20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 917/2174/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Пуль О.А.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вх. № 2661 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., повний текст рішення складено та підписано 21.10.2024)
за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг", м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", м.Полтава,
про стягнення 62 136 978,45 грн заборгованості
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", м. Полтава,
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг", м. Київ,
про визнання недійсними п. 5 додаткових угод,
07.12.2023 до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про стягнення заборгованості за договором №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 (та додатковими угодами №6-26), з яких: 11599155,73 грн - 3% річних, 50537822,72 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 10.04.2024 вх. №4921, від 14.08.2024 вх. №10968, прийнятих ухвалами суду від 15.04.2024 та 15.08.2024 відповідно).
Позов обґрунтований тим, що в порушення умов укладеного договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року відповідач свої зобов'язання щодо сплати коштів за поставлену електричну енергію належним чином не виконував, у зв'язку з чим позивачем нараховано в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року.
В свою чергу, 27.12.2023 до суду першої інстанції від ТОВ "Полтаваенергозбут" надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 2445) з вимогами до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання недійсним пункту 5 додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021, а саме: №6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023. Зустрічна позовна заява прийнята до розгляду ухвалою суду від 11.01.2024.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що умови пункту 5 додаткових угод №6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023 до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 в частині взаєморозрахунків протирічить/суперечить вимогам наказів Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022, №173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 291 від 26.08.2022, № 391 від 18.11.2022, №17 від 17.01.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2174/23 замінено сторону (позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом) у справі №917/2174/23, а саме - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" (ідентифікаційний код 42041573).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 первісний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 11599155,73 грн 3% річних, 50537822,72 грн інфляційних втрат та 745643,74 грн судового збору; повернуто Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з Державного бюджету України 163648,68 грн судового збору; відмовлено в задоволенні зустрічного позову.
Вказане судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем визначених договором строків оплати вартості електричної енергії, отриманої з березня 2022 року по жовтень 2023 року на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг та додаткових угод до нього. При цьому, суд відхилив доводи відповідача за первісним позовом про порядок розрахунків між учасниками ринку, який випливає з ланцюгового механізму організації розрахунків, оскільки умови укладеного договору не містять умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто останні не містять вказівки про те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків. Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, ТОВ "Полтаваенергозбут" зобов'язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків. В цій частині суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1304/23.
Разом з тим, суд відхилив клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останній не надав доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення цих нарахувань, що свідчили б про винятковість даного випадку, ним не доведено обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Полтаваенергозбут" не доведено, яким чином умови пункту 5 додаткових угод № 6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023 до договору № 65-150-SD-21-00413 від 24.09. 2021 протирічать наказами Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022, №173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 291 від 26.08.2022, № 391 від 18.11.2022, №17 від 17.01.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023 року, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" не погодилось з рішенням суду першої інстанції, звернулося до Східного апеляційного господарського суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 та ухвалити нове рішення, у відповідності до якого відмовити Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" у задоволенні позовних вимог; зустрічний позов ТОВ "Полтаваенергозбут" задовольнити, визнати недійсними пункт 5 в Додаткових угодах №6 від 16.02.2022, №15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, №21 від 27.04.2023, №22 від 31.05.2023, №23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, укладених сторонами; вирішити питання про розподіл понесених відповідачем судових витрат під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:
- судом було неправильно застосовано положення статті 625 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин, які були встановлені під час розгляду справи. Зокрема, в даному випадку приписами Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, визначено спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин. На думку скаржника, встановлений Положенням ПСО порядок розрахунків передбачає розрахунки по ланцюгу, відповідно до якого кошти, отримані від попереднього учасника ринку в ланцюгу, є джерелом оплати наступному учаснику ринку в ланцюгу;
- 21.03.2022 на час воєнного стану Міністерство енергетики України прийняло наказ № 132 (далі - наказ №132), яким зобов'язано учасників ринку електроенергії забезпечити його виконання, а також виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії зазначеними учасникам ринку, в частині, що не суперечать цьому наказу. Порядок, визначений Наказом №132, підтверджує, що взаєморозрахунки за ПСО здійснюються по певному колу осіб (учасників ринку електроенергії) та, що кошти, отримані відповідачем від ДП "Гарантований покупець" є джерелом розрахунку ТОВ "Полтаваенергозбут" за своїми обов'язками перед ДП "НАЕК "Енергоатом" на виконання механізму ПСО. В подальшому, з урахуванням вимог наказу №132 Міністерства енергетики України та з метою врегулювання порядку розрахунків між учасниками ринку, Міністерством енергетики України прийнята низка наказів, за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО (№173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 291 від 26.08.2022, № 391 від 18.11.2022, №17 від 17.01.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023 року, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023). Отже, на думку скаржника, договір №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 в частині взаєморозрахунків протирічить/суперечить вимогам вищезазначених наказів. Враховуючи, що сплачені суми є більшими, ніж вказані в Наказах Міністерства енергетики України, у відповідача взагалі відсутня заборгованість, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним;
- вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих 3 % річних та інфляційних нарахувань, які б підтверджували винятковість даного випадку, оскільки в даному випадку заборгованість ДП "Гарантований покупець" перед ТОВ "Полтаваенергозбут" за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів не сплачена, а тому відповідач за зустрічним позовом був позбавлений фінансової можливості своєчасно та в повному обсязі розраховуватись з позивачем;
- неврахування судом першої інстанції висновку експерта щодо розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого розмір нарахованих 3% річних становить 11599155,74 грн, інфляційних втрат - 39567560,76 грн;
- судом не враховано, що сума коштів за куповану електричну енергію, яка зазначена в Наказах Міністерства енергетики України, та яку ТОВ "Полтаваенергозбут" повинен перерахувати АТ "НАЕК "Енергоатом" є меншою ніж зазначено в додаткових угодах до договору купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-150- SD-21-00413 від 24.09.2021 у зв'язку з чим необґрунтовано відмовлено відповідачу за первісним позовом в задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вх. № 2661 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 та призначено справу до розгляду на 23 січня 2025 року о 12:30 годині; встановлено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 08.01.2025, з доказами його надсилання апелянту, встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо - до 08.01.2025.
08.01.2025 до суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№292), в якому АТ "НАЕК "Енергоатом" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 - без змін.
22.01.2025 до суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1087). У зв'язку з можливим добровільним виконанням рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 шляхом перерахування грошових коштів між учасниками ринку електричної енергії на виконання Положення про покладення спеціальних обов'язків, а саме погашення заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ТОВ "Полтаваенергозбут" (згідно рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/16/23) та подальшого перерахування відповідачем цих коштів АТ "НАЕК "Енергоатом" відповідач за первісним позовом просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 23.01.2025 керівник та представник апелянта підтримали клопотання про відкладення розгляду справи. Керівник зазначив, що у разі перерахування відповідачем за первісним позовом грошових коштів АТ "НАЕК "Енергоатом", апелянт подасть до суду відмову від апеляційної скарги. Позивач за первісним позовом у судовому засіданні в режимі відеоконференції також підтримав клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 відкладено розгляд справи на 20 лютого 2025 року о 15:00 годині.
18.02.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" - адвокатом Черевань Л.С. подано до суду апеляційної інстанції заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ 2163).
У задоволенні поданої заяви представника позивача про участь у судових засіданнях в межах справи №917/2174/24 у режимі відеоконференції відмовлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, оскільки вказана заява подана поза межами встановленого частиною другою статті 197 ГПК України строку.
19.02.2025 до суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 2232), яке обґрунтовано зайнятістю представника відповідача за первісним позовом, котрій доручено супровід в суді розгляду справи №917/2174/23, так й інших адвокатів Товариства в інших судових засіданнях. Крім того, заявник просить відкласти розгляд справи у зв'язку з можливим добровільним виконанням рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 шляхом перерахування грошових коштів між учасниками ринку електричної енергії на виконання Положення про покладення спеціальних обов'язків, а саме погашення заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ТОВ "Полтаваенергозбут" (згідно рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/16/23) та подальшого перерахування відповідачем цих коштів АТ "НАЕК "Енергоатом".
В судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача за первісним позовом щодо заявленого клопотання зазначив про те, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача та останній не заперечував проти відкладення на вказану дату, а також юридична особа має можливість забезпечити представництво своїх інтересів іншими представниками.
Розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною 13 статті 270 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
У поданому клопотанні про відкладення розгляду справи заявник вказує на неможливість реалізації права на присутність під час судового засідання. Проте, вказане клопотання не містить жодних обґрунтувань поважності таких причин та доказів на підтвердження відповідних обставин, а також не наведено обґрунтування щодо неможливості представлення інтересів Товариства в апеляційному провадженні іншими особами. Саме лише посилання щодо зайнятості усіх представників відповідача в інших судових засіданнях з відповідним переліком не підтверджує таку неможливість.
Окрім того, в ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку; представник відповідача брав участь в попередньому судовому засіданні, в якому розгляд справи був відкладений за його клопотанням та був обізнаний про дату та час розгляду справи ще 23.01.2025, тобто завчасно.
Отже, відповідач, як юридична особа, мав досить часу для вирішення питання щодо забезпечення представництва своїх інтересів у судовому засіданні 20.02.2025, зокрема, шляхом участі його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Проте, як зазначено вище представником відповідача подано заяву про участь у судових засіданнях в межах справи №917/2174/24 у режимі відеоконференції в порушення вимог частини другої статті 197 ГПК України поза межами встановленого законом строку, у зв'язку з чим судом відмовлено в її задоволенні.
При цьому, посилання відповідача щодо можливого добровільного виконання рішення суду вже було підставою для відкладення розгляду справи, проте жодних доказів на підтвердження вжиття заходів щодо такого врегулювання спору до клопотання на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах 19.03.2024 у справі № 910/3016/23, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23, від 01.12.2022 у справі № 910/14025/20 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів враховує, що правову позицію відповідача викладено у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі, явка представників учасників у судове засідання обов'язковою не визнавалась, усі доводи і вимоги учасники справи можуть викласти і подати суду письмово, тоді як у клопотанні про відкладення розгляду справи заявник не навів суду доводів, що унеможливлюють розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги за відсутності його представника.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за первісним позовом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість і що справу може бути розглянуто в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, а тому просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Постанова № 1420) "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом").
Державна реєстрація АТ "НАЕК "Енергоатом" та припинення ДП "НАЕК "Енергоатом" відбулася 11.01.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статут АТ "НАЕК "Енергоатом" затверджено Постановою № 1420 та є додатком до неї.
Згідно з пунктом 3 постанови № 1420, відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
З 11.01.2024 АТ "НАЕК "Енергоатом" стало правонаступником усіх прав і обов'язків ДП "НАЕК "Енергоатом", а відокремлений підрозділ "Енергоатом Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" починає функціонувати як філія "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом".
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є позивач за первісним позовом (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (відповідач за первісним позовом, постачальник універсальних послуг ПУП) був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413 (далі - договір, т. 1 а. с. 84 - 87).
Цей договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору, кожна сторона зобов'язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов'язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.
Згідно з пунктом 1.3 договору терміни та поняття, що використовуються у цьому договорі, вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах.
Для цілей цього договору під словосполученням "куплена електрична енергія" у всіх зворотах та сполученнях сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані сторонами на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та щодо яких сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним.
Для цілей цього договору сторони під терміном "Розрахунковий місяць" розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та продавцем.
Згідно з умовами пункту 2.1 договору продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).
Відповідно до пункту 2.2 договору обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Згідно з пунктом 3.1 договору, періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.
До 5-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, ПУП направляє на адресу продавця, вказану у розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника або уповноваженої особи інформацію про обсяг електричної енергії, що дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році. На жовтень 2021 року ПУП до 24-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, направляє на адресу продавця, вказану у Розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника або уповноваженої особи інформацію про обсяг електричної енергії, що визначається відповідно до пункту 3.3. У разі аномально низького обсягу споживання електричної енергії побутовими споживачами за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, ПУП має право надати інформацію про обсяг електричної енергії, що дорівнює обсягу максимального з мінімального фактичного споживання електричної енергії побутовими споживачами за годину в аналогічних місяцях двох попередніх років з наданням підтверджувальних документів настання подій, що спричинили таке зменшення обсягу споживання електричної енергії, відповідно до розділу 9 цього договору (пункт 3.2 договору).
Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (пункт 3.3 договору).
Відповідно до пункту 3.4 договору, відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання.
Кожна сторона самостійно зобов'язана до 10:00 за 2 (два) дні до кожного торгового дня (доби постачання) здійснити реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам торгового дня (доби постачання), на електронній платформі ОСП (пункт 3.5 договору).
У пункті 3.6 договору визначено, що підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у торговий день (добу постачання) за цим договором є отримання сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним. Якщо будь-яка із сторін не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії або реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, купівлі/продажу цих обсягів припиняється. Обсяг електричної енергії, продаж (відпуск) якого сторонами було припинено внаслідок невиконання сторонами пункту 3.5 цього договору, може бути реалізований продавцем на власний розсуд на інших сегментах ринку. Залишок грошових коштів отриманих продавцем, зараховується у рахунок наступного платежу, відповідно до додаткової угоди до періоду постачання.
Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання.
Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт/год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
Відповідно до пункту 4.6 договору оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.
Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.4.6. договору).
Після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають акт купівлі-продажу електричної енергії. Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису акт купівлі - продажу електричної енергії (п. 4.9 договору).
Згідно з пунктом 11.1 договору означений вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікованим електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до їх повного виконання.
У подальшому у межах договору АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та ТОВ "Полтаваенергозбут" уклали додаткові угоди до нього, а саме: № 6 від 16.02.2022 (т. 1, а. с. 91, 92), № 7 від 27.03.2022 (т. 1, а. с. 94), № 8 від 29.04.2022 (т. 1, а. с. 96), № 9 від 23.05.2022 (т. 1, а. с. 98), № 10 від 23.06.2022 (т. 1, а. с. 100), № 11 від 26.07.2022 (т. 1, а. с. 102), №12 від 05.08.2022 (т. 1 а. с. 105), № 13 від 25.08.2022 (т. 1, а. с. 106), № 14 від 30.09.2022 (т. 1, а. с. 108), № 15 від 29.10.2022 (т. 1, а. с. 111), № 16 від 22.11.2022 (т. 1, а. с. 114), № 17 від 28.12.2022 (т. 1, а. с. 117), № 18 від 25.01.2023 (т. 1, а. с. 119), № 19 від 21.02.2023 (т. 1, а. с. 122), № 20 від 29.03.2023 (т. 1, а. с. 125), № 21 від 27.04.2023 (т. 1, а. с. 128), № 22 від 31.05.2023 (т. 1, а. с. 130), № 23 від 22.06.2023 (т. 1, а. с. 133), № 24 від 25.07.2023 (т. 1, а. с. 135), № 25 від 24.08.2023 (т. 1, а. с. 137), № 26 від 26.09.2023 (т. 1, а. с. 140), якими фіксували необхідні обсяги електричної енергії у наступних періодах, її вартість та визначали графік попередньої оплати, а саме:
- 16.02.2022 сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору на період постачання електричної енергії з 01.03.2022 по 31.03.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 59383,532 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №6).
Пунктом 4 додаткової угоди №6 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2819,75 грн за 1 (один) МВт*год, крім того ПДВ - 563,95 грн, разом - 3383,70 грн.
Вартість електричної енергії становить: 167446714,36 грн, крім того ПДВ - 33489342,87 грн, разом - 200936057,23 грн (пункт 5 додаткової угоди №6).
- 27.03.2022 сторонами укладено додаткову угоду №7 до договору на період постачання електричної енергії з 01.04.2022 по 30.04.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 58109,040 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №7).
Пунктом 4 додаткової угоди №7 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2606,25 грн за 1 (один) МВт*год, крім того ПДВ - 521,25 грн, разом - 3127,50 грн.
Вартість електричної енергії становить: 151446685,50 грн, крім того ПДВ - 30289337,10 грн, разом - 181736022,60 грн (пункт 5 додаткової угоди №7).
- 29.04.2022 сторонами укладено додаткову угоду №8 до договору на період постачання електричної енергії з 01.05.2022 по 31.05.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 50255,712 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №8).
Пунктом 4 додаткової угоди №8 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 1973,54 грн за 1 (один) МВт*год, крім того ПДВ - 394,71 грн, разом - 2368,25 грн.
Вартість електричної енергії становить: 99181657,86 грн, крім того ПДВ - 19836331,57 грн, разом - 119017989,43 грн (пункт 5 додаткової угоди №8).
- 23.05.2022 сторонами укладено додаткову угоду №9 до договору на період постачання електричної енергії з 01.06.2022 по 30.06.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 46812,960 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №9).
Пунктом 4 додаткової угоди №9 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2225,01 грн за 1 (один) МВт*год, крім того ПДВ - 445,00 грн, разом - 2670,01 грн.
Вартість електричної енергії становить: 104159304,13 грн, крім того ПДВ - 20831860,83 грн, разом - 124991164,96 грн (пункт 5 додаткової угоди №9).
- 23.06.2022 сторонами укладено додаткову угоду №10 до договору на період постачання електричної енергії з 01.07.2022 по 31.07.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 50365,824 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №10).
Пунктом 4 додаткової угоди №10 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2223,82 грн за 1 (один) МВт*год, без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 112004526,73 грн, крім того ПДВ - 22400905,35 грн, разом - 134405432,08 грн (пункт 5 додаткової угоди №10).
- 26.07.2022 сторонами укладено додаткову угоду №11 до договору на період постачання електричної енергії з 01.08.2022 по 31.08.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 50163,456 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №11).
Пунктом 4 додаткової угоди №11 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2223,82 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 111554496,72 грн, крім того ПДВ - 22310899,34 грн, разом - 133865396,06 грн (пункт 5 додаткової угоди №11).
- 05.08.2022 сторонами укладено додаткову угоду №12 до договору, згідно якої сторони домовилися доповнити розділ 6 договору новим пунктом 6.5. такого змісту: « 6.5. на період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов'язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України» (пункт 1 додаткової угоди №12).
Пунктом 2 додаткової угоди №12 передбачено, що відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладення, а саме з 24.02.2022.
- 25.08.2022 сторонами укладено додаткову угоду №13 до договору на період постачання електричної енергії з 01.09.2022 по 30.09.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 47290,320 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №6).
Пунктом 4 додаткової угоди №13 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2223,82 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 105165159,42 грн, крім того ПДВ - 21033031,88 грн, разом - 126198191,30 грн (пункт 5 додаткової угоди №13).
- 30.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду №14 до договору на період постачання електричної енергії з 01.10.2022 по 31.10.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 55743,880 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №14).
Пунктом 4 додаткової угоди №14 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2554,71 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 142409447,67 грн, крім того ПДВ - 28481889,53 грн, разом - 170891337,20 грн (пункт 5 додаткової угоди №14).
- 29.10.2022 сторонами укладено додаткову угоду №15 до договору на період постачання електричної енергії з 01.11.2022 по 30.11.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 53406,000 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №15).
Пунктом 4 додаткової угоди №15 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2864,08 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 152959056,48 грн, крім того ПДВ - 30591811,30 грн, разом - 183550867,78 грн (пункт 5 додаткової угоди №15).
- 22.11.2022 сторонами укладено додаткову угоду №16 до договору на період постачання електричної енергії з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 60487,200 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №16).
Пунктом 4 додаткової угоди №16 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 3199,59 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 193534240,25 грн, крім того ПДВ - 38706848,05 грн, разом - 232241088,30 грн (пункт 5 додаткової угоди №16).
- 28.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду №17 до договору на період постачання електричної енергії з 01.01.2023 по 31.01.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 67250,160 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №17).
Пунктом 4 додаткової угоди №17 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 3301,71 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 222040525,77 грн, крім того ПДВ - 44408105,15 грн, разом - 266448630,92 грн (пункт 5 додаткової угоди №17).
- 25.01.2023 сторонами укладено додаткову угоду №18 до договору на період постачання електричної енергії з 01.02.2023 по 28.02.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 55343,904 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №18).
Пунктом 4 додаткової угоди №18 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 3306,69 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 183005133,92 грн, крім того ПДВ - 36601026,78 грн, разом - 219606160,70 грн (пункт 5 додаткової угоди №18).
- 21.02.2023 сторонами укладено додаткову угоду №19 до договору на період постачання електричної енергії з 01.03.2023 по 31.03.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 62903,866 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №19).
Пунктом 4 додаткової угоди №19 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 3290,59 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 206990832,42 грн, крім того ПДВ - 41398166,48 грн, разом - 248388998,90 грн (пункт 5 додаткової угоди №19).
- 29.03.2023 сторонами укладено додаткову угоду №20 до договору на період постачання електричної енергії з 01.04.2023 по 30.04.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 47776,320 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №20).
Пунктом 4 додаткової угоди №20 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 3289,12 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 157142049,64 грн, крім того ПДВ - 31428409,93 грн, разом - 188570459,57 грн (пункт 5 додаткової угоди №20).
- 27.04.2023 сторонами укладено додаткову угоду №21 до договору на період постачання електричної енергії з 01.05.2023 по 31.05.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 45212,136 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №21).
Пунктом 4 додаткової угоди №21 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2952,40 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 133484310,33 грн, крім того ПДВ - 26696862,07 грн, разом - 160181172,40 грн (пункт 5 додаткової угоди №21).
- 31.05.2023 сторонами укладено додаткову угоду №22 до договору на період постачання електричної енергії з 01.06.2023 по 30.06.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 42486,480 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №22).
Пунктом 4 додаткової угоди №22 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 3107,35 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 132020363,63 грн, крім того ПДВ - 26404072,73 грн, разом - 158424436,36 грн (пункт 5 додаткової угоди №22).
- 22.06.2023 сторонами укладено додаткову угоду №23 до договору на період постачання електричної енергії з 01.07.2023 по 31.07.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 43564,176 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №23).
Пунктом 4 додаткової угоди №23 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2718,62 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 118434440,16 грн, крім того ПДВ - 23686888,03 грн, разом - 142121328,19 грн (пункт 5 додаткової угоди №23).
- 25.07.2023 сторонами укладено додаткову угоду №24 до договору на період постачання електричної енергії з 01.08.2023 по 31.08.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 43893,768 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №24).
Пунктом 4 додаткової угоди №24 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2845,42 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 124896205,34 грн, крім того ПДВ - 24979241,07 грн, разом - 149875446,41 грн (пункт 5 додаткової угоди №24).
- 24.08.2023 сторонами укладено додаткову угоду №25 до договору на період постачання електричної енергії з 01.09.2023 по 30.09.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 40705,920 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №25).
Пунктом 4 додаткової угоди №25 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 2890,05 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 117642144,10 грн, крім того ПДВ - 23528428,82 грн, разом - 141170572,92 грн (пункт 5 додаткової угоди №25).
- 26.09.2023 сторонами укладено додаткову угоду №26 до договору на період постачання електричної енергії з 01.10.2023 по 31.10.2023.
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 58477,285 МВт*год. (пункт 3 додаткової угоди №26).
Пунктом 4 додаткової угоди №26 передбачено, що ціна електричної енергії становить: 3463,10 грн за 1 (один) МВт*год без ПДВ.
Вартість електричної енергії становить: 202512685,68 грн, крім того ПДВ - 40502537,14 грн, разом - 243015222,82 грн (пункт 5 додаткової угоди №26).
Згідно з пунктом 6 Додаткових угод для періодів постачання березень 2022 року - жовтень 2023 року оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:
Згідно з пунктами 6 додаткових угод №№ 6 - 26, укладених до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413 (якими сторони погодили період постачання, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати) оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:
- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
На виконання договору у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року продавець - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продав, а покупець - ТОВ "Полтаваенергозбут" купив електричну енергію, що підтверджується копіями підписаними обома сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме: № 660 від 31.03.2022 (період постачання березень 2022 року) на суму 200936057,23 грн (т. 1, а. с. 168); № 743 від 30.04.2022 (період постачання квітень 2022 року) на суму 181736022,60 грн (т. 1, а. с. 171); № 908 від 31.05.2022 (період постачання травень 2022 року) на суму 119017989,43 грн (т. 1, а. с. 174); № 1071 від 30.06.2022 (період постачання червень 2022 року) на суму 124991164,96 грн (т. 1, а. с. 176); № 1253 від 31.07.2022 (період постачання липень 2022 року) на суму 134405432,08 грн (т. 1, а. с. 180); № 1449 від 31.08.2022 (період постачання серпень 2022 року) на суму 133865396,06 грн (т. 1, а. с. 179); № 1679 від 30.09.2022 (період постачання вересень 2022 року) на суму 126198191,30 грн (т. 1, а .с. 182); № 1838 від 31.10.2022 (період постачання жовтень 2022 року) на суму 170891337,20 грн (т. 1, а. с. 183); № 2126 від 30.11.2022 (період постачання листопад 2022 року) на суму 183550867,78 грн (т. 1, а. с. 181); № 2254 від 31.12.2022 (період постачання грудень 2022 року) на суму 232241088,30 грн (т. 1, а. с. 184); № 17 від 31.01.2023 (період постачання січень 2023 року) на суму 266448630,92 грн (т. 1, а. с. 164); № 157 від 28.02.2023 (період постачання лютий 2023 року) на суму 219606160,70 грн (т. 1, а. с. 165); № 323 від 31.03.2023 (період постачання березень 2023 року) на суму 248388998,90 грн (т. 1, а. с. 166); № 480 від 30.04.2023 (період постачання квітень 2023 року) на суму 188570459,57 грн (т. 1, а. с. 167); № 638 від 31.05.2023 (період постачання травень 2023 року) на суму 160181172,40 грн (т. 1, а.с. 169); № 713 від 30.06.2023 (період постачання червень 2023 року) на суму 158424436,36 грн (т. 1, а. с. 170); № 819 від 31.07.2023 (період постачання липень 2023 року) на суму 142121328,19 грн (т. 1, а. с. 173); № 918 від 31.08.2023 (період постачання серпень 2023 року) на суму 149875446,41 грн (т. 1, а. с. 175); № 996 від 30.09.2023 (період постачання вересень 2023 року) на суму 141170572,92 грн (т. 1, а. с. 177); № 1184 від 31.10.2023 (період постачання жовтень 2023 року) на суму 243015222,82 грн (т. 1, а. с. 178).
В підтвердження наявних зобов'язань та сплати вартості отриманої електричної енергії ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Полтаваенергозбут" склали спільні акти звіряння взаємних розрахунків, в яких визначили та зафіксували певні суми заборгованості ТОВ "Полтаваенергозбут" перед АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за зобов'язаннями по договору №65-150-SD-21-00413, з урахуванням додаткових угод.
Зокрема, за актами звіряння взаємних розрахунків станом на визначені дати суми боргу ТОВ "Полтаваенергозбут" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" склали, а саме на: 31.08.2022 (т. 1 а. с. 179 зворот) - 276224953,96 грн, 30.09.2022 (т. 1 а. с. 182 зворот) - 347945827,47 грн, 31.10.2022 (т. 1 а. с. 183 зворот) - 330432610,40 грн, 30.11.2022 (т. 1 а. с. 181 зворот) - 345376946,02 грн, 31.01.2023 (т. 1 а. с. 164 зворот) - 213158904,72 грн, 31.03.2023 (т. 1 а. с. 166 зворот) - 208646759,06 грн, 31.05.2023 (т. 1 а. с. 169 зворот) - 204383456,95 грн, 30.06.2023 (т. 1 а. с. 170 зворот) - 184193341,75 грн, 31.07.2023 (т. 1 а. с. 173 зворот) - 192493489,94 грн, 31.08.2023 (т. 1 а. с. 175 зворот) - 43744830,02 грн, станом на 30.09.2023 (т. 1 а. с. 177 зворот) заборгованість ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" перед ТОВ "Полтаваенергозбут" становить 1895143,03 грн.
Відповідно до роздруківки електронної інформаційної довідки АТ "Ощадбанк" № 16/2-09/79346/2023 від 13.11.2023 за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 та виписки по рахунку АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в АТ "Укрексімбанк" за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 (т. 1, а. с. 141-163) ТОВ "Полтаваенергозбут" сплатило вартість поставленої електричної енергії. За твердженнями ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованість за період поставки з 01.03.2022 по 31.10.2023 відсутня.
Отже, за твердженням позивача за первісним позовом, ТОВ "Полтаваенергозбут" в порушення умов договору з урахуванням додаткових угод до нього куплену електричну енергію оплатив в повному обсязі, однак починаючи з березня 2022 року з порушенням строків, визначених відповідними додатковими угодами, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про надходження коштів на рахунки ДП "НАЕК "Енергоатом" за період з 01.03.2022 по 31.10.2023.
Враховуючи викладене, ДП "НАЕК "Енергоатом", правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом", в особі філії "ВП "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Полтаваенергозбут" 62136978,45 грн, з яких: 11599155,73 грн - 3% річних, 50537822,72 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 10.04.2024 вх. №4921, від 14.08.2024 вх. №10968, прийнятих ухвалами суду від 15.04.2024 та 15.08.2024 відповідно).
У свою чергу, ТОВ "Полтаваенергозбут" визнаючи факт укладення договору №65-150-SD-21-00413 та додаткових угод до нього, а також факт порушення строків з оплати поставленої електричної енергії, у зустрічній позовній заяві вказувало, що пункти 5 додаткових угод №6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023 до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 в частині взаєморозрахунків протирічить/суперечить вимогам наказів Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022, №173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 291 від 26.08.2022, № 391 від 18.11.2022, №17 від 17.01.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023.
Відповідач за первісним позовом посилався на те, що для реалізації відповідного механізму та уникнення надмірного фінансового навантаження на постачальників універсальних послуг ПСО передбачає отримання ТОВ "Полтаваенегзбут" оплати вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від ДП "Гарантовантий покупець". Кошти, отримані від ДП "Гарантований покупець" необхідні ПУП зокрема і для сплати за куповану електричну енергію (ДП "НАЕК "Енергоатом"). Однак, надходження коштів від ДП "Гарантований покупець" для оплати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у рамках механізму виконання спеціальних обов'язків не здійснюється. Відповідно, сплата коштів за договором з АТ НАЕК "Енергоатом" за законом об'єктивно залежить від надходження оплат від ДП "Гарантований покупець".
Заперечуючи проти наведених доводів відповідача за первісним позовом щодо ланцюгового механізму розрахунків між учасників ринку, на яких покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, позивач зазначив, про те, що Накази Міністерства енергетики України не можуть слугувати підтвердженням існуючої, на думку відповідача, авансової системи розрахунків, предметом регулювання наказів є наявна заборгованість між учасниками ринку, а не встановлення нового порядку розрахунків, у тому числі порядку оплати купленої електричної енергії за договором.
Також ТОВ "Полтаваненергозбут" просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, застосовуючи положення ч. 3 ст 551 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення як розміру штрафних санкцій так і 3% річних, викладений в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, а також постанову Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 (т.2, а.с.145-151).
Заявник звертає увагу на те, що в матеріалах справи немає жодного доказу, який би свідчив про отримання збитків чи будь-яких втрат позивачем у зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати вартості послуги у строки, визначені п. 6 додаткових угод. Крім того, зазначає, що взаєморозрахунки за Положенням про покладення спеціальних обов'язків здійснюються по певному колу осіб (учасників ринку електроенергії), а тому враховуючи Накази Міністерства енергетики України та ту обставину, що ДП "Гарантований покупець" несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював розрахунки перед ТОВ "Полтаваненергозбут" за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, вважає, що підстави для нарахування останньому інфляційних втрат та 3% річних відсутні.
10.10.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові з підстав, зазначених вище (т.3, а.с.179-206).
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасною оплатою електричної енергії, що була придбана за договором №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 для постачання побутовим споживачам у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року.
Причиною апеляційного оскарження стало питання правомірності стягнення судом першої інстанції інфляційних втрат та 3% річних з відповідача, як постачальника універсальних послуг (ПУП), нарахованих на підстав положень частини другої статті 625 ЦК України у зв'язку з порушенням строків оплати вартості купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначалось вище, між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413 від 24.09.2021.
Отже, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Так, укладений між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Полтаваенергозбут" договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413 від 24.09.2021 містить умови стосовно його укладення на виконання ними спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії (пункт 1.1 договору).
Покладення спеціальних обов'язків передбачене положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови КМУ №483 від 05.06.2019, якою затверджене "Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Положення №483).
Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки; зміст та обсяг спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов'язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та строк виконання спеціальних обов'язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згідно з пунктом 4 Положення №483 спеціальні обов'язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов'язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".
Відповідно до пункту 5 Положення №483 до спеціальних обов'язків належить, зокрема:
- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;
- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;
- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;
- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.
Згідно з вимогами пункту 7 Положення №483 виробники зобов'язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.
Відповідно до пункту 8 Положення №483 гарантований покупець зобов'язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Згідно з пунктом 9 Положення №483 постачальники універсальних послуг зобов'язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.
Виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов'язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення №483).
Отже, Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:
- "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);
- "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);
- "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.
Тобто за встановленими в цій справі обставинами, ДП "НАЕК "Енергоатом" ("виробник") - ТОВ "Полтаваенергозбут" уклали договір №65-150-SD-21-00-413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг у межах наведеної схеми взаємовідносин, яка установлена окресленими правовими положеннями, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови КМУ №483 від 05.06.2019 у частині встановлених прав та обов'язків, зокрема обов'язку ДП "НАЕК "Енергоатом", як виробника, поставити електричну енергію та кореспондуючого права у ТОВ "Полтаваенергозбут" отримати її від ДП "НАЕК "Енергоатом".
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зобов'язання, які виникли між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Полтаваенергозбут", носять характер купівлі-продажу. За такими зобов'язаннями ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" повинно передати визначений договором об'єм електричної енергії, а ТОВ "Полтаваенергозбут" зобов'язане прийняти та сплатити її вартість.
ТОВ "Полтаваенергозбут" визнане "постачальником універсальної послуги".
Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" - "постачальник універсальної послуги" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1), а універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина перша статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що передбачений умовами договору №65-150-SD-21-00413 статус ТОВ "Полтаваенергозбут" - "постачальника універсальної послуги" стосується лише прав та обов'язків сторін стосовно обов'язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, ТОВ "Полтаваенергозбут" виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.
Так, відповідно до умов пункту 6 додаткових угод 6-26 до договору № 65-150-SD-21-00413 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати; для кожного розрахункового місяця постачальник універсальних послуг здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:
- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 4 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 10 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 16 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 22 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Отже, сторони за взаємною згодою у договорі чітко встановили строки внесення відповідачем плати за придбану електричну енергію.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На виконання умов договору ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року постачало електричну енергію відповідачу за первісним позовом, проте останній взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії не виконав, чим порушив приписи як договірних умов, так і положень діючого законодавства.
Як вбачається з роздруківки електронної інформаційної довідки АТ "Ощадбанк" № 16/2-09/79346/2023 від 13.11.2023 за період з 01.03.2022 по 31.10.2023, виписки по рахунку ДП "НАЕК "Енергоатом" в АТ "Укрексімбанк" за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 ТОВ "Полтаваенергозбут" сплатило вартість поставленої електричної енергії з порушенням строків оплати товару.
Таким чином, зважаючи на вказане вище, з огляду на договірний статус покупця - ТОВ "Полтаваенергозбут", враховуючи несвоєчасність здійснення останнім розрахунків за отриману електричну енергію, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем за первісним позовом, враховуючи зауваження відповідача до здійсненого розрахунку 3% річних (невірного визначення дат першого платежу (за червень 2022 року вірною буде дата 29.05.2022; за лютий 2023 року - 29.01.2023, за березень 2023 року - 26.02.2023), здійснив перерахунок цих сум та просив вважати вірними у розрахунку заборгованості 3% річних таке: за червень 2022 року дата першого платежу має бути 30.05.2022, період прострочення платежу за перший етап у розмірі 24998232,99 грн становить 90 днів (з 31.05.2022 по 28.08.2022) та сума 3% річних становить 184918,44 грн (замість 191082,38 грн); за лютий 2023 року дата першого платежу має бути 30.01.2023, період прострочення платежу за перший етап у розмірі 43921232,14 грн становить 1 день та сума 3% річних становить 3609,96грн (замість 14439,86грн); за березень 2023 року дата першого платежу має бути 27.02.2023, період прострочення платежу за перший етап у розмірі 49677799,78грн становить 3 дні та сума 3% річних становить 12249,32грн (замість 24498,64 грн).
Також, враховуючи наданий відповідачем за первісним позовом висновок експерта №241 за результатами проведеної економічної експертизи, складеного 21.04.2024, де в розрахунку експерта кількість днів прострочення збігається з днями прострочення у розрахунку позивача, окрім одного платежу, позивачем зазначено про допущення технічної помилки у кількості днів прострочення у розрахунку за третій етап квітня 2022 року, а тому для залишку боргу у розмірі 36347204,52 грн первісний позивач просив вірним вважати період прострочення 12.04.2022 - 24.05.2022 та кількість днів прострочення 43 дні, загальна сума 3 % річних у розмірі 128459,98 грн (а не 134434,87 грн). Таким чином, сума позовних вимог щодо 3% річних становить 11599155,73 грн.
Так, відповідно до умов пункту 6 додаткових угод до договору для періоду постачання оплата здійснюється у формі попередньої поетапної оплати - п'ять етапів для кожного періоду постачання.
Враховуючи такий порядок розрахунків, здійснення кожного з п'яти платежів у межах однієї додаткової угоди до договору для періоду постачання є окремим грошовим зобов'язанням у розумінні чинного законодавства.
Таким чином, при визначенні кількості календарних днів прострочення слід виходити з того, що першим днем прострочення є наступний день після дати платежу згідно з умовами відповідної додаткової угоди до договору, а останнім днем - день, що передує здійсненню у повному обсязі оплати вартості електричної енергії для відповідного етапу оплати.
З огляду на прострочення відповідачем за первісним позовом внесення оплати придбаної електричної енергії, позивач за первісним позовом просить стягнути (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та скорегованих розрахунків заборгованості) 3% річних у розмірі 11599155,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 50537822,72 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок суми 3 % річних у розмірі 11599155,73 грн є правильним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовано відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі.
Щодо стягнення інфляційних втрат колегія суддів зазначає таке.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуск такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків.
У пункті 38.2 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначається, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу, 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців поспіль, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100 %.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Вказані висновки відображені у низці постанов Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду (постанови від 20.01.2022 у справі № 910/6802/21, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 29.07.2020 у справі № 914/1470/19 тощо).
Таким чином, при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов'язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати.
Натомість висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов'язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується.
Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов'язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов'язання.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 03.07.2024 у справі № 910/7722/23.
Позивачем за первісним позовом здійснено нарахування інфляційних втрат на суми заборгованості відповідача, з урахуванням умов договору щодо етапів оплати та фактичного погашення суми боргу, за прострочення оплати за загальний період з березня 2022 року до жовтня 2023 року на загальну суму 50537822,72 грн.
Заперечуючи проти здійсненого позивачем розрахунку, відповідачем за первісним позовом надано контррозрахунок інфляційних втрат на загальну суму 16204671,35 грн, а в подальшому долучено до матеріалів справи висновок експерта №241 за результатами проведення економічної експертизи, складений судовим експертом Гайдар В.М. 22.04.2024 (т.3, а.с.65-78).
Відповідно до висновку експерта №241 розрахунок заборгованості у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, заявлений у позовних вимогах Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-трейдінг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" по справі №917/2174/23, виходячи з того, що інфляційні втрати нараховуються з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, документально підтверджується частково, в частині 3% річних в розмірі 11599155,74 грн. та в частині інфляційних втрат в розмірі 39567560,76 грн. В інших частинах розрахунок заборгованості у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, заявлений у позовних вимогах Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-трейдінг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТм по справі №917/2174/23 документально не підтверджується.
Щодо доводів скаржника про неврахування висновку експерта, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до частини другої статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обчислення 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 у справі 925/1641/17).
До того ж, висновок експерта від 22.04.2024 №241 у частині розрахунку інфляційних втрат є таким, що не враховує висновків постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, в зв'язку з тим, що експерту поставлено питання, яке уже включало умову рахувати інфляційні втрати з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Аналогічним чином відповідач здійснив розрахунок інфляційних втрат в своєму контррозрахунку, що не узгоджується з висновками Верховного Суду щодо механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Наявний розрахунок позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей приписам законодавства України та умовам договору, виявлено не було.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскільки нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за періоди, в яких прострочення складало менше місяця, то такі нарахування є неправомірними, не узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, відповідно до яких, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці, про що було зазначено вище.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11599155,73 та інфляційних втрат у розмірі 50537822,72 грн.
Водночас, відповідач обґрунтовує порушення ним строків оплати за спірним договором порушенням синхронності здійснення оплати у ланцюгу розрахунків між учасниками ринку в ході виконання спеціальних зобов'язань, а саме наявністю заборгованості кредитора ДП "Гарантований Покупець" перед ПУП (ТОВ "Полтаваенергозбут").
У вирішенні питань означених скаржником щодо наявності/відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на те, що порушення строків виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором перебуває у прямій залежності від належного виконання ДП "Гарантований Покупець" зобов'язань перед ТОВ "Полтаваенергозбут", суд апеляційної інстанції виходить з такого.
У постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1304/23 вирішуючи питання щодо істотності впливу Положень ПСО у схемі договірних відносин між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг", Верховний Суд зазначив, зокрема, що існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань.
Зокрема, у пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1304/23 зазначено, що Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин: "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4); "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2); "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.
Згідно з висновками Верховного Суду, які викладені у пункті 5.12 означеної постанови, "… ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків".
"Постанова КМУ №483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг".
Водночас, на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов'язки, зобов'язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії (пункт 1 Наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 №132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період").
За змістом наказу:
- ДП "НАЕК "Енергоатом" повинне спрямовувати кошти до ДП "Гарантований покупець" в оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі;
- ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня повинне спрямовувати постачальникам універсальних послуг отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг;
- Постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП "Гарантований покупець" згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинне спрямувати до ДП "НАЕК "Енергоатом" отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі.
У подальшому Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до Наказу №132 від 21.03.2022, а саме наказами № 173 від 09.05.2022, № 180 від 23.05.2022, №214 від 23.06.2022, № 291 від 26.08.2022, № 334 від 29.09.2022, № 339 від 30.09.2022, № 391 від 18.11.2022, № 17 від 17.01.2022, № 22 від 24.01.2023, № 43 від 08.02.2023, № 90 від 10.03.2023, № 181 від 29.05.2023, № 214 від 10.07.2023, № 231 від 28.07.2023, № 259 від 30.08.2023, № 295 від 04.10.2023, в яких передбачалися суми та об'єми розрахунків між учасниками ринку.
У вирішенні питання впливу наказу Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" та похідних від нього наказів Міністерства енергетики України при визначенні строків виконання грошового зобов'язання, визначеного договором купівлі-продажу електричної енергії між постачальником універсальних послуг (відповідач) та виробником електричної енергії (позивач), колегія суддів Верховного Суду у означеній постанові у справі № 918/1304/23 зазначила, зокрема, про те, що наказом Міністерства енергетики України №132 від 21.03.2022 та наказами, якими в подальшому вносились зміни до цього наказу "….визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов'язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного), проте, такими наказами не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії" (пункт 5.13 постанови).
З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду визнала обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції що, постачальники універсальних послуг мають обов'язок сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.
Як встановлено у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем укладено договір відповідно до норм Положення ПСО, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови у частині встановлених для них прав та обов'язків, зокрема обов'язку АТ "НАЕК "Енергоатом" як виробника продати електричну енергію та кореспондуючого обов'язку у Товариства купити її та оплатити.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у спірних правовідносинах постанова КМУ від 05.06.2019 № 483, затверджене нею Положення ПСО, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів також установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі, і для постачальників універсальних послуг, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.
З огляду на що, відповідач за первісним позовом має обов'язок сплачувати позивачу куплену електричну енергію відповідно до умов та строків, які визначені пунктом 6 Додаткових угод до Договору та відсутні підстави вважати, що у спірних правовідносинах при виконанні Договірних зобов'язань існує залежність виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати електричної енергії за договором від ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за наведеним Положенням ПСО.
Вказані вище висновки суду у повній мірі узгоджуються та відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1304/23, а тому доводи скаржника в цій частині визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Щодо зустрічної позовної вимоги ТОВ "Полтаваенергозбут" про визнання недійсним пункту 5 додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021, а саме: №6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.
Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 906/521/20 ).
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Тобто, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
Загальні підстави та наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).
Згідно з частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див., зокрема, пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Положеннями частини першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 916/3015/23 вказано на те, що ціна товару є істотною умовою договору та додаткових угод до нього, а тому оспорювані додаткові угоди можуть бути визнанні судом недійсними лише в повному обсязі.
Крім того, з урахуванням положень статті 217 ЦК України умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (подібний правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 та від 18.11.2021 у справі № 907/12/19, від 30.05.2024 у справі № 916/3015/23, від 17.12.2024 у справі № 916/906/22).
В даному випадку відповідач за первісним позовом просить визнати недійсними умови додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021, а саме: №6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, якими визначалась вартість електричної енергії у відповідний період (пункт 5 додаткових угод), з урахуванням визначених в таких угодах умов щодо загального обсягу електричної енергії, що купується, а також ціни електричної енергії за 1 (один) МВт*год.
З урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 217 ЦК України, а також що заявником ставиться вимога про визнання недійсною істотної умови договору, в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.
Підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів позивач за зустрічним позовом визначив невідповідність умов додаткових угод №6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023 до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 в частині взаєморозрахунків вимогам наказів Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022, №173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 291 від 26.08.2022, № 391 від 18.11.2022, №17 від 17.01.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023.
Разом з тим, договір купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00413 від 24.09.2021 року укладено між сторонами на основі примірного договору, затвердженого протоколом Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 21.09.2021 № 28, а також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (у редакції постанови від 11.08.2021 № 859), якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
ТОВ "Полтаваенергозбут" не заперечував проти умов договору, в тому числі порядку розрахунків, не ініціював зміни, не звертався з пропозиціями, а продовжував виконувати свої обов'язки за договором, хоча і з простроченням.
Після введення на території України воєнного стану, з метою врегулювання заборгованості на ринку електричної енергії, що виникла, а також з метою недопущення накопичення боргів та виникнення нових, зокрема, для учасників ринку, на яких покладено зобов'язання виконувати положення ПСО, Міністерство енергетики України видані накази про розрахунки на ринку електричної енергії.
Суд звертає увагу, що наказами Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022, №173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 291 від 26.08.2022, № 391 від 18.11.2022, №17 від 17.01.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023 виключно погашається заборгованість, що вже виникла, а не встановлюються нові, відмінні від умов договору, умови про здійснення оплати за куплену електричну енергію.
Ні вартість, ні обсяги купленої електричної енергії вищезазначеними наказами Міненерго не змінювалися та не встановлювалися .
Отже, ТОВ "Полтаваенергозбут" не доведено, яким чином умови додаткових угод № 6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023 до договору № 65-150-SD-21-00413 від 24.09. 2021 протирічать наказами Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022, №173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 291 від 26.08.2022, № 391 від 18.11.2022 №17 від 17.01.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023.
З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Полтаваенергозбут" у повному обсязі.
Щодо доводів скаржника про наявність в даному випадку підстав для зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник, зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Згідно з п. 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 8.41 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила з урахуванням умов договору, згідно з яким сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та 96% річних від неоплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зменшила погоджений сторонами у договорі розмір відсотків річних, надавши перевагу принципам розумності, справедливості та пропорційності відносно принципу свободи договору, з огляду на конкретні обставини справи.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
При цьому Велика Палата у справі № 902/417/18 не робила висновок щодо права суду зменшити інфляційні втрати, нараховані в порядку статті 625 ЦК України.
У пункті 85 постанови від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Інакше кажучи, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.38)).
Зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (пункти 213 та 214 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції урахувавши конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, не знайшов підстав для зменшення загального розміру відсотків річних за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідач за первісним позовом в якості підстав для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат посилається, зокрема, на те, що на даний час заборгованість ДП "Гарантований покупець" перед ТОВ "Полтаваенергозбут" за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів не сплачена, а тому відповідач був позбавлений фінансової можливості своєчасно та в повному обсязі розраховуватись з позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав суду жодного належного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли би свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції не може визнати достатнім для зменшення розміру 3% річних посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану та покладення державою на відповідача спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії, оскільки, як вже було зазначено вище, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.
Колегія суддів зазначає, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили істотні умови договору, в тому числі ціну, строк виконання зобов'язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання.
Підписавши договір відповідач за первісним позовом був обізнаний про існуючий порядок та строки з виконання зобов'язань в частині оплати за придбаний товар, у тому числі правові наслідки порушення строків оплати. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов'язання, строків його виконання.
Суд також звертає увагу, що відповідач є господарюючим суб'єктом, який несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
В обґрунтування зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат відповідач за первісним позовом також зазначив про відсутність збитків позивача через невиконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасного розрахунку.
З цього приводу слід зазначити, що у спірних правовідносинах, пов'язаних з укладенням та виконанням договору (контракту) купівлі-продажу (поставки) продукції, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб'єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Обов'язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов'язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається в даному разі на відповідача, натомість позивач не зобов'язаний був доводити наявність у нього збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 09.03.2023 у справі № 902/317/22 тощо.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Сам по собі факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем умов договору не є самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та процентів річних.
Як вже було зазначено у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку відповідач посилається на обґрунтування касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання зменшення розміру як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходила із очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Натомість у цій справі, що переглядається у апеляційному порядку, встановлено, що сума нарахованих підприємству 3 % річних не перевищує розміру заборгованості, що б дозволило стверджувати про її нерозумність, несправедливість та неспівмірність, та могло б бути підставою для реалізації судом права на зменшення належної до стягнення суми відсотків річних. При цьому, в даному випадку вимоги про стягнення пені/штрафу позивачем за первісним позовом не заявлялись, що також свідчить про відмінність цих правовідносин.
За встановлених обставин висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій Велика Палата Верховного Суду узагальнила підстави для застосування статті 551 ЦК України і статті 233 ГК України при нарахуванні, зокрема, 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.
Крім цього, як доцільно зазначив суд першої інстанції, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом, яке може бути реалізоване судом виключно у виняткових випадках.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23, від 23.10.2024 у справі № 910/15639/23, від 30.01.2025 у справі № 910/15777/23.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала про право суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, проте висновків про можливість зменшення інфляційних втрат не надавала.
З огляду на викладене, враховуючи недоведеність відповідачем за первісним позовом обґрунтованих обставин, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача за зустрічним позовом.
Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/2174/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.03.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.А. Пуль