Справа №760/9428/19 1-кп/760/560/25
24 лютого 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: судді - ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
24 лютого 2025 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали об'єднаних кримінальних проваджень, що зареєстровані у ЄРДР за № 12019100090002896 від 22.03.2019 року за фактом вчинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України; кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № 12019100090004918 від 16.05.2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -
за участю: прокурора - ОСОБА_4
обвинувачений- ОСОБА_3
захисник- ОСОБА_5
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувають матеріали об'єднаних кримінальних проваджень, що зареєстровані у ЄРДР за № 12019100090002896 від 22.03.2019 за фактом вчинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України; кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № 12019100090004918 від 16.05.2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
В судовому засідання, прокурор ОСОБА_6 , заявив клопотання про закриття кримінального провадження за № 12019100090002896 від 22.03.2019 року, за фактом вчинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України, у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання, заявлене прокурором.
Обвинувачений із заявленим клопотанням прокурора погоджується.
Судом встановлено, що, відповідно до обвинувального акту від 27.03.2019 року, ОСОБА_3 23.02.2019 приблизно о 10:30, знаходячись у торгівельному залі магазину «ЕКО маркет», що розташований по вул. Лукашевича, 15-а в м. Києві, вирішив таємно викрасти чуже майно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до відділу з продажу пива та морепродуктів, взяв з верхньої полиці стелажу банку червоної ікри «Ікра Спецпосол Лососева», ємність 180 грамів, вартістю 495 гривень 38 копійок без ПДВ, та проходячи по торгівельному залу магазину, зірвав захисний магніт, сховав вказану банку ікри за пояс своїх джинсів, та направився до виходу з магазину.
Пройшовши касову зону, він за викрадений товар не розрахувався, однак, не довів свій злочинний умисел до кінця і не зміг розпорядитись викраденим з причин, що не залежали від його волі, так як при виході з приміщення магазину був затриманий охороною магазину з викраденим майном, яке в подальшому було вилучено у нього.
Усього, ОСОБА_3 намагався таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Симпатик» на загальну суму 495 гривень 38 копійок без урахування ПДВ.
Такими своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено ним з причин, які не залежали від його волі, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні під час судового розгляду не заявлено.
Майно, на загальну суму 495 грн. 38 коп. без ПДВ, було повернуто потерпілому.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно із ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Зі змісту ч. 8 ст. 284 КПК України слідує, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ч. 1 ст. 5 КК України, згідно якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та визначено граничну вартість викраденого чужого майна, яка може підпадати під кваліфікацію дій особи за відповідною частиною статті 51 КУпАП.
Тобто, з 09.08.2024 змінився «розмір крадіжки», який визначає кримінальну відповідальність за такі дії (станом на день вчинення кримінального правопорушення 23.02.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1921 гривню).
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 інкримінується вчинення крадіжки майна на суму 495 грн. 38 коп., тобто встановлена досудовим розслідуванням заподіяна шкода обвинуваченим не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян. Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого обвинуваченим ОСОБА_3 майна становить 495 грн. 38 коп., тобто ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України № 3886-ІХ та положень ПК України настає кримінальна відповідальність.
З урахуванням наведеного вище не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
У зв'язку із чим, інкриміноване особі у межах кримінального провадження викрадення чужого майна (крадіжка) на суму до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статті 185 КК України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України, підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 Кримінального Кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12019100090002896 від 22.03.2019 року, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази - залишити в розпорядженні потерпілого.
Копію ухвали суду надіслати до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1