляхом його розірвання ).
Враховуючи наведене, вимоги Прокурора про розірвання договорів від 16.06.2021 № 2106-09 оренди земельної ділянки площею 8,9706га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019 та № 2106-10 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 6,0161га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529, укладених між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством “Агромир», а також про повернення зазначених земельних ділянок Саксаганській сільській раді Кам'янського району Дніпропетровської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання Відповідача на недотримання порядку припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства передбаченого статтею 144 Земельного кодексу України, є безпідставними, оскільки зазначений порядок передбачає порядок дій уповноважених осіб (державного інспектора сільського господарства, державного інспектора з охорони довкілля) у разі виявлення ними порушень земельного законодавства.
Разом тим, предметом спору є вимога орендодавця про розірвання умов договорів оренди землі внаслідок порушення орендарем їх умов. Право на звернення з такою вимогою до суду передбачено статтею 32 Закону України "Про оренду землі" та не пов'язується з необхідністю вчинення додаткових дій з боку інших уповноважених осіб.
Таким чином, суд першої інстанції, з огляду на наведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, належним чином не з'ясував обставини справи, не дослідив та не надав оцінки доказам, наявним у матеріалах справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
12. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли своє підтвердження.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасовано, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
13. Судові витрати
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 у справі №904/6860/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки № 2106-09 від 16.06.2021 площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством “Агромир».
Розірвати договір оренди земельної ділянки № 2106-10 від 16.06.2021 площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством “Агромир».
Зобов'язати Фермерське господарство “Агромир» повернути Саксаганській сільській раді Кам'янського району Дніпропетровської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019; площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529.
Стягнути з Фермерського господарства “Агромир» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 8588,80 грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, про що видати наказ.
Стягнути з Фермерського господарства “Агромир» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 12883, 20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 03.03.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін