Справа №760/5143/24
Провадження №2-др/760/69/25
про залишення заяви без розгляду
13 лютого 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мартинюк Марії Русланівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик Марія Олексіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
10 лютого 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк М.Р. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, яким стягнути з ТОВ «Інстафінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
В обґрунтування вимог заяви представник позивача вказала, що на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України, надає до суду докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 лютого 2025 року вказану заяву передано для розгляду головуючому судді Аксьоновій Н.М.
На підставі ч.4 ст.270 ЦПК України суд не вбачає необхідності викликати учасників справи.
Розглянувши заяву про стягнення з відповідача судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду з огляду на наступне.
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інстафінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Інстафінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовлено; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 29 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстрований в реєстрі за номером №51882, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» 10577 гривень; стягнуто з ТОВ «Інстафінанс» на користь держави 992 гривні 40 копійок судового збору.
10 лютого 2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мартинюк М.Р. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник просив постановити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «Інстафінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд вважає, що вказівку у ч.8 ст.141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти, що подання такої заяви можливе на будь-якій стадії розгляду справи по суті, але перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи. Подання такої заяви необхідне для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
На переконання суду не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, представник позивача Мартинюк М.Р. подала до суду 10 лютого 2025 року, тобто після того, як суд ухвалив рішення у справі. До цього позивач та його представник із заявами такого змісту не зверталась, документів, які б підтверджували понесені нею витрати на правничу допомогу до суду не подавала.
При цьому заяву про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як це передбачено ч.8 ст.141 ЦПК України, позивачем та її представником зроблено не було.
Відповідно до ч.2, ч.4 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги те, що позивачем не дотримано положень ч.8 ст.141 ЦПК України щодо заявлення нею про намір подати докази понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, наявні підстави для залишення заяви представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, без розгляду.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 295/14777/20 (провадження № 61-21045св21).
Керуючись статтями 2, 12, 141, 175, 270, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мартинюк Марії Русланівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик Марія Олексіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч.2 ст.261 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова